13:20
Блокада торгівлі чи реанімація країни: розповідь полтавця про події на Донбасі
09 березня 2017, 16:35 0
Микита Кашницький, письменник, медик-доброволець «Айдару», протягом кількох тижнів брав участь у блокаді, яку розгорнули в Донецькій та Луганській областях, аби перешкодити торгівлі з окупованими територіями.
Микита запевняє, до блокади долучаються не тільки демобілізовані бійці, а й волонтери, громадяни з різних куточків України, а сама акція не зрежисована політичними силами.
Активіст у гостях редакції «Кола» розповів про основні вимоги блокадників, значення акції та її можливі наслідки для країни.
Нагадаємо, що на сесії Полтавської обласної ради 6 березня депутатський корпус підтримав учасників блокади. Про це та думки полтавців із цього приводу – також у сюжеті ГромадськогоТБ.Полтава:
– Микито, блокада зараз викликала великий резонанс у суспільстві. Чому так? За три роки було багато великих акцій, але зі штучно створеним розголосом тут, видається, усе навпаки.
– Є три речі, на яких ґрунтується держава: суверенітет, незалежність та цілісність території. Цілісності в нас вже немає – Крим та Донбас окуповані ворогом. У нас немає суверенітету, коли рішення центральної влади однаково виконують на території всієї України: сказали, що бурштин не копати, а його копають, ліс – не вивозити, а його вивозять. У нас залишилася тільки незалежність, але й вона під загрозою. Те, що відбувається зараз на Сході, – блокада, – це, певно, найбільш серйозна акція за останні три роки з початку війни та створення добровольчого руху.
– Як вийшло, що Ви долучилися до блокади?
– Коли почали розвиватися ці події, я, як і всі, щось читав, щось чув. Але для того, аби скласти власне враження, як айдарівець, зв’язався зі «Штабом блокади торгівлі з окупантами» й записався добровольцем. Згодом мені зателефонували й сказали, що люди потрібні, запросили приїхати. Якщо є зареєстрована зброя – узяти з собою. Поїхав, щоб передовсім розібратися самому в тому, що відбувається. У соціальних мережах говорять різне: Семена Семенченка називають поганим, Володимира Парасюка називають «людиною-ногою», але ми маємо оцінювати людей за їхніми вчинками. Зараз, як на мене, ці люди розуміють, що довести блокаду до кінця для них дасть набагато більше, ніж «злити» її за гроші та звести нанівець. Був там два тижні, це недовго, але події розвиваються настільки динамічно, що навіть за цей час відбулося дуже багато всього.
– Чи вистачило двох тижнів, аби зробити висновок – це акція, яка дійсно йде від народу України, бо терпіти більше не можна, чи це все ж піар-акція окремих політичних діячів?
– Думаю, що політики там небагато, і якщо вона є, то йде з низу. Чим була викликана блокада. Вона назрівала тривалий час – прірва між політикою Уряду та прагненнями людей, які живуть все гірше і гірше, мала у щось вилитися. Як на мене, то керівники блокади – Лихоліт, Семенченко – обрали оптимальний варіант спротиву. Були заклики піти на Київ, але який у цьому сенс.
На мою думку, зараз потрібно відкинути емоції й дати чітку відповідь на питання, які ставлять до блокадників. Перше – чи справді вона загрожує енергетичній безпеці, економіці? Якщо ми говоримо про загрозу енергетичній сфері, то візьмемо мапу, де видно, що Україна – найбільша країна в Європі, яка не може енергетично залежати від маленького клаптика землі.
– Але ж нас запевняють, антрацит, який спалюють ТЕЦ, можна добувати лише на окупованій території Донбасу.
– Отримувати електроенергію можна не тільки з антрациту. ТЕЦ можуть живитися тим вугіллям, який є на нашій території. Так звані газові марки вугілля, яке добувають скрізь. Таких шахт на нашій території безліч. Люди там зараз сидять на голодному пайку, бо ніхто це вугілля не купує. Чому? Бо більшість ТЕЦ належить Ахметову, шахти, на яких добувають антрацит – теж. Це замкнутий цикл виробництва: він (Ахметов – прим. авт.) добуває антрацит, продає його собі на ТЕЦ, робить закрутку, потім держава ще накручує вартість електроенергії, а ми повинні все це сплачувати. Уряд, який по суті є менеджером, у цій ситуації розбиратися не хоче. Замість цього ми платимо зарплату тим шахтарям, а потім, відповідно, ці гроші ідуть, щоб убивали наших солдатів.
– По суті, до блокади мало хто задумувався про те, що ми закуповуємо на тій території, зокрема, вугілля…
– Абсолютно правильно. Як сказав народний депутат Тарас Пастух, блокада повідкривала дуже багато консервних бляшанок влади. І це одна з них. Тобто нам втовкмачили, що якщо ми не закуповуємо антрацит на Донбасі, то повинні купувати його в Африці. І довго я особисто думав, бо нам так сказали, що підвищення комунальних платежів саме й викликане тим, що ми повинні купувати десь здалеку дороге вугілля. Виявилося, що весь цей час було не так. Тому блокада вугілля навпаки повинна сприяти покращенню економічної ситуації, ба навіть політичної: ми платимо своїм за своє.
– Але ж ТЕЦ налаштовані працювати лише на антрациті…
– Газове вугілля – таке саме як антрацит. Так, горить дещо інакше, тому просто потрібно налагодити ТЕЦ. Якщо вірити інформації, яку розповсюджують, то ще на початку війни нам поляки пропонувати переобладнати електроцентралі. Але це вже в минулому. Зараз питання, чому за три роки так нічого і не зробили й чого цю інформацію не оприлюднювали.
– Які ще питання виникають до блокадників?
– Наступне – мовляв, якщо ми блокуватимемо ті території, то ми їх втратимо, тобто вони ще більше віддаляються, втрачається зв’язок, а народ взагалі не захоче повертатися до України. Відповідь теж проста – ми вже втратили ті території, щойно на землі Криму чи Донбасу прийшли озброєні солдати чужої армії, ми їх втратили. Потім ми їх можемо забирати, але жодного разу в історії людства, і приклад тому – Друга світова війна: із окупантом не торгували, а зі зброєю забирали своє. Люди повернуться. Куди їм ще йти? Блокада навпаки веде до повернення цих територій.
– Яким чином? – Бо це один зі способів ведення бойових дій. При чому дуже зручний. Це не вимагає великих людських ресурсів, а тільки часу. Фортецю можна взяти штурмом, але ми втрачаємо при цьому багато людей, тому краще взяти її в облогу.
– Тобто йдеться про те, наскільки ефективна блокада. Адже, блокуючи торгівлю з окупованими територіями України, на державному рівні продовжується торгівля з країною-агресором.
– Справді, що там – перекрити три рейки, чи є це перемогою в масштабах країни. Але, думаю, чим цікава ця блокада: наша країна перейшла на новий рівень спротиву. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман у своєму виступі з приводу блокади сказав, що він «не думав», що так буде. І це така обмовка за Фрейдом, адже ніхто не думав, що виникне такий резонанс. Як Путін, починаючи війну в Україні, не думав, що виникне такий потужний добровольчий та волонтерський рух. І зараз блокадники роблять те, чого не хоче робити влада. Думаю, блокада розростатиметься, як свого часу Майдан, і може привести до таких самих наслідків.
– Зараз блокада – це пֹ’ять-шість постів. На такій величезній території. Чи ефективно це? – Так, це багато. От спочатку, перед тим, як перекрити колії в Бахмуті, хлопці спостерігали: кожні 15-20 хвилин ішов потяг, а це 50-60 вагонів із вантажем вартістю по 30-40 тисяч доларів у кожному вагоні. Тобто ми можемо уявити масштаби торгівлі. Крім того, із цього об’єму вугілля складає лише невеликий відсоток. Іноді навіть трапляється так, що вугілля у вагоні лише зверху, а під ним зовсім інші товари, про які ми нічого не знаємо.
– А розігнати блокаду не так і складно. Арсен Аваков заявив, що для цього є ресурси. Чому досі цього не відбулося? – Зараз блокадники мають дуже високий рівень підтримки в суспільстві та серед військових зокрема. Це не означає, що військові прийдуть захищати блокадників, але в разі силового розгону, владі цього не пробачать, адже блокадники працюють на користь країни. І ця акція (силове вирішення – авт.) буде антинародною.
– Є кілька факторів – спротив влади блокаді, підтримка військових та цивільних на мирній території. Яке ж ставлення місцевих жителів, у сірій зоні?
– Уже цивільним я побував у прифронтових містах – від Щастя до Мар’їнки, Попасної, бував у школах, говорив із місцевими. І ось важливий висновок із тих розмов – поки ці міста межуватимуть із окупованими, доти миру і спокою там не буде. Там постійно тривають обстріли. А якщо розглядати блокаду, як спосіб це все завершити, вилікувати країну, то вона має підтримку й серед місцевих.
– Зараз з боку Уряду ми бачимо однозначну реакцію: блокада – це злочин і це погано. Але ситуацію якось потрібно вирішувати. Чи були якісь конкретні пропозиції, кроки до врегулювання?
– А їх не може бути, вони не знають, що робити. Уряд не просто не виконав свого завдання. Якщо є небезпека для нашої енергетичної системи, то чому нічого не зробили досі? Як наслідок ми зараз маємо величезну скирту сіна, яка зайнялася з одного боку, і вітер дуже швидко розповсюджує вогонь.
– Але ж є який вихід із ситуації? Якщо говорити про відставку Уряду, то добре – кого ставити замість?
– Це таке питання російського менталітету: одразу питати, ким замінити скинутого царя…
– Проте не може країна залишитися без голови.
– На мою думку, у нас дуже багато серйозних фахівців. А взагалі дуже важко бути гіршим, ніж зараз нами керують. Основна вимога – не красти. Говорячи про сам устрій країни, то не бачу взагалі потреби бути президентською республікою. Ми не така велика країна, де є потреба зосереджувати владу в руках однієї людини. І ми ось бачимо із таких питань, як блокада викриває дуже багато проблем. Саме тому це не є політичний проект, а суто живий, який постійно розвивається, змінюючи вимоги та цілі.
– Які зараз ці вимоги? Припинення торгівлі – це не все.
– Першою вимогою на самому початку було звільнення полонених військовослужбовців. Ми всі розуміли, що ця вимога не була основною. Одразу ж постала вимога припинити торгівлю на крові. Зараз є вимога прийняття офіційного статусу окупованих територій. Тобто визначити де-юре те, що маємо де-факто. Навіть Росія офіційно зробила наш окупований Крим юридично частиною федерації. Але ми розуміємо, що визнання територій окупованими, а окупованими ким – Росією, – це зрив Мінського процесу та припинення будь-якої торгівлі з окупантом, як це є за міжнародним правом.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь