Як полтавські художники об’єднались на виставці «Грані натхнення»

1. >
2. Дозвілля >
3. Як полтавські художники об’єднались на виставці «Грані натхнення»

Творча група «Віддзеркалення»: Євген Логвінов, Тетяна Клемазова, Марина Шевченко, Наталія Сташкевич, Юлія Гармаш та Катерина Альошина (Дудник). Фото - зі сторінки у соцмережах.

3 листопада у полтавській садибі Володимира Короленка відбулась перша виставка творчої групи «Віддзеркалення». Свої роботи представили 5 полтавських художників, яких прийнято називати «молодими». Кожен з них – уже зріла особистість у своїй основній професії, але у стінах студії вони – учні, які опановують різні види мистецтва під керівництвом Наталії Сташкевич.

– Наталія Миколаївно, а хто ви для учнів: викладач, куратор, наставник? – питає журналіст перед початком виставки.
– Наставник – це якесь надто офіційне слово, Юля (звертається до художниці Юлії Гармаш – примітка авт.) хто я для вас? Швидше «мама» – каже. Вони й справді як додому до нас приходять, порадитись, чаю попити. Ця група уже як єдине ціле. Кожен з них – особистість така що й не підкопаєшся, усі різні у творчості, це моя гордість – що вони не схожі один на одного, не копіюють ні мене, ні мого покійного чоловіка Юрія Феодосійовича Страшка. Кожен прийшов зі своїм «я хочу», об’єднані бажанням творити і я їх уже не стільки навчаю, швидше – направляю, – розповідає Наталія Сташкевич.

До речі, назва групи – обрана не випадково.
– Назву «Віддзеркалення» придумали ми з моїм чоловіком. Пили чай, у нас усе за чаєм вирішувалося, і обговорювали, що світ відбивається у нас, у наших дітях, вони – в нас, ми – у них, так і вирішили – буде «Віддзеркалення».

У великому залі між тим збираються гості. Сюди прийшли родинами, з дітьми, квітами. Тож атмосфера не офіційно-урочиста, а швидше сімейна. Гостям розповідають історії учнів, кожен з яких прийшов сюди з різними мотиваціями, певними знаннями – і усі залишились, об’єднані бажання творити.

Катерина Альошина (творчий нік Pioniya, за фахом - архітектор) – виросла зі студії «Соняшник» (Полтавський Палац дитячої та юнацької творчості), яку очолювала Наталія Сташкевич. Беззмінна староста і помічниця, уже досвідчений митець з власним стилем: працює у класичному і декоративному. А ще вона – майстер зі скрапбукінгу і кардмейкінгу і тренер з соціальних танців.

Тетяна Клемазова (за фахом - бухгалтер) свій перший досвід як художника отримала у дитячій студії, де їй поставили вердикт – «не бачиш форми і не розумієш кольорів». Тож повторила спробу зайнятись малюванням аж у 27 років – до студії її привів племінник. Тетяна спробувала себе у різних техніках, але улюбленою стала пастель. Заради реальності зображення художниця готова стирати пальці об наждачний папір, щоб досягнути бажаного результату.

Юлія Гармаш (працює у сфері інформаційних та інноваційних освітніх технологій) прийшла в студію з великим бажання малювати. Постійно робить нариси, постійно фонтанує ідеями, постійно прагне покращити результат. Улюблений матеріал – гуаш, але працює і маслом. У художниці прекрасні декоративні роботи.

Марина Шевченко (приватний підприємець) у художню школу ходила в дитинстві. Потім – переїзд до Полтави, заміжжя, дитина. Але коли з’явилась можливість, повернулась до живопису. Марина – перфекціоністка і це видно у роботах, адже над бездоганністю штрихів і кольорів може працювати дуже довго. Їй цікаво все, що оточує і вона прагне це зобразити у своїх роботах.

Євген Логвінов (юрист) навчається живопису другий рік. Прийшов у студію проконсультуватись, показати роботи – і залишився. Надзвичайно емоційний та енергійний художник, який постійно демонструє рух уперед. Віддає перевагу живопису маслом. Здебільшого пише пейзажі, натюрморти, квіти.

У садибі Короленка виставки проходять досить часто. Проте таких зрілих учнів стіни музею бачать уперше. Всі митці уже мають професії, і тому така захопленість мистецтвом, за словами організаторів – дорого коштує.

Багато розповідати про себе митці не хотіли, здебільшого, дякували за науку куратору, адже «ми усі геніальні, а тому треба терпіння, щоб вистачало приймати нас усіх таких», за можливість долучатись до прекрасного самим, і показати це друзям і просто небайдужим.

Видно, що ця студія потрібна усім – і митцям, і куратору, і, напевно, пану Короленку, який завжди мав при собі олівець і записник і замальовував все, що бачив під час мандрівок.
Виставка триватиме до 2 грудня. Без вихідних. З 9 до 17. Представлені тут картини можна придбати.

Фото - Ігор Єрмоленко

Автор: Тетяна Цирульник

• #виставка
• #музей Короленка