Руслан Кошулинський: Щоби перемогти Московію, маємо усунути олігархат від влади в Україні

1. >
2. Інтерв'ю >
3. Руслан Кошулинський: Щоби перемогти Московію, маємо усунути олігархат від влади в Україні

Фото Ніни Король

20 березня до Полтави з робочим візитом приїздив кандидат у президенти від об’єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський. Що насамперед має зробити майбутній Глава держави, щоб швидше завершити війну з Росією, як боротися з олігархією всередині країни та чому для економічного розвитку України важлива підтримка малого та середнього бізнесу, він розповів в інтерв’ю «Колу».

– Руслане Володимировичу, Вас як кандидата в президенти підтримали кілька націоналістичних сил («Свобода»,  «Правий сектор», КУН, ОУН, С14, Дмитро Ярош). Чому обрали саме Вас, а не очільника якоїсь однієї з цих організацій?

– Треба віддати належне лідеру ВО «Свобода» Олегу Тягнибоку, який, щоб об’єднати всі націоналістичні організації й уникнути конкуренції між ними, відсунув особисті амбіції та зняв свою кандидатуру. Це класичний європейський досвід, коли знаходять претендента, який задовольняє всіх. Маємо приклад Польщі: свого часу нинішня владна польська партія PiS виставила не керівника Качинського на посаду президента, а Анджея Дуду, який і виграв кампанію. Так само Філарет не претендував на посаду очільника нової церкви з єдиною метою, щоб це об’єднання відбулося. Тому Олег Тягнибок зробив правильне рішення, яке об’єднало націоналістів.

– Ваш колега Юрій Левченко раніше в інтерв’ю говорив, що чи не найбільша проблема Верховної Ради – те, що 90% народних обранців захищають інтереси не народу, а владної олігархії. Чи можна це змінити?

– У нас зараз така ситуація, що народні обранці створюють через закони умови для максимального збагачення олігархів, натомість українці змушені виїжджати за кордон. Наша економіка зараз сировинно-експортна, тобто Україна – територія, на якій видобувають сировину за копійчану ціну й вивозять за кордон.

За даними академії наук, з України вивели 154 мільярди доларів США – це понад чотири річних бюджети. Механізм повернення економісти розробили ще 2013 року. За три місяці пропонують повернути кошти країні. 50% – відразу до державної скарбниці, 50% – на твій бізнес в Україні. Перевіряємо легальність їхнього походження – будь ласка, заробляй, але тут. Якщо ж ти не повертаєш цих коштів, твоя власність на суму, яку ти вивів, переходить до держави. Наступний законопроект – заборона приватних монополій та олігополій. На превеликий жаль, в Україні монопольне володіння базовими галузями. 80% вугільної галузі, 80% теплоелектростанцій і майже 50% електромереж – в одних руках.

Я не знаю найліберальніших економік світу, де би приватна корпорація мала понад 30%. Тож потрібно заборонити приватизацію стратегічних підприємств, переглянути незаконно приватизовані об’єкти. Не можуть бути обленерго та облгази приватними – олігархи починають тоді домінувати й диктувати тарифні умови на ринку. Це базові речі, які потрібно зробити, щоб уникнути тарифного зашморгу.

Хотів би сказати також щодо Податкового кодексу. Сьогодні в Україні 8,5 мільйона людей, які працюють на підприємствах. Це менше, ніж кількість пенсіонерів у країні. Лише 1,5 мільйона осіб зайняті у великому олігархічному бізнесі, тобто цей сегмент не створює робочих місць. Робочі місця дають малий та середній бізнес, тому їх потрібно стимулювати. Треба змінити оподаткування за принципом: малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки. Значна кількість людей працює сьогодні в малому бізнесі. Але з нинішніми податками українці або закривають свої підприємства й виїжджають за кордон, або працюють нелегально. Щоб узяти кредит підприємець має сплатити 18% облікової ставки Нацбанку, до того ж комерційний банк накручує свої відсотки, і виходить від 30 до 38% річних. Це практично не підйомні суми для малого та середнього бізнесу.

Тому базове, що треба зробити, – це зміна законодавства, що дасть можливість розвиватися малому та середньому бізнесу , які дають робочі місця. Не буде де заробляти в Україні – українці виїжджатимуть або помиратимуть.

Великі нарікання у суспільстві сьогодні також і на судову систему, тому ми пропонуємо змінити систему обрання суддів. На мою думку, служителів Феміди до місцевих судів мають обирати так само, як і міських голів.

Яскравий приклад незадовільної роботи судової системи – рішення Конституційного Суду щодо неможливості притягнути до відповідальності чиновників, які можуть тепер не пояснювати, де вони взяли на невелику зарплатню 8 квартир, 12 будинків тощо. До прикладу, у Литві будь-який громадянин, якщо він не може пояснити походження 19 тисяч євро, чи у фінансах, чи в інших матеріальних статках, отримує чотири роки тюрми. Зміна судової системи має дати українцям відчуття, що від них щось залежить. Так само потрібні зміни до закону про Національну поліцію, який дає право громаді відкликати начальника поліції. Потребує Україна й Закону про місцевий референдум. Парламент досі не ухвалив жодного закону, який би дав українцям можливість на місцях самостійно ухвалювати рішення.

«Свобода» вже написала й зареєструвала у Верховній Раді всі ці законопроекти – Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Він увійшов до моєї програми – Плану докорінних перетворень і буде внесений на невідкладний розгляд у ВРУ після обрання мене Президентом.

Найбільший інвестор в економіку країни сьогодні – заробітчани. За минулий рік вони переправили через банківські установи в Україну 11 мільярдів доларів США. Прямі ж іноземні інвестиції сягнули трохи більше 2 мільярдів. Я вивчав колись досвід Сінгапуру – практику інвестицій. Цей досвід ліг в основу законопроекту, який зареєстрував народний депутат, «свободівець» Михайло Головко. Кошти, які передають заробітчани, пропонуємо вважати інвестиціями у власний бізнес і не оподатковувати їх хоча б п’ять років.

Зараз важливо підтримати малий та середній бізнес, дати можливість заробляти українцям тут, щоб вони не вивозили свої сім’ї за кордон. Тільки громадяни нашої країни вкладатимуть свої гроші в українську культуру, армію та державу – більше нікого це не цікавить, окрім нас.

– Власне, скасування статті про незаконне збагачення було наслідком скандалу з Укроборонпромом…

– Укроборонпром – це надбудова, яку створили за указом Януковича. Своїм розпорядженням Прем’єр-міністр Азаров поставив нею керувати громадянина РФ Дмитра Саламатіна, який згодом став міністром оборони. Це робили з однією метою – розкрадання військово-промислового комплексу України та знищення Збройних сил. Чинна влада, яка прийшла 2014 року й сказала, що кардинально інакше ухвалюватиме рішення, не ліквідувала цю схему, а просто осідлала її й поставила туди своїх людей, тому жодних кардинальних змін в устаткуванні та озброєнні не відбувається. Я служив 1987-го й 2015 року – та сама гармата, один в один, стара радянська техніка. Наш військово-промисловий комплекс – потужна інституція, яка має 125 заводів та 80 тисяч працівників, а Укроборонпром нічого не виготовляє, нічого не продає, ні за що не відповідає, лише знімає вершки. Окрім того, після його утворення кількість замовлень, зокрема іноземних, на наші заводи зменшилося в чотири рази. Куди вони пішли? До агресора Московії, яка теж виготовляє таку техніку. Тому, говорячи про Укроборонпром, треба розуміти: це не просто саботаж чи втрата грошей – це реально співучасть у вбивстві та державна зрада, тому що ті люди, які або втратили замовлення в Україні, або, навпаки, заробили на військовому майні, стали причиною того, що наші хлопці недоотримали зброю, яка би дала можливість захистити їхнє життя.

Я нещодавно був на Сході. Практично на День добровольця привітав хлопців, з якими служив і яких знаю. Вони в один голос кажуть: «Нехай ці рожевощокі хлопчики з Укроборонпрому, які так швидко збагатилися, прийдуть до нас і послужать. Ми чекаємо їх тут, щоб вони на цій техніці чи з цією зброєю, яку вони за космічні гроші придбали, повоювали». На превеликий жаль, ця ситуація має негативні наслідки як у суспільстві, так і за кордоном. Я не знаю, як українські дипломати пояснюватимуть нашим зарубіжним партнерам, чому представники найвищих ешелонів влади дозволяли закуповувати в країни-агресора запчастини. Тоді виникає запитання: чи ви з ними воюєте, чи ви з ними торгуєте?

Укроборонпром мали давно ліквідувати. В Україні має бути єдиний орган центральної виконавчої гілки влади, який би брав на себе відповідальність за оборонне замовлення. Досі ніхто не відповідає за це замовлення: ні міністерство оборони, ні оборонпром. Закон «Про національну безпеку» ухвалили ще півроку тому, у ньому чітко зазначена потреба створити такий орган. Не хочуть вони цього робити, а хочуть ефективно втілювати в життя схеми Януковича та Азарова, збагачуватися на крові українських солдатів.

– Якими мають бути перші кроки нового Президента, щоб закінчити війну?

– У нас дуже потужний і сильний ворог, який має ядерну зброю, космічні війська й продукує агресію по всьому світу. Я думаю, що всі свідомі того, що Росія не претендувала на сам Крим чи частину Донбасу – вона хотіла загарбати всю Україну. Тож формула перемоги над цим ворогом не буде простою. Перш за все потрібні потужні, сучасні, високотехнологічні збройні сили.

Українська влада вже віддала ядерну зброю 1994-го, а у світі поважають лише сильного. І ніхто нас не захистить, якщо ми самі себе не захистимо. Ми маємо хороший військово-промисловий комплекс й самі виготовляємо найсучасніші танки – «Булат», «Оплот». Але чомусь ця техніка йде не у Збройні сили України, а деінде.

На жаль, сьогодні ми не зможемо повернути ядерну зброю. Останні 24 кілограми збагаченого урану Янукович подарував Гілларі Клінтон за фотографію з Обамою. Але ракети середньої дальності 500 км і більше, тобто стратегічні сили, які би мали пояснити ворогу, що будь-який крок у наш бік – це загроза для нього, у нас мають бути.

Без змін у флоті – теж нікуди. А в нас навіть закону про морську політику немає. Лише після подій у Керченській протоці згадали про морську доктрину. У цій царині ми теж украй потребуємо сучасної військової техніки.

Другий чинник перемоги – міжнародний тиск. Без нього сьогодні дуже складно, адже тільки військовим шляхом здолати Росію неможливо. Тому політично-дипломатичний аспект – теж дуже вагомий чинник.

Сьогодні українська влада працює в так званому нормандському форматі. Це умовні друзі України – Німеччина й Франція – які мали б тиснути на Росію, щоб вона відступила й забрала свої війська. Але сьогодні вони будують з Кремлем газогін в обхід України – Північний потік-2. Після того, як цей газогін завершать, Україна щороку втрачатиме близько 3 млрд доларів. То хто ж тоді Німеччина й Франція? Наші друзі чи бізнес-партнери Путіна?

Тому ми маємо залучити до своєї підтримки найпотужніші країни світу, які реально протистоять Московії – це учасники Будапештського меморандуму Велика Британія та США. Порівняйте, бюджет Збройних сил України – 3 мільярди доларів США, Московії – понад 70 мільярдів, а бюджет збройних сил США – понад 719 мільярдів доларів. Мають силу здолати Московію? Звісно.

Та є проблема. Я мав розмову з представниками вже нової американської влади. На моє запитання, чому вони допомагають більше Польщі у військовій царині (штаб НАТО у Східній Європі в Польщі, натівські бази – теж там), а не нам, адже ми воюємо, у нас 13 тисяч загиблих, американці відповіли максимально прагматично. Вони сказали: «Так, ви унікальні, вам єдиним вдалося зупинити Московію, ми вчимося на вашому військовому досвіді. Але поляки надійні, а ви – ні. Америка втрачає гроші, застосовує економічні санкції проти московських олігархів, а ви з ними торгуєте. Хай ваша влада скаже, у вас гібридна чи гешефтна війна?». Тому якщо ми хочемо залучити цих партнерів до тиску, ми маємо стати надійними партнерами й показати, що ми реалістично хочемо відстояти нашу незалежність. Для початку треба закрити кордон з РФ, розірвати дипломатичні стосунки, заборонити московський бізнес в Україні.

– Переозброєння армії – це великі кошти. Звідки плануєте брати їх?

– Навіть починаючи з військового збору. Несправедливо, що сьогодні всі однаково – учитель чи олігарх – сплачують військовий збір 1,5%. Ми пропонуємо законопроект: заробив 10 мільйонів на рік – віддай 10% з цього на армію, заробив більше – віддай більше. Ми ж усі разом воюємо. Чи хтось воює, а хтось на цьому заробляє?

Також треба внести зміни до закону про Державний бюджет. У цьогорічному бюджеті влада профінансувала Збройні сили на 1,5 млрд грн менше, ніж силові структури. Перекладаю на зрозумілу мову: влада зібралася захищати не українців від ворога, а себе від українців. Така ситуація неприпустима. Ми маємо справедливо перерозподілити бюджет – скоротити фінансування поліцейсько-чиновницького апарату й спрямувати кошти на військо. Щонайменше 5% від ВВП України треба виділяти на ЗСУ.

Третя можливість – повернення коштів з офшорів. Суть відповідного законопроекту я пояснив вище.

– Що ще потрібно Україні для перемоги?

– Це спільна національна ідея перемоги над ворогом. От я відвідував нещодавно побратимів на передовій. Вони запитують: «Руслане, поясни, чому нардепи під час воєнного стану пішли у відпустку, чому головнокомандувач під час війни поїхав відпочивати на Мальдиви, чому у Львові влада проводить «Альфа-джаз» з московським олігархом Фрідманом? То ми з московитами джазуємо чи воюємо? Бо у нас таке враження, що ми тут воюємо, а влада там на цьому просто заробляє».

Тому маємо розуміти, що єдність влади й народу, єдність головнокомандувача та війська – це основа нашої перемоги. Тільки поєднавши всі перераховані мною напрямки боротьби, зможемо перемогти Московію та встановити вічний справедливий для України мир на українській землі.

Автор: Наталка Сіробаб