Вчора
Із собакою в головній ролі: на сцені полтавського обласного театру відбулася прем’єра «Собаче серце». ФОТО
29 листопада 2019, 08:00 0
15 акторів і… один собака – на сцені полтавського театру актуальна прем’єра – спільна робота гоголівців та херсонського режисера Сергія Павлюка «Собаче серце».
Твір Михайла Булгакова «Собаче серце» – це гостра пародія на дійсність, в якій довелося жити самому письменнику. Попри те, що з того часу минуло майже сто років, актуальність повість не втрачає й сьогодні. Тож, і вистава – іронічна, з глибоком змістом, де підкреслюються недоліки і безглуздість того, що відбувається. Пес-безхатько Шарик ображений жорстокими людьми, йому доводиться мерзнути взимку у підворіттях, харчуватися тим, що Бог пошле, але попри це він має добре серце. Після небувалої фантастичної операції, проведеної професором Преображенським, Шарик стає Поліграфом Поліграфовичем Шариковим. От тільки із доброго собаки не вийшла така ж людина. Як гірко зауважив лікар Борменталь: «Була хороша собака, а вийшов типовий представник пролетаріату; людина із собачим серцем», та ще й зі шкідливими звичками свого донора – крадія і п’яниці Клима Чугуніна. Недарма, одним з перших людських слів уже не Шарика, а Шарикова було «пивна».
Тимофій Зінченко в ролі Шарикова
Бездоганно роль Шарикова виконав не лише Тимофій Зінченко, а й бобтейл Омелі. Для Омелі – це не перший вихід на сцену, адже вона постійно радує глядачів, виступаючи в цирку, але в театрі був дебют. Дебютною стала роль і для власниці собаки Дар’ї Майчук, яка привезла для гри пса, а в результаті й сама отримала роль Зіни.
Про довгі та складні пошуки собаки розповіла Ольга Коваленко, керівниця літературно-драматургічної частини Полтавського обласного муздрамтеатру ім. М.Гоголя:
– Собаку шукали довго, Олексій Миколайович (Андрієнко, директор театру – прим. авт) зв’язувався з театрами по всій Україні. Думали спочатку брати списану циркову собаку, щоб вона потім могла жити в театрі. Але нам порадили Дар’ю Майчук, акторку державної циркової компанії України. Сім’я Майчуків займається дресируванням тварин, переїхала з Луганська до Дніпра. Крім тварин у них живуть лисиці, посухи, єноти.
Вистава «Собаче серце» – не масова на відміну від «Майстра і Маргарити», вона більше зосереджена на ідеї, експерименті.
Складною була робота над декораціями, адже художникам довелося створювати стерильний, майже лікарняний, білий простір у квартирі професора Преображенського, де він не лише жив та вів контрреволюційні бесіди зі своїм асистентом лікарем Іваном Борменталем, а й оперував та проводив досліди. Особливо складно були виготовляти експонати з людськими органами, доводилося шукати в Інтернеті та книгах, як вони виглядають, розповіла Ірина Кліменченко, художник-постановник спектаклю. Тим більше, часу на виготовлення декорацій, костюмів, конструкцій було дуже мало – менше місяця. Тож, доводилося працювати і вночі, й приходити на роботу рано-вранці.
Задум поставити на сцені полтавського театру «Собаче серце» виник у його директора Олексія Андрієнка.
– За це я йому дуже вдячний, тому що він ставить переді мною певні, як іноді, здається непосильні режисеру завдання, як «Майстер і Маргарита», «Політ над гніздом зозулі», а зараз от «Собаче серце». Розмова про «Собаче серце» йшла десь рік, я все відмовлявся, доки він мене не переконав, – розповідає Сергій Павлюк, режисер-постановник, заслуженого діяча мистецтв України, для якого ця вистава стала вже 96 роботою.
Режисер говорить, відмовлявся, бо не хотілося аби вийшло гірше, ніж прекрасний фільм Володимира Бортка і, разом з тим, не хотілося робити по-іншому, щоб «випендритися». Та свою родзинку Сергію Павлюку вдалося внести: на початку вистави та в її розпал на сцені – люди в масках тварин. Сам режисер розповідає так про цей задум:
– Існують міфи про кінокефалів, людей-собак, песиголовців, і навіть в хрестоносців була ікона зі святим із собачою головою. Ця ідея виникла в процесі роботи – показати кінокефалів.
Та й досить символічно для такої вистави бачити людей в масках тварин на сцені: хто за ними ховається – люди чи звірі, які ще тільки прагнуть стати людьми? Відповідь – у голові кожного з нас, а от розруха там чи еволюція, теж залежить від нас самих.
Актори , які зіграли головні ролі, не були підібрані випадково, режисер Сергій Павлюк вже й раніше задіював у своїх спектаклях Олександра Любченка, (у «Собачому серці» – професор Філіп Преображенський), Тараса Краюху (лікар Борменталь), Тимофія Зінченка (Шаріков), Геннадія Продайка (Швондер), Сергія Озерянка (Федір), Володимира Моруса (Петро Олександрович).
Олександр Любченко вважає роль професора Преображенського знаковою, хоч і складною.
– Складність цієї роботою в насиченому та короткому терміні підготовки. Те, що ми зробили – я не знаю ще добре це чи погано, оцінить глядач, але нам було комфортно працювати з режисером, тому що він саме режисер, а не постановник, це велика рідкість, і, по-друге, компанія на сцені – люди, з якими приємно працювати, тут немає тих, хто б дисонував з ансамблем, – говорить актор.
Тарас Краюха, який зіграв лікаря Борменталя, розповів, що для того аби правильно передати всі деталі і тонкощі роботи лікарів на початку ХХ століття, довелося, за підказкою Сергія Павлюка, дивитися американський серіал про медиків.
Режисер-постановник залишився задоволений своїм дітищем. Схоже, його думку розділяють і глядачі.
– Це вже четверта вистава від Сергія Павлюка, на якій мені довелося побувати. Вперше сходила на «Останню любов гетьмана» і далі, коли дізнаюся, що на сцені театру чергова постановка Павлюка, одразу біжу по квитки, – каже Лідія Степанівна.
– Прекрасно. Вдумливо. Глибоко і дуже по-булгаковськи, – поділився пан Михайло.
Прем’єра спектаклю відбудеться вже сьогодні, о 19.00, у грудні «Собаче серце» демонструватимуть двічі, втім квитків у продажі вже не лишилося.
Читайте також: «Політ над гніздом зозулі»: представник Меджлісу в Полтаві переглянув виставу, присвячену боротьбі кримськотатарського народу. ФОТО
ТЕКСТ – Ольга Правденко, ФОТО – Ольга Матвієнко.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь