День 32, 24 липня 2017

04 серпня, 18:58   054

Цей ранок якісно відрізнявся від попередніх.
Хмизу було вдосталь, все варилось дуже швидко. До каші в мене було смачне м’ясо та огірки. Наївся добряче!

Тільки но я заїхав в село, як зрозумів, що з колесом знову проблеми. Знайшов дідуся, в якого є нормальний насос і сів клеїти камеру біля його двору.

Відремонтувавши велосипед, поїхав я на кіностудію, що була в Ніжиловичах.
Побачив незачинену хвіртку, зайшов на територію. Скрізь все обшарпане, облізше, поламане. Ну, думаю, щось тут зняли і закинули це місце. Став кататись велосипедом кругом, фоткати і знімати. В мене склалося таке враження, що тут можна було б заночувати, якби така потреба була.
Аж раптом завернув в якийсь провулок, а там 4 охоронця. Почали на мене гримати, щоб я тут не катався і не фоткав. Я ж пояснив їм, що як мінімум двері зачиняти треба, або ж таблички вішати, щоб посторонні не заходили.
Розповів їм про свою мандрівку. Я думаю достатньо однієї фрази, щоб описати охоронців. Фраза ця доволі банальна, але на той момент реальна – «Та я б краще на дивані полежав і тєлік дивився, ніж оце їхати 2 тисячі кілометрів».

Поїхав я далі крутити педалі. Проїхав село Білка, в якому нажаль немає вказівника. Відразу за ним почалась Житомирська область. Початок був трохи страшненький. Хоч слова були «Щасливої дороги», та написані вони були наче на надгробних каменях. Житомир славиться виробами з граніту, от він і тут був використаний.

Почалась бетонка. Їхати по бетонці мені завжди не подобалось, але ця краща ніж під Каневом. Зустрічними машинами часто були лісовози. Тут ліс валять дуже швидко і в дуже великій кількості. Питання в тому, чи легально?

Заїхав в Радомишль, поїв морозива і погнав далі. На виїзді з міста побачив недобудований замок, який зводили на острові. Далі був пивний завод, від якого смерділо на 3 км. Біля цього заводу стояла купа скляної тари, яку дуже скоро заповнить пивко.

Повернув до замку-музею Радомисль. Там вхід платний, близько 100 грн. Я не пішов, бо приїхав пізно – музей працював до 18 вечора, а я приїхав о 17:10. Але із-за паркану замок виглядає дуже гарним. Також поруч розташований Папіронський став, на якому живуть лебеді.

Виїхавши з тих країв, я переплутав дорогу, але знайшов джерело зі смачною водою. Набрав, і був радий тому, що переплутав.

Заїхав до Садиба графів Дуніних-Вонсовичів та школи О. Вангенгейм.
Садиба як раз реставрується, а от школа, хоч і повністю дерев’яна, але в гарному стані.

Далі я переїхав через дерев’яний міст і поїхав правим берегом р. Тетерів в сторону с. Рудня-Городецька. Вже заїхавши в село, я зустрів дуже гарну гойдалку. Не зміг проїхати повз неї і трохи покатався. Заїхавши на греблю, передімною відкрився дуже милий краєвид. В ньому не було нічого особливого, все те ж саме я вже раніше бачив. Але все те, що побачив було дуже гармонічно поєднано між собою. Це і велика чиста ріка, і ряд сосен, що наче охороняв контур села, і кущі очерету, що відмежовували територію дворів від води. Там було дуже гарно! Я скупнувся, одягнувся, а потім просто сидів і насолоджувався.
Згодом вийшов місцевий житель. Він по телефону розмовляв з товаришем, що жив на протилежному боці річки. Я чув обох співрозмовників, бо відстань між берегами була не такою вже і великою. Після розмови товариші вирішили зустрітись. Далі вже заговорили і зі мною. Я відповів на стандартні «звідки і куди», почув стандартні «ого, нічого собі!», і хотів було їхати далі. Але один з мешканців дуже хотів допомогти і намагався показати дорогу. Дорогу то я знав, а от місце, яке він порекомендував мені відвідати, на карті я не бачив. Це був козацький дитячий табір, в якому має бути дуже цікаво.

Все ж таки я поїхав. Зазирнув до діючого кар’єру, в якому видобувають граніт. Цей кар’єр справив на мене враження! Це велика техніка, великі камені, великий простір, великий розмах. Поруч був трохи менший, і вже затоплений кар’єр «Високий камінь». Там навіть в будні хтось стоїть з наметом. Вода досить таки чиста, але ж метрів за 10-15 від самої водойми дуже брудно. Люди привозять з собою різні речі, а везти їх назад не вистачає сил. Нажаль.

Вже темніло, тому я поїхав шукати собі місце для ночівлі. Знайшов той козацький хутір, якого немає на карті. Там зустрівся з охоронцем, який виконував всю роботу по табору, поки там нікого не було. Він провів мені екскурсію табором, показав дзвін, статуї різних богів, розмальовану хату, будиночки з бджолами, та намети, в одному з яких я вмостився на сіні.
Зранку мене чекала довга зйомка території, і того, що на ній знаходиться.
Підкріпившись трохи печивом, я ліг спати на запашне сіно.

Статистика
---------------------
Проїхав за день 2143 + 65 = 2208км

Покупався в річках - -1.Красна. 0.Айдар. 1.Деркул. 2.Борова ріка. 3.Сіверський Донець. 4.Казенний Торець. 5.Блакитні озера. 6. о.Гарячка, о.Солоне. 7.Середня Балаклейка. 8.Лопань. 9.Уди. 10.Мерчик. 11.Котелівка. 12.Ворскла. 13.Свинківка. 14.Коломак. 15.Гоголівський став. 16.Псел. 17.Хорол. 18.Сула. 19.Удай. 20.Гнила Оржиця, Супій. 21.Трубіж. 22.Дніпро. 23.о.Бучак. 24.о.Ярок. 25.Красна. 26.ванна. 27.ванна. 28.Сіверка. 29.Десенка. 30.Котурка. 31.Здвиж. 32.Дубовець.

Більше фото  на: https://www.facebook.com/neviusdisc?fref=pb&hc_location=friends_tab&pnref=friends.all

 

#вздовжUA #вишиваний_шлях #vzdovjUA #велоУкраїна#Україну_на_велосипеді #велоцентр_Полтава #Top_Rope #TopRope#velocentr.pl.ua

 

Технічний партнер: http://velocentr.pl.ua/

Партнер по спорядженню: https://toprope.com.ua

04 серпня, 18:58 54

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь