День 33, 25 липня 2017

04 серпня, 19:19   041

Ранок в козацькому таборі розпочався трохи ліниво. В наметі було дуже темно, тому вставати не хотілось зовсім. Не хотілось набридати своєю присутністю, але водночас, хотілось насолодитись всим тим чудовим, що є на території.
Відразу пішов до будиночків з бджолами. Залазити я туди не став, але послухав бджілок-трудяг з тієї частини будиночка, де мала б лежати людина. Я чомусь думав, що звук буде сильніший… можливо всі бджоли були на роботі, адже це був вже день:)
Потім я пішов випробовувати гойдалку. Вона була незвичайною. Щось схоже є в парках розваг і називається «човник». На цій гойдалці можна було або ж вдвох стоячи кататись, або ж влягтися самому. Я добре розкачався а потім влігся. Це неймовірні відчуття. Я ніколи так не катався! Так затишно, так добре, так спокійно. Лежиш і дивишся на небо, і більш нічого не хочеться.
Наступним об’єктом був недобудований будинок із саману, в якому, в майбутньому, мають бути 7 пар вуликів і лавки над ними для відпочинку. Це такий собі гуртожиток, як для бджіл, так і для людей.
Далі мене понесло розглядати розмальований будинок. Художник зображав візерунок тільки згори. На нижній частині він вималював контур, а розмальовували цей контур діти своїми пальчиками, вмочаючи їх у фарби.
Обходив і обдивився силу силенну скульптур із дерева. Їх на території козацького табору дуже багато. Є скульптури, які вирізали самі діти, коли були в таборі. Найбільше мені сподобалась лелека, яку досить непросто впізнати.
Також на території багато дитячих робіт з глини, паперу і дерева.
Мені дуже сподобалась будівля, в якій варили їжу. Там була просто шикарна веранда, яка зроблена з дерева. На такій веранді хочеться зустрічати світанки і проводити сонечко спати. В тій же будівлі було реалізоване місце під великі чавуни\казанки. Це і не піч, але обгороджене каменем і з решітками для казанів.
Всередині будівлі знаходилась піч, на якій можна було спати. В печі готувалася також їжа. Коли я вже збирався їхати, до козака Михайла приїхала дочка і привезла качку. То при мені він розтопив пічку, а потім, як дрова перегорять, мав поставити туди готуватися качку з рисом і капустою. Михайло казав так: «пічка гарна річ, ти її протопив, а вона потім тобі їсти зготує». Раніше я не бачив, як в таких печах готують їсти, а колись, пару сотень років тому, тільки так і готували.
Зварив я і собі каші, поїв і поскладав речі. Аж раптом помітив незвичне потемніння біля пупа. Відразу подумав, що то малий кліщ заліз вже під шкіру. Без паніки трохи розколупав на собі шкіру, почав діставати. Кліща я не знайшов, а ось волосину, яка чомусь вирішили рости всередину мене, я направив в правильну сторону. Тому поки серйозних проблем з кліщами у мене немає і, сподіваюсь, не буде.

Після козацького табору я заїхав до чоловічого монастиря. Заходити на територію я не став, а лише трохи пофоткав.

В селі Городське я знайшов пам’ятник трипільської культури і поліську хату. Пам’ятники я вже такі бачив, хати також, тому мене не сильно те все здивувало.

В селі Високий камінь заїхав на оглядовий майданчик. Це був вихід якоїсь кам’яної породи, з якої було гарно видно р. Тетерів і навколишні ліси.

Стосовно купання в новій річці. Думав купатися цього дня в р. Тетерів, але всі, кого я зустрічав, не радили цього робити, бо вода була дуже брудною, та й я сам жодного разу не зустрічав людей, які купались би в ній. Новою «річкою» став Коростишівський кар’єр. Я там вже був минулої осені, мені дуже сподобались кар’єри поблизу Коростишева, тому зазирнути туди дуже хотілось знову. Поки з траси добирався до місця купання, знайшов ще один кар’єрчик. Він був невеличкий, але досить гарний.

Щоб доїхати до скель на Коростишівському кар’єрі, його треба об’їхати. Коли їхав стежкою навколо нього почув як хтось кричить «Стійте!!». Ну не настільки я відомий мандрівник, щоб за мною гналися діти і просили зупинитися. Їду собі далі. Але малі хлопці на велосипедах все ж їхали саме за мною і просили зупинитись. Зупинившись, я побачив двох захеканих хлопців на велосипедах. В руках у кожного з них були шльопаки, які я загубив. Це було дуже зворушливо… Вони просто під’їхали до мене, сказали, що я загубив шльопанці, віддали, і поїхали назад. Я їм дуже вдячний за такий прояв доброти і чесності! Це ще один доказ того, що навколо живе багацько добрих людей, які готові допомагати.

До скель важко дістатися з велосипедом і баулами. Перехожі трохи мені допомогли, підштовхуючи мій транспорт. Припаркувався на видному місці і пішов стрибати. Накупавшись і напірнавшись, я пішов за камерою, щоб пофотографувати місцевих, які вже звикли до стрибків у воду і роблять це досить гарно.
Згодом я зібрався і хотів їхати на інший кар’єр, де проводяться зйомки, та і гарніший він набагато. Місцеві порадили туди не їхати, бо і самі там не бувають, адже цього літа там вже влаштували магазинчик і людей там стало в рази більше.

Виїхав я на головну дорогу, що веде в Житомир, зателефонував своєму товаришеві, який хотів мене зустріти. Нажаль, він був не в місті, тому він попросив свою подругу прийняти мене. Через деякий час зі мною зв’язалася Галина Ткачук, яка ще не знала в кого я буду ночувати, можливо в іншої Галі. Ну хоч імена однакові, не переплутаю.

Їхав я по маршруту, на якому мав бути водоспад. Минулого року, мандруючи з Iryna Grymalyuk, єдине місце із запланованих, яке ми так і не побачили – водоспад під Житомиром. Хоч на маршруті був не минулорічний водоспад, але цього року водоспад під Житомиром буде підкорено!

Їхав я дорогою з Коростишева на Житомир. Міг їхати прямо, і це значно б скоротило час, але я їду не щоб проїхатись Україною, а щоб побачити її. Звернув в село Великі Кашарища. Там якраз чоловік заганяв двох корів. Ну корови виялися не дуже спокійними і вирішили за мною поганятися:) Це було весело! Я не сильно відривався від корів, тому вони мали декілька спроб аби наздогнати мене. Велосипед виявився швидшим, а засмучені другим і третім місцем корови пішли своєю дорогою.

Виїхавши з села, мене зустрів вже знайомий пейзаж: річка Тетерів, сосни і невеличкі пагорби. Так я і їхав. На виїзді з лісу мало не впав у калюжу, в якій була дуже коричнева, напевно стара, вода.
За маршрутом я мав їхати просто по полю. При тому, що маршрут доходив до кінця поля і повертався назад. А глянувши на карту, я побачив можливість пройти з кінця поля до водоспаду. Спробував це втілити в життя. Дорога по полю була прикольна. Це вузенька стежинка, явно для пішоходів і велосипедистів. Проїхавши нею, я зробив декілька фото і відео, трохи обчухрав руки об соняхи. В кінці стежки був різкий спуск. Вирішив ризикнути і спуститися ним. Вже понад самою річкою була стежка, якою можна було вести велосипед. Через декілька сотень метрів знайшов таки водоспад. Висота водоспада невелика, десь до метра. Там же я зустрів місцевих велосипедистів, з якими потім трохи проїхався і зробив пару фото. Вони поїхали в сторону траси, а я в сторону села.

По дорозі в Житомир побачив ціле поле стовпів. Напевно саме тут дозрівають опори для ліхтарів на вулиці.

Трохи проїхався Житомиром і потрапив на потрібну вулицю. Там мене вже чекали і забрали в гості, де нагодували і вклали спати після довготривалого спілкування.

Статистика
---------------------
Проїхав за день 2208 + 60 = 2268км

Покупався в річках - -1.Красна. 0.Айдар. 1.Деркул. 2.Борова ріка. 3.Сіверський Донець. 4.Казенний Торець. 5.Блакитні озера. 6. о.Гарячка, о.Солоне. 7.Середня Балаклейка. 8.Лопань. 9.Уди. 10.Мерчик. 11.Котелівка. 12.Ворскла. 13.Свинківка. 14.Коломак. 15.Гоголівський став. 16.Псел. 17.Хорол. 18.Сула. 19.Удай. 20.Гнила Оржиця, Супій. 21.Трубіж. 22.Дніпро. 23.о.Бучак. 24.о.Ярок. 25.Красна. 26.ванна. 27.ванна. 28.Сіверка. 29.Десенка. 30.Котурка. 31.Здвиж. 32.Дубовець. 33.Коростишевський кар’єр.

Більше фото  на: https://www.facebook.com/neviusdisc?fref=pb&hc_location=friends_tab&pnref=friends.all

 

#вздовжUA #вишиваний_шлях #vzdovjUA #велоУкраїна#Україну_на_велосипеді #велоцентр_Полтава #Top_Rope #TopRope#velocentr.pl.ua

 

Технічний партнер: http://velocentr.pl.ua/

Партнер по спорядженню: https://toprope.com.ua

04 серпня, 19:19 41

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь