У Полтаві відкрилась виставка двох майстринь: мами і доньки Ваценко

У Полтаві відкрилась виставка двох майстринь: мами і доньки Ваценко
29 квітня 2017, 10:00   0
Мама і донька Ваценко

27 квітня в Полтаві відбулось відкриття виставки Тетяни Ваценко та її доньки, теж Тетяни. Витинанки та прикраси з бісеру можна буде побачити на четвертому поверсі обласної бібліотеки ім. І.П. Котляревського.

Старша славиться витинанками, її виставка уже восьма, і професійне зростання художниці вже відзначили поціновувачі та маститі майстри. Про першу виставку та як з’являються ідеї творів, дізнаєтесь тут. Уперше персональну виставку Тетяни Ваценко полтавці побачили чотири роки тому.

Нині ж Тетяна Федорівна представила найсвіжіші роботи, вони вже глибші, добре продумана та складна композиція, більш цікавий сюжет. 

Як зазначив Євген Пілюгін, обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Тетяні Ваценко аплодують поціновувачі, митці. Ті, хто знається на складності такої техніки та красі, купують витинанки, хоча то не всім то по кишені. До слова, маленькі роботи коштують від 1500 гривень.

  Пілюгін додав, що Тетяна Федорівна – майстриня, яких мало в Україні. Її роботи увійшли до книги «Кращий твір року 2015». Витинанки з Полтави мандрували Україною, побували на виставках у Києві, Чернгові та багатьох інших містах, також роботи Тетяни Ваценко бачили в Польщі – Любліні та Щецині.

Євген Пілюгін

 Майстриня розповіла, що ідеї її творів з’являються часто у снах чи вночі, коли працює. Витинає жінка якраз найчастіше пізнього вечора чи вночі.

  Більше про саму Тетяну Ваценко і її творчу родину читайте тут.

На відкритті виставки ж художниця читала власну поезію та розповіла, що закінчує роботу над книгою. Нагадаємо, Тетяна Ваценко пише лірику та дитячі казки.

Усього на виставці близько двох десятків картин-витинанок, триватиме вона до 19 травня.

Вітали нині й іншу Тетяну – доньку відомої майстрині. Вона показала роботи з бісеру. Захопилась дівчина ними років 4 тому, нині вже має що показати, її намиста, серги та прикраси на шию в більш складній техніці затребувані, їх купують й українці, й іноземці. Особливий інтерес викликають силянки – широкі жіночі прикраси на шию.

Тетяна розповіла, що вони традиційно українські попри закиди, що походять не з України, бо ж досліджувала це питання.

На святі був і син Тетяни-старшої Олексій, він вже два роки вчиться в столиці грі на бандурі. Тож нині дарував присутнім музику. Пані Тетяна пишається своїми дітьми, каже, що вони теж надихають її на творчість.

Присутні бажали творчій родині наснаги, здоров’я і нових ідей та щоб мистецтво приносило не лише задоволення, а й достаток.

Тетяну старшу прийшли привітати вчителька, друзі, знайомі та колеги – майстри народної творчості та художники.

Обидві майстрині отримали грамоти. Також управління культури ОДА, обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи, а також обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України видало книжку «Витинанки Тетяни Ваценко».

Витинанка та її історія
Витина́нка (від українського слова – «витинати», «вирізувати») – вид давнього слов’янського, зокрема українського народного, декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла – ажурні, силуетні тощо. Виготовляється з допомогою ножиць, ножа, сокирки тощо. Матеріал для витинанок – папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки. Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати) – стін, вікон, полиць, коминів, печей. Витинанки використовують як у побуті, так і перед релігійними чи світськими святами.

Традиції витинання на території України віднаходять зокрема у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки в артефактах кочових народів Алтаю, на півночі Європи, Балканах і в слов’ян. Це часто ажурні аплікації зі шкіри і хутра на одязі і предметах домашнього побуту. У VII-XII ст. у Китаї набули широкого поширення паперові прикраси: зображення божеств, духів, драконів, квітів, птахів, риб, які наклеювали на вікна. У XIII ст. подібні витинанки були розповсюджені в Персії, згодом – у Європі. У XVI ст. з’явилися кустоди – орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську печатку. Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з’являються у середині XIX ст.

Матеріали для сучасних витинанок – глина, метал, дерево, тканина, камінь і традиційно папір (за матеріалами uk.wikipedia.org).

Автор: Ніна Король

Дозвілля 29 квітня 2017, 10:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції