Фестиваль «Свіччине весілля» об’єднав митців з усієї країни та здобув підтримку української діаспори. ФОТО

1. >
2. Дозвілля >
3. Фестиваль «Свіччине весілля» об’єднав митців з усієї країни та здобув підтримку української діаспори. ФОТО

Фоторепортаж Ольги Матвієнко

Затишне осіннє дійство відбулося цими вихідними в Березовій Рудці Пирятинського району – жителі та гості села гуляли на другому міжнародному мультимистецькому етнофестивалі «Свіччине весілля».

Знову все вирувало на ярмарковій площі коло зеленої садиби творчого простору Zavitaylo’sOrganicHouse. Чимало людей прибуло сюди, щоб узяти участь у цьому колоритному дійстві просто неба й доторкнутися до забутої давньої української культури. 

Ідея заходу з’явилася спонтанно, і за півтора місяця організаторам фестивалю – Олені й Тарасу Завітайлам – минулого року її вдалося втілити.

– Ми з чоловіком хотіли подарувати цьому селу свято, а вийшло так, що подарували його всій Україні. Цього року нам не давали спокою: усі запитували, чи фестиваль буде, і ми просто не мали права його не проводити, – розповідає господиня заходу Олена Завітайло.

Творча родина (Олена малює, її чоловік – письменник і музикант) хотіла зробити загальне свято, яке б об’єднало митців.

– Виявляється, у дохристиянські часи люди збиралися на базарах та ярмаркових площах і вшановували осінь. Із приходом довгої ночі, вечорів, коли запалювався каганець, починали творити й дякували свічці, каганцю, – розповідає ідейна натхненниця фесту. – Так народилося колись «Свіччине весілля», яке з часом перетекло в християнські часи. Ми ж його відродили тут, на Полтавщині, поруч із Київщиною, де свято колись було найпопулярнішим.

Фестиваль у Березовій Рудці – це свято майстрів, митців і вогню, кажуть організатори.

– Але ми поклоняємося не ватрі, а тому вогню, що горить усередині людини, бо творчість – це вогонь, який ти несеш, – говорить Олена Завітайло.

Цього року локальний захід переріс у міжнародний, мультимистецький. Ініціаторів фесту підтримала українська діаспора з шести країн світу: Іспанії, Португалії, Чехії, Нідерландів, Ірландії, США.

– Минулого року ми уважно стежили за цим дійством, і нам захотілося допомогти родині Завітайлів, бо прекрасно розуміємо, що будь-який неформат (а етнічні фестивалі на Полтавщині – поки що неформат) дуже важко організувати та просувати. Тому цього року ми запросили їх до себе на дні України в Іспанії з майстер-класами. І наш візит у відповідь – ми тут представляємо іспанську кухню, – розповіла президент Асоціації українців регіону Мурсія в Іспанії Лариса Пономаренко.

Родина Лариси, яка вже понад сімнадцять років мешкає в Іспанії, для відвідувачів фестивалю готувала у своїй таверні салат на основі тунця й іспанську першу страву – косідо.  

Крім цього, під ірландським знаменом для гостей працював паб. Частували людей і в українській корчмі.

Також митці з усієї України їхали на Полтавщину. На фест приїхали учасники з Лубен, Києва, Дніпра, Харкова, Черкас, Рівного тощо.

Роман Володін із Лубен на фесті показує майстер-клас, як виготовляти дах із очерету. Чоловік каже, що така стріха нині досить популярна. Він хвацько вправляється зі своїм інструментом – теркою й швайкою.

– Виготовляю дах за давньою технологією, тільки за допомогою дроту, бо немає можливості дістати матеріали (жито треба спеціально засівати – прим. авт.), із яких раніше в’язали дахи. Зараз ми виготовляємо дах, який може прослужити щонайменше сорок років, – говорить майстер в українській сорочці.

Киянка Валентина Проценко приїхала до Березової Рудки виступати у складі фолк-бенду «Рівнодення», а також привезла власноруч виготовлені вироби з сіна.

– Я люблю декоративну творчість. Сьогодні привезла пташечок із сіна. Ще віночки з Купала залишилися і коник. Збираю й сушу ці квіти. Мені вони дуже подобаються, адже навіть взимку запашні. Коли їх береш холодної пори року, ніби шматочок літа опиняється в тебе в руках, – каже майстриня.

У гурті «Рівнодення» близько п’яти людей: дві вокалістки, які збирають автентичні пісні, та музиканти, які грають на скрипці й барабані. Інколи сопілкар чи інші долучаються. Українські народні пісні, які зазвичай виконували акапельно, колектив подає під музичний акомпанемент.

Не дає нудьгувати гостям свята харизматичний вусатий чоловік у солом’яному брилі – майстер-класи з танців відвідувачам проводить поважний Чапкіс фестивалю – керівник гурту «Буття» Олег Бут. Босоніж просто неба в танці крутяться всі – від старого до малого, у хустках та вінках, у плахтах та спідницях, у дукачах та коралях.

– Ми приїхали зі школи танців. Із 2005 року навчаємо киян давніх сільських танців. Танці дуже прості, і, в принципі, їх може виконувати кожна людина – як старше покоління, так і молодь. Тобто й за віком, і за фізичною підготовкою обмежень немає. Це, можна сказати, найдемократичніший спосіб самовираження, – розповідає музикант.

Гурт «Буття» займається реконструкцією давньої сільської музики. Учасники колективу їздять у села до старих людей та відтворюють почуті композиції в первісному вигляді на скрипці, цимбалах, басі, сопілці та ударних інструментах.

Цього дня публіку розважали Троїсті музики з села Токарі Лохвицького району, автентичні колективи з села Фасова Київської області, «Древо» з села Крячківка Пирятинського району та «Піснеграй» із села Попівка Миргородського району, учасник «Голосу країни» Олексій Заєць.  

Працювала на заході й літературна сцена. Свої вірші на ярмарковій площі читали полтавські поети, члени Національної спілки письменників України Інна Снарська, Тетяна Луньова, Наталія Трикаш, а також представниця Полтавської спілки літераторів Галина Вовченко.

Завдяки Олені й Тарасу Завітайлам письменники звернули увагу на Березову Рудку. Цього дня поети апробували літературно-мистецький маршрут, який із часом може стати досить популярним. Когорта митців відвідала Березоворудський історико-краєзнавчий музей, палацово-парковий комплекс будинків родини Закревських, піраміду-усипальню.

– Проект підтримав Департамент інформаційної політики, комунікацій із громадськістю Полтавської ОДА й надав кошти для організації заходів, – розповіла голова Полтавської обласної організації Спілки письменників України Наталія Трикаш.  

У рамках цієї ініціативи заплановані літературні кафе з місцевими мешканцями, випуск листівок із інформацією про туристичні об’єкти Березової Рудки. Проект має на меті активізувати місцеву владу, спонукати її поставити вказівники біля історичних пам’яток, привернути до них увагу якомога більшої кількості людей.

Розповіла учасникам та гостям фесту про український старовинний одяг Олександра Герасимова з Лубен. На собі та моделі вона продемонструвала, як вбиралися заможні українки на весілля.

На святі ремісників та митців, димів та багать, свічок та стрічок планували веселитися протягом усієї ночі – обрядові ігри, автентичні українські пісні й танці тривали аж до обіду наступного дня.  

Автор: Наталка Сіробаб