Анастасія Спіцина з’ясовує ритми міст та вчить керувати власним часом

08 червня, 09:20   0
Фото зі сторінки Анастасії Спіциної

 Нині дуже багато розмов про вміння все встигати, раціонально керувати власним часом, тайм-менеджемент відносять до одних із найважливіших умінь сучасної людини. Днями до Полтави прибула Анастасія Спіцина, тайм-коуч, бізнес-тренерка. Вона має на меті з’ясувати, як живе місто відносно часоритмів, а також навчати всіх охочих тайм-менеджменту. Для чого це потрібно, чому тренерка цікавиться темою і годинниками та наскільки важливо вміти керувати власним часом, розповіла «Колу». 

– Анастасіє, розкажіть про себе.
– Завжди говорю: я та жінка, котра дуже пристрасно любить час. Майже 20 років я допомагаю людям помиритись із часом, проводжу дуже багато корпоративних тренінгів зі свідомого керування часом, індивідуальних консультацій для підприємців і не лише для них. Тобто допомагаю зробити так, щоб життя людини було збалансоване.

– З чим приїхали до Полтави?

– Я займаюсь розвитком людей, і близько 10 років багато часу приділяю темі часу, вивченню його – те, з чим я весь час працюю. Як блогерка я знаю пишу про час, як художниця я малюю час. У мене була виставка в Копенгагені, присвячена часу. Частина моїх робіт про час живуть в Каліфорнії, частина – у Європі, деякі робот в Україні та Росії. Як дослідниця я постійно працюю з часом: як люди керують ним, які закони, чому прокрастинують, запізнюються, які мають звички щодо часу. Рік тому мені стало цікавим поняття «географія часу», чи існує таке поняття як «час міста». За життя я поміняла 12 міст і 4 країни, приїздила туди, жила з нуля. У кожному місті є свій темпоритм, свій часовий малюнок, свої рамки в ухваленні рішень. Мені стало цікаво, в якому часі проживає Україна, куди вона дивиться, де вона зараз. Нині багато хто розробляє стратегію майбутнього. Мені зацікавили ці питання, що відбувається з часом у містах, чим воно відрізняється. Чи існують цікаві об’єкти часу в містах, я багато уваги приділяю саме вуличним годинникам. Тому їжджу по містах і вивчаю це. Із цим проектом я лечу в кінці серпня у Францію на міжнародну конференцію. Всі дані, які я зберу, ще планую представити і в Угорщині на конференції, якщо все складеться вдало. Наступного року хочу потрапити в Мехіко. У світі, до слова, існує мало організацій, які займаються часом.

– Де Ви вже побували і які міста хочете відвідати у рамках проекту?

– У планах побувати у 24 містах України і вивчити час, це обласні центри майже всі і ще деякі міста, наприклад Кривий Ріг, бо це найдовше місто в Україні. Полтава – екватор, дванадцята.
Була вже таких містах: Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Черкаси, Харків, Кривий Ріг, Суми, Миколаїв, Одеса, Київ.

– Розкажіть, яке місто вразило найбільше? Як взагалі оцінювали час у містах, які критерії?

– Час вивчають різні фахівці: психологи, філософи, антропологи, математики, фізики, історики та інші. Це предмет дослідження міждисциплінарний. Я в кожному місті вивчаю передовсім цикл (цикловий час): коли місто прокидається, коли воно починає дихати і його заполоняють люди, які піки активності в місті. Знімаю фото, беру живі інтерв’ю, зустрічаюсь з цікавими людьми, зокрема з істориками, журналістами, археологами. З’ясовую, коли місто прокидається, піки активності, коли місто засинає. Звертаю увагу рух транспорту, тобто де люди втрачають час, чи є корки в місті. Київ, приміром, є таким містом, де люди дуже багато часу втрачають у пробках. Або Кривий Ріг – рік тому транспортна система була так вибудувана, що люди могли до 2 годин втрачати часу, хоча пробок немає. Ще я звертаю увагу на символи часу в місті, де люди призначають зустрічі. Є серце міста, де люди призначають зустрічі – біля ратуші, біля годинника тощо.

– Яким чином Ви про це дізнаєтесь: із соцмереж, Інтернету, ЗМІ?

– Дійдемо і до цього. Хочу додати, що я ще вивчаю годинники в місті, бутафорія це чи ні, бо після дослідження я хочу, щоб у містах з’явились свої символи – вуличний годинник, який би відображав суть цього міста.

– А як це все реалізувати, бо одна справа – ви хочете, інша – втілити в життя. Це якісь поради меру чи УЖКГ, чи іншим?

– Проект має кілька завдань, передовсім дослідження. Далі я проводжу інформаційну кампанію, пишу про це сама. Проводжу зустрічі, одна з цілей – щоб змінився образ міста, створити деякі додаткові соціальні простори. Якщо будуть результати вже, буде книга моя, презентація на міжнародних конференціях, тоді можна вже говорити і з мерами міст. У проекту кілька цінностей і він буде корисний у кількох площинах. Скажу більше, що люди вже дізнаються про нього і запрошують мене, навіть якщо я там не була ще. У мене є спецпроект в кількох виданнях, де про кожне місто я пишу. Про українські міста починають читати під новим кутом,, не з точки зору церков та ресторанів, а з іншого – з точки зору часу.



– У світі хтось робить подібне?

– Є один чоловік, Роберт Левін з Каліфорнії, він заміряв час за трьома критеріями у всьому світі. У мене кілька критеріїв: транспорт, тайм-звички (чи переносять зустрічі і справи в місті, запізнюються, не дотримуються термінів виконання задач). В чому тут користь: бізнесмен сидить і дивиться мої таблиці, бачить, чому в нього не пішов бізнес, адже не враховані були особливості саме цього міста, швидкість прийняття рішень людьми і залучення аудиторії. Тож ці дослідження можна практично застосувати і для мережевих компаній, і для бізнесменів цього регіону. Мої матеріали також корисні для туристів, тобто це не для мандрівників, але переконалась, що і їм корисно. Мрію спільно з айтішниками створити такий додаток, щоб людям було зручно керувати часом. Зрозуміло, що краще, ніж місцеві фахівці, додаток це не зробить ніхто. Отримані знання від аналізу міст можуть допомогти в формуванні стратегії розвитку компаній.

– Ви вчите людей раціонально розпоряджатись часом. А скажіть, чи можна примиритись безболісно з часом, якщо ти сова, а треба жити в ритмі жайворонка, приміром?


– Я сама голуб, тобто не надто залежу від часу, коли засинаю і прокидаюсь. Тим, хто мають проблеми, можна опанувати певну технологію правильного відходу до сну і правильного виходу зі сну, а ще давати собі відпочивати, бо «батарейка сідає», людина не може довго бути в режимі роботи без якісного сну, відпочинку. Комусь треба 8 годин сну, але в середньому достатньо і 6-7 годин, але якщо сон якісний. Для когось і 5 годин органічно, а для когось це смерть. У кожного з нас ще й власні біоритми, час, коли варто засинати і просинатись, буває ж, що поспиш на 30 хвилин довше і почуваєшся розбитою. Це варто вивчати, досліджувати, підлаштовуватись під свій організм. Кожен із нас, ставлячи експерименти над своїм тілом щодо часу, бере кредит у тіла, але довго так тривати не може. Підбивати підсумки дня і хвалити себе за зроблене також варто – це допомагає заспокоїтись перед сном. 


– Цього всього вчите бізнесменів і всіх тих, хто до Вас звертаються? Чи питають люди, де от в цьому житті я, де час на себе, адже багато хто з нас щодня поспішає, тим паче бачимо картинки успішних людей з соціальних мереж, хочеться досягнень і звершень. Де тут межа, щоб і встигати, і собі не шкодити?

– Картинки з соціальних мереж лише картинки. Свідомо керувати часом можна тоді, коли ти розумієш, навіщо тобі це треба і чи варто взагалі це робити. Чи потрібні ці кар’єрні сходи саме тобі? Коли я проводжу тренінги, консультації та навчання, я не даю певну червону таблетку, хоча всі так хочуть. Я звертаю увагу людини на її цілі, сенси і цінності. Відштовхуючись від цієї картини, я допомагаю організувати правильно час і розставити пріоритети. Бізнесменів і підприємців треба розрізняти. Бізнесмени – люди, які організовують час свій та команди, у них з плануванням та організацією все дуже чітко. Вони ставлять цілі і планують чудово. Люди, котрі працюють всередині великого бізнесу, працюють за чіткою схемою. Для дуже зайнятих людей великий дефіцит – уміння розслаблятись, відновлюватись та не перегоріти. Буває, що ми втілюємо конкретний інструмент в компанію, і це не завжди швидко. Тобто я допомагаю людям знайти цей баланс і покращити їхні взаємини з часом і як психолог, і як тайм-менеджерка. Є технології керування часом, наприклад технологія Девіда Аллана про правильну організацію часу, простору і дії. Є технології, які вчать ефективності при мультизадачності, адже нині в людини дуже багато завдань одночасно, і можна вміло керувати увагою і часом при цьому, знаючи інструменти. Беремо інструмент і впроваджуємо, допомагаємо впоратись з мультизадачністю. Якщо працівники дуже втомлюються, стресують, ми застосовуємо інші інструменти: як не припиняти робити те, що ти робиш, але при цьому тримати в увазі все. Буває запит допомогти з енергоменеджменту, коли в людини «сідає батарейка». Виправляємо і це. Паралельно я працюю в бізнес-школі. Люди просто приходять на індивідуальні консультації. Працюю і по скайпу, проводжу онлайн-марафони, онлайн-тренінги.

– Яку літературу радите почитати, бо ж однак не всі мають змогу потрапити до Вас, а цінувати час і вміти ним керувати хочеться багатьом?

– У нас переважно перекладна література. Спочатку я про книжки не про час, а про сенс, бо керування часом буде працювати лише тоді, коли розумієш сенс. Ці книги не для всіх, не всім під силу так легко взяти і прочитати. Дуже люблю і ціную австрійського психолога Віктора Франкла, у нього чудова книга «Сказати життю «Так» (про життя психолога у концтаборі, що йому допомогло вижити). Книга дуже пробуджує, допомагає зрозуміти сенс життя. Гліб Архангельський багато писав про тайм-менеджмент. Також книга Девіда Аллана Getting Things Done. Михай Чиксентмихайі «Поток: психологія оптимального переживання». Це науково-популярна, але вона теж допомагає: Брайян Трейсі «Залиште гидливість, з’їжте жабу».  

У Полтаві Анастасія провела зустрічі з громадськими активістами, бізнесменами, молоддю, журналістами, художниками, істориками.Також відбувся її майстер-клас.

– У кожному місті, де я буваю в рамках проекту, люди кажуть:«Аби не ви, я би не побував ніколи на цій ратуші (каланчі, коло цього годинника тощо)».

Для бізнесу я надто творча, а для творчості допомагаю ті інструменти, які діють у бізнесі, застосувати для гармонії в житті людей, у яких домінує ліва півкуля.

Довідка 

Анастасія Спіцина – авторка проекту «Гурманы Времени», тайм-коуч, керівниця компанії «Ключ», бізнес-тренерка. Серед тих, хто звертається до неї – бізнесмени, підприємці, художники, архітектори, скульптори та інші.

Настільки надає часу важливості, що має годинник, оправа та браслет якого з дерева, але жодна деревина від цього не постраждала (бренд для виготовлення годинників використовує відходи деревини). Срібний перстень тренерки символізує нескінченність.

Фото Ніни Король.

Автор: Ніна Король

Інтерв'ю 08 червня, 09:20

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції