Юрій Бублик: «Депутат не повинен бути завгоспом»

1. >
2. Інтерв'ю >
3. Юрій Бублик: «Депутат не повинен бути завгоспом»

15 вересня 2016, 11:45   0

У грудні 2015 року народний депутат Юрій Бублик заявив про вихід із Всеукраїнського об’єднання «Свобода», згодом оголосивши про своє приєднання до коаліції у Верховній Раді у складі Блоку Петра Порошенка.

Про процеси в коаліції, погляди на розвиток Української держави та роль молоді у цьому, депутатську і недепутатську роботу Юрій Васильович розповів у гостях у редакції «Кола».

Партії у коаліції нагадують «гулящих» чоловіка чи жінку

– Минув певний час, відколи ви вийшли зі «Свободи» й  згодом долучилися до коаліції у складі Блоку Петра Порошенка. Чи немає зараз нарікань на роботу колег, чи не розчарувалися у своєму рішенні?

 – Усе пізнається в порівнянні. На сьогодні, якщо порівнювати склад чинної Верховної Ради з попереднім, то зараз він і кількісно та якісно кращий. Зараз, коли економічна ситуація не з найкращих, і це характерно для багатьох країн, під час позачергових виборів до влади приходить багато популістів, а ми добре знаємо за часи незалежності, що це люди, які обіцяють золоті гори і молочні ріки, а прийшовши до влади, розводять руками. Це основна мотивація, чому я долучився до коаліції. Як говорив раніше, якби можна було долучитися до коаліції, не входячи до фракції однієї чи іншої, то я б це зробив. За Конституцією, коаліція формується фракціями, то я вимушений був зробити вибір на користь «Народного фронту» чи БПП. Зважаючи на те, що 2014 року на виборах мою кандидатуру підтримав саме Блок Петра Порошенка, то мій вибір впав на цю фракцію.

Зараз із врахуванням війни на Сході, напруженої ситуації з цінами на енергоносії бачу не зовсім те, чого очікував. На жаль, провладна коаліція має властивість «підгулювати» на стороні, як невірні чоловік чи жінка у подружжі. По суті, чому розвалилася коаліція у складі «Самопомочі», «Радикальної партії Ляшка», «Батьківщини», «Народного фронту» і БПП? Бо коли не знаходили порозуміння всередині коаліції, БПП і «Народний фронт завжди» знаходили порозуміння на стороні – у «Відродження», «Опозиційного блоку». На жаль, така тенденція спостерігається і в чинній коаліції, яка складається з двох рівноправних партнерів – «Народного фронту» і БПП: коли не знаходять порозуміння всередині коаліції, а проблема з голосами велика, то знову ж таки «гуляють».

Зараз ведемо перемовини з колегами на предмет створення україноцентричної депутатської групи, до якої запрошуємо депутатів із БПП, «Народного фронту».

– Наскільки численною буде ця група?

 – Вона повинна мати щонайменше 21 депутата. Головні пріоритети роботи – це україноцентризм, деокупація України в усіх сферах: інформаційній, релігійній, територіальній. Багато ініціатив, на жаль, не підтримує провладна коаліція. Сподіваємося, що це трапиться до початку нового року.

Верховна Рада допрацює до завершення каденції

– Пане Юрію, ходили чутки, що Верховна Рада нинішнього скликання не допрацює до кінця каденції, і пророкували вибори то на весну, то на осінь. Наскільки вони правдиві?

 – Верховну Раду поточного скликання може змести лише хвиля народного протесту. Як показала практика розвитку суспільства, революція не може відбуватися кожного року. Потрібно щонайменше 10 років, щоб виросло нове покоління, щоб минув певний проміжок часу, щоб назрів надвеликий конфлікт між молодим поколінням і людьми із «совком» у голові. Бачимо приклад: 91-й рік, 2004-2005 роки, 2013-2014 роки – тобто це не так часто відбувається. Із юридичного погляду, Президент може розпустити Раду за відсутності коаліції, але влада зробить усе, аби зберегти її. Офіційний союз із Опоблоком я відкидаю, бо це політична смерть для чинної влади.

На сьогодні ми розуміємо, що Президент передчасно з посади не піде. Терези під час оцінки його діяльності все-таки переважують на бік «добре». Це Президент проукраїнський, із гарною командою, позицією, у тому числі в донесенні своєї думки. Тому Президент докладе зусиль, аби зберегти нинішню Раду, бо наступна вже не буде пропрезидентською. Моє бачення, що ця Рада проживе до кінця каденції, але не можна відкидати фактор вулиці. Бо, зважаючи на ситуацію із субсидіями, із соціальними підтримками, набереться критична маса протестного електорату.

Система ще бореться, але до влади приходить більше молоді

– Пане Юрію, ваш профіль у Верховній Раді – місцеве самоврядування. Чи можна говорити про якісні зміни в місцевому самоврядуванні Полтави у світлі останніх виборів?

– Місцеве народовладдя змінюється на краще. Із кожними виборами до влади приходить все більше молоді, хоча цей відсоток ще не у тій критичній масі, як хотілося б. Ми бачимо постійне змагання між людьми з «совком» у голові й молодою генерацією українців. Яскравим прикладом є Полтавська районна рада, де система доклала зусиль, аби зберегти старий устрій. На прикладі Оксани Гончаренко, екс-голови районної ради, бачимо: це представник нового покоління, працьовита, із християнськими цінностями, із новим мисленням, яка просто не вписалася і відмовилася бути учасником поділу «відкатів», корупційних схем, із якими наше суспільство намагається боротися. У будь-якому разі представники нової генерації не падають духом і не опускають рук, гуртуються.

– Нещодавно депутати Київської райради надали дозвіл на виділення більше 8 соток землі доньці міського голови. Це, на Вашу думку, стала тенденція чи все-таки виняток для місцевих рад цієї каденції?

– Це виняток. Якби у нас була більшість таких депутатів, як Оксана Гончаренко, як багато інших молодих обранців, якби така була вся міська влада, то на терени Полтавщини прийшло б більше інвесторів, давно вирішили питання сміттєзвалища, рекреаційної зони в передмісті тощо. Думаю, все зміниться, коли буде критична маса молодих депутатів, які мислитимуть сучасно, незалежно від політичної належності. Але зрушення вже є. Дерибану все-таки стало менше.

Громади повинні бачити зиск від розробки надр на їхніх територіях

– У Полтаві відбувся круглий стіл за участю влади, громадськості, представників газовидобувних компаній. Ви теж були там присутні. Ваша позиція щодо видачі спецдозволів?

– Видача спецдозволів на обласному рівні тягнеться, мабуть, за принципом, започаткованим ще з 90-х років. Моя позиція – компанія, яка хоче отримати дозвіл, повинна задовольнити потреби тієї громади, на території якої відбуватиметься видобуток. У 2010-2013 роках, коли був сільським головою, до мене приїхали представники «Укргазвидобування» і кинули папірець, мовляв, я повинен підписати. Тиснули, бо всі сільські ради мовчки підписують. Я відмовився, сказав, що таких рішень одноосібно не ухвалюю і потрібно подавати на розгляд сесії. Сесія відбулася, і жодних дозволів на розробку не дали, що стало першим прецедентом. Після цього тональність спілкування змінилася, вони приїхали на сесію, пояснили, що вони хочуть, що отримає громада: є можливість дати бульдозер загорнути стихійне звалище, є можливість купити м’ячі для спортивної команди, купити відра-лопати для комунальників. Це мізер, але ми побачили, що з них можна отримати зиск. І зараз депутати облради правильно зазначають: людям залишаються розбиті дороги, розвалена інфраструктура, а всі гроші ідуть до столиці.

Той круглий стіл, що відбувся, нікчемний, бо представники «Укргазвидобування» не знають елементарних маркетингових речей. Вони прийшли вчити депутатів обласної ради працювати і замість того, щоб зняти конфлікт, ще більше його розбурхали, тим самим звівши нанівець усі попередні успіхи у переговорах.

Зараз камінь спотикання не сам гідророзрив пласта, а відсутність зиску для територіальної громади. І є гарний законопроект, підготувала Ольга Бєлькова, я до нього долучився, лобіюватиму його ухвалення. Повинна і бути добра воля Кабміну, бо законопроект зменшить наповнюваність центрального бюджету, але додасть місцевим – 2% рентної плати безпосередньо територіальній громаді, де ведеться розробка (сільський, селищний рівень), 1,5% – районному бюджету, 1,5% – обласному. І тоді громади будуть змагатися за розміщення видобутку на їхніх територіях.

– Чи можна говорити про швидке затвердження цього законопроекту? Бо ми говоримо про енергетичну незалежність, а видобутку немає.

– Дійсно, зараз патова ситуація. Маємо ще третього учасника цього процесу – Росію, яка спостерігає за цим всім і тихенько радіє. Є також гарна робота з їхнього боку інформаційна. Приклад, коли ще до війни в Україні з ринку витіснили компанію Shell, створивши негативну інформаційну компанію, мовляв, гідророзрив пласта, а саме таку технологію тоді пропонувала ця іноземна компанія, принесе непоправну екологічну шкоду.

Зараз нам потрібно якомога активніше лобіювати цей проект у Кабміні та Верховній Раді. Полтавська область буде першою ластівкою.

– Говорячи про добування газу, не можна не згадати про вартість енергоносіїв для населення. Зараз впроваджена державна програма субсидіювання. Наскільки вона дієва?

– Багато людей, які потребують субсидій, економічний стан суспільства критичний. На моє переконання, було б краще субсидіювати кожну родину фінансово. Але ми розуміємо, що родина, отримуючи гроші, починає вирішувати інші нагальні потреби, відкладаючи оплату комунальних послуг. Монетарне субсидіювання спонукало б громадян до відповідальності.

Депутат не повинен бути завгоспом, але депутат-господарник симпатичніший виборцю

– Останнім часом ваша волонтерська діяльність спрямована у мирне русло, менше – на допомогу фронту.

– Людей старшого віку сьогодні важко змінити і переконати, що держава – це ми, потрібно щось робити для держави, а не вона повинна все давати. Елементарно потрібно прибрати у дворі, максимум – сходити на сесію і смикнути депутата, якого ти обрав.

Я зараз розставляю пріоритети у розподілі бюджетних і позабюджетних коштів, які вдається залучити. На сьогодні ми маємо 2,5 року війни з Московією, бачимо політику Президента, що не стоїть завдання закінчити швидко війну силовим методом, щоб якомога більше виснажити ворога санкціями. Тому, якщо немає мети «Все для фронту, все для перемоги», я вважаю, що сьогодні волонтерський ресурс вичерпаний. Вони не можуть вічно тримати на своїх плечах армію. Тож із початку року я переорієнтував свою волонтерську діяльність у мирне русло. Хоча не до кінця, досі відправляємо десь берци, десь бензопилку. Але основний акцент саме на молодому поколінні – дітях шкільного і дошкільного віку, допомагаємо садочкам і школам.

– Волонтери, по суті, взяли на себе функцію держави, забезпечуючи армію. Чи не відчуваєте і ви, що виконуючи, фактично, непрямий обов’язок депутата, як законотворця, теж підміняєте державу, коли вона сама повинна виконувати свою функцію?

– По суті, функція депутата – виконувати доручення виборців. Ментальність більшості виборців така, що їм байдуже, скільки законопроектів  народний обранець підготував. Їм симпатичніший депутат, який замінив вікно. І, по суті, депутата самі ж виборці мотивують до таких дій. На зустрічах часто запитують, що конкретно я зробив. Людині, яка не цікавиться політикою, важко пояснити, який законопроект я підготував. А ось коли кажу, що саме у місцевому дитсадку замінив вікно, залучив гроші з Кабміну, або залучив позабюджетні гроші та зробив майданчик, то я стаю набагато симпатичнішим. Депутат не повинен бути завгоспом, але вимушений виконувати доручення виборців і вирішувати, зокрема, господарські питання.

Автор: Ольга Матвієнко