Холод – не привід сидіти вдома: полтавські туристи розповіли, де можна прогулятися взимку. ФОТО

08 лютого, 17:58   0
Ліс під Диканькою

Холодна пора року диктує туристам свої правила та змушує підлаштовуватися під свої забаганки. І разом з тим зима – неймовірно прекрасний період для того, щоб не тільки не зупинятися на шляху пізнання світу, а й додати до цього пізнання колориту у вигляді ночівлі серед засніженого лісу.

У студію радіопрограми «Зелений компас» до ведучої Ольги Гладченко завітали досвідчені полтавські мандрівники – Юрій Репало, Олександр Омельченко й Володимир Грибов.

Їхній досвід може надихнути кожного піднятися на найвищу гору України, потанцювати навколо вогнища в заметі, посмакувати ароматною смачною зимовою рибною юшкою, поспати у наметі при мінус 10 та врешті полюбити зиму за відчуття нестримної свободи, яке вона дарує.

Що ж спонукає вийти на природу з теплої домівки

Що може змусити піднятися з ліжка прохолодного зимового ранку, щоб іти, їхати кілька десятків кілометрів поспіль з важким наплічником на спині. Володимир Грибов пояснює все просто, наводячи приклади з власного життєвого досвіду.

– Чесно, зараз дуже шкодую, що почав занадто пізно. Мені зараз 31 і все це в мене почалося років у 24-25. Дуже цікава історія, пов’язана, до речі, зі «Лтавою». Одного вечора мені не спалося, дивився телевізор і випадково натрапив на цикл передач «Унікальна Україна», їх показували одну за одною. Там хлопці з Києва подорожували на автомобілі Україною й розповідали про унікальні місця, які у нас є, але мало хто про них знає. Наприклад, Шарівка. Це зараз всі знають, де це й усі туди їдуть, а на той момент про Шарівку знали, можливо, якісь історики. Я подивився на карту – 100 кілометрів від Полтави. І зрозумів, що мені 25 років, а я ось ці 100 кілометрів не подолав, – розповів хлопець. – Усі знають про Опішню, Диканьку, Миргород. А це місце не набагато далі, але набагато красивіше і ти там не був. Купа таких куточків України, вони (мандрівники в передачі, – прим. авт.) проїжджали кожну область і розповідали про безліч таких об’єктів – це мене перевернуло. На той момент мав і фінансову змогу, і вільного часу поза роботою. І я зрозумів, що я втратив 25 років свого життя.

Читайте також: Така різноманітна Сванетія: полтавці мандрували високогірною перлиною Грузії

Ще у школі Володимир чотири роки займався в туристичному гуртку, який організував його вчитель Володимир Чухно. Уже тоді його захопила романтика походів, ночівля біля вогнища, спортивний азарт орієнтування на місцевості. Але у студентські роки

– Тоді в мене зародилася любов до туризму але чомусь ось після школи і до 25 років – цей період в мене чомусь випав, – говорить турист.


Володимир Грибов

Передача, на яку випадково натрапив, сколихнула спогади та нагадала, як цікаво подорожувати. Виявилося, що має чимало однодумців.

– Коли у вас є однодумці, то втілити щось у життя просто і по часу, і по можливостях, і по фінансах. Буквально місяць тому ми сходили у два піших походи: від Головача до Полтави і в околицях Собківки. То ось у той перший похід ми їхали електричкою вранці, а організовувати почали десь о 22-й годині в п’ятницю напередодні, – ділиться Володимир Грибов.



За словами мандрівника, у будь-якій поїздці варто залишати можливість для спонтанності. Звичайно, планувати – важливо, щоб уникнути неприємних ситуацій у подорожі, але деякі дрібниці все ж залишати.

– Чим довше ти щось організовуєш, продумуєш, тим менш емоційно потім виходить. А коли більше спонтанно… Ось наприклад, ви хочете поїхати в якесь міст, Львів, наприклад. Ви починаєте шукати інформацію в Інтернеті, дивитися відео. І на момент, коли ви потрапляєте у сам Львів, то вже все знаєте, бо бачили у відео, лишивши себе задоволення відкрити це наживо, – переконаний хлопець.

Перші походи радять планувати на один день

Радість від чудового морозного дня можна відчути, влаштувавши звичайний похід вихідного дня. Звичайно, вперше це краще і веселіше робити з групою вже досвідчених туристів, говорить Юрій Репало:

– У вихідні частіше намагаюся виїжджати кудись за місто з друзями. Бо на природі відпочиваєш краще від міської метушні. Тому всім раджу долучатися до активного відпочинку. Краще за все починати з одноденних походів, протяжність від 10 до 20 кілометрів. А потім вже пробувати виїхати з ночівлею в наметі. Якщо новачки не знають з чого почати, то ми запрошуємо мандрувати з нами.

Анонси мандрівок публікують на сторінках у Фейсбуці – «Мандруй активно» та «Мандруємо Полтавщиною». Кожен може приєднатися до команди туристів. Організовують походи вихідного дня до Головача, Собківки, Малої Перещепини, Верхолів чи Нижніх Млинів.


Юрій Репало

Олександр Омельченко розповідає, що не бачить кардинальної різниці, коли відправлятися в похід – влітку чи взимку:

– Зимові походи мало чим відрізняються від літніх. Потрібно лише мати бажання. Для мене і зимові, і літні вже злилися в суцільну лінію походів, які ідуть один за одним. Різниця лише в погоді, в тому, який одяг на тобі й яке спорядження береш. Узимку хіба повільніший темп, бо по снігу іноді доводиться топтати по коліно. Але це нюанс, бо головне – бажання рухатися, бачити ті краєвиди, які в нас є на Полтавщині, або, коли їдемо кудись далі, – краєвиди України. І треба бачити Карпати, які вони можуть бути влітку і взимку – зовсім різні.


Олександр Омельченко

У полтавських туристів, таким чином, закриття та відкриття сезону – суто умовне. Мандрувати не перестають. У січні, не уникаючи можливості походити по снігу, якого так довго чекали, виїздили кілька разів у мальовничі ліси неподалік Полтави:

– Ми сідаємо на електричку або автобус, їдемо у район найближчих станцій, тоді рухаємося або в сторону Полтави пішки, або прогулюємося до наступних станцій й повертаємося так само поїздом. Ось поїздом проїхалися до станції «Головачанської», через підвісний міст перейшли в Буланово, а повернулися в Полтаву вздовж річки через Нижні Млини. Їздили також у Собківку, так станція і називається. Заходили через ліс у село Пристанційне, заходили на могилу Кубрата. Наші походи мають ще таку пізнавальну мету, намагаємося відвідувати цікаві місця, історичні. Завершили похід на станції «Ткаченково», де є живописний місток через болото, – розповідає Юрій Репало.

Чи так вже й холодно в зимовому лісі?

– Не потрібно лякати людей, – сміється Володимир Грибов. – Усе життя також думав, що взимку важче, але ви ж на вулицю виходите якось. Температура ж повітря скрізь однакова, можливо, снігу трохи більше. Але за рахунок лісу може бути навіть затишніше, ніж у місті. Це все вихід із зони комфорту. Коли потрапляєте у незвичні умови, то інакше дивитеся на життя.

Олександр Омельченко навпаки переконаний, що спілкування з природою, споглядання її краси – радше повернення собі самого себе. Для нього похід – природне середовище людини.


Міст у Буланово

– Для когось це вихід із зони комфорту, а для когось повернення до комфорту, – говорить він. – Бо якщо є потреба бути в природі, відчувати свіже повітря, бачити як сонце сідає над деревами, а не над будинками – з’являється постійна тяга поспати десь у лісі в наметі, подихати морозним повітрям, прокинутися від того, що ніс примерз.

Ночівля в лісі – не для першого походу, але варто спробувати

Багатьох мінусова температура в наметі лякає. Але до будь-якої справи, хоч це і відпочинок, потрібно ставитися виважено і тоді вона принесе задоволення та не завершиться неприємностями для вашого здоров’я.

– Перший зимовий похід не варто планувати з ночівлею. А сходити, щоб зорієнтуватися, в яких речах тобі комфортно, зрозуміти, які проблеми зі спорядженням потрібно вирішити до наступного, більш серйозного виходу, щоб повноцінно відпочити, а не звертати увагу на холод чи мокрі речі. Коли буде розуміння, як це, як організм себе почуває, то можна переходити на інший рівень, планувати дводенний похід із наметами, – радить Олександр Омельченко.

У такому тестовому режимі провели цієї зими похід Юрій Репало та його однодумці. Мандрівка отримала назву «Ніч під Диканькою», бо мала на меті саме ночівлю та перевірку готовності спорядження до більш серйозного зимового походу.


Ночівля під Диканькою

– Ми пропонували охочим перевірити своє спорядження – каремати, спальники, одяг, власні сили, щоб вже потім розуміти, як готуватися до походу в тих самих Карпатах. Бо краще вже ближче до дому випробувати все, ніж у горах, – говорить Юрій Репало.

– І тут варто знати, до чого ти готовий. Ось я під Диканькою спав у літньому спальнику, то мені виспатися в принципі вдалося. Але це вже моє рішення відповідно до досвіду. Але, звичайно, для зимового походу потрібен теплий спальник. Якщо ідете без намету, то ще тепліший. Загалом, ми завжди відгукуємося і допомагаємо рекомендаціями, що потрібно вдягнути, узяти із собою, – додає Олександр.

Мандрівники говорять, щоб прогулятися протягом дня мальовничими околицями Полтави, не потрібно готуватися тиждень, купувати спеціальне спорядження. У разі чого, завжди готові порадити та допомогти. Головне – спробувати, не боятися вийти з будинку назустріч красі та пригодам.

Підготувала Ольга Матвієнко

Фото зі сторінок Юрія Репала, Володимира Грибова та Олександра Омельченка у Фейсбуці

Дозвілля 08 лютого, 17:58

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції