Наші за кордоном: художницю з Полтави відзначили серед 40 митців у Парижі. ФОТО

12 червня, 17:30   0

Олена Мазіленко (Hélène Madeleine Mazilenko) трохи більше року переїхала до столиці Франції, нині відбувся вернісаж, де парижани та гості побачили її роботи. З поміж 40 учасників журі відзначило картини двох, серед них – роботи полтавки. Вона винайшла власний стиль і продовжує працювати в цьому напрямку. Про себе та роботи, життя у Франції і вернісаж розповіла «Колу».

За роботу «Місячний вершник» отримала відзнаку


– Олено, розкажіть про себе та ці трансформації в житті. Ми знали Вас у Полтаві як фахівчиню з маркетингу. Нині ви художниця.

– Називаю себе українсько-російською художницею, яка розвиває власний напрямок у живопису – symintimisme. Народилася я в місті Ростов-на-Дону 2 грудня 1974 року. У 1994 році отримала художньо-графічну педагогічну освіту. Далі весь час працювала в рекламі і маркетингу, де проявляла свої творчі здібності. Також давала приватні уроки живопису і малюнка у вільний від роботи час. Але таки потяг до живопису переміг – у 2017 році Елен Мадлен Мазіленко (Hélène Madeleine Mazilenko) (залишила пост директора з маркетингу в успішній українській компанії, аби повністю присвятити себе мистецтву. Заради творчості я переїхала в Париж – місто художників і романтиків.

– Чи не страшно було їхати в чужу країну?

– Страшно? Ну трохи! Це було почуття як у птаха, що здійснює свій перший політ: розкриються крила або каменем об скелі. Я це знала і була до цього готова. Ви ж знаєте, скільки всього ми могли б зробити, якби не страх перед невідомістю.

– Чи мали гроші на перший час? Багатьом нелегко прижитись у новому середовищі, чужий менталітет, мова. А як у Вас складалось?

– І так, і ні. Я не знала, скільки потрібно буде грошей на перший період, як довго це триватиме. Знаю точно: грошей треба мати чимало, адже ніколи не знаєш, що тебе чекає. Мову я вчила, беручи приватні уроки у француза в Полтаві. Самі ж французи радо підтримають і допоможуть, я відчувала і відчуваю їхню підтримку.

– А як щодо житла, роботи спочатку і зараз?

– Тут я скажу просто: пощастило. Особливо пощастило, що на шляху зустрічаються хороші люди, які готові відгукнутися і підтримати. Це дуже важливий момент далеко від дому. У «Фейсбуці» є групи, де російськомовні (українці, росіяни, грузини та інші) діляться досвідом, порадами і допомагають один одному в пошуках роботи і житла. Варіантів щодо роботи багато, важливо вибрати свій. Що парадоксально – у Франції не хизуються посадами і цінують будь-яку працю. У Парижі я почала займатися улюбленою справою, яка, як виявилося, може приносити непоганий матеріальний дохід. На жаль, я не змогла реалізувати себе в Україні подібним чином.

– Чому?

– Відчуття страху – одна з головних причин.

– Чому саме Париж? Як зважились поїхати з Полтави туди?

– Цікаве питання, чому я зараз тут, в Парижі...Ну, по-перше, головне завдання кожної людини – бути щасливою. А це значить – відчувати себе потрібною і приносити користь суспільству. Це означає мати можливість реалізувати себе і свої здібності, отримувати задоволення і результати від того, що ти робиш. У Парижі мені це досить легко, тому що це місто мільйона можливостей. Саме Париж надихає романтиків з усього світу на створення кращих парфумів, музики, картин, одягу, шедеврів кулінарії. А це все мистецтво! Більшість видатних діячів мистецтва жили і творили в Парижі. Може, і мені пощастить? – так я думала кілька років тому. І ризикнула – поїхала з чоловіком у столицю Франції. Став би Пікассо знаменитим якби не Париж? А Далі, Мата Харі, Шагал, Хемінгуей, Фріда? Нині я впевнена, що всім, хто приїжджає до Парижу, щастить, якщо докласти зусиль! І, звичайно, ж цей фактор відіграв велику роль у моєму виборі міста. Чи варто говорити, що в Парижі понад 150 музеїв!

– Знаю, що Вас надихають такі художники як Пікассо та Далі. Розкажіть, чим саме. 

– Роботи Пікассо і Далі незвичайні, сміливі та сповнені експериментів. У Пікассо прекрасний візуальний ряд, гра форм і фарб. У Далі ж вони наповнені глибоким змістом.
У Пікассо є чудова фраза: «Я можу малювати як Рафаель, але мені знадобиться все життя, щоб навчитися малювати так, як малює дитина». Цей факт легкості щодо мистецтва мене дуже спонукає на написання власних незвичайних картин.

– Розкажіть про стиль, у якому працюєте? На ваших картинах – жінки. Чому саме вони?

– В основу картин лягли внутрішні переживання, які є у кожної жінки. І коли не вистачає слів, щоб висловити свої почуття, ми вдаємося до символів і знаків. Саме ця філософія стала основою нового власного напряму в живописі, який я Hélène Madeleine Mazilenko назвала «symintimisme» (symbole + intime). У картинах багатьох художників ви дивитеся на жінку, а на моїх – жінка дивиться на вас.

– Що особливого в картинах?

– Кожна моя картина варта 1000 слів! І той, у кого вона буде висіти у вітальні, повинен отримувати від цього твору лише позитивні емоції і позитивну енергію. У цьому є якась екологічність. Але найцікавіше, коли пишеш портрет на замовлення – до процесу долучається сам клієнт, і виходить спільна робота з замовником, побудована на довірливому спілкуванні.

– Що потрібно знати, щоб написати портрет?

– Це найцікавіша частина в моїй творчості! Мені потрібно знати про людину багато! Що вона любить, чим живе. Які події переживає нині? Потрібно чути тембр голосу і відчувати темперамент. Ну і, звичайно ж, важливо знати колір очей, і, зауважу, кожен бачить його по-своєму. У результаті копіткої роботи виходить спільний проект – картина, до того ж в абсолютно новому стилі. Я його називаю «symintimism» (симантимізм). Якоюсь мірою це навіть нагадує арт-терапію, тому що часто в процесі люди починають більше розуміти себе і те, що відбувається навколо. Всю особисту інформацію про замовників дбайливо бережу.
– Розкажіть детальніше про новий напрямок у живописі. Що він означає?

– Симантимізм – це похідне від двох слів le symbole + intime = symintimisme (я беру за основу французьку мову, адже я в Парижі). Коли бракує слів, ми вдаємося до символів, які глибоко всередині кожного з нас. У моїх картинах закладені реальні переживання людини. На полотнах відображається внутрішній стан душі, візуалізація символів, які можуть прочитати далеко не всі. От у цьому й полягає інтимність символів. 

– Що хочете донести своїми роботами?

– Я пишу жіночі душі і те, що не видно під нашими масками.

Виставка і вернісаж

– Розкажіть про виставку, яка недавно відбулась.

– Живучи в Парижі і працюючи над картинками, я стала замислюватися про виставки. Мені хотілося взяти участь у якій-небудь експозиції. Озброївшись наполегливістю, я подала заявку в найближчу галерею «Ля Палетт» (La Palette) і стала чекати, чи прийме мою анкету – анкету іноземки. І, о диво! Через місяць я отримала схвалення організаторів на участь у виставці з двома моїми картинами. Галерея La Palette проводить для французьких художників виставки 1-2 рази на рік. Свій перший вернісаж я чекала як найбільш значущу подію в моєму житті. Я хвилювалася. Мені здавалося, що мої картини не варті уваги. Ну, може, картини розмістять десь непомітно і в куточку. Але ж ні – вони висіли в центрі! У цей відповідальний момент зі мною була моя сім’я – чоловік і син, і друзі. Ми стояли збоку і слухали вступні промови організаторів, які розповідали про свою роботу і про художників, які брали участь у цій експозиції. Зауважу, що їх було більше 40! Яке ж було моє здивування, коли журі оголосили моє прізвище і покликали на сцену для вручення нагороди! Це просто диво якесь! – промайнуло в голові. Я не вірила. Як так вийшло, що з понад 40 французьких художників вибір припав на мене, іноземку, та ще одного французького художника? Виявляється, буває й таке! Як охарактеризувало журі: за новизну і свіжість! 


Один з різновидів роботи художниці – розпис приміщень, от нещодавній:

Читайте також: наші за кордоном: полетіти в Мексику на восьмому місяці вагітності, оселитись там і стати моделлю. ФОТО.

Робота за кордоном: як полтавець працював в Угорщині і до чого варто бути готовим. ФОТО.

Автор: Ніна Король

Інтерв'ю 12 червня, 17:30

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції