Відповідь на блог «1384 гривні за медаль: як заробити на марнославстві полтавських вишів та професорів»

15 лютого, 12:44   5210

Блог Олени Стрельник «1384 гривні за медаль: як заробити на марнославстві полтавських вишів та професорів» викликав резонанс серед читачів, зокрема на редакцію сайту надійшли кілька листів від лауреатів цієї нагороди, та – від засновника Всеукраїнського благодійного фонду «ВДЯЧНICТЬ. ВИЗНАННЯ. НАДIЯ.» В’ячеслава Родіонова з проханням опублікувати їхню відповідь на блог пані Стрельник. Редакція сайту надає можливість усім учасникам дискусії висловити свою точку зору. Тому публікуємо лист-відповідь, текст подаємо без змін:

Спростування до статті «1384 гривні за медаль: як заробити на марнославстві полтавських вишів та професорів»     

Яка гучна,  викривальна, критична назва статті – «1384 гривні за медаль: як заробити на марнославстві полтавських вишів та професорів», в кращих традиціях української журналістики! Тільки ось за своєю суттю автор Олена Стрельник доктор соціологічних наук (ПОЛТАВСьКИЙ НАЦіОНАЛЬНиЙ ТЕХНіЧнИЙ УНИВЕРСИТЕТ) виявилась не здатною розібратися в написаному, поверхово сприйняла інформацію, як хотіла сприйняти, а не як є насправді і не спромоглася подзвонити за вказаними телефонами на сайті Фонду і спробувати хоч що-нибудь зрозуміти,  а це вже в гірших традиціях української журналістики.

Ну Бог з нею, з журналістикою, але якщо таку соціальну безвідповідальність і не здатність до розуміння проявляє доктор соціологічних наук Олена Стрельник, тоді виникає питання про рівень докторів соціологічних наук України. Не упереджений  читач може порівняти інформацію, викладену на сайті Всеукраїнського благодійного фонду «ВДЯЧНICТЬ. ВИЗНАННЯ. НАДIЯ.» (Сайт nadiya2011.org) з тим, що  навигадувала Олена Стрельник.

Почнемо по-порядку. 

Всеукраїнський Благодійний Фонд «ВДЯЧНICТЬ. ВИЗНАННЯ. НАДIЯ.» заснований в 2011р. нами, випускниками 1972 р. (!) Раухівської  СШ Березівського району в пам’ять про тих педагогів "від Бога", які нас навчали. Фонд зареєстрований у Міністерстві юстиції України "Свідоцтво про державну реєстрацію благодійної  організації 20 жовтня 2011р. №0463".

Наводжу витяг із сайту nadiya2011.org, розділ «Інформація про Фонд»:

- «Фонд заснований за ініціативою випускників багатьох середніх та вищих освітніх закладів України для втілення ідей подяки ВЧИТЕЛЯМ НАРОДУ УКРАЇНИ.»

- «Фонд здійснює на суспільних засадах  добродійну діяльність у всій системі освіти України.»

- «Фонд створений, у першу чергу, для нагородження і преміювання викладачів та освітніх закладів України, а також організації, при необхідності, допомозі освітнім закладам, викладачам, які знаходяться на пенсії та працюючим викладачам. Всі благодійні акції здійснюються за рахунок їх ініціаторів (випускників минулих років випусків, меценатів, приватних освітніх закладів, профспілкових комітетів, батьківських комітетів…)»

Фонд створив, у першу чергу, для всіх випускників всіх навчальних  закладів України всіх років випусків механізм вдячності і турботи про тих, дякуючи  кому вони стали тими, ким стали - про своїх педагогів, особливо про педагогів на пенсії та про свої навчальні заклади. Крім того Фонд за рахунок своїх фінансових коштів здійснює нагородження видатних діячів науки та освіти України. Це добре чи погано?

Фонд  за рахунок своїх власних фінансів розробив дизайн і оплатив виготовлення матриць нагород, заснував 12 всеукраїнських нагород (Див. сайт nadiya2011.org, розділ «НАГОРОДИ ФОНДУ») із золота (585 проби), срібла (925проби) і бронзи для проведення нагороджень у системі освіти України. Це добре чи погано? Всі нагороди виготовляються на заводі-виготівнику орденів і медалей України. На кожну нагороду із дорогоцінних металів видається заводський сертифікат. Кожна нагорода має свій заводський номер, який вказується в нагородному посвідченні. Це не державні нагороди, але вони мають статус всеукраїнських нагород! Ці нагороди не замінюють державні нагороди. Це нагороди визнання і вдячності, це народні нагороди.

Давайте разберемося в моральній стороні справи, на якій так наполягає автор статті. У багатьох країнах світу є нагороди державні і нагороди громадських організацій.  І дуже добре, що в Україні є громадські організації, які нагороджують гідних людей. Пошану і повагу ніхто не відміняв! Поваги багато не буває. Автор статті сама говорить- «…серед переважної більшості знайомих мені науковців, які мають високий авторитет та чудову репутацію, знайдеться хіба що декілька лауреатів державних премій або нагороджених медалями чи орденами.»  На жаль, дуже багато заслужених діячів науки і освіти України залишаються не нагородженими. Недооцінені ВЧИТЕЛІ НАРОДУ УКРАИНИ. І це, звісно, не вірно! У кожного керівника освітнього закладу є набагато більше тих, кого він хотів би нагородити, чим є можливість їх нагородити. Особливо дефіцит нагород відчувається на ювілейних заходах, на яких ми бачимо, як завжди, одні грамоти та подяки. Дуже добре, коли до цього процесу підключаються меценати, вдячні випускники минулих літ, профспілкові комітети, батьківські комітети… Адже ми не називаємо свої нагороди нагородами чимсь більшим, чим нагородами Всеукраїнського благодійного фонду. Так, але всі ці нагороди заслужені! Із 400 лауреатів (від вихователя дитячого садку до Дійсного члена Академії будівництва України, від простої сільської вчительки до Заслуженого діяча науки і техніки України, Заслужені вчителі України, Лауреати Державної премії України…) немає жодної людини, яка їх не заслуговувала б! І носять їх ВЧИТЕЛІ НАРОДУ УКРАЇНИ з гордістю і з гідністю, і мають на це повне моральне право!

Дуже добре, авторе статті, що Вас вражає кількість вручених нагород, тільки ось висновків правильних Ви із цього не зробили. За вісім років роботи ми вручили в 23 областях України в 136 навчальних закладах від дитячих садків до академій 400 нагород із золота, срібла, бронзи. Ініціаторами нагороджень можуть бути всі люди доброї волі. Переважна більшість цих нагород оплачені випускниками минулих років випусків. Нагороди вручались, як правило, на Вечорах зустрічі випускників на знак щирої вдячності своїм учителям і своїм навчальним закладам. І педагоги, і випускники вдячні нам за нашу роботу (Див. сайт розділ «Відгуки про діяльність Фонду). Що може бути дорожче пошани і поваги тих, для кого педагоги немало років віддавали свої серця. Не спещені наші педагоги нагородами. Немало нагороджень було здійснено за ініціативою батьківських комітетів випускних класів шкіл, які від імені Фонду вручали нагороди педагогам на випускних вечорах. Також нагородження були проведені за ініціативою педагогічних колективів на ювілеях своїх колег. Як показало життя,  всеукраїнська нагорода набагато дорожча для  номінантів, ніж подарунки, не завжди потрібні, або гроші, які швидко закінчуються.  Фонд організував вручення батькам, загиблих воїнів АТО, медалей «Гордість України» (Дів. розділ сайту «Фотоальбом»). Фонд також вручає всеукраїнські нагороди «Майбутнє України» кращим студентам і учням. Все це добре чи погано? Перелік всіх навчальних закладів України, у яких відбулися нагородження, викладені на сайті Фонду, в розділі «ПЕРЕЛІК ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ».

Автор статті підняла питання про критерії відбору лауреатів. Вона не змогла знайти ці критерії на сайті Фонду. Адже в розділі сайту «ПОРЯДОК ВРУЧЕННЯ НАГОРОД» докладно описана процедура визначення номінантів:

1.«Ініціатор нагородження складає у довільній формі на ім’я голови правління Фонду «Подання на нагородження» (Див. зразок у розділі «ПОЛОЖЕННЯ!!!»).» У зразку «Подання на нагородження» є пункт – «Перерахувати заслуги номінанта».

Всупереч цьому неуважний автор статті  безапеляційно стверджує:

« …подання на нагородження не містить жодної вказівки про досягнення особи, яку хочуть нагородити."(???)

У розділі «Порядок вручення нагород» в пункті 1 сказано, що у Поданні необхідно надати  коротку інформацію про юридичну чи фізичну особу. (Мова знову йде про номінантів).

    2.«Наглядова рада Фонду вивчає «Подання на нагородження» номінанта, перевіряє його легітимність та дає своє погодження.»

    3.«Правління Фонду приймає рішення і оформляє  «ПОСТАНОВУ ПРО ВРУЧЕННЯ НАГОРОД»

Що тут може бути не зрозуміло для людини, яка насправді хоче розібратися? Тим більше, зовсім безпідставно і не логічно авторка статті робить  абсурдний висновок: "Це означає, що кожен номінант автоматично нагороджується, якщо звісно ця послуга оплачена замовником." (???) По- перше, дозвіл на оплату ініціатори нагороджень одержують  тільки після  вивчення Наглядовою радою і Правлінням фонду «Подання на нагородження»  та прийняття ними позитивного рішення. По-друге, за вісім років роботи Фонду багатьом ініціаторам нагороджень, готовим оплатити ці нагороди, було відмовлено в нагородженні запропонованих ними номінантів.

Я хочу задати питання автору статті:  в чому виражається "сумнівна репутацію благодійного фонду" ??? За вісім років роботи Фонд ні разу не заплямував своє ім’я. Вісім років співробітники Фонду, маючи свою основну роботу, у власний час на громадських засадах втілюють благородні ідеї Фонду в життя. Работа Фонду освітлена в 75 позитивних публікаціях при двох негативних (це – друга), в 25 телевізійних программах і в двох книгах (Див. розділ "Пресаі та телебачення"). 8 грудня 2015г.  у статті «От всей души» в газеті «Вечірній Миколаїв» вперше нагорода була названа «народною».

Вже занадто багато на одну статтю дійсно безвідповідальних, безпідставних, нічим не підтверджених голословних стверджень із розряду - "а мені так здається "!

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ВДЯЧНICТЬ. ВИЗНАННЯ. НАДIЯ.» в 2018г. присвоїв звання лауреата  Всеукраїнської премії  "ПРАЦІВНИКАМ ОСВІТИ УКРАЇНИ " і вручив срібну медаль (925 проби) декану природничого факультету  Полтавського національного педагогічного університету професору  Марині Гриньовій. Це нагородження було проведено за рахунок фінансових коштів Фонду,  відповідно до Положення  "Про Вічний Фонд України" і  відзначено в розділі сайту "Перелік  освітніх закладів" у графі "За рахунок фінансових коштів благодійного фонду". Всього в 2018р. за рахунок фінансових коштів Фонду було вручено три нагороди (Див. розділ сайту "Перелік  освітніх закладів"), інші вручення проведені за рахунок ініціаторів нагороджень. 

Ми не відправляли листа з пропозицією про нагородження керівництву  Полтавського національного педагогічного університету,

так як у 2018р. ми відправляли листи тільки навчальним закладам - ювілярам 2018р., а даний університет не є таким. Ні керівництво університету, ні сама Марина Вікторівна не знали і не могли знати про нагородження, і для всіх це було несподіванкою.

Тепер подивимосьщо "нагородила" (інше визначення  сюди не підходить) авторка статті з цього приводу:

- " ...полтавська науково - педагогічна спільнота не є виключенням у своїй, м’яко кажучи, недалекоглядності та потуранні сумнівним організаціям та амбіціям." (???)

-"...нерозбірливість та непрофесіоналізм, толерування невиправданого хизування нагородами та загалом про введення університетом в оману наукової та педагогічної спільноти."(???)

- "...ініціатори цієї відзнаки, якими ймовірно виступав сам університет чи факультет?"(???)

- "Ще гірше, якщо ініціатори знали або здогадувалися про сумнівну репутацію благодійного фонду."(???)

- "...подібні сумнівні нагороди конвертуються у формальні показники результативності  роботи, звіти, резюме «лауреатів» тощо." (???)

Авторка статті, являючись працівником освіти, не знає, що  дані про результати діяльності, які подаються до керівних органів системи освіти,  включають у себе тільки інформацію про державні нагороди та   нагороди системи освіти. 

Я від  всієї душі вітаю шановну Марину Вікторівну Гриньову  із  заслуженою нагородою! Її внесок у науку і освіту України не можливо переоцінити ні якими нагородами ! 

Авторка статті  заявила, що Фонд заробляє на медалях («…як заробити на марнославстві полтавських вишів та професорів»). Не в межах її розуміння  інформація, викладена в розділі сайту «ІНФОРМАЦІЯ ПРО ФОНД» - Фонд є неприбутковою  організацією (Рішення податкової інспекції №443 від 28 листопада 2011р. «Про внесення до реєстру неприбуткових установ та організацій»). Фонд не може займатися комерційною діяльністю та отримувати прибуток! Авторка статті не захотіла навіть ознайомитися з цим Рішенням податкової інспекції, викладеним у цьому ж розділі сайту.

Стаття написана тільки на основі особистих переконань автора, що у всьому є користь і нічого не існує від душі і серця. Будь-яка здравомисляча людина може підрахувати доходи Фонду за  всі вісім років праці. На утримання фонду нараховується 10% від врученої кожної нагороди (Див. сайт, розділ «ПОЛОЖЕННЯ», підрозділ «ПОЛОЖЕННЯ  ПРО БЛАГОДІЙНІ ПЕРЕРАХУВАННЯ».) Всього Фондом вручено 400 нагород (до інфляції 2014 року срібна медаль коштувала 668 грн., вартість бронзової медалі  наразі складає 596 грн.). Витрати на утримання Фонду значно перевищують доходи від 10% надходжень. Станом на 01.01.2017р. платіжний дисбаланс складав 11429грн. (Див. докладний звіт за п’ять років роботи в розділі «Перелік навчальних закладів та фінансовий облік» 2016р.) Не на багато кращим є стан на сьогоднішній день. Треба врахувати, що крім витрат на утримання,   Фонд за рахунок своїх особистих внесків за вісім років роботи провів благодійні акції на суму 33612грн. Це добре чи погано?

Але не віриться нашим людям, що в наш час хтось може робити добру справу за свій рахунок  і за рахунок свого особистого часу. Ну що ж, прийдеться повірити, вісім років назад скептиків було набагато більше.

Якщо у Вас, автора статті, «інформація про Фонд,… викликала чимало незручних запитань" (Для кого "незручних" ? Для розуміння автора статті?), чому  б Вам перш ніж «сідати за перо», не подзвонити мені, засновнику Фонду, і не задати мені незрозумілі Вам питання, тоді б Ви змогли розібратися в тому, що пишете, і не вводили б в оману читачів.

Авторка статті переплутала все, що тільки можна переплутати. Вона стверджує: "...сам засновник фонду – пан Родіонов…підписує постанову про нагородження разом з іншими членами правління". Не підписує засновник фонду Родіонов В.А. Постанову про нагородження. Постанову  підписує тільки  Голова Правління відповідно рішення правління Фонду.

У Правлінні Фонду і в Наглядовій раді  представлений широкий соціальний спектр суспільства від пенсіонера до професора. Фонд – не структура Міністерства освіти і він не зобов’язаний  складатися повністю з академіків.

Авторка статті порушила питання про премії, вручені від імені Фонду. Відповідно до пункту 9 розділу "Порядок вручення нагород" нагородження грошовими преміями проводяться за бажанням ініціаторів нагороджень, це їх право. Таким чином, вони нагородять свого педагога і підтримають фонд своїм 10% внеском. І вирішувати про це будуть вони, а не досужий читач. Дивно, як как читала автор статті сайт Фонду, якщо вона стверджує, що для вручення премій вищий навчальний заклад (?) "додатково сплачує при цьому 20% на утриманняцього фонду"? У  розділі сайту "Положення!!!", підрозділі "Положення про благодійні перерахування" записано - 10% на утримання благодійного фонду, а не 20%. Ніколи не було відрахувань на утримання Фонду 20% ! До 31.12.2018р.. додатково перераховувались ще 10% у Вічний Фонд свого навчального закладу (Див. розділ "Фінансовий облік...") Наступне, де Ви бачили, що премію сплачує вищий навчальний заклад? У розділі сайту «Положення !!!» підрозділі «Положення про благодійні  перерахування» записано –  «Державні структури не мають права здійснювати платежі на благодійні фонди».  Премії вручаються тільки за бажанням ініціаторів нагороджень. Так що Ви знову, Олено Олександрівно, наплутали.

Авторка статті все перевернула з ніг на голову, абсолютно не розуміючи зміст одержаної нею інформації. Фонд не "звертається до керівників вишів з пропозицією виступити ініціаторами нагородження відзнаками", як Ви про це пишете. Фонд звертається  до керівництва навчальних закладів з проханням передати наше звернення до випускників минулих років випусків з  нашою пропозицією стати ініціаторами нагороджень своїх педагогів. І в цьому принципова різниця,  не зрозуміла  автором статті 

Що стосується іронії автора з приводу мого звання Академіка МАБЕТ, то на момент створення Фонду в 2011р. у мене не було цього звання  і це мені ніяк не заважало творити добру справу. Звання академіка МАБЕТ мені присвоєно за розробки в галузі  репродукування. Мною опубліковано дев’ять наукових статей з цієї теми (вісім в Україні, одна за рубежем). Ви можете мати свою думку про звання Академіка МАБЕТ, але я це звання чесно заслужив. До речі, науковий потенціал МАБЕТ налічує десятки докторів фізико-математичних, технічних, економічних, медичних і біологічних наук. Академія МАБЕТ має вісім  запатентованих відкриттів.

Авторка статті, доктор соціологічних наук, не бачить межі між висловленням своєї думки  і образами  Фонду, його нагородам і людям, працюючим у ньому, які віддали  йому свою душу і свою багаторічну працю. Фонд – це справа мого життя. Я бачив сльози на очах нагороджених педагогів, і ніхто, і ніколи не доведе мені, що Фонд не потрібен людям. Обливати брудом добру справу  не допустимо для доктора соціологічних наук. Дуже легко своїми безґрунтовними домислами закласти зерно сумніву в душі людей.

Не розібралася авторка з суттю питання. Ну а що тепер? З однієї сторони – її  очевидна неспроможність в об’єктивному викладі матеріалу, а з іншої сторони – уражені амбіції авторки і не бажання визнати свою неправоту.

Прошу читача детально ознайомитися з інформацією, викладеною на сайті Фонду nadiya2011.org і зробити свої  висновки.

Я хочу звернутися з закликом до всіх людей доброї волі. Будьте вдячні ВЧИТЕЛЯМ  НАРОДУ УКРАЇНИ! Не самі по собі ви досягли того,  чого досягли, у вас їх багаторічна праця, їх турбота про вас. Говорити про вдячність і бути вдячними – велика різниця.

З глибокою повагою до читачів  засновник Всеукраїнського благодійного фонду «ВДЯЧНICТЬ. ВИЗНАННЯ. НАДIЯ.»

Родіонов В’ячеслав Анатолійович

На фото - нагорода ВБФ «ВДЯЧНІСТЬ.ВИЗНАННЯ.НАДІЯ.» Всеукраїнський знак «ЗОЛОТЕ СЕРЦЕ» 1 СТУПЕНЯ (золото 585 проби)

15 лютого, 12:44 210
  • Всього коментарів: 5

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь