Що таке дистанційна освіта та чому обирають навчання вдома

03 жовтня, 13:40   0
Другокласниця Марійка вчиться дистанційно. Спілкування їй вистачає у дворі та на гуртках. Світлина зроблена якраз тоді, коли дівчинка з мамою повертались із суботніх занять у робошколі. Фото Ніни Король

Колись багаті люди могли собі дозволити вчити дітей удома, маючи вчителів чи деякі предмети викладаючи самотужки. Згодом така домашня освіта пішла в небуття, діти вчились в організованих колективах і продовжують опановувати науки у класах. Та є невелика частина батьків, котрі обрали дистанційну освіту для свого чада з тих чи інших міркувань.
Як це відбувається, дізнавалось «Коло».
На Полтавщині дві школи займаються дистанційною освітою: №38 у Полтаві та №1 у Хоролі ( на них ці функції покладені кілька років тому).
Про це розповіли в обласному Департаменті освіти і науки.
Однак лише в Полтаві шкіл, на які покладена функція надавати освітні послуги дистанційно (за потребою дітей), три: №38, №23 та вечірня №1.
– Якщо дитині потрібне дистанційне навчання, радимо батькам звертатись у відділи (чи управління освіти), там за запитом батьків і дітей створять умови для такої освіти. Також варіант – звернення безпосередньо у школу, – каже Сергій Закапко, спеціаліст Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації. – Можна звертатись безпосередньо у навчальний заклад, який найближче чи цікавить, там мають надати можливість отримувати знання дистанційно.
Так має бути. Однак навіть Департамент не може назвати точних даних, скільки таких шкіл, які надають освітні послуги дистанціно, та скільки дітей так вчаться. Тому не все просто і для батьків школярів. 

Одна з моделей дистанційного навчання. Фото – kpi.ua

Чим керуватись і що читати:


Наказ МОН № 761 «Про затвердження Змін до Положення про дистанційне навчання» від 14.07.2015.
Дистанційне навчання організовується відповідно до робочих навчальних планів ЗНЗ, що затверджуються наказом керівника ЗНЗ за погодженням з органом управління освітою.
Дистанційне навчання організовується для учнів (вихованців), які:
– з будь-яких причин (стан здоров’я, проживання за межею пішохідної доступності до ЗНЗ, надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, воєнний конфлікт, проживання (перебування) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, тощо) не можуть відвідувати навчальні заняття в ЗНЗ;
– за результатами останнього річного оцінювання навчальних досягнень опанували програмовий матеріал відповідного класу на високому рівні (10, 11, 12 балів).
Зарахування (переведення) на дистанційну форму навчання здійснюється за письмовою заявою повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи. Приймання відповідних заяв учнів (вихованців) випускних класів ЗНЗ закінчується до початку другого семестру навчання. Рішення щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою приймається педагогічною радою та оформлюється наказом керівника ЗНЗ.

Рішення щодо продовження навчання учня (вихованця) за дистанційною формою розглядається педагогічною радою ЗНЗ щорічно під час переведення учня (вихованця) до наступного класу.

У випадку припинення (відсутності) причин (обставин), визначених абзацами третім – п’ятим цього пункту, учень (вихованець) згідно з рішенням педагогічної ради ЗНЗ припиняє навчання за дистанційною формою та згідно з власним рішенням (у разі досягнення повноліття) та/або рішенням батьків (одного із батьків) або законного представника і відповідно до законодавства може продовжити здобуття загальної середньої освіти за іншою формою навчання у цьому ж ЗНЗ або в іншому навчальному закладі системи загальної середньої освіти за місцем проживання».

У школі №38 Полтави частіше дистанційно вчаться діти з окупованих територій


Зінаїда Ткач, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель-методист школи №38 міста Полтави, вже більше 5 років курує питання екстернатної освіти (частиною якої є й дистанційна освіта).
Минулого року 8 дітей навчались на базі цієї школи, серед них – учні з Криму та Луганської й Донецької областей. Також є й полтавці.
– Поки що більшість – учні 9-11 класів. Випускні класи складали ДПА (державну підсумкову атестацію) та ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання). Результати не гірші, ніж в учнів, котрі вчаться в школі стаціонарно. Хто вчився і готувався більш серйозно, склав краще, – констатує педагог.
– Навесні ми мали четверо випускників 11 класу, – розповідає Зінаїда Борисівна. – Скільки дітей вчитиметься дистанційно цьогоріч, ще не знаємо, оскільки документи приймаємо до 1 жовтня.
Навчання в учнів екстернатної форми розпочинається у жовтні, а закінчується 30 травня.
У закладі є людина, котра відповідає за надсилання завдань тим дітям, котрі на екстернаті та вчаться дистанційно.
Іноді, коли треба дитині, то консультації можуть відбуватись через скайп.
Як педагог, Зінаїда Борисівна за звичайне навчання у класах, але ж трапляються різні життєві обставини, тому вчителі цілком розуміють потребу отримувати освіту дистанційно.
– У нас вчиться Вероніка. Перші два роки вона навчалась у класі з однолітками, але значно «обганяє» їх, дитині нецікаво через це. Тому мама вирішила обрати дистанційне навчання. Вони з учителем складали графік консультацій, дитина отримує завдання і вчиться вдома, пише контрольні, – розповіла Зінаїда Ткач.

Щоб дистанційно навчатись, документи можна переслати електронною поштою. Завдання і відповіді учні також отримують і пересилають таким чином.
Досвід полтавок: більше вільного часу, немає поборів, все офіційно

Анна Ганжа та її доня Марія з Полтави обрали навчання на відстані. Про досвід такого здобування знань розповіли «Колу».

Анна Ганжа з донькою Марією

– Чому зважились на дистанційну освіту?


– Для мене це рішення було досить виваженим і обміркованим. Я вважаю, що освітній процес має базуватися на принципах високої якості і сучасності. Наше завдання – батьків, вихователів, викладачів – підготувати дітей до життя. Ми маємо навчити їх самостійності, здатності критично мислити, вмінню самопрезентування і самовираження, допомогти розвинути навички успішної комунікації та вмінню використовувати отримані знання у реальному житті.
Дослідивши ситуацію з освітою та можливі варіанти, я зацікавилася дистанційною формою навчання. У ній мене привабило те, що дитина має можливість більш вільно планувати та ефективніше використовувати свій час, замість того, щоб проводити півдня за партою у переповненому класі, а після школи для кращих результатів додатково відвідувати заняття з іноземних мов, музики, малювання, спорту тощо, а потім ввечері ще щось дописувати чи розбирати, що клас не встиг зробити на уроці…

– Де шукали інформацію про ДО і де вчитесь?

– Інформацію знайшла в інтернеті. Як виявилося, цей «велосипед» вже давно винайшли і застосовують як у нашій, так і в інших країнах світу. Розібратися з темою допомогли батьківські форуми та спільноти у соцмережах, чудовий сайт http://doinua.org/, який створила Ріна Леонова, а «останньою краплею», мабуть, став блог альтернативної школи БеркоШко http://berkoshko.blogspot.com/, де описується фантастичний досвід того, що процес навчання може бути різним, цікавим, захопливим.
На практиці, щоправда, виявилося не зовсім просто організувати «нестандартне» навчання у нашому місті. По-перше, дистанційну форму з 1 класу не впроваджує жодна школа у Полтаві (принаймні ми зіткнулись із цим), а оформити екстернат нам відмовили (хоча за законом, звісно, цього робити не мають права). По-друге, тоді як у Києві або Харкові різноманітні альтернативні школи є вже чи не в кожному районі, наше місто ще тільки на шляху до цього.
Тому перший клас у нас виявився дещо експериментальним – спочатку доня навчалася на екстернаті у харківській школі, а паралельно у Полтаві ми з іще однією мамою спробували організувати альтернативну школу для наших донечок та для інших діток. Це був неймовірний хоча і непростий досвід, тому зрештою у другому семестрі ми завершили цей етап і перевелися на дистанційну форму у приватну харківську школу «Ангстрем».

– Чи легким був цей шлях, як реагували родичі, знайомі, педагоги?

– Починати щось робити не завжди просто, особливо, якщо цим ти не наслідуєш більшість. Та нам пощастило з підтримкою. Родина, друзі звісно задавали багато питань та скоріше тому, що це було для них щось нове і незвичне, а після отриманих відповідей просто сприймали це як один із варіантів норми і раділи за наш вибір.
Зазвичай питання стосуються організації навчання, соціалізації та вмінню комунікувати в колективі, навчанню у старших класах і тп. Було кілька випадків, коли хтось висловлював своє негативне ставлення. На мій погляд, це нормальна ситуація. Комусь підходить одне, комусь – інше. Головне, щоб дитина була щаслива і отримувала якісну освіту.

– Яким чином відбувається навчання? Ти вчиш доньку?

– Зараз у «Ангстремі» з навчальним процесом питань практично не виникає. Школа має сайт, де у кожної учениці та кожного учня є особистий кабінет, що включає в себе щоденник з особистим планом навчання на кожен семестр, завданнями та пробними і контрольними тестами. На початку семестру мені на електронну пошту надходить посилання-доступ до усіх необхідних підручників. Даними підручниками школа нас не обмежує, і, навіть, заохочує за бажання знаходити ті ресурси, з яких певну тему вивчати зручніше. Дещо донька опановує самостійно, на щастя у мережі зараз є багато інтерактивних уроків та освітніх каналів. А в дечому я допомагаю розібратися. По кожному предмету ми можемо по скайпу консультуватися у профільних викладачів. У нашому класі – це класна керівниця та вчитель англійської мови. В старших класах – викладачі дисциплін. Також будь-які питання, прохання, пропозиції, спрямовані до адміністрації, досить оперативно і кваліфіковано розглядаютьсяй вирішуються.
Навчання у нашій школі платне – це певна фіксована і цілком прийнятна сума на рік. І, окрім того, що ми отримуємо відповідної якості послуги, наші стосунки є абсолютно прозорими у всіх сферах. Ми ні за що більше не доплачуємо, ні на що не скидаємось, і нічого нікуди не здаємо. З нас не вимагають додатково купувати якесь спеціальне обладнання, зошити, підручники, форму або штори в актовий зал. Якщо я щось і вирішую додатково придбати дитині для навчання, то лише тому, що дитина виявила до того бажання і їй це дійсно потрібно. І мене така ситуація цілком влаштовує.
Вважаю, що так повинно бути у всіх школах. Зрозуміло, що за навчання у приватній школі ми платимо. Але ж і за державні школи ми теж платимо! З наших податків утримуються школи, відділи освіти, міністерство… Це суттєві кошти.

– Як вважаєш, хто може собі дозволити подібне навчання і для яких дітей, батьків воно підходить?


– Я особисто знаю зовсім різні родини, різного світосприйняття, рівня доходів, з різною кількістю дітей різного віку і статі, що мешкають в різних умовах і місцях. Вони вибрали альтернативну освіту з різних причин. І для них цей вибір був правильним, бо пішов їм на користь і зробив життя на рівень щасливішим і якіснішим. Що стосується нашої сім’ї, то для того, щоб організувати дистанційне навчання, я трохи перекваліфікувалася і почала працювати переважно вдома. Це дало можливість допомагати дитині з навчанням, наглядати за нею та водити на гуртки. Втім, чим старше стає доня, тим вона самостійніша і тим менше треба витрачати часу на контроль за її навчанням.
Є й такі родини, які хотіли б та не мають можливості/часу/ресурсів/рішучості організувати ДО для своїх дітей, і вони обирають щось інше.

Варто пам’ятати, що ідеальних рішень не буває, і будь-який наш вибір несе за собою відповідальність і наслідки. Та все ж чудово, що ми цей вибір маємо.
– Як компенсуєте спілкування з дітьми, адже ДО не передбачає роботи в колективі?


– По-перше, ДО зовсім не передбачає ізоляції від соціуму. Та і я проти того, щоб створювати дитині штучний світ і робити з неї «тепличну рослину». У доні є близькі подруги і друзі, з якими вона часто бачиться і спілкується. Окрім того, минулого навчального року у нас був проект альтшколи, де, навіть, окремо були заняття з психологинею Вікторією Сідненко, яка допомагала дітям розвинути навички продуктивної і екологічної взаємодії у колективі, були групові заняття у художній студії «Колограй», спортивній школі «M2 Studio», музичній школі №1 та робошколі, разом ми організовували або брали участь у різноманітних сімейних заходах і відвідували чудовий танцювальний курс «Доньки-матері». І все це відбувалося разом із новими знайомствами, дружбою і конфліктами, необхідністю вчитися домовлятися і відстоювати свої кордони, проявляти свої лідерські якості та співпрацювати в команді тощо.

До того ж у доньчиному житті завжди є дворові дружбани (так співпало, що це самі хлопці), з якими вона проходить серйозний курс дворової соціалізації. Тож за адаптацію доньки в суспільстві я не переживаю.

Зараз доня навчається у другому класі. Мене тішать її успіхи і бажання вчитися. Я рада, що наша школа дає можливість навчатися у своєму темпі, сприяє формуванню критичного мислення, ставить в пріоритет якість засвоєних знань, а не кількість виконаних завдань, направляє дітей на шлях самостійності і свідомості, відкрита до взаємодії з батьками і реалізації найкращих інтересів дітей, постійно розвивається і вдосконалюється, ставиться до особистості дитини з повагою і завжди готова підтримати.
Думаю, що це найголовніше, яку б форму навчання ми не обрали.

Приватна школа: ціни та інше


У центрі освіти «Оптіма» (Київ) ми дізнались, скільки коштує навчання в приватному закладі та хто найчастіше так вчиться.
Навчання обійдеться 3000 гривень на місяць (до 1 жовтня – 2700), для екстернів – 1350 гривень. Вчаться за електронними підручниками та посібниками, школа надає доступ до них. Консультації та спілкування з педагогами відбуваються телефоном та у скайпі. Для дистанційного навчання варто мати інтернет та комп’ютер (планшет, смартфон). Про це розповіла адміністрація закладу.

– Наші діти дуже цінують власний час, багатьом із них під силу опанувати матеріал уроку не за 45 хвилин (як у школі), а за 15-20, далі планувати справи на власний розсуд. Школа бере на навчання в 1-11 класи. Заклад ліцензований, видає документ про середню освіту, – розповіла Ольга Білодід, директор навчального центру.

Найчастіше обирають таку освіту діти, які живуть на окупованих територіях, а потім будуть продовжувати навчання у вишах України. Також ті, чиї батьки часто бувають за кордоном, а дитині важко адаптуватись у чужих країнах до нових умов та колективів. Серед учнів є чимало тих, хто вже працює (юні моделі, актори тощо). Для спортсменів – це також альтернатива, яку вони й обирають.
Також отримувати освіту звертаються ті, хто свого часу не закінчив школу, а нині відчуває потребу.
Тих, хто зіткнувся з цькуванням у державній школі, практично немає (або діти про це розповідали, не вказували як причину дистанційного навчання).
На сайті школи можна побачити, де живуть діти, які вчаться в цій українській школі – майже на всіх континентах.
У Полтаві приватних центрів чи шкіл, де б надавали освітні послуги дистанційно, немає.

Вберегти від конфліктів у школі чи навчити взаємодіяти: що каже психолог

Антоніна Радченко, дитячий психолог пояснила бачення дистанційної освіти. 

– На мою думку, дитина розвивається і росте, тож має спілкуватись зі своїм оточенням, інакше не буде того результату розвитку. Є випадки, коли дитина має фізичні чи розумові обмеження або особливості нервової системи, розлади психіки. Для того, щоб вирішити питання перебування дитини в колективі, є комісія, яка визначає і рекомендує батькам, як вчити дитину, щоб був результат. Але це лише рекомендація, а батьки самі вирішують, як їм бути далі і в якій формі оберуть навчання для своїх сина чи доні. Навіть якщо дитина з фізичними вадами, їй, я вважаю, варто перебувати в колективі, спілкуватись, адаптуватись.
Із приводу дистанційної освіти, можу сказати, що нині відбувається освітня реформа, не всі батьки готові до новацій. Хтось обирає репетиторів, хтось дистанційне навчання. Але це відбирає в дитини найголовніше – спілкування. А це і побудова стосунків, уміння налагоджувати контакти (сваритись, миритись), розуміння своєї ролі в оточенні: хто я – лідер чи аутсайдер. Оцей головний розвиток суспільного буття в дистанційному навчанні віднімається. Але є і переваги: дитина ні на що не відволікається, поглиблено вчить якісь науки – в цьому бачення батьків.
Часто батьки-педагоги беруть на себе функцію вчителя, вважаючи, що краще впораються, здатні організувати дитині навчання і дозвілля. І комусь це справді вдається,у когось інший досвід.
Я вважаю, що все ж варто брати до уваги саму дитину та її бажання, вид темпераменту, готовність сприймати і психологічно витримувати динамічність навантаження. Дитина може бути повністю готова до навчання в школі розумово, а от психологічно не може відтворювати і сприймати в такому обсязі, як нині вимагає сучасна школа від першокласників. Багато хто жаліється, що з 1 вересня домашні завдання, і діти не встигають оговтатись, адаптуватись.
Це можна порівняти з тим, як дорослого відправити в нову країну чи в новий будинок – потрібен час, щоб зорієнтуватись і звикнути, заспокоїтися, а потім вирішувати, як діяти далі.
А нині такий інтенсив у школі, що одразу треба давати результати. Бачачи такі вимоги, батьки схиляються до того, що краще їм самим вчити дитину, як варіант – дистанційна освіта.
– От ви кажете про колектив, але ж і кілька століть тому була домашня освіта. Багаті люди вчили дітей самі чи за допомогою вчителів. Діти могли конкурувати навіть за кордоном, знали кілька мов і ставали досить успішними людьми. То чи не стереотип, що сучасній дитині бракуватиме спілкування? Адже вона його може отримувати у дворі, на дитячих майданчиках, на гуртках та секціях, далі – у вишах, приміром.
– Все залежить від перспектив, на які ми розраховуємо. Якщо говоримо про кілька століть тому, то в дитини не було оточення, яке було в загальноосвітніх школах, гімназіях тощо. Це люди так би мовити блакитної крові могли собі дозволити забезпечити індивідуальне навчання і не було перспективи побудови взаємин з такими ж дітьми, бо великої кількості заможних родин поряд і не було, такі діти виділялись на загальному фоні, домашня освіта – була необхідністю. Нині ж законодавством визначено, що дитина має відвідувати навчальний заклад, і навіть якщо обере іншу форму, отримуватиме атестат зі школи, прив’язка і взаємодія з освітнім закладом є.
– А як щодо тих, хто хоче уберегти дитину від конфліктів, цькування і тому обирає дистанційне навчання?
– Дитинство – це тренування за допомогою тренерів (батьків, вчителів), які скеровують дитину, вчать долати конфлікти, страхи, емоційні потрясіння. Де, як не в дитячому оточенні, дитина це відпрацює? Поки що у формі гри, маленьких сварок і непорозумінь. От дорослі посваряться і роками можуть не спілкуватись, а діти, які навчаються в класі, вимушені миритись, знаходити спільну мову. Якщо боїмося булінгу (агресивне переслідування когось, цькування, про що нині багато говорять, є така тенденція в дитячих колективах), то зауважу, що провокація щодо булінгу часто йде від дорослих, вони провокують таку поведінку вихованців у дитячому оточенні. Педагогічна майстерність спрямовується на колектив. Є приклади, коли дитина з особливими потребами, але в класі цього не помічали, вчитель так організував роботу, що дитина почувалась як інші, не було акценту на якійсь ваді. Трапляється, що батьки просять, аби примирили сторони конфлікту в класі, це партнерство. Людський фактор спрацьовує, від батьків дуже залежить, як буде дитині в колективі, як її налаштували саме старші.

Якщо така ситуація, де дитина не змогла впоратись, я ражу змінити колектив: дитина вже зайняла своє місце, отримала свою роль і дуже важко вибудувати інші стосунки. Чому кажуть, що діти жорстокі? Ні, це не так, вони швидко займають свою позицію. Буває, що в одному колективі дитина успішна, в іншому – ні, їй треба час, аби стати такою, проявити себе. Це і є тренування. Дорослі допомагають у вибудовуванні таких взаємин. Без колективу і такого тренування хлопчику чи дівчинці то важко, іноді неможливо. Не даються ж з народження норми поведінки, це набувається в організованих групах.
Якщо такого досвіду не бракує в гуртках, секціях, на вулиці – то без шкільного класу справді можна обійтись. Але ж якщо батьки будуть занадто оберігати дітей від такого тренування, то є ризики у перспективі не вміти взаємодіяти.

За цим посиланням ви знайдете поради та цікаві відеоуроки з різних дисциплін.

Читайте також на сайті: позашкільна освіта в Полтаві: де і чого вчать

Автор: Ніна Король

Освіта 03 жовтня, 13:40

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції