В’ялені помідори із хобі виросли у справу та продовжили родове прізвище. ФОТО

19 жовтня, 09:35   0
В’ялені томати Таrgoni. Фото надане Ольгою Осипенко

Здається, що то сонце Італії та її запашні трави оселились у баночках і грають барвами та чарують смаками. Ні, це українські томати, приготовані невеликими партіями, крафтова продукція полтавської родини.

Їх із чоловіком можна побачити на ярмарках крафтових товарів у Полтаві та інших містах, дегустації в’ялених помідорів не лишають байдужих – хтось куштує уперше, а хтось вже став фанатом цього продукту. Ольга та Олександр Осипенко нині – власники торгової марки Targoni, виготовляють в’ялені помідори. Така копітка справа може бути тимчасовою, адже витрати ресурсів дуже значні, але полтавці перетворили це на бізнес, а починалось усе з хобі, на власній кухні, коли Ольга була у декреті.

Чимало жінок у відпустці по догляду за дитиною шукають себе, як тільки є змога поєднувати материнство і якісь заняття. Але в когось це і залишається на рівні хобі, а в когось відкриває нові горизонти.
Ольга Осипенко теж спробувала себе у новому амплуа.

– Із чого все почалося?

– Раніше працювала в туристичному бізнесі, адже у нас із чоловіком туристичне агентство. Побували разом у багатьох країнах, і якраз під час подорожей уперше спробували в’ялені томати. Чоловіку сподобалась ця страва, тож знайшла в Інтернеті рецепт і почала робити такі заготівки. Кілька маленьких баночок вистачило на зиму. Нині ж це наш сімейний бізнес – виготовлення крафтових томатів, тобто руками, кожну баночку ми робимо окремо, немає великих ємностей і промислових масштабів. Окремо шар за шаром, – ділиться Ольга.

– Як вийшли на ринок, показали свій товар покупцям?

– Згодом наша подруга, сировар Тетяна Дядечко, стала організовувати «Пікніки від Кози», і Саша мені каже: «А давай спробуємо там представити свої в’ялені томати. Тоді ми дали скуштувати наші томати друзям і знайомим, серед них були власники магазинів, ресторанів, слухали їх побажання і вивчали смаки. Хтось любить солоніше, солодке, гостре. Все починалось на кухні. Довго експериментувала з рецептурою, аби вийшло так, щоб усім смакувало.
Перші томати сушили спочатку в духовці – щодня тижнів зо 3. За цей час я зробила 30 баночок по 285 грамів. Все вдалось продати, тобто повернути вкладені гроші і ще й трохи заробити.

– А серединку виймаєте у плодів?

– Ні не виймаємо, бо з серединкою смачніше, вони не такі сухі, є що їсти. Наші томати на відміну від італійських , польських, що продаються в магазинах, менш м’які. Якщо томат недосушений, то він на смак по твердості як сушка після узвару. Якщо такий томат покласти у банку, в ньому залишається волога і є вірогідність виникнення бродіння, якщо не додавати консервантів, тобто з часом буде «бамбаш» (почнуть псуватись і зірвуть кришку). У холодильнику такі томати можуть зберігатись добре, але транспортування, температурний режим все ускладнить і отримаєте зіпсований продукт. Тож я шукала цю ідеальну твердість – щоб не був і як сухарик, і не надто вологий. Це дає нам можливість відрізнятися від італійських аналогів і не додавати штучних консервантів при їх виготовленні! Адже олія сама виконує роль консерванта.

– Томати сушите самостійно? Яке обладнання для цього потрібно?

– Після сушіння в духовці ми зрозуміли, як це довго, треба змінювати щось. Був кінець сезону, тож міркували, де брати томати. Почали задумуватись над торговою маркою і збільшенням масштабів, закупівлею обладнання. Від самого початку брали все обладнання сертифіковане, щоб пройшло всі санітарні умови. І почали сушити – максимально робити заготівки. Оскільки ми не застосовуємо хімію, то термін придатності наших в’ялених томатів 6 місяців, тобто я не можу наробити їх влітку, бо зимою вже спливе термін зберігання. А в сушеному вигляді помідори можуть зберігатись довго. Аби міль не завелась і цвіль не з’явилась, для зберігання сушених томатів використовуємо спеціальні паперові мішки, змащенні зсередини воском, щоб не було доступу вологи. Тому найбільш копітка робота із тими томатами, які вже кладемо у баночку. Усі томати перебираємо вручну.

– Розкажіть подробиці, скільки сушаться томати, скільки кілограмів вміщає одна сушарка?


– Для сушіння використовуємо конвекційні сушарки. Вони є із завантаженням від 25 кг, такою була наша перша., але зараз є вже зі значно більшим об’ємом. Одна партія томатів сушиться близько 30 годин. Оптимальна температура – до 65 градусів (при такій температурі зберігаються корисні властивості помідорів). Наприклад, із 10 кг свіжих томатів отримаємо близько 800 грамів сушених. Аби хобі стало бізнесом, треба вкладати кошти: одна конвекційна сушарка коштувала близько 20 тисяч гривень. У продажу є значно потужніші, але й коштують вже у тисячах доларів.



– Ви збільшили масштаби, а де ж після «пікніку» почали продавати свої томати?


– Нам допомогла Таня Дядечко: вона робила доставку сирів і запропонувала включити й наші томати в доставку. Потім почались виставки, у Києві на «Всі. Свої». Ми вирішили поїхати самі, бо ж зрозуміло, що ти краще розкажеш про свій виріб, аніж хтось інший. Брала товару на 2 дні, а продала за день і треба було ще, бо люди хотіли придбати, а вже не закінчився. Я зателефонувала чоловіку, мовляв, що робити, чи повертатись додому вже, чи якось треба передати томатів іще. Він автобусом передавав, таксі довозило цю передачу. Нас помітили покупці, дехто взяв контакти, були серед них і власники магазинів.

– Як реєстрували торгову марку? Чому така назва?

Отримали вже сертифікат на торгову марку. На це пішло близько півтора року: розпочали восени 2016-го, а ось влітку отримали сертифікат. Є приємна деталь: коли ми подали заявку на торгову марку, ніхто інший не може подати таку ж і бажати назватись Targoni. Тож ми маємо і торгову марку, і технічні умови.

– Як отримати технічні умови? Це тривалий процес і що передбачає?


– Оскільки виготовляємо томати за власною рецептурою, тому для документів використовували не ДСТУ, а писали технічні умови. Нам пощастило, що знайомий чоловіка виявився фахівцем у цій справі, та допоміг правильно зробити й оформити все необхідне. Самим би було нелегко це здійснити.
Наші томати пройшли всі хіміко-біологічні дослідження. Тож у нас є всі документи, які потрібні для магазинів, ресторанів, томати перевірили на ботулізм та інше, як того вимагає закон. Це перевірка і для мене, хоча я бачу, що все гаразд, бо ми їх споживаємо, дитина їсть, але я ж продаю їх людям, тому маю бути упевнена на 100%, що продукт безпечний.

У логістиці задіяний Олександр: він відповідає за етикетки, доставку, прийом замовлень, накладні та інші документи. Зараз вже втягнулись і все упорядковано, а от на початку було тяжко – і вдень, і вночі.
– У вас кілька видів томатів, чим відрізняються? Які є об’єми баночок?


– Ми вивчали смаки, хтось хотів гостріші, хтось солодші, хтось більше приправ. Тож у нас є три види: класичні в оливковій олії, мікс – оливкова і кукурудзяна та гострі – мікс олій з перцем чилі. Можемо робити й індивідуальні замовлення (без часнику, спеціальна рецептура для ресторанів тощо). Для сушіння беремо полтавські фермерські помідори, а найчастіше херсонські, тому що на Півдні більше сонця, і самі помідори мають більш солодкий смак. Деякі клієнти з Києва, особливо вегетаріанці та вегани, приходять купити на виставках, а потім вже замовляють у нас, бо наші помідори нагадують їм в’ялену ковбасу, яку їли раніше.
Всі інгредієнти натуральні. Лише олію купуємо за кордоном. Пробували іспанську, італійську, грецьку оливкові олії , найбільше сподобалась грецька за смаковими якостями . Тож беремо Extra Virgin, знайомий людям смак, найбільше підходить для томатів. Кукурудзяну олію українського виробника також застосовуємо.

Спочатку робили лише великі баночки по 285 г, але згодом з’явились і маленькі по 170 г, такий об’єм дозволяє збільшити кількість клієнтів, адже в’ялені томати для багатьох незнайомий продукт. І тому вони можуть спробувати їх, придбавши маленьку баночку. Для ресторанів маємо фасування від 1 кг.


– Як ставитесь до конкурентів? Вони є в Україні?

– Так, є інші виробники , але я не люблю слово конкуренти, бо ми – колеги. Немає такого продукту, який би подобався усім абсолютно. У когось одні шанувальники, у когось - інші. Як от в Італії: у регіонах піца різниться – є тоненьке тісто, а буває і таке, як роблять наші бабусі – товсте і пухке. Так і з томатами: є твердіші і м’якші. І мені дуже приємно, коли люди діляться, що пробували справжні італійські томати, то смак наших не відрізняється або майже такий. А хтось починає замовляти у нас, бо, мовляв, чому замовляти з Італії, якщо ж ось є.

– Якщо від покупця претензії – як виходите із ситуації? Чи такого не траплялось?


– Одного разу було таке, що у магазині поставили баночки туди, де на них ішло гаряче повітря. Клієнти купили томати, а смак був інакший, добре, що люди раніше не раз куштували нашу продукцію і знають, яка вона. Ми замінили баночки, а клієнтам зробили приємний бонус-ще одну баночку. Більше подібного не було. Ми завжди готові сприймати критику, якщо вона конструктивна.

– Як нині просуваєте свій продукт чи це вже не потрібно, бренд розкручений?

– Ми їздимо на виставки, де популяризуємо в’ялені томати та нашу торгову марку. Рекламуємося через соціальні мережі Фейсбук та Інстаграм. Ведемо роботу в напрямку співробітництва з магазинами, ресторанами, кафе, де можемо представити свій продукт. А щодо того, чи розкручений бренд – думаю ще треба працювати і працювати. Хоча впізнаваність бренду споживачем уже є.



– Де нині купують томати Targoni?

– Продукція нашу можна купити в Полтаві, Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Одесі та інших містах. Насамперед це офлайн магазини, через соцмережі також та HoReCa (готелі, ресторани, кафе).

За збереження екології

Ми любимо нашу землю, нашу країну! Хочемо працювати для її добробуту. Тому питання екологічності наших продуктів важливе – ми не використовуємо консерванти при виробництві. Піклуємося про навколишнє середовище, у нас постійно діє акція: «принеси банку – отримай знижку на наступну». І людям приємно, і екологію бережемо, тим що повторно використовуємо тару.
– Чому саме така назва торгової марки?


– Це від прізвища – Таргоній. Моє дівоче прізвище, причому наше родове , за переказом дідуся, було саме Таргоні – італійського походження. Мій тато був дуже втішений тим, що прізвище житиме в торговій марці. Коли ми думали, як назвати, то цей варіант одразу спав на думку Саші: він написав на папері Targoni. За дві хвилини назва була готова. Заперечень не було.

За освітою Ольга інженер-технолог будівельних заводів, конструкцій та матеріалів – може конструювати заводи і виготовляти будівельні конструкції. Але обрала інший шлях. Олександр за освітою педагог та економіст.

Томати можна додавати до бутербродів, пасти, споживати як самостійну страву. А запашною олією заправляти салати

Читайте також: Бізнес із нуля, або Як полтавка започаткувала власну справу і з чим зіткнулась. ФОТО

Фото Ніни Король та надані.

Автор: Ніна Король

Інтерв'ю 19 жовтня, 09:35

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції