Cьогодні
«Сама стала проситися до бойових підрозділів»: на Донбасі військовослужбовця з Полтавщини командує сотнею чоловіків
10 жовтня 2018, 11:30 0
На Луганщині з російськими окупантами успішно воює головний сержант механізованої роти однієї із частин Об’єднаних сил старший солдат Оксана. Через брак кадрів жінці-військовослужбовцю доводиться ще й виконувати обов’язки за посадою сержанта з матеріального забезпечення. Тобто Оксана є класичним «старшиною» старого зразка: посадовою особою, яка відповідає як за шкарпетки-онучі, так і за вишкіл бійців роти.
Як же їй вдається командувати сотнею чоловіків і відповідати за використання матеріальних засобів?
Мешканка Полтавщини має диплом професійного кухаря. Та жодного дня не працювала за спеціальністю, бо після навчання пішла в декретну відпустку, а потім сама виховувала доньку Аміну.
– До труднощів мені не звикати. Таку сувору школу життя і самостійності пройшла, що війна тепер мені не страшна. Мій батько, Анатолій Захарович, з 2014 року воює на Донбасі і для мене він є героєм, прикладом патріотизму. Тому в липні 2016 році я залишила трирічну доньку мамі і пішла служити до Збройних Сил України, – розповіла Оксана.
Старший солдат Оксана, головний сержант механізованої роти однієї з частин Об’єднаних сил. Фото – www.facebook.com/pressjfo.newsУ навчальному центрі, що у Полтаві, дівчина опанувала фах воїна-зв’язківця і була розподілена до однієї з механізованих бригад, яку, за її словами, вже полюбила на все життя.
– Перші місяці я була рядовою телефоністкою у штабі військової частини. Напевно, мої лідерські здібності помітили армійські начальники і незабаром довірили командувати відділенням, де було чимало жінок. Тим часом я спілкувалась із батьком, який з гордістю розповідав про життя на «нулях» біля Авдіївки, Зайцевого та в інших гарячих точках. Хоча я також була в районі бойових дій, та від ворожих пострілів – досить далеко. Тому стала проситися до бойових підрозділів, – пригадала вона.
Під час чергової наради у штабі бригади жінка поспілкувалася з одним із ротних, підрозділ якого постійно був на передовій.
– Капітан запитав мене, чи впораюся я із керуванням чоловіками і чи не буду скиглити через важкість посади головного сержанта роти. Я пообіцяла, що справлюсь зі всіма завданнями. На тому й завершили коротку розмову. Зараз я вже майже півтора роки навчаю сержантів підрозділу бути лідером, а солдатів – дбати про штатну зброю та майно роти, – зауважила головний сержант механізованої роти.
Читайте також: Боєць батальйону «Полтава» Володін: «Під «градами» без прикриття і без броні вивозили поранених»
За словами жінки-військовослужбовця, чоловіками командувати легше, ніж було тоді, коли вона у роті зв’язку керувала представницями чарівної статі. До того ж, у бойовому підрозділі всі тримаються однією командою. Адже наявність якоїсь однієї слабкої «ланки» може призвести до загибелі всіх. Тому накази Оксани зазвичай виконуються своєчасно, а якщо хтось чимось незадоволений, то вона діє рішуче і за статутом.
Як у старшини підрозділу, у неї зараз чимало роботи в плані забезпечення хлопців теплими речами, пічками та дровами.
– Тиловики бригади добре знають мою, так би мовити, потужну турботу про підлеглих. Тому заявки на майно швидко задовольняються, бо моя рота зараз перебуває на першій лінії оборони. Якщо перед моїми підлеглими ставляться складні завдання, то й забезпечення повинно бути відповідним, – вважає старший солдат Оксана.
Щодо перспектив військової служби, то після завершення поточної ротації вона направиться до Навчального центру Сухопутних військ, де пройде спеціальні курси підготовки сержантів. А ось вчитися на офіцера поки не планує, бо не зможе аж п’ять років знаходитися далеко від рідної військової частини.
За матеріалами Дмитра Горбунова, мобільна прес-група ОТУ «Північ»
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь