Вчора
Військова кореспондентка з Полтави зібрала колекцію, у якій понад двісті фігурок свиней
30 грудня 2018, 14:30 0
Журналістка Євгенія Подобна має цікаву експозицію, яку жартома називає своїм «свинарником». Про те, як почала збирати поросят, які є символом 2019 року за східним календарем, дівчина розповіла «Колу».
Про власницю
Євгенія Подобна родом з Полтави, але вже протягом 12 років мешкає в Києві. Донедавна дівчина працювала військовим кореспондентом на «5 каналі», нині вона фрілансерка. Говорить, що 2015-го, коли почали відправляти журналістів у зону АТО, погодилася туди їхати добровільно. Як зазначає Євгенія, події на Майдані в лютому 2014-го, звідки вона працювала з прямими ввімкненнями, не могли не залишити в ній сліду. Окрім того, батько дівчини родом з Донбасу, і ці території Євгенія теж вважає своєю домівкою.
– На початку 2015 року, після Дебальцевого, почали падати обсяги збору коштів. Якщо раніше одним сюжетом я могла зібрати понад половину грошей на термінове лікування одному бійцю, то потім люди просто втомилися від війни, – говорить журналістка. – І ти розумієш, що твоя робота в тилу не настільки ефективна, якою могла би бути на передовій. Так я почала їздити й працювати там.
З фронту дівчина привозила чимало цікавих історій, з яких народилася нещодавно презентована книга «Дівчата зрізають коси».
До слова, назвою видання, у якому зібрані історії про військовий побут жінок під час російсько-української війни, став рядок з відомого вірша-пісні ще однієї нашої землячки Олени Задорожної.
Як з’явилася колекція
Цікава експозиція зі свинок міститься в нашому місті – у батьків Євгенії Подобної.
– Я все одно вважаю своїм домом Полтаву, тому все важливе – там, – говорить колекціонерка.
12 років тому Євгенія вступила до Київського національного університету імені Т. Шевченка. У гуртожитку дівчину поселили чи не в найбільшу кімнату – на п’ятьох осіб.
– Власне, а що студенти могли дарувати? Якісь блокноти, листівочки. І так вийшло, що ми накупили одне одному статуеток з поросятами. Тож у нашій кімнаті було близько 30 свиней, різних абсолютно, – розповідає власниця колекції.
Оскільки кімната була велика, там часто збиралося багато студентів. Жартома її називали клубом-свинарником.
– Коли ми переїжджали з гуртожитку, постало питання, до кого ця колекція перейде у спадок. Так вийшло, що всі дівчата роз’їжджалися, нас усіх розселяли, так мені й дісталися ті поросятка, – каже колекціонерка.
Згодом Євгенії почали дарувати свиней, адже думали, що дівчина їх збирає, так весела експозиція розрослася приблизно до півсотні свиней. Потім дівчина вирішила збирати далі, адже самій стало цікаво. Купувала не м’які іграшки, а статуетки.
– Колекціонерський азарт з’явився: почала дивитися в Інтернеті, просто ходити Києвом і шукати нові екземпляри для колекції, потім у хід пішли «блошині» ринки, – розповідає Євгенія Подобна.
Таким чином число екземплярів у добірці сягнуло 150 штук.
Знаючи про захоплення Євгенії, друзі почали привозити статуетки свинок з інших міст.
Також у колекції дівчини є фігурки з різних країн: Польщі, Латвії, Данії, Литви, Таїланду, Китаю.
Євгенія не вважає своє захоплення надто дорогим. Каже, що сувеніри у її колекції досить дешеві. Середня вартість одного – 30-40 гривень:
– Я не з тих колекціонерів, які здатні витрачати великі кошти на це. Напевне, більше за 120 гривень там немає нічого. Мабуть, найдорожче (гривень сто воно коштувало) – це маленьке поросятко зі шматочком дрібнесеньким бурштину, куплене в Латвії.
Проте в добірці сувенірів є дуже важливі для Євгенії примірники – наприклад, поросята, які надіслали журналістці хлопці-військові:
– Ти розумієш, що для людей із якогось прифронтового окопу їхати в найближче місто й послати тобі кількох поросят досить складно.
Цінує дівчина також екземпляри, подаровані ріднею. Зокрема мама Євгенії намагається знайти таких поросят, яких донька ще не має в колекції.
До слова, тато дівчини не розуміє її захоплення. Одного разу, коли вона вкотре здійснювала рейд у пошуках статуеток Полтавою (адже в Києві вже все обнишпорила), Євгенію викликали на інтерв’ю. За іронією долі, їй довелося віддати придбаний сувенір батьку, щоб не нести його з собою, і він ходив цілий день з 40-сантиметровою рожевою свинею.
Власниця колекції розповідає, що полтавські свині найбільші за своїми габаритами. Найменша ж свинка у добірці Євгенії завбільшки з п’ятикопійчану монету.
Зі збиранням веселих експонатів пов’язано багато історій.
– Одного разу дівчина, яку я не бачила років десять, зателефонувала й сказала мені: «Давай зустрінемося». Приходжу, а вона мені порося приносить. Говорить: «Пам’ятаєш, ти мені дала списати на іспиті? Я от пам’ятала й думала, як тобі віддячити», – розповідає Євгенія Подобна.
Новий 2019-й, який за східним календарем є роком свині, – шанс для власниці добірки поповнити колекцію:
– Я чекаю розпродажу, який буде після Нового року, коли ціна на свиней впаде вдвічі. Тоді, думаю, у мене в кімнаті вже точно ніде буде взагалі розвернутися.
Два тижні тому, коли дівчина була востаннє в Полтаві, колекція нараховувала 218 свинок. А буквально вчора їй подарували ще п’ятеро поросят.
– Насправді це круто, бо за останній рік моя колекція поповнилася приблизно на 10 екземплярів, а зараз, коли таке різноманіття сувенірів, напевне, можна подвоїти добірку, – каже Євгенія. – Звісно, я очікую великого поповнення колекції, але в мене в мене немає якогось неадекватного бажання: на кшталт півсвіту за нове поросятко.
Власниця цікавої експозиції зазначає, в Україні звикли, що свиня – щось брудне та погане, а от, наприклад, у Японії це символ багатства. Тож усе залежить від того, під яким ракурсом поглянути на символ Нового року.
Читайте також: Штучні, живі та зрубані – головні ялинки міст і селищ на Полтавщині
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь