Нові робочі місця, відремонтовані медзаклади та дороги – як живе одна з кращих об’єднаних громад в Україні

14 вересня, 14:15   0
Олександр Тутка, голова Шишацької ОТГ. Фото Ольги Правденко ( 2 шт.) та з сайту Шишацької ОТГ ( 2 шт.)

Шишацька об’єднана територіальна громада – не лише серед найбільших в області, вона ще й одна з найуспішніших у країні. Нещодавно експертна група фінансового моніторингу при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ провела моніторинг фінансової спроможності всіх ОТГ за перше півріччя 2017 року. Шишацька об’єднана громада ввійшла до п’ятірки найбільш фінансово спроможних громад України. А загалом, згідно з цим рейтингом, до першої двадцятки ввійшло 4 ОТГ із Полтавщини.
Із Олександром Туткою, селищним головою, ми зустрілися минулого тижня. Попри офіційну відпустку, у нього щільний робочий графік: у кабінет заходять відвідувачі, не стихає телефон, а робочі поїздки розписані заздалегідь. Звісно, тема інтерв’ю – Шишацька об’єднана територіальна громада – ОТГ, яку чи не найчастіше відвідує обласна влада, на її базі проводять всеукраїнські конференції, а загалом за два роки існування громада прийняла понад 35 делегацій з усієї України.
– Олександре Івановичу, що Ви вважаєте основним досягненням децентралізації?
– Незалежність і можливість розпоряджатися власними ресурсами. А також – можливість змінити філософію людей, щоб вони знали й бачили, що можуть впливати на різні процеси розвитку своєї території. На мою думку, зміна людської свідомості – це тривалий процес. Свідчення цьому – план соціально-економічного розвитку громади, який ми вирішили створити, щоб бачити результати проведеної роботи. Ми створили й роздали в усі старостати анкети, опублікували їх у газеті, щоб люди змогли внести свої пропозиції щодо розвитку території. Тобто щоб громада сама вирішила, які проблеми потребують першочергового вирішення. Адже розуміємо, що за один рік ми не зможемо відремонтувати всі дороги, ФАПи, амбулаторії, школи, привести до ладу інфраструктуру. Але повинно бути чітке бачення на перспективу й люди повинні знати, якщо в них сьогодні не відремонтована дорога, то ця робота обов’язково буде виконана через деякий час. Аби це була не просто обіцянка, створили робочу групу, провели аналіз, визначили першочерговість робіт. На жаль, люди були пасивними, пропозицій надходило мало, але всі були враховані, на їхній основі зробили план соціально-економічного розвитку, який почали втілювати в життя.
– А яких пропозицій було найбільше?
– Насамперед – ремонт амбулаторій і ФАПів, ремонт поліклініки й доріг, які використовують для підвезення дітей. Ми почали все це втілювати в життя. Люди побачили, що робота проводиться, і тому вже після того, як затвердили план на сесії, почали вносити свої пропозиції додатково. Але ж ми вже сформували бюджет на рік, тому тепер змушені практично на кожній сесії вносити до нього зміни. На сьогодні надходить надзвичайно багато пропозицій до плану, більше, ніж тоді, коли ми просили це зробити людей.
– Як змінився бюджет громади після об’єднання?
– Бюджет – близько 140 млн грн загальний, із яких власних надходжень близько 80 млн грн. За два роки втілено в життя майже 100 проектів. Усі вони спрямовані на розвиток. Тому, якщо є перевиконання щодо коштів, ми не відкладаємо їх на депозит, а вкладаємо в розвиток.
– Олександре Івановичу, назвіть три найбільші, на Вашу думку, проблеми, які вдалося вирішити після створення ОТГ.
– Перша – ми надзвичайно багато відремонтували доріг. Нині на балансі громади перебуває близько 700 кілометрів доріг (це не лише дороги між населеними пунктами, а й усі вулиці та провулки – прим. авт.). 80% цих доріг потребують капітального ремонту. Минулого року використали близько 13 млн грн на поточний і частково капітальний ремонт. Цьогоріч ми створили свою шляхово-ремонтну будівельну дільницю (ШРБД) при комунальному господарстві, в якій працює 8 осіб. Така потреба виникла тому, що є багато доріг, які потребують ямкового ремонту, вартість таких робіт невелика – 5-10 тисяч гривень, тому залучати ремонтників із області – не доцільно. Тож створили власну ШРБД, закупили спеціальну техніку, яка переробляє асфальт, котрий уже був у вжитку, на новий, латає ями. Вигода з такої ШРБД очевидна – робота для людей, контроль над працівниками з нашого боку, бо ми є замовниками, податки, які йдуть до місцевого бюджету.

Працівники ШРБД ремонтують дорогу в Шишаках


Друга проблема, яку вдалося вирішити, – внутрішні перевезення. У нас 62 населених пункти – це площа 600 квадратні км. Частина цих територій охоплюється маршрутами, які здійснюють між районним та обласним центрами, але більшість взагалі не була охоплена перевезенням. Тому люди змушені були користуватися, щоб дістатися до Шишак, таксі, вартість якого з віддалених точок – близько 100 грн. Ми провели клопітку роботу: створили програму «Громада без околиць», купили три автобуси, розробили графік, щоб вирішити цю проблему. Тепер транспорт ходить із Шишак в усі населені пункти ОТГ. Ціна, до речі, – близько 10 грн в один бік у найвіддаленіше село. Є села, в які автобус ходить двічі на тиждень, а є такі, де по 3-4 рази на день, наприклад у Яреськи, які хоч і не входять до складу ОТГ, але там залізниця, якою мешканці активно користуються і до якої треба якось добиратися. Але щомісяця за двома маршрутами маємо близько 30 тисяч гривень збитків. На їхнє погашення виділяємо кошти з нашого бюджету, закривати їх не будемо. Для того щоб запустити ці маршрути, ми витратили 8 місяців лише на погодження всієї документації.

Цей автобус здійснює перевезення на маршруті Шишаки-Воскобійники, Шишаки-Гоголеве, Шишаки-В.Бузова.


Третя проблема, яку ми не могли вирішити до об’єднання, – забезпечення вивезення твердих побутових відходів (ТПВ). Це надзвичайно велика проблема, багато стихійних сміттєзвалищ. Тому ми почали створювати полігон для ТПВ. Уже виділено понад 5 млн грн для будівництва (кошти селищного бюджету), підрядна організація розпочала роботу.
– Де буде цей полігон?
– Він уже є на окраїні селища, але раніше був розрахований лише для самих Шишак. Щоб прийняти сміття з інших населених пунктів, його потрібно добудувати. Виділена земельна ділянка для обладнання сортувальної станції для сміття, яку встановимо до нового року. Але я хотів би, щоб люди розуміли, що великих надій на неї покладати не варто, тому що ТПВ у місті та в селі – це велика різниця. Думаю, якщо ми зможемо відсортувати 20% сміття – буде дуже добре, дай Бог, щоб я помилявся. Та тут є ще й інший момент – треба встановити адекватну ціну для людей за куб сміття та купити техніку для вивезення відходів. Нині є тільки один сміттєвоз, потрібно ще два. Закуплено 300 контейнерів для сміття.
– Контейнери вже встановлені в населених пунктах?
– Не всі. Бо в нас поки що лише один сміттєвоз, який не встигатиме вивозити все сміття. Необхідно ще, щоб люди укладали договори та платили гроші за вивезення відходів. Звичайно, чим більше людей укладатимуть договори, тим дешевшим буде тариф.
Ще один надзвичайно позитивний момент – ми створили комунальне підприємство «Техкомунбуд», на якому працює близько 100 осіб.
– Це вже четверта проблема, яку вдалося вирішити.
– Це не проблема, а досягнення. Нам потрібно утримувати територію, чистити сніг, розчищати чагарники, садити квіти, боротися з амброзією тощо. Саме для цього потрібне було комунальне господарство. До речі, для боротьби з амброзією закупили спеціальний агрегат і поволі, але успішно, долаємо цю проблему вже другий рік. Ми також купили теплицю, вирощуємо близько 25 тисяч своєї розсади. І ця теплиця вже окупилася.

Ремонтні роботи водопровідної мережі в селі Самари здійснюють працівники комунального господарства


– Наприкінці минулого року Ви заявили, що 2017-й стане роком питної води в Шишацькій ОТГ. Що вдалося зробити в цьому напрямку?
– Саме селище Шишаки обслуговує підприємство «Полтававодоканал», але інші населені пункти громади – ні. Тому, щоб розв’язати всі проблеми, ми створили програму «Питна вода». Нам потрібно взяти на баланс селищної ради 18 свердловин, які розташовані в інших населених пунктах: провести інвентаризацію, перевірити технічну можливість, якість води. Крім того, щоб узяти їх на баланс, треба виготовити технічну документацію на кожну свердловину, зробити точки обліку, перереєструватися в обленерго, провести інші заходи. Сьогодні над цією роботою працює ціла команда, все не так легко, як здається на перший погляд. Адже всі водогони зроблені свого часу так званим «дядьківським методом», їх робили як кому заманеться: тягли по огородах, під дорогами. Нам потрібно сьогодні все це винести на карту, щоб чітко бачити, де наше господарство і як ми можемо його утримувати.
– Що вже вдалося зробити?
– Взяли на баланс низку свердловин, ведемо нові водогони, створена бригада, яка виготовляє документацію, укладає договори. Принаймні ми бачимо чітку картину, що нам треба робити далі. Нам сьогодні потрібно близько 30 млн грн для того, щоб привести до ладу мережу.
– Більшість населення громади мешкає в селах, тримає корів та здає молоко. Тому дуже гостро стоїть питання вартості цього молока та створення сільськогосподарських кооперативів.
– У нас розроблена програма щодо сільськогосподарських кооперативів. Сьогодні людина, яка тримає корову, здає молоко по 3-4 гривні, залежно від пори року. А у агрохолдингах чи великих агрофірмах це молоко закуповують по 10-11 гривень. Чому так? Тому що у фірмах молоко якісне й охолоджене. Отже, нам потрібно створити умови для того, щоб таке якісне молоко було і в людей, які тримають корів. Вихід із ситуації – створення кооперативів на умовах співфінансування: людина реєструє кооператив, а ми допомагаємо фінансово.
– Вже є хоч один такий кооператив на території громади?
– Для того, щоб він запрацював, потрібно провести певну роботу. А на це потрібен не один день. Нараз маємо програму, затверджену на сесії, виділені кошти з обласного бюджету, дорадчої служби, місцевого бюджету. Уже знайдене приміщення під кооператив і він зареєстрований, поки що один. Запрацює він тоді, коли там буде встановлене обладнання.
– Свого часу на рівні області розрекламували пілотний проект зі створення пожежної частини в Шишаках і Білоцерківці. Що зараз зроблено, окрім реклами?
– Пожежна частина розташована в селі Михайлики. Уже проведений тендер. Але, знову ж таки, є низка проблем, з якими довелося зіткнутися в процесі роботи. І зараз я говорю не тільки про нашу громаду. Для втілення проекту нам потрібно визначитися з місцем, де буде збудована пожежна частина – виготовляється проект її будівництва. У нас було своє бачення, а в міжнародних експертів – інше. Нам довелося двічі міняти земельну ділянку. Чому так? Тому що, якщо західні наші партнери дають нам кошти, то ми повинні надати економічне обґрунтування. Головна умова – щоб пожежна частина була неподалік дороги, аби автомобіль одразу виїхав і вирушив гасити пожежу. Наше ж бачення було таке: щоб при цій пожежній частині була ще й кімната для дільничного полісмена, пост для оповіщення, автомобіль «швидкої допомоги», бо це ж буде територія, з якої обслуговуватиметься 3-4 старостати. Але таким чином ми виходимо за рамки того бюджету, який нам пропонують. Сьогодні наш проект на експертизі, триває придбання сучасного пожежного автомобіля. До Нового року він у нас буде і виконуватиме свої функції, стоятиме в Михайликах, в тому місці, де розташовуватиметься майбутня пожежна частина. Нам тепер потрібно на період, поки триватиме будівництво, знайти опалювальне приміщення для автомобіля, обладнане всім необхідним і забезпечене водою. Тож нічого не затихло, робота ведеться, але вона для багатьох, хто не розуміється на цьому, не помітна.
– Минуло два роки з часу створення вашої ОТГ. За цей час можна підбивати певні проміжні підсумки. Чи вважаєте ви нині, правильним саме ваш формат об’єднання – понад 15 тисяч населення, 62 населених пункти?
– Мені важко говорити про ті громади, які об’єдналися в іншому форматі. Я ж скажу так – для того, щоб виконати всі повноваження та обов’язки, які нам делеговані державою і які збільшуються, повинна бути певна структура та апарат громади. І вона однакова, що у великої ОТГ, що в маленької. Коли створена велика громада, яка акумулює кошти в один бюджет, легше такий апарат утримувати та проводити всі роботи з розвитку громади. А це і відділ освіти, і управління ЖКГ, фінуправління, відділ соціального забезпечення. Якщо випадає хоч якась ланка з цієї структури через брак коштів, наприклад, значить ви автоматично не надаєте тих послуг населенню, які потрібно.
– А як же комфорт людей? Одна справа – дістатися до центру громади, коли він за 10 кілометрів від населеного пункту, інша – коли за 25. Саме тому Шишацьку ОТГ час від часу критикують, звинувачують у тому, що об’єднали велику територію. Тобто противників у вас чимало.
– Щодо противників, то хай прийдуть до мене, сядуть за стіл і розкажуть, що і де стало гірше, а я наведу аргументи, що і де стало краще. І тоді противник скаже, що зробив він, аби стало краще. Якщо він все обґрунтує, я готовий поступитися абсолютно всім для того, щоб було краще.
– Розмірковуєте над можливістю розширити Шишацьку ОТГ?
– Ніколи не кажи ніколи. Якщо в селищну раду прийдуть люди з інших громад і запропонують винести на сесію питання про приєднання їхніх населених пунктів до Шишацької ОТГ, звичайно, будемо його розглядати.
– Свого часу чимало моїх колег писали про ваші складні стосунки із районною владою, вас звинувачували в перевищенні своїх повноважень і незаконному преміюванні, тривали суди. Яка ситуація сьогодні: суди закінчилися, стосунки з районною владою вдалося налагодити?
– Що стосується судів, то ми чомусь дуже їх боїмося. Я вважаю так: якщо порушується права і свободи громадянина, він повинен вирішувати це в суді. І якщо суд визнає, що я зробив щось неправильно і винесе певне рішення, я його виконаю. Тобто суди – це нормальна практика, це досвід, це робота над помилками.
Читайте також: У Шишацькій громаді працює соціальне таксі для людей з особливими потребами та одиноких

Автор: Ольга Правденко

Інтерв'ю 14 вересня, 14:15

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції