Cьогодні
Жінка в професії, або Чи треба боятися фемінітивів
20 травня 2019, 15:00 0
«Я історик. Не хочу, щоб мене називали історикиня. Це звучить принизливо». «Професія не має статі, я будівельник, не будівельниця!». Часто можна почути думки, що на позначення професій фемінітиви зайві й що історик, лікар, будівельник звучить гордо, професійно. «Не потрібно «коверкати» мову, професія має чоловічий рід!». Попри це, фемінізація мови відбувається досить активно. Чи прийнятні фемінітиви в українській та як їх правильно використовувати – далі в публікації.
Фемінітиви – це слова жіночого роду, альтернативні або парні до слів чоловічого роду, що вживаються на позначення професій, посад, видів діяльності, соціального статусу жінок.
У березні цього року Франція офіційно визнала фемінітиви для позначення професій. В Україні фемінітиви не визнані офіційно, але їх використовують здавна. Без вагань говорять «прибиральниця», «санітарка», «куховарка». Якщо ж справа стосується політики чи так званої «солідної» медицини, зазвичай послуговуються такими словами як «політик», «анестезіолог», «хірург». У нашій державі фемінітиви – явище на рівні чогось надмірного, суперечливого, маловартісного. Мовляв, чи варто перейматися ними зараз, коли країна кілька років перебуває у стані неоголошеної війни.
Згадаймо радянські часи, коли жінки не мали права працювати в цілих галузях економіки. Їм було заборонено працювати у металургійній, гірничій, харчовій галузі тощо. Про військову та правоохоронну службу навіть не йшлося – під соусом турботи про жінок, чиє призначення, вважалося, займатися побутом та вихованням дітей, це було під забороною. Два роки тому в нашій державі скасували наказ про заборону понад чотирьохсот професій для жінок. Україна поступово позбувається проявів дискримінації за ознакою статі, жінки мають право працювати там, де бажають. Та чи завжди жінку помітно у професії? В нашій державі руйнують і цей стереотип. Наприклад, минулого року в Україні видали словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь. Cловник підготовлено в межах проекту «Посилення здатності жіночих громадських організацій проводити адвокацію та лобіювання впровадження антидискримінаційного підходу в реформу сектору безпеки», який реалізує Громадська організація «Інформаційно-консультативний жіночий центр» за підтримки Фонду Підзвітності Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.
Олена Стрельник, докторка соціологічних наук, авторка книги «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології», вважає, що мова – не просто засіб спілкування. Вона відображає уявлення про світ, зокрема уявлення про жінок та чоловіків.
Олена Стрельник. Фото із соцмережі– У висловах на кшталт «бабські теревені», «жіноча логіка», «базарна баба» закріплено зневагу до жінок. Зверніть увагу: слова в чоловічому роді «старшокласники», «студенти», «журналісти» за умовчанням вживають відносно чоловіків та жінок, а звернення жіночого роду «старшокласниці», «студенти» – тільки до жінок. Це явище називається «андроцентризмом», коли мова за умовчанням центрована на чоловіках. Те саме стосується професій. Є небагато назв професій жіночого роду, наприклад – «покоївка», «медична сестра», решту вживають у чоловічому роді, – каже Олена Стрельник.
Українська мова постійно змінюється, зокрема, за рахунок слів іншомовного походження. Український правопис офіційно не змінювався з 2012 року, і лише минулого року ці зміни почалися. Щоправда, поки що з публічних обговорень проекту нового правопису. Серед іншого, що пропонує проект, – унормування вживання фемінітивів, оскільки вони утворюються за допомогою словотворчих суфіксів. Якщо раніше жіночі відповідники назв професій були малопоширені й стосувалися здебільшого таких професій як «купчиха», «кравчиня», «продавчиня», то з роками все більше поширюються в українській мові. І це, зокрема, часто пов’язано із тим, що раніше більшість професій були можливістю виключно для чоловіків.
Як полтавські медіа використовують фемінітиви
Медіа – рушійна сила, здатна впливати на суспільство, а відтак – зрощувати фемінітиви, популяризувати їх. Часто журналісти відмовляються використовувати у своїй роботі фемінітиви, інші користуються ними вибірково.
– Фемінітивами користуюся, хоча деякі мене дратують, бо немилозвучні. Наприклад, слово «членкиня» не сприйму ніколи, – каже журналістка Світлана Фільчак.
– Майже не користуюсь фемінітивами, буквально лише кілька слів використовую. Це підприємиця й депутатка. Все. Чому? Не знаю, як пояснити. Я навіть не замислювався над цим ніколи. Звик, що пишу так, як навчали у школі, тоді ще не було фемінітивів. А ще мені здається, якщо назву дівчину членкинею, вона образиться.
– Знаю жінок, що обіймають керівні посади й самі після інтерв’ю наполягають не акцентувати увагу під час підпису титру в сюжеті: «Пиши начальник управління...». Думаю, журналістам неважко буде робити правильні відмінки, аби виокремити, що людина, яка обіймає ту чи іншу посаду –жінка, якщоце стане нормою у нашому суспільстві. У своїй роботі інколи підписую посаду,акцентуючи, що це жінка, а інколи –ні. Але роблю це «на автоматі», а не через те, що дискриміную когось, – зауважує журналіст Олександр Назарець.
– Переважно не використовую фемінітивів. Це дуже тонке питання. І кожен його сприймає по-різному. Читаючи інші Коли читаю тексти, де їх повно, мені це трішки «ріже слух», незвично чути, наші люди ще не звикли до фемінітивів. Тому і в своїх текстах їх не вживаю. З іншого боку, вони ще більше підкреслюють героїнь публікацій. Навіщо? Офіційні посади треба називати так, як це написано у класифікаторі професій. До прикладу Наприклад, директор він і буде директор, незалежно від того, чоловік це чи жінка, – стверджує Ліна Решетнік.
Яка загалом ситуація в полтавських ЗМІ? Минулого місяця був проведений моніторинг, протягом якого досліджували 10 найпопулярніших видань області. Експерти досліджували кількість жінок-експерток та жінок-героїнь у публікаціях ЗМІ Полтави. Ось які результати: найчастіше жінки коментували теми волонтерства, освіти та науки, розваг, медицини і жодна жінка не коментує військову тематику. Така сама тенденція і щодо жінок-героїнь. Чоловіки-герої домінують у публікаціях на теми політики, економіки та бізнесу. Жінки коментують тему політики, але менше, і здебільшого це політикині всеукраїнського масштабу, не місцевого. Дослідження полтавських медіа демонструє, що фемінітиви ще не стали звичним явищем. Для полтавських ЗМІ типово називати жінок керівниками, педагогами, директорами, заступниками, експертами, депутатами, модераторами.
Жінки у бізнесі й політиці
Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе назвала Україну однією з найбільш «жіночих країн світу», бо жінки вкраїні становлять 55% населення. Також, як повідомляє «Урядовий портал», зростає кількість підприємниць, які відкривають власний бізнес і домагаються успіху.
– В Україні – близько 40% підприємиць, а серед малого бізнесу – половина. Суттєво менше жінок серед керівників компаній і підприємств – 30%, але все більше компаній довіряють жінкам керівництво. Жінки складають більшість у громадських організаціях, – сказала Климпуш-Цинцадзе.
У Верховній Раді жінки складають 12%. Набагато краща ситуаціяьь у сільських радах, де, за словами Климпуш-Цинцадзе, 51% депутаток.
– Вживання фемінітивів дозволяє підвищити видимість жінок у мові, а відтак і у світі професій. Нещодавно Фонд народонаселення провів цікавий експеримент. Дітям запропонували намалювати вірусолога, аеророзвідника, хірурга. Практично всі намалювали чоловіків. Це свідчення про те, що жінки-професіоналки невидимі в їхній картині світу. Тож, реформуючи мову, ми також змінюємо світогляд та позбуваємося гендерних стереотипів. Варто, на мою думку, активно вживати словникові фемінітиви. Щодо нових, несловникових форм, на кшталт «соціологиня» чи «педагогиня», їх словотвір є органічним для української мови. Гадаю, що рано чи пізно вони теж стануть словниковими, адже мова – динамічне, мінливе явище. Спочатку слова вживають на практиці, і тільки згодом вони потрапляють до словників, – переконана соціологиня Олена Стрельник.
Фемінітивів боятися – мову не творити
Микола Степаненко – учений-мовознавець, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, – переконаний: фемінітивів боятися не варто. Пояснює, чому їх використання звичне для української мови. Та при цьому апелює до того, що вживати їх в офіційно-діловому мовленні не варто.
Микола Степаненко. Фото – reporter.pl.ua – Вживання фемінітивів – це закономірний процес, що засвідчує поступ суспільства. Якщо жінки займають посади на рівні з чоловіками, це повинно віддзеркалитися на різних зрізах, і мовному зокрема. Саме мова яскраво фіксує цю динаміку, –зауважує Микола Степаненко. – Важливо розмежувати, у розмовному та публіцистичному стилі фемінітиви є активними і без обмежень. Щодо офіційно-ділового стилю, обмеження є. Наприклад, коли говоримо про вчені звання чи про високі державні нагороди: «Заслужений учитель України», «Заслужений діяч науки і техніки», а не «Заслужена» вчителька чи діячка.
При цьому мовознавець зазначає, що «в українській мові іменники «учителька», «завідувачка» на сьогодні офіційно узаконені й мають право на побутування».– Наскільки фемінізована освітня галузь, що слово «вчителька» сприймається абсолютно нормативно, – переконаний Микола Степаненко.
Вчений пояснює, що українська мова випрацювала важливий ресурс для творення фемінітивів, і здебільшого це – суфіксальний спосіб творення, від іменників чоловічого роду за допомогою суфіксів утворюються іменники жіночого роду. Зазначає, що процес творення деяких слів ще не завершився. я
– Видано наказ у військовій царині, коли окремі професії, які раніше не могли займати жінки, після знятої заборони отримали нові назви. Це, до речі, пов’язано якраз із Надією Савченко, як говорити правильно «пілот» чи «пілотка»? Хоча і можуть виникати омоніми до слова «пілотка», як вид головного вбору сприйматися. Зараз відбувається так званий процес «хитання» мови: і «пілотка», і «пілотеса», і «пілотиня» правильно, але як буде в кінцевому результаті, покаже час. Фемінітиву до «посол» немає, говоримо «пані посол», «амбасадорка». Зміни мови спочатку відбуваються у публіцистиці, вона найоперативніше реагує на мовні зміни в суспільстві. Потім слова трансформуються в інші мовні сфери, – пояснює вчений.
Навіщо та як використовувати фемінітиви
– Фемінітивів не треба боятися, це європейська практика. Наприклад, у польській, чеській, словацькій мовах це поширено й ніякої упередженості немає. Найконсервативніша – російська мова, яка не допускає фемінітивів і певна схожість накладає на нашу мову деякі труднощі, – каже Микола Степаненко.
Основне з завдань фемінітивів – зробити жінок видимими, оскільки сучасні мовні норми сприяють дискримінації жінок і завищенню значущості чоловіків. Фемінітивам протиставляють маскулінітиви – назви чоловічого роду, які вживають у більшості випадків до всіх людей, незалежно від статі. Використання лише маскулінітивів сприяє мовному сексизму. І в мові закріплюються стереотипи підпорядкованого становища жінки. Одним із виявів такого мовного сексизму є професійні найменування. Про це неодноразово у всеукраїнських ЗМІ зауважувала Олена Малахова, кандидатка філологічних наук, доцентка, радниця з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті міністерки освіти і науки України Лілії Гриневич.
Іменники іншомовного походження, які мають кінцевий голосний (на кшталт портьє, сомельє) не відмінюються, до них не додаються суфікси, що вказують на рід іменника. Можна іноді використовувати «виночерпиця».
Як утворювати фемінітиви
Пояснення взято з підручника «Гендер для медій» (підручник виконано в межах наукової програми Інституту народознавства НАН України та громадської організації «Центр культурно-антропологічних студій» за фінансової та координаційної підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні. За редакцією Маріє Маєрчик, Ольги Плахотнік, Галини Ярманової).
суфікс -к-, (доцент → доцентка, депутат → депутатка, прем’єр → прем’єрка);
суфікс -иц-, якийдодається до чоловічої основи на -(н)ик, -ець (засновник → засновниця, підприємець → підприємиця, переможець → переможниця);
суфікс -ес- додається до іншомовної основи (барон → баронеса, критик → критикеса);
суфікс -ин-. Раніше використовувавсялише в кількох словах (княгиня, графиня, кравчиня, майстриня, мисткиня), тепер додається до основ на -ець (виборець → виборчиня, фахівець → фахівчиня). І до основ на приголосний, які тривалий час вважались як такі, що не підлягають фемінізації (шеф → шефиня, член → членкиня, ворог → ворогиня, філолог → філологиня, фотограф → фотографиня).
Як мовна реформа з врахуванням гендерної складової відбулася в Англії й Німеччині: в Англії слова нейтралізували, тобто уникають будь-яких форм, що вказують на стать у назвах професій та занять; у Німеччині – використовують фемінітиви.
Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews
Авторка: Надія Труш
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь