Що думають відомі полтавці про ухвалення мовного закону

1. >
2. Суспільство >
3. Що думають відомі полтавці про ухвалення мовного закону

Фото – kalushnews.city

Сьогодні Верховна Рада прийняла закон про українську мову. Нині це жваво обговорюється скрізь, люди дізнаються подробиці, розвіюють міфи та позбавляються страхів. Хтось вітає, хоча є й такі, що живуть стереотипами. Однак байдужих точно немає, адже закон стосується багатьох сфер життя.

Ми запитали полтавців, більш і менші відомих у місті й області, як ставляться до нового мовного закону (у відповідях зберігали мову оригіналу).

Микола Степаненко, ректор Полтавського національного педагогічного університету, професор:

– Восторжствувала історична правда, українська мова посіла належне їй місце в державі Україні, і, сподіваємося і впевнені в тому, що вороття вже ніякого не буде. Ніякого насильства, ніякого зухвальства, цинізму – абсолютно природно, цивілізовано, за досвідом багатьох держав, зосібно європейських, ми прийняли закон про українську мову. В української мови славне минуле, попри те, що воно обтяжене тортурами, у неї непевне було сьогоднення, бо не було умов для розвитку, але тепер з’явилось прекрасне грядуще і цивілізовані шляхи поступу. Українська мова увійде в усі сфери суспільного буття та запанує в усіх царинах наших як державна мова. І водночас жодної дискримінації за жодною ознакою для будь-яких інших мов, але передовсім має функціювати українська мова і обов’язок будь-якого громадянина – опанувати цю мову, а право спілкуватися в неофіційній обстановці, знову ж таки, будь-якою мовою. 

Вікторія Мірошніченко (позивний «Руда»), волонтерка:

– Для мене закон про Мову найважливий. Державність нашої країни починається саме з мови. Мені в моєму віці ще й на фронті, було не легко на слух вивчати українську мову. Я донька військового. Мене з дитинства той сересер позбавив рідної мови. Але я змогла. Дуже цим пишаюся! Разом з іншими справжніми українцями дуже раділа прийняттю Закону, як народженню дитини. Шкода, що не довго. Шкода, що серед наших народних обранців є відверті вороги української державності, які здатні блокувати таку важливу подію для нашої нації.

Ярослава Руденко, співачка, заслужена артистка України:

– Я за україньску мову і моя родина теж. І коли на 20-30 старші за мене дядьки закривали мені за українську нагло рота, я завжди суперечила. В Україні державна мова повинна бути єдина – українська. Мені однаково, комусь це подобається чи ні. У мене весь репертуар українською, стиль український, якому я не зраджую багато років.

Олександр Демидович, блогер:

– Есть республика Украина. Есть национальный язык украинский. Он должен быть единственным, государственным. Остальные языки должны иметь право существования и иметь возможность изучаться и развиваться. И не имеет значение какой это язык крымскотатарский, венгерский, русский или гагаузский. Отсюда и начинается взаимоуважение. Чиновник обязан знать государственный язык однозначно по многим причинам и одна из них: он получает зарплату из бюджета . Если к чиновнику приходит человек с проблемами слуха и речи, ему же пригласят переводчика в случае если чиновник не знает языка жеста и это нормально. Почему таких прав не должен иметь например гагауз? ЭТо его родной язык. Но чиновник не обязан знать гагаузский, так же как и язык жестов. Но уважение должно же быть как к одному, так и ко второму. Как-то так.

Ірина Садовникова, активістка:

– Ставлюсь позитивно. Закон же не регулює сферу особистого спілкування, а лише публічну – освіту, науку, культуру, транспорт. У ПНТУ у нас був викладач, який викладав російською – його лекції доводилося перкладати самій, от писала конспект і по ходу перекладала його, бо тоді вже перейшла на українську і так було зручніше.
Мови нацменшин не утискаються, лише є вимога дублювання українською. Наприклад, в Берегово вуличні покажчики на деяких вулицях є лише угорською. То тепер, відповідно до закону, мають бути українською, і можуть бути продубльовані угорською. Мені здається, це абсолютно нормальна вимога. Але побачимо, як цей Закон будуть виконувати.

Наталя Шульман, блогерка та копірайтерка: 

– Дуже рада прийняттю закону про мову. Я хочу, щоби моя донька зростала в україномовному середовищі, з прицілом на англійську та на Захід. Це принципово. Я сама філолог за освітою, тому розумію, що мова впливає на світогляд, те, що ми читаємо-слухаємо-бачимо в ЗМІ й Інтернеті. Навіть у певному значенні мова формує світогляд. Я за українську, подалі від «руского міра». Для мене українська мова  це також про безпеку, перемогу у війні, цінності. Про коріння – хто ми і звідки.

Марія Головачова, фотографиня:

– Позитивно ставлюся. Вважаю, що цінність мови – одна з ознак цілісності нації та її самоповаги. Наша мова варта того, щоб бути захищеною, особливо після століть нападок на неї та навіювання комплексу меншовартості. Хочеться, щоб люди не лякалися фейків, а зрозуміли важливість кроку. Так, я виросла в повністю російськомовному середовищі і вчила українську фактично як іноземну. У побуті частіше спілкуюся російською, хоча українську люблю і ціную. Дочку свідомо вчу української, читаю книжки, співаємо пісні тощо. Хочу, щоб вона бачила красу України і її проявів. Коли торкаєшся цього скарбу, неможливо не полюбити свою країну, її народ та культуру.

Юрій Сулаєв, речник обласної поліції:

– Повністю підтримую. Ми ж українці, і мова – українська. Навіть з точки зору логіки все правильно!

Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради:

– Доброго дня, я думаю та розмовляю українською, тому підтримую вже прийнятий депутатами Закон про мову!

Оксана Деркач, голова ГО «Єдність»:

 

– Українська мова для мене рідна. Більше того, вона доповнює мене. Завжди нею розмовляю, з дитинства. У різні періоди було різне ставлення у суспільстві, але воно не впливало на моє ставлення. Щодо закону, то я не цікавилась глибоко, бо мене все влаштовує. Більше хочу популяризувати Полтаву, як колиску нашої рідної мови, і її засновника І.П. Котляревського.

Олександр Шамот, секретар Полтавської міської ради:

– Детально не вичитував закон, але можу сказати одне: мова – ознака нації, а для мене не є проблемою розмовляти українською як повсякденному житті так і на роботі, якщо людина приходить і говорить російською в мене не виникає труднощів у розумінні сказаного. Процес прийняття більше політичний, ніж практичний.

Олександр Дедюхін, настоятель Свято-Миколаївського храму, блогер:

– Закон про Мову – це чергова перемога українців. Але не забуваємо що буквально із завтрашнього дня її потрібно захищати, бо вже проросійські сили закликають до реваншу і навіть у Верховній Раді зареєстрували постанову про відміну цього закону.

Автор: Ніна Король

• #законопроект