Безкоштовна медицина, дорогий садок і вартість «комуналки»: полтавка Світлана Пиркало – про життя в Лондоні

1. >
2. Інтерв'ю >
3. Безкоштовна медицина, дорогий садок і вартість «комуналки»: полтавка Світлана Пиркало – про життя в Лондоні

Світлана Пиркало. Фото – Ольги Правденко

Колишня полтавка, а нині мешканка Лондона, письменниця й радниця з питань комунікацій у Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) Світлана Пиркало нещодавно побувала в рідному місті. Розповідала про проекти з енергоефективності, які реалізують з допомогою ЄБРР в Україні, зокрема на Полтавщині. Та разом з тим пані Світлана чимало розповіла про життя у Великій Британії. Тож яке воно – Королівство Великої Британії з середини, як у ньому живеться звичайному мешканцю, які права він має, чи дорогі медицина й освіта, скільки заробляє та на що витрачає гроші, як ставляться британці до України – з перших уст.

Світлана Пиркало – журналістка, багаторічна ведуча української служби Бі-Бі-Сі, перекладачка. Нині працює прес-секретарем Європейського банку реконструкції та розвитку. Ініціаторка та членкиня журі книжкової премії «Книга року Бі-Бі-Сі», яка з 2012 року проходить у партнерстві з ЄБРР. Народилася в селі Тахтаулове під Полтавою. Закінчила філологічний факультет Національного університету імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Філолог. Викладач української мови та літератури». Уже 16 років мешкає в британській столиці. Має там власне житло та дачну ділянку, на якій вирощує картоплю, топінамбур та помідори. У зв’язку з роботою багато подорожує та через брак часу практично перестала писати художню прозу. У творчому доробку Світлани Пиркало романи «Не думай про червоне», «Зелена Маргарита», «Кухня егоїста» та інші.

Про сливи, яблука картоплю та полтавський спосіб життя у Великій Британії

– Світлано, як Ви почали працювати в українській службі ВВС у Великій Британії?

– Я подалася на конкурс і виграла його. Хтось сказав мені, що оголошено конкурс, мовляв, спробуй, ти ж журналістка. Я спробувала і так без жодних зв’язків почала працювати в українській службі ВВС у Лондоні.

– На якому рівні ви знали англійську?

– Я писала нормально. Важче було говорити. Коли приїхала, не знала, як сказати англійською "сковорідка" або "каструля", але я могла написати про політичну ситуацію в Пекіні чи обговорити, чому ми називаємо терористів терористами. Розуміла, що в газетах написано, а як запитати, де у вас пральня, не знала. Але зараз проблем з англійською взагалі немає. Та граматика страждає: акцент страшний полтавсько-тахтаулівський в англійській мові (сміється). Та словниковий запас теж великий.
Але, як-то кажуть, можна забрати дівчину з Полтави, але Полтаву з дівчини не можна: в мене там уже є дача, взяла ділянку біля дому. Ходжу на неї пішки, дуже енергоефективно, до речі. Вирощую на ній яблука, сливи, картоплю й топінамбур, іноді – помідори. Консервую в банки варення і соус ткемалі. Веду абсолютно полтавський спосіб життя.

– Яка площа Вашої ділянки?

– П’ять соток.

– А будинок під дачу орендуєте?

– Орендую в місцевої ради. Там ця схема (орендувати будинки – прим. авт.) існує з ХІХ століття. Впроваджена вона була для бідних: людина працює на заводі, але може взяти кілька соток землі, щоб посадити якусь зелень. Зараз такі ділянки орендує переважно інтелігенція, як я (сміється), яка хоче щось виростити власноруч. Робітничому класу набагато дешевше і швидше купити готову їжу, а цибулю вирощують ентузіасти.

– Ви говорили, що консервуєте соуси і варення. Британці, до речі, консервують?

– Там дуже популярно робити варення. А от саме закрутки вони не дуже вміють робити.

Читайте також: Полтавка порівняла ціни на продукти в Україні та Польщі: наскільки різняться

Про «комуналку» по-британськи

– В Україні в останні роки в рази стали дорожчими комунальні послуги, зокрема опалення. Якщо взяти вашу місячну зарплату, то скільки з неї йде грошей саме на «комуналку» і чи дорога вона у Великій Британії?

– Мій рахунок за опалення і світло – це 5% від місячного прибутку. Але в мене стоять енергоефективні вікна, я вдягаю два светри, температура в моїй квартирі +19. Старі загартовані британці спокійно можуть жити при температурі +15 у квартирі. Коли я вперше приїхала і зняла кімнату зі старим британцем, то мені завжди було холодно, я постійно застуджувалася, а він казав мені: «Чого тобі холодно? Одягни ще светр, 16 градусів, чого ти оце тремтиш?» Але з часом звикла. Тепер зі мною живе дівчина з України, яка постійно мерзне і ходить по хаті в шапці, а я в одній футболці ходжу.
У Великій Британії не дуже багато багатоквартирних будинків, переважають приватні будинки. Я, наприклад, живу в старому вікторіанському, де раніше жила одна родина, а зараз там 6 чи 7 квартир, але все одно в мене свій котел, власний лічильник. Навіть у багатоквартирних сучасних будинках ти можеш сам свої батареї прикрутити.
Субсидій таких, як в Україні, тут немає. Вода не дуже дорога, але дуже дорогий транспорт. На нього я витрачаю 12-15% свого прибутку, на день виходить 9 фунтів, це приблизно 300 гривень.

– Яка середня зарплатня у Лондоні?

– Середня зарплатня у Лондоні – приблизно 24 тисячі фунтів стерлінгів на рік. Це до податків. Чистими – приблизно 1700 фунтів на місяць. З них приблизно 100 фунтів іде за оплату світло й газу, 160 – на проїзд. Та якщо ти в Лондоні не будеш пити каву щодня вже можна зекономити, щоб лоукостером поїхати в Іспанію на відпочинок. Ясно, що в Україні, якщо ти не будеш пити каву щодня, це ні на що не вплине.

– Якщо взяти Вашу зарплату, розкажіть, скільки грошей у відсотках, іде на навчання, комуналку, їжу, одяг й на дозвілля?

– На все це йде відсотків 150 моєї зарплати. Я змушена брати кредити, бо навчаюся. Але вважаю, що це правильна інвестиція. Навчання в Кембриджі коштує 15 тисяч фунтів на два роки.

– Це Ваша перша освіта саме в Британії?

– Так, перша.

– Тобто, Ви змогли в Британії на престижну роботу влаштуватися з українським дипломом? Довелося його підтверджувати?

– Я підтверджувала його на кафедрі іноземної філології в Україні. Але в мене ж був досвід роботи на ВВС. Якби я справді після українського вишу без досвіду роботи намагалася влаштуватися, то, думаю, мене не працевлаштували б. З іншого боку, в Кембриджі я навчаюся в магістратурі, де зарахували мені мій диплом викладача української мови та літератури.

– Яке ставлення в Британії до України та українців?

– Ви знаєте, ставлення добре, на відміну від деяких континентальних країн, де є історичне позитивне ставлення до Росії. У парламенті є групи дружби й співпраці. Коли я приїхала 16 років тому, то в університетах та в інститутах дослідження різних політичних проблем, були, як правило, відділи Росії та Євразії. Коли я прийшла на ВВС, то мій відділ теж був «Росія та Євразія», потім він став «Європа» й згодом всі почали розуміти, що таке Україна й де вона. У Кембриджському університеті, патріотом якого я є, бо там навчаюся, вже багато років існує Центр українських досліджень. У багатьох університетах на континентальній Європі немає такого розуміння, що українські теми цікаві самі по собі. Вони цікаві в загальному котлі пострадянського простору. В англосаксонському світі з якихось причин є таке розуміння. В багатьох університетах Лондона є фахівці, які вивчають Україну, англійською мовою виходять книги про Україну, читають лекції. А ще 16 років тому Україна була Terra Incognita, мені доводилося пояснювати, що я не нелегал, а журналіст, що є українська служба ВВС. Не те, щоб зараз на вулицях всі знали, де Україна, але інтелігенція, преса, дослідники, в парламенті знають нашу країну, є постійний контекст.

– Часу на творчість вистачає?

– Ні, немає часу. Я перестала писати. Тепер вивчаю питання відновлюваної енергетики. Але на щастя ЄБРР – це таке прекрасне місце, яке дозволило мені з українською службою ВВС продовжувати проект «Книга року ВВС». Я працюю в журі вже 13 років. І цього року ЄБРР вже самостійно започаткував премію за англомовний переклад книжок з усього нашого регіону. Тобто всі 37 країн. Якщо книга написана мовою однією з цих країн і видана за останні півтора року в Британії, то видавці можуть подати її на цю премію. Нещодавно ми оголосили перший короткий список переможців, там шість книжок. На жаль, авторів з України немає. У довгому списку була книга Андрія Куркова «Бікфордів світ», а в короткому списку автори з Хорватії, Росії, Туреччини, Албанії і Лівану. Через кілька тижнів оголосимо трьох фіналістів та зрештою переможця на книжковому ярмарку. Книга отримає 20 тисяч євро: 10 тисяч отримає письменник і ще 10 тисяч – перекладач, щоб підтримати таким чином мистецтво перекладу.

Читайте також: Тетяна Дядечко: про успіхи і труднощі бізнесвумен в Україні

– У Лондоні немає попиту на щось тепле, стильне з хутром, бо клімат зовсім інший. По-справжньому теплий одяг можна купити тільки в експедицію на Північний полюс чи для гірськолижників. У мене, наприклад, є тепла куртка, куплена в Лондоні, але вона лижна. А мені потрібен теплий одяг, адже я їжджу в Україну, Казахстан, тому хочу, щоб мені було тепло. Ось цю дублянку, що на мені (показує), я купила 14 років тому в Україні, бо там такого й не купиш, бо клімат тепліший за рахунок течії Гольфстрім. Але через глобальне потепління клімат змінюється, бувають холодні літа й зими. Та разом з тим трапляється дуже спекотне літо, і тоді британцям доводиться встановлювати кондиціонер, який до цього здавався не потрібний. Я пам’ятаю, як кілька років тому було таке літо, що всі ходили в індійські ресторани, бо там завжди є кондиціонери.

– Яка ситуація у Великій Британії з міграцією? Історично склалося, що туди емігрує багато людей з країн Співдружності націй (асоціація незалежних держав, що раніше входили до Британської імперії, які визнають британського монарха як символ вільного єднання. Для прикладу – це Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Ямайка та інші – прим. авт)?

– Не можу сказати, що безпроблемна ситуація з міграцією. Історично багато мігрують з країн Співдружності націй, але разом з тим збільшилася кількість мігрантів із країн, які є сусідами України, після того, як вони стали членами Євросоюзу. Міграції було багато, не зрозуміло чітко, скільки мігрантів зараз у країні. Одні цифри говорять, що зі Східної Європи емігрували мільйони, інші твердять – набагато менше. Але враження, яке складає преса, що міграція тотальна. І ті партії, які агітували проти Євросоюзу, підкреслювали це. Але зараз з’ясовується, що її не стільки багато й було, і взагалі від міграції не вигідно відмовлятися.

Про дешевий одяг, безкоштовну медицину та дорогі ясельні групи

– Наскільки дорогі речі в Британії? Чи є там секонд-хенди?

– Одяг можна купити дуже дешево: і новий, і старий. Є магазини секонд-хенду дизайнерського, є магазини секонд-хенду дешевого. Вибір набагато більший, ніж в Україні. У мене, наприклад, всі меблі із секон-хенду. З нових – лише ліжко й матрац. Крісла я купила за 10 фунтів.

– Тобто це абсолютно нормальна практика купувати поношені речі?

– Це абсолютно нормальна практика. Це не всі люблять, є люди, яким просто подобається нове.

– Розкажіть про оренду житла, більшість британців живе в орендованому чи у власному житлі?

– У Британії ринок знятого житла, не пам’ятаю точно цифру, але приблизно 20-30%. Знімають дуже мало, хоча зараз купити житло стало дорожче. Ідея кожного британця полягає в тому, щоб купити свій дім.

– Ви орендуєте житло?

– Ні, я живу у власному. Але в мене половина зарплати йде на іпотеку, яка розрахована на 27 років. Та разом з тим банківський відсоток по кредиту невисокий: 3-4% річних, хоча житло коштує набагато дорожче, ніж в Україні. Наприклад, трикімнатна невелика квартира в Лондоні вартує приблизно 400 тисяч фунтів. Якщо говорити про провінцію, то можна купити й за 200 тисяч фунтів, а в селі, мабуть, ще дешевше.

– А дуже село відрізняється від міста?

– Ви знаєте, оскільки там майже у всіх є проточна вода, телефон і каналізація, то різниця тільки в тому, наскільки далеко ти їдеш до супермаркету, де твій паб, чи є з ким спілкуватися. Людям ніщо не заважає жити в повній ізоляції. Англійський хутір може бути з усіма зручностями, але там немає з ким поспілкуватися.
У селі мало роботи, як скрізь. Там може бути прекрасний будиночок під хорошою черепицею, якому 200 років, але робота буде лише в найближчому місті. Тобто фермери мало заробляють і не можуть вижити без субсидій. Брексіт (процес виходу Британії з ЄС – прим. авт.), напевне, вдарить найболючіше по фермерах, тому що виростуть тарифи на експорт їхніх товарів в Євросоюз. Оскільки зараз, поки Британія частина Євросоюзу, діють нижчі тарифи на продукцію. Коли вона вийде з ЄС, Європа почне купувати дешевші продукти з інших країн.

– Зараз багато говорять про те, що в Україні досить тривала оплачувана декретна відпустка – три роки. У багатьох країнах Європи матері змушені виходити на роботу через кілька місяців після народження дитини. Чи є в Британії декретна відпустка?

– Оплачувана декретна відпустка у Великій Британії півроку, неоплачувана, але робоче місце зберігається за жінкою – до року. Це відносно недавно так, раніше відпустка була меншою – лише 4 місяці, а ще раніше – навіть менше. Але порівняно зі Сполученими Штатами, де немає оплачуваної відпустки і взагалі декретна відпустка дуже невелика, це ще цивілізовано. У Великій Британії надзвичайно дорогі яслі, якщо ти молода й тільки почала кар’єру, то за яслі віддаватимеш усе, що заробляєш. Дешевше стає з 4 років, коли в Британії починається школа. Але знову ж таки виникає питання: хто забере дитину зі школи о 12-й годині, з ким вона буде вдома сидіти?

– Як люди вирішують цю ситуацію?

– Хтось може привезти бабусю з України, як зараз роблять мої знайомі. Хто не може цього зробити – наймає няньку, живуть бідно, залазять в борги. Ще одна моя знайома сидить в кредитах, вибрала всі фінансові ліміти: в неї нянька. При цьому вона має дуже добру роботу у фінансовій сфері, але вона бідна, бо в неї мала дитина. Зазначу, ми говоримо про банкірів високого рівня, а не вчителів початкових класів.

– Світлано, розкажіть, як у Великій Британії з медичним обслуговуванням?

– Медицина безкоштовна. Хоча витрати на медицину постійно зростають, більше людей старіє, дорожчають ліки. На систему охорони здоров’я високий тиск. От нещодавно була хвиля зимових застуд, всі лікарні переповнені, то тільки про медицину й говорили. Зазвичай охорона здоров’я й освіта в Британії – це провідні новини.

– У Вас є медична страховка?

– У мене є додаткова страховка, бо її оплачує роботодавець. Але якби в мене її не було, я би ходила безкоштовно до сімейного лікаря, який за потреби посилає до вузького спеціаліста. Єдине – треба стояти в черзі, іноді – тижнями або місяцями. Операції безкоштовні і ти за ліки не платиш більше, ніж 6 фунтів 70 пенсів. І немає значення це ліки від серця, від нежитю, чи від онкозахворювання. Вони всі коштують одну фіксовану суму. Решту фінансує держава. Тож медицина безкоштовна для всіх, але за нововведеннями треба довести, що ти британський платник податків. Ця система відрізняється від багатьох країн континентальної Європи, де суміш безкоштовної і страхової медицини.

Читайте також: Тато в декреті: «Я б законодавчо закріпив, щоб тата були у відпустці з дитиною»

Автор: Ольга Правденко