Сергій Ярошенко: Дайте мені час, і я намалюю весь світ!

Сергій Ярошенко: Дайте мені час, і я намалюю весь світ!
01 грудня 2016, 10:40   0
Фото із соцмережі

Сергій Ярошенко – унікальний художник-портретист сучасності. Уже понад 15 років він створює неймовірно виразні портрети різних людей: від світових знаменитостей до простих селян. Художник має подяки від братів Кличко та Олександра Усика, Леоніда Кучми та Леоніда Каденюка. Його роботи стають популярними не лише в Україні, а й за її межами. Митець народився і проживає на землі козацького минулого Полтавщини – у селищі Велика Багачка. Сергій Ярошенко не уявляє себе відокремленим від своєї малої Батьківщини. Тому не прагне життя у великому місті, навіть маючи талант від Бога.
Вперше самородок Полтавщини Сергій Ярошенко розповів про своє життя і таємниці творчої роботи журналістам газети «Коло».

Звідки маєш хист до малювання, як давно почав створювати портрети?
– Важко відповісти. Хист, мабуть, з народження. З цим треба народитися. Скільки себе пам’ятаю, то завжди мав тягу до малювання. Ще з дитинства малював прості малюнки. А більш серйозні портрети побачили світ років після 20, коли почав працювати художником-оформлювачем у місцевому санаторії «Псьол».

Де народився і що любив робити у дитинстві?
– Я корінний житель Великобагачанщини. Тут жили мої діди і прадіди. З дитинства завжди щось пробував відобразити на папері. Найчастіше – обличчя людей. Звісно це були дитячі малюнки, де важко вгадувалось щось схоже на людське лице. Десь років з 12-13 була нова хвиля створення портретних робіт. Дитячі роботи зберігаю в окремій папці. На той час я ще не задумувався над вибором професії. Вирішальний вплив на вибір життєвої стежини зробив відомий, нині покійний, художник Степан Йосипович Рєпін, член Національної Спілки художників України. Сталося так, що Степан Йосипович побудував собі дачу недалеко від мого будинку. Дача не з тих сучасних, а справжня. Вона дерев’яна і невелика, з цікавою архітектурою. З тих пір я вже нічого не помічав, крім отих олійних фарб, його мольберту, пензлів. Я з кількома друзями бігали за Степаном Йосиповичем і дивились як той створює свої картини. Хлопцям це швидко набридло. А я кожного дня спостерігав за роботою майстра. Потім вдома пробував малювати.

Що чи хто надихає?
– Не завжди доводиться чекати натхнення, бо замовник ставить якісь терміни виконання і побажання до портрету. Намагаюся вникнути в життя людини, портрет якої виконую, і відтворити почуття та емоції. А що надихає? Мабуть, любов до прекрасного, до життя, до Батьківщини, родина і друзі. Взагалі від початку роботи і до завершення ти ніби живеш одним життя з людиною, яку малюєш. Здається, навіть відчуваєш те, що відчуває та людина.

У який час доби найбільш малюється?
– В мене не має чіткого часу доби, коли найкраще працюється. Здебільшого це тоді, коли випадає вільна хвилинка. А буває таке, що доводиться і відкласти якісь справи заради отієї хвилинки.

Чи маєш художню освіту?

– Після закінчення школи з дуже гарними оцінками, мені пророкували і Полтавський Державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, і Полтавський Національний технічний університет імені Ю. Кондратюка. Але доля і вплив Степана Йосиповича зробили свою справу – я отримав спеціальність художника-оформлювача. Закінчив курси керівників гуртків художньої самодіяльності при ОНМЦ. Користуючись нагодою, хочеться подякувати полтавському художнику Віктору Старікову, який колись давно викладав у мене живопис. 

Малюєш під замовлення чи проявляєш власну ініціативу?
– Мені часто кажуть: «Ви не схожий на художника». Я погоджуюсь. І дійсно, я не вписуюся в рамки стандартного уявлення про художника. Розумієте, зараз мистецтво, і зокрема образотворче мистецтво, дуже тісно пов’язане з економікою і політикою. Майстру важко відокремитися від цих складових нашого сьогодення. Доводиться створювати не лише ті образи, які хоче сам художник, а і працювати на замовлення. Але точно скажу, що ніколи, жодного разу не малював тих людей, до яких душа не лежить.

Замовляли портрети лише з України?
– Ні, не тільки з України. Мої роботи є в Данії, Франції, Росії. Щойно закінчив портрет – замовлення з Італії. Створені мною портрети є у Леоніда Кучми, Леоніда Каденюка, відомих артистів та спортсменів.

Яка винагорода за картину найбільше запам’яталася?
– Найбільша нагорода – це сяючі очі людини, коли вона бачить готовий портрет. Я дуже багато малюю простих людей, які сотнями ходять по вулицях наших міст і сел. Сам собі кажу: «Хто, як не я увіковічу їх на картинах?». В моєму творчому доробку дуже багато портретів знаменитостей. Їхня повага до мене, як до митця, і гарне ставлення – це частинка отієї винагороди, задля якої варто творити.

Скільки портретів у твоєму творчому арсеналі?
– Вже понад триста портретних робіт. Є багато ескізів, які можна вважати повноцінним невеличким портретом. До речі, я малюю не лише портрети. У своїй колекції маю ікони, пейзажні роботи і натюрморти, абстракцію і малюнки 3D, малюки в стилі поп-арт.

Люблю створювати нічні мотиви рідного краю. Звісно, найбільше полюбляю портрет. Хочеться досягти максимальної схожості з людиною, передати думки, емоції, весь внутрішній світ. Жодне дерево не прийде і не скаже тобі, що воно не схоже на себе! З людиною – інша справа. 

Чи замовляють малювати портрети з натури?
– Звичайно, який же художник не хоче попрацювати з натурою! Здебільшого в нашому шаленому ритмі життя це невеликі ескізи, які потім перетворюються в повноцінний портрет.

Чим створюєш свої шедеври?
– Взагалі можу створити будь-яку роботу, будь-яким матеріалом та на будь-якій основі. Найбільше в мене робіт кольоровими олівцями на папері, графічних робіт простим олівцем, вугіллям, соусом, крейдою. Тут знову ж таки роль грає дорожнеча матеріалів. А гарно виконаний портрет олівцями збережеться сотні років не гірше олійної роботи. На виконання однієї роботи йде до години часу. На прикладі портрету В'ячеслава Чорновола можете побачити поетапність моєї роботи.


В минулому році мені довелося попрацювати і скульптором. В центрі селища майже повністю розсипався бюст Тараса Шевченка. Зараз він як новий. Це частинка моєї праці на благо Великої Багачки.


Кого ти вже встиг намалювати протягом своєї творчої кар’єри?
– В моєму доробку декілька циклів портретів: «Земляки учасники АТО», «Відомі земляки-великобагачанці», «Гордість Полтавщини». Нещодавно з’явилася нова робота – графічний портрет Раїси Кириченко.

Є в мене портрети президентів, Героїв України, відомих артистів та художників, телеведучих та вчених, громадських діячів та просто односельців. Дуже часто доводиться малювати портрет Т.Шевченка. І мені це дуже приємно, бо відчуваю, що нація оживає і стає на ноги. У нас проснулась гідність. Створив портрети гетьманів України та князів Київської Русі.

Дайте мені час, і я намалюю весь світ! 

Чому виконуєш так багато портретів боксерів?
– З боксерами вже склалась добра традиція. Перед кожним поєдинком Володимира Кличка, Олександра Усика та Василя Ломаченка створюю їм новий портрет. Хлопці прославляють на весь світ Україну, а я прославляю їх в своїх роботах (хай поки що і не на весь світ). На прохання Олександра мною було виконано його портрет із сином. Взагалі я задумав цикл робіт «Спортивна гордість України».

У яких містах України і скільки виставок уже провів? Чи хотів би показати свої роботи за межами країни на персональній виставці?
– Демонстрував свої роботи на загальних виставках у краєзнавчому музеї Великої Багачки, на Сорочинському Ярмарку, у Полтавській галереї мистецтв імені Миколи Ярошенка, на виставці робіт художників-аматорів ім. Г.Ксьонза, на виставці «Полтавщина туристична» в Полтавській ОДА.
Звісно, хотілось би показати свої роботи більш широкій аудиторії. Проте, для персональної виставки потрібно мати спонсорів.

Маєш учнів? Це діти чи дорослі?
– Оскільки я працюю керівником гуртків образотворчого мистецтва Великобагачанського районного Будинку творчості для дітей та юнацтва, то маю багато маленьких учнів та учениць. Приходили і старшокласники, щоб підготуватись до вступу в навчальні заклади, де будуть іспити з малюнку. Я горджусь тим, що всі вони успішно навчаються у вузах.

Чи беруть вони участь у конкурсах?
– Мої учні постійні учасники і призери різних Всеукраїнських, обласних та районних конкурсів з образотворчого мистецтва. Мій учень Гусейнов Рауль в 2013 році став переможцем конкурсу з образотворчого мистецтва «Барвисте перевесло» в номінації «Графіка», який проводився в ОЦЕВУМі. У 2014 році, в цьому ж конкурсі Рауль виборов 2 місце. Хлопець має подяки від Леоніда Кучми та Леоніда Каденюка. Він призер Всеукраїнських конкурсів. У мене підростає син, зараз йому 11 років. Потихеньку прививаю любов до малювання. Вже теж є певні досягнення і перемоги.

Малювання це хобі чи робота?

– Я щаслива людина в тому, що можу поєднувати улюблену справу з роботою. 

Талановита людина – талановита в усьому. Чим ще захоплюєшся окрім створення картин?
– Читаю книги, намагаюся підтримувати себе у гарній формі фізичними вправами, загартовуюся.

Хто ти у буденному житті? Де працюєш?
– Я звичайна людина, яких мільйони. Працюю в Будинку творчості у селищі Велика Багачка. Разом з іншими художниками району ми створили Спілку художників-аматорів Великобагачанщини. На установчих зборах мене обрали головою цієї Спілки.
Окрім фаху художника-оформлювача маю вищу освіту за спеціальністю «Соціальна робота». На останніх виборах люди мені доручили представляти та відстоювати їхні інтереси в органах місцевого самоврядування. Зараз я депутат Великобагачанської селищної ради. Ця справа забирає багато часу, але я знав на що іду. Відчуваю відповідальність перед виборцями за долю округу. Я завжди відкритий для спілкування будь з ким. Перед прийняттям важливого рішення завжди вислуховую думку громади та доношу її до керівництва селища.

У що ти віриш?
– Вірю у Бога. В те, що Полтавщина і зокрема Велика Багачка, в недалекому майбутньому розквітнуть як в економічному так і в соціокультурному плані. Вірю, що Велика Багачка буде перлиною Полтавщини. Не уявляю себе відокремленим від своєї малої Батьківщини.

Читайте також: Художниця Анна Петушинська представила містянам свої роботи під назвою «SHADOW» («Тіні») 

Автор: Алла Силка

Інтерв'ю 01 грудня 2016, 10:40

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції