Полтавським підліткам тепер є куди піти із проблемами: відкрився громадський центр Lighthouse

08 грудня 2016, 19:06 0

Фото Ольги Матвієнко

Восьмикласник Сашко, худорлявий підліток, – один із тих, про кого кажуть «проблемний». Зазвичай кажуть і відвертаються, лише зрідка – намагаються допомогти, з’ясувати в чому проблема.
Два роки тому хлопець вперше спробував наркотик. На вулиці «друзі» запропонували покурити «план». Для підлітка зі слабкою силою волі, проблемами в родині, в якого не було друзів, наркотик виявився виходом.
– Курив марихуану. Іноді, по три рази на день. Важко сказати, що штовхає до наркотиків. Але в мене склалося так, що батько п’є, мені уваги не приділяє. Він із нами не живе від народження. Ми із мамою вдвох. Спілкуватися крім неї мені ні з ким. Постійно сидів вдома, ні з ким не спілкувався із однолітків, – розповідає хлопець.
Невідомо, як склалася б доля хлопця, якби одного дня знайомий не порадив Саші сходити у громадський центр «Lighthouse». Його відкрила благодійна організація «Світло надії» саме для хлопців та дівчат із проблемами, схожими на Сашкові.

Профілактика дешевша, ніж лікування

Центр на першому поверсі новобудови по вулиці Козака, 14 працює вже близько двох місяців. Загалу його презентували сьогодні, 8 грудня.

До цього із підлітками працювали на базі іншого закладу «Світла надії» – Центру розвитку дитини «Ти – найкращий». Коли ж група зросла настільки, що стало важко вміщатися в одній кімнаті, вирішили створити окремий центр. Втілювати ідею в життя почали в січні 2015 року, а відкрили у жовтні цього року.
За словами виконавчого директора БО «Світло надії» Максима Демченка, відкриття закладу саме для підлітків є важливим етапом у розвитку сфери соціальної допомоги в місті.

– На сьогодні саме підлітки є найбільш вразливою групою до розповсюдження таких соціальних захворювань, як ВІЛ, гепатит С, туберкульоз. Серед підлітків вкрай розповсюджене вживання наркотиків. Саме для вирішення цих проблем ми створили центр. Ми переконані, що профілактика завжди дешевша, ніж лікування та усунення наслідків. Тому робимо ставку саме на попередження соціальних захворювань, небезпечної поведінки, – пояснює Максим Демченко.

Максим Демченко

Це твердження одностайно підтримують ті, хто фінансово долучився до відкриття закладу. Профілактичний центр створили переважно на кошти міжнародних фондів – Elton John AIDS Foundation та UNICEF, а також за співфінансування з міського бюджету. Загальну суму не називають, але, наприклад, 200 тисяч на оплату оренди приміщення, зарплату працівників на перші місяці роботи залучили із міського бюджету, ще 200 тисяч отримали від UNICEF на купівлю обладнання. Ці кошти називають «розумними інвестиціями».

– Якщо підлітків, які мають ризик вживання наркотиків, захворювань, не підтримати сьогодні, то вони можуть поповнити лави тих, хто потребуватиме лікування, яке вони отримують безкоштовно, але воно є вартісним для держави, – наголошує Олена Пурік, старший радник з програмної діяльності МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Олена Пурік

Про центр розповідають у школах, закликаючи приходити зі своїми проблемами

Основна кімната центру

За час існування громадський центр відвідали близько 500 підлітків. Це ті, хто просто прийшов або скористався послугами центру принаймні раз. Постійно ж сюди приходять близько півсотні дітей. Із ними працюють п’ять соціальних працівників. Намагаються залучати й активну молодь-волонтерів, адже спілкування із однолітками – зовсім інше, ніж із дорослими.

Цільова аудиторія – хлопці та дівчата від 10 до 18 років, які потрапили у складну ситуацію. Тут знають, як надати допомогу, куди направити, яких спеціалістів долучити до вирішення їхніх проблем.
Працівник центру Денис розповідає, що найважче залучити підлітків, які вживають наркотики, переконати їх у тому, що їм хочуть допомогти. Зламати оцей бар’єр недовіри і є головним завданням соцпрацівника. Про роботу центру розповідають у школах та училищах на запрошення адміністрацій навчальних закладах. Іноді на тематичні заходи соцпрацівників запрошують правоохоронці, часом – заступники із виховної роботи або психологи збирають групи дітей та приводять їх у центр на екскурсії.

– Моя основна задача – проводити тематичні уроки, мотивувати їх приходити сюди, користуватися всіма благами, які тут є. Клієнти центру можуть ходити на різні гуртки, безкоштовно відвідувати спортзал. Раз на тиждень можуть піти у боулінг чи кінотеатр. Головне – підібрати індивідуально до кожного підлітка ключ, з’ясувати, що йому цікаво і чим він хоче займатися, не ідучи знову на вулицю, – говорить соцпрацівник.

Денис, соцпрацівник

Допомагає і сама організація простору громадського центру «Lighthouse» – на 90 квадратних метрах є зал з іграми – настільним тенісом, футболом, ігровою приставкою з величезним телевізором, окреме приміщення для групових занять, індивідуального спілкування із соцпрацівниками. Є комп’ютери із доступом до Інтернету.
Примусу говорити із психологом чи соцпрацівником тут немає, але в разі необхідності тут нададуть і психологічну, і юридичну допомогу. Пропонують добровільно пройти анонімне тестування на ВІЛ. Загалом уся інформація про клієнтів – конфіденційна. Не вимагають навіть називати справжнє ім’я.

– Наш центр – це безпечне місце для спілкування підлітків. Тут вони можуть відкритися і зрозуміти, чого насправді хочуть від життя. Ми даємо альтернативу наркотикам, алкоголю і нерозбірливим стосункам – це походи в кінотеатри, боулінг, участь у квестах та інших заходах, – резюмує Віктор Шилов, керівник напрямку по роботі з підлітками БО «Світло надії».

Сашко, хоч і навчається у восьмому класі, після кількох місяців відвідування закладу, визначився із ціллю в житті – хоче відслужити, стати офіцером, а потім працювати дальнобійником.

– Я можу порадити тим, хто вживає наркотики, задуматися – дуже легко почати, але відмовитися від вживання вкрай важко. Але можна, як мінімум, прийти сюди. Тут настільки цікаво, що спекатися своєї звички набагато легше. У мене слабка сила волі, але я кинув одразу, просто спілкування все перебило, – говорить хлопець.