Мами, не лякайте дітей!

30 червня, 17:15   0141

Полтава, спуск у страхітливий підземний перехід на Шевченка. Спускаємося одночасно я і дві жінки разом з дівчинкою років п'яти на вигляд. Одна із жінок тримає літній дитячий візочок, промовляє, аби дівчинка (здається, її називали Кароліна) спускалася. Дівчинка робить крок назад, з чого роблю висновок, що мала боїться сходити східцями (ще б пак, я теж боюся!). Одна із жінок, можливо, припускаю, мама:

— Пошли!

Насупившись, дівчинка стоїть.

— Ну и оставайся здесь сама! Вон пускай дядя тебя заберет! — киває у сторону безхатька, який сидить на долівці неподалік східців, не менш страшнішого за підземний перехід.

Здається, це на дівчинку подіяло, вона почала спускатися.

Я молода, майже абсолютно без досвіду мама. Але добре тямлю, що виховання методом залякування — не є добре. Чи помиляюся? В дитині заселиться почуття страху: якщо я не зроблю, що скаже мама, вона мене покине/віддасть іншим, чужим людям. Боятися означає поважати, слухатися, любити? Поговоріть зі мною про це.



30 червня, 17:15 141

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь