Блог брюнетки за кермом

1. >
2. Блоги >
3. Блог брюнетки за кермом

Мені 36 і я маю перше авто. Ось моя історія…

Яке авто – Jac S3 2018 року випуску.

Де взяла – супруг подарував.

Блог завела, щоб іноді просити поради у досвідчених водіїв і ділитись своїм маленьким досвідом.

Чому я купила «китайця»:

- Бо він коштує на 30 % дешевше за Nissan Qashqai (спочатку я хотіла його, але 10 тис доларів різниця у ціні!);

- Якщо не хочеться євробляху або б\у авто, а мені не хотілось, то вибір нових автомобілів не такий і великий;

- Це авто мені підходить по статусу, ну не доросла ще до авто преміум-класу;

- Бо «китайці повністю здерли цей дизайн з Хонди і деталі там усі європейські, не переплачуй за торгову марку»;

- Бо у родичів такий автомобіль, 2 роки уже їздять на ньому, претензій не мають, будуть підказувати мені коли масло міняти.

Про мінуси автомобіля ще мало знаю, але один точно назву – тут тільки 2 подушки безпеки, зекономили китайці.

Як я купувала авто

Купувати авто я вирішила улітку бо дні довші, немає снігу й ожеледиці, простіше буде вчитись – виїхав о 6 ранку і катайся порожніми вулицями. Такий був план.

«Алло, у вас є Jac S3, автомат, колір – чорний?» - подзвонила у автосалон. Надворі – середина липня, а у салонах України – жодного Jac S3, є механіка, але її не хочеться.

Але можна замовити авто на заводі у Китаї. За місяць прийде партія автоматів – кольори на вибір: білий, помаранчевий і темний беж. Запропонували залишити завдаток, щоб забронювати авто у новій партії. Гроші віддали, колір обрали навмання – «темний беж», як він виглядає ніхто не знав, бо на сайтах компанії його не було. Мабуть, це темно-коричневий – подумала я, впринципі підходить, не білий же брати. Мені сказали зателефонувати за місяць – коли авто уже будуть на підході…

І от треба ж так, що відразу після того, як я замовила авто, завод у Китаї пішов у відпустку на місяць! (Чому мені не сказали цього перед тим, як я давала завдаток?) Отак усі робітники – р-раз, і у серпні всім заводом пішли у відпустку.

У наступні 5 місяців я регулярно обдзвонювала, мабуть, усі автосалони в Україні, де продавали Jaс: я знала, коли закінчилась відпустка у робітників заводу, коли почали робити авто, коли завантажили на паром, коли він прибув до Одеси і пройшов розмитнення.

Свою відпустку довелось перенести,  бо як же – я поїду закордон, а прийде авто! Потім я таки поїхала у Туреччину, повернулась, пройшло 2 місяці – і наприкінці листопада автомобілі нарешті дійшли до Києва.

І тут – новина. Ціна на автомобіль у доларах не змінилась. Але договір був підписаний у гривнях! Якщо порівняти курси валют у липні і у листопаді – то різниця у кілька десятків тисяч гривень виходить і, звісно, автосалону хочеться продати його по новому курсу валют, а мені – купити по старому, липневому. Так-так-так, у мене на руках був договір зі старою ціною, але… Після тривалих перемовин ми порозумілись, і я заплатила за авто ту суму, яку і планувала. Тут головне - уміти домовлятись.

На чому ще зекономити?

Всі ж знають, що оформити авто можна самостійно за 2 години і не треба замовляти цю послугу автосалону, де вона близько 2 тисяч коштує?

Ми забрали авто у пятницю, була 15 година, я переживала, що не встигнемо оформити в Управлінні патрульної поліції на Розсошенцях. Нічого подібного. Буквально за півтори години уже мала на руках номери свого авто.

Тут я отримала ще один стрес, коли мені сказали оплатити у касі за послуги 560 грн і ще «4 %» - що це за 4 %, від якої суми, якось відразу не дійшло, я дала касиру 600 грн і дуже здивувалась, коли та сказала що ще 16 тисяч треба. Я так розумію, 16 тис – це те, що мене від євробляхерів відрізняє? Тепер знатиму, сподіваюсь, їх на ремонт доріг віддадуть ;)

На зараз усе. Наступний блог буде про те, як я вчусь їздити.

Питання до вас: де у Полтаві й районі є малолюдні місця, де можна поїздити новачку?