Мамина школа виживання: будинкові перепони для прогулянки з візочком та як їх мінімізувати

08 лютого, 11:52   0147

Ви знаєте, що гірше від українських доріг? Для мене це шлях з квартири до подвір’я. Мама-водій візочка – це як героїня комп’ютерних ігор, яка має пройти різні «левели» (рівні). І ці етапи «гри» чекають на них за дверима оселі.

До речі, в прямому сенсі слів «за дверима». Власне, про цю одну із багатьох перепон на шляху мами з дитячим транспортним засобом я і хочу описати у своєму блозі. 

Такий життєвий іспит починається з перших днів народження немовляти і триватиме, як я розумію, до тих пір, доки чадо не почне впевнено ходити. Точніше – доки не навчиться самостійно підніматись і спускатись східцями (це якщо ви живете у багатоповерховому будинку).

Щоб вийти погуляти з дитиною на свіжому повітрі, що є загальнообов’язковим, – доводиться пережити певний стрес, доки не пристосуєшся.

Крок 1. Одягання (щоправда, це розпочинається ще до дверей, але взаємопов'язаний пункт)

Мої випробування (насправді, далеко не лише мої) починались, і досі починаються, ще з підготовки до прогулянки. Одягтись із дитиною – це справжня майстерність, виявляється. Особливо, коли маля не полюбило цього процесу ще з пелюшок. Тож у нас це проходить під супровід плачу. Доки натягнеш на себе та на крихітку всі необхідні речі – доводиться вислухати цілий концерт, а ще хтось з нас двох може й «упріти». Тому це слід робити максимально швидко. Тільки питання: як це робити хутко з малечею, яка вже вміє тікати й викручуватись, бо гуляти хоче, а одягатись – ні. 

Наш вихід з ситуації – одягання з погляданням мультику або музичних кліпів (у кожного свої інтереси). Тоді моя крихітка відволікається і не «співає».

Крок 2. Тамбур між квартирами

Перші місяці після народження нашої донечки ми жили у 9-поверхівці, на 6-му поверсі. Наша квартира мала спільний тамбур з сусідами. І він був дуже мініатюрний: коротенький і вузенький. Коли виходиш за двері квартири – перед тобою ребус – як викотити візочок, щоб зачинити двері своєї оселі, а потім відчинити двері тамбуру, що ведуть на сходову клітку, оскільки транспортний засіб блокував прохід? Варіантів було кілька, проте вони мене лякали. Для прикладу вийти відчинити обоє дверей, а потім повернутись й вивезти коляску – жахало тим, що в поспіху можу вискочити без ключів й двері зачиняться, а немовля лишиться в квартирі. Тому я «втягувала живіт» й таки пролазила між стіною й коляскою. Мені так було спокійніше, хоча й не дуже зручно. Проте не всі мами мініатюрні, тож мій варіант для когось – не вихід із ситуації.

Крок 3. Ліфт

Тут кілька «надзавдань». По-перше, в’їхати колесам у двері за досить короткий час. З нашим візочком, але імовірніше через особливість ліфту,  необхідно було однією рукою відтягти половину дверей, іншою – заїхати в ліфт. Перед цим скласти ручку транспортного засобу (але не всі візочки мають таку функцію), щоб ліфт зачинився. Як тільки візочок опинявся у «кабіні спуску», слід було знову ж таки втягти живіт, щоб поміститись. Після «приземлення» чекали ті ж дії – відтягти рукою двері й направити колеса візка так, щоб випхати його з ліфту.  Все це встигнути за кілька секунд.

Скажу чесно, вдавалось не відразу. На першому місяці життя моєї крихітки, один сусід допоміг мені це зробити, побачивши, що з першої спроби у мене не вийшло. І зауважив : «Бачу, водій  ще не досвідчений!» . Я усміхнулась і подякувала за поміч. Проте його слова мене заділи. Як це я не досвідчений водій? Я вже три тижні керую візочком, і в мене попередні рази виходило самостійно в’їхати у «кабіну спуску» з першого разу).

Крок 4. Спуск зі східців

Ліфт є, а спускатись східцями все одно доводиться – така «родзинка» наших будинків. Щоб добратись до виходу від ліфту, необхідно спустити візок цими «трамплінами». Тобто маєш брати дитину в одну руку, а іншою котити візок, або ж разом з диною трясти по східцям. Проте новонароджене, яке ще не тримає голівоньки та спинки, нести однією рукою не вийде. Можна звісно постояти у під’їзді почекати, доки йтиме хтось із жителів будинку і попросити допомоги. Щоправда, у обідню пору це буде хіба що школяр. До того ж, змушувати маля дихати «ароматами», якими наповненні, як правило, більшість багатоквартирок, точно не варіант. І так можна простояти всі 20 хвилин, які дозволяється гуляти новонародженому перші дні.

Крок 5. Поріг

Останній трамплін для мами з візком на шляху до прогулянки – поріг. Звісно, що не всі  багатоповерхівки, облаштовані такою «радістю», але мені «пощастило» цим насолодитись. І мій поріг мав ще і вибоїну, яка паралізувала рух. Але з часом навчилась маневрам, які полегшили нам шлях.

Це про мамині пригоди в будинку, де є ліфт. А уявіть мамину дорогу на прогулянку, де його немає. А ще краще уявити висотки з ліфтом, де він виходить з ладу. І як показує практика – на тривалий час. А мамі з візочком необхідно спуститись та піднятись на верхні поверхи.

До речі, нині я живу у чотирьохповерхівці на останньому поверсі. Ліфту, відповідно, немає. Візочок тримаємо у квартирі, бо більше ніде. Спускаємось інколи самостійно: однією рукою тримаю донечку, іншою – візочок. Забратись же на 4-й поверх так вже не виходить. Та нам пофортунило із сусідами, їх і просити не доводиться, самі приходять на поміч, оскільки також мають дитину і розуміють,  як воно.

Лишати візочок на першому поверсі теж не варіант, бо під'їзд не зачиняється. Проте, доводилось і так виходити із ситуації. Поки що обійшлось без ексцесів.

Це моя історія, думаю у багатьох мам вона схожа, але доповнена індивідуальною перчинкою.

З цього пройденого етапу, я винесла для себе певні висновки. Перерахую їх, можливо, майбутнім мамам стане в нагоді. 

Тож, якщо ви житель багатоповерхового будинку:

– Купуючи візок, обов'язково зверніть увагу чи регулюється ручка. Зробіть заміри у ліфті, а також коліс бажаної покупки, щоб переконатись, що ви зможете в’їхати у «кабіну спуску».

– Зверніть увагу й на розміри кошика візочка, щоб ви могли запакувати в нього максимально можливе з придбаного, аби ваші руки були завжди вивільнені.

– На зиму купуйте маляті термокомбінезон, щоб не вдягати як капустину, і щоб верхній одяг не сковував рухи дитини – це дуже псує її настрій.

– Не соромтесь просити допомоги в оточуючих для полегшення процесу виходу й повернення на прогулянку.

08 лютого, 11:52 147

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь