Твоя дитина – твоя проблема!

01 червня, 10:16   0141

Колега днями написала в соцмережі пост, в якому розповіла про жінку, котра буквально нахально, безцеремонно і образливо вимагала поступитися місцем її дитині. Колега, звісно, була шокована більш ніж вимогливим тоном яжемами, але оскільки вона супервихована, просто  зробила ремарку, мовляв, не має очей на лобі, бо її увагу займав мобільний, та поступилася місцем.

Власне, я б теж поступилася місцем. Але не цього разу і не такій мамі. 

— Девушка, вы что, беременная? Я долго ещё буду стоять над вами с ребенком? Может быть вы место уступите?— заявила колезі яжемама, поки колега втикала у телефон та банально не помітила маму з дитиною. Вас обурило звертання мами? Мене – так! Тож хочу поговорити із мамами. Я задумалася, чому в нашому суспільстві прийнято вважати, якщо ти – мама, значить тобі всі і все повинні? Робити скидки у магазинах, пропускати без черги (причому, не обов'язково треба стояти із дитиною, варто лише сказати, що «ямать» і «мені треба!»), поступатися місцем у громадському транспорті безапеляційно (якщо ви не вагітні, значить ви здорові, і байдуже, що ви лише кілька днів після операції; можливо, у вашій нозі металева конструкція; болить хребет; або ви просто банально втомилися і їдете додому із тяжкої нічної зміни на заводі).

Ні, я не пропоную ігнорувати мам, не допомагати їм, не поступатися місцем тощо. Єдине, чого я б хотіла, аби мами розуміли, що вони такі ж самі люди, як інші і наявність дитини не означає наявність переваги над іншими чи привілеїв, бо світ не обертається лише навколо них. І якщо потрібна допомога, треба просто ввічливо попросити про неї.

В згаданій мною на початку блогу історії, гадаю, мама точно впхала дитину у автобус в час пік або в перший ліпший. Який міг би бути вихід із ситуації? Мама мала б подивитися, якщо транспорт «забитий», можна почекати іншого. Якщо час «піджимає», викликати таксі. Не думаю, що економія 40-50 гривень тарифу по Полтаві вартують відмови від комфорту, якщо дитина маленька. Мене дивує позиція «моя дитина – не лише моя проблема». 

Часто чую нарікання: не виспалася,  мені важко, я втомилася і тому така зла, але  я мама, тому всі мене повинні жаліти. Але ні! Ніхто нікому нічого не повинен! Перекладати роздратованість на інших, тим паче, незнайомих людей лише тому, що ти, мама, банально не виспалася – дикість. Моя дитина — це моя проблема, моя втома — це також моя проблема.   Материнство – вибір жінки, відтак, вона повинна розуміти, що ставши мамою, не стає богинею, перед якою повинні розступатися й приносити дари лише тому, що вона – мама.

До речі, я також мама, якщо хтось подумає, що моя позиція – це позиція жінки, яка не народжувала. 

Мами, вітаю з Днем захисту дітей! Любіть своїх дітей, турбуйтеся про них! Але не нав'язуйте любов та турботу про своїх дітей тим, хто не повинен цього робити.

01 червня, 10:16 141

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь