Туреччина. Купити султаніт і шубу. Лохотрон для туристів.

16 жовтня, 09:59   0719

Тема, можливо, не нова, але якби я на форумах це десь прочитала раніше, то зекономила б сотень 2-3 доларів. Розповідаю свій досвід.

Султаніт. Накрутка – до 1 000 (тисяча) %

Камінь, який міняє в залежності від освітлення відтінки, національна гордість, яку навіть ненав’язливо рекламували у серіалі «Роксолана». А як його рекламують вам гіди – можна здогадатись на кожній екскурсії, куди включають «безкоштовний заїзд на фабрику просто подивитись і послухати». Я потрапила на фабрику султаніту під час екскурсії до Памукалє. Мала з собою 20 доларів на каву, а придбала перстень за 250 доларів… Фабрика – це гучна назва, насправді туристів привозять у невеличку копальню. Показують необроблене каміння, показуюь огранку і розповідають що це «камінь, який ось-ось здивує світ, коштуватиме як діамант ітд». Магазинчик при фабриці більший ніж власне копальня, я зайшла, знову ж таки, просто подивитись. Подивилась. Поміряла. Обрала найбільший перстень у сріблі – ні, у золотій огранці не роблять султаніт. 310 доларів. Ні, грошей нема. 280. 270. 250 доларів. Видаємо сертифікат. Так, подобається, але я не збираюсь купувати. Ви просто вдягайте перстень, давайте 10 доларів і йдіть, скажіть лиш назву свого готелю і номер кімнати – увечері по решту прийдуть. Отак просто. І я взяла перстень. За день з ним зріднилась і увечері віддала ще 240. Перстень мене радував цілий рік, доки я не вирішила купити такий і мамі. А раптом і в Україні такі продають. Ввела у пошуковець «Купити султаніт в Україні» і отримала пропозиції ювелірні від 800 до 2000 тисяч гривень! А якже майже 7000, які я платила у Туреччині?! Тому тиждень тому, коли я приїхала у цю країну, вирішила прояснити це питання. Відразу зайшла у ювелірку в готелі – так, там дорожче, але хоча б поговорю з продавцем. Обрала схожий перстень, спитала ціну:

-    80 доларів.

-    Як?! Я ж такий брала за 250!

-    Хе-хе, на фабриці мабуть? Я розумію, це їхній бізнес, хоч я, звіно, з цим не згоден, це неправильно так піднімати ціни. Ви за 250 можете у золоті купити у мене такий.

-    Але ж у золоті султаніт не роблять!

-    Хе-хе, чому ж не роблять, ось золотий перстень з султанітом, 300 доларів.

Я ходила у цей магазинчик ледь не щодня. Просто подивитись і переварити почуте. Виявилось, що мій султаніт може бути штучним навіть, вони уміють вирощувати камінь, який міняє відтінки!

Але остаточний удар мене чекав у місті Кушадаси, куди ми з подругою вибрались на екскурсію без гідів і екскурсоводів. Подалі від туристичних вулиць знаходжу ювелірну крамницю, знову прошу перстень з великим султанітом – і 40 доларів! Так, можна за 35!!! Проба срібла – ось вона, срібло справжнє, камінь – нууу, справжній звісно… Перстень я купила. Взяла за 250, то якось по-дурному відмовлятись від покупки за ціною у десять раз дешевшою.

Висновок: не вірте фабрикам – хоч вони і «виробники» і дістають камінь прямо ось-ось з підземлі – але на ціну це впливає аж ніяк.

Шуби. Пам'ятайте українські ціни.

Екскурсія у магазин хутра «від виробника, обробляють лазером, дають гарантію, можна поміняти потім у філіалах, які по усьому світу». Тут мало бути полегше, адже розцінки на хутро впринципі хоч трохи розуміли. У шубний магазин я потрапила 2 роки тому, під час свого першого візиту до Туреччини. Мала з собою 800 доларів і супруга, який мав намір ощасливити дружину покупкою, і настанови гіда «кінець сезону, ціну діліть на два сміливо». І – знову шок. Дублянки по 3500 – 4000 доларів! У шуби навіть не захотіла заходити. Довго не розповідатиму. Скажу лиш – що попри те, що магазин величезний – товари специфічні, більш дамські варіанти, без родзинки. Так, знайшла звісно мутонову шубку синього кольору, яка сподобалась. За 3500. Просто вдягла бо навіть якщо розділити 3500 на 2 то грошей не вистачило б. І тут почалось: «пані має смак, немає 1700 доларів? А скільки є? Тільки для вас зараз викличемо директора магазину, якщо він погодиться віддати за 750…» Мені пощастило, директор магазину (такий самий продавець підозрюю, який виконує цю роль) милостиво віддав мені за 750 шубку. Скільки коштує її аналог у полтавських магазинах – не хочу й казати, радує лиш те, що носиться вона добре і синьої я таки не зустрічала у Полтаві.

А потім ми знайшли у місті магазин – все по 200 доларів. Так, там слава богу не було такої самої як у мене – але цілком можна було щось знайти. Але вже не хотілось…

І на десерт – кондитерка! 

   

Тут теж вас кинуть у фірмових магазинах, не на багато, удвічі. Інжир у шоколаді за 6 доларів – можна знайти за 3-4 у місті. Але це вже дрібнички. 

А найчесніші ціни тут - у  «Старбакс» ;)

Висновоки робіть самі. Мені Туреччина подобається, тричі там була. А кидалово – нехай не зіпсує ваш відпочинок!

16 жовтня, 09:59 719

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь