Вчора
Забута будівля в Полтаві – понад сторічний будинок відомого лікаря став пам’яткою архітектури
16 липня 2019, 16:05 0
У Полтаві відтепер є ще одна повноправна пам’ятка історії та архітектури місцевого значення. Йдеться про будинок лікаря Олександра Волкенштейна, що на вулиці Шевченка, 13. Це одна з небагатьох архітектурних пам’яток в обласному центрі, яка збереглася в дуже хорошому стані без реставрацій. Будинок зведений між 1886 та 1890 роками, фактично не постраждав в роки Другої світової війни. У ньому не були випалені ні вікна, ні конструкції даху. Але до 9 липня 2019 року у рішеннях органу охорони культурної спадщини будинок помилково визначався як комерційне училище.
Автор науково-дослідницької роботи, кандидат архітектури, член громадського об’єднання «Збережемо Полтаву» Оксана Бєлявська говорить, що будинок зберігся в такому хорошому стані, тому що після смерті лікаря Волкенштейна в радянські часи та в роки незалежності, в ньому знаходилися адміністративні установи. Раніше тут був районний суд, а зараз знаходиться нотаріальний архів обласного управління юстиції в Полтавській області.
– Імовірно, саме через це там не відбувалися ніякі «покращення», реконструкції, ремонти, добудови тощо. Тобто, він лишився в первозданному вигляді, – говорить Оксана Бєлявська. – З відомостей зафіксованих в друкованих джерелах, будинок був житловим, збудований Олексієм Максимовичем Капітаненком.
У будинку Волкенштейна збереглися автентичні віконниці, ґрати на вікнах початку ХХ століття, груби й ліпнина, яким понад сто років.
Ліпнина початку ХХ століттяБудинок Волкенштейна тривалий час вважали комерційним училищем
Семикласне комерційне училище Байера було відкрите у 1900 році. Нині відомо, що воно знаходилося в будівлі, де зараз розташована ЗОШ № 4, на розі вулиць Шевченка та Стрітенської.
– Імовірно, будинки що поряд з училищем, аж до дому Волкенштейна, могли обслуговувати навчальний заклад, тому й виникла така помилка і Шевченка, 13 приписали до комерційного училища. У 1992 році рішенням Полтавської міської ради було визначено, що цей об’єкт прийнятий на охоронний облік, як пам’ятка історії архітектури місцевого значення. Сьогодні створений новий державний реєстр нерухомої спадщини України і для того, щоб наші пам’ятки були визначені на місцевому рівні, як об’єкти, що потребують охорони, вони повинні бути занесені до цього державного реєстру. Для цього обов’язково потрібно виготовляти первинно-облікову документацію, фіксувати те, що є на сьогодні. Лише після цього об’єкт заноситься до державного реєстру та отримує свій охоронний номер. І після цього порушувати пам’ятко-охоронне законодавство буде дуже складно, – каже Оксана Бєлявська.
До Державного реєстру нерухомих пам’яток України об’єкт увійде під новою назвою.
Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури ОДА вже погодила облікову документацію на цю пам'ятку і зараз вона прямує в Міністерство культури для постановки на облік.
Попри непоганий стан, будинок все ж потребує реставрації. Нині є велика проблема з дахом. На ньому змінили металеве покриття на шиферне приблизно в 1960-1970-ті роки. Та робота була проведена неякісно, адже балки на даху вже прогнили. Тому на сьогодні сама конструкція та покрівля потребують заміни.
Прихильник вегетаріанства, борець з холерою та чоловік затятої революціонерки
Тож, хто такий лікар Олександр Волкенштейн та що він зробив для Полтави? Чому нині ця постать, яка свого часу була однією з найвідоміших у Полтаві, не заслужено забута? Та й за радянських часів про нього переважно говорили, як про чоловіка Людмили Волкенштейн революціонерки ув’язненої у Шліссельбурзькій фортеці, вбитої у Владивостоці під час розгону робітничої демонстрації. Спробуємо розібратися, як уродженець Петербурга, виходець із династії військових, який пішов на перекір рідні та став лікарем опинився в Полтаві.
У житті Волкенштейна виділяють два полтавських періоди. Перший розпочався у 1886 році. У 1898 він виїхав з міста та повернувся назад уже в 1907 році та жив тут до своєї смерті у 1925 році.
– Приблизно у 1908 році він придбав будинок на нинішній вулиці Шевченка, 13. Там відкрив приватний лікарський кабінет, – говорить архітекторка.
Ще під час свого першого періоду життя в Полтаві, він був завідувачем відділення Полтавського богоугодного закладу, нинішня обласна лікарня. Викладав у земській фельдшерській школі, працював у лікарні «Товариства практикуючих лікарів», обирався головою Полтавського медичного товариства.
У 1892-1893 роках він очолив медичний відділ по боротьбі з холерою. Ця епідемія спалахнула на Полтавщині. Волкенштейн зібрав групу лікарів та виїхав у села, щоб проводити лікування, щеплення та просвітницьку роботу серед людей. Селяни не довіряли медикам, вважали, що вони зроблять ще гірше та будуть навпаки, не боротися, а розповсюджувати хворобу. Лишилися навіть відомості, що кілька діб вони тримали лікарів в облозі та не випускали з будинку, де ті оселилися.
– Тільки завдяки авторитету лікаря Волкенштейна ці люди пристали на пропозицію медиків й почали лікуватися. Таким чином епідемія холери була поступово здолана, – каже Оксана Бєлявська.
Через свою громадську діяльність, членство в таємній організація «Унія», яка ставила за мету собі відновлення автономії України, Олександр Олександрович потрапив під нагляд поліції і навіть у 1876 році був ув’язнений на незначний час.
Олександр Волкенштейн був толстовцем, вів активну переписку із Львом Толстим, навіть збирав у 1892 році гроші голодуючим (толстовство – релігійно-етичний суспільний рух у Російській імперії, що виник під час політичної реакції 1880-их роках під впливом ідей і творчості Льва Толстого. Головними принципами були 5 заповідей Толстого: не гнівайся, не перелюбствуй, не клянись, не протився злу насиллям, возлюби ворога свого, як себе самого – прим. авт.). У Полтаві теж була створена група толстовців, які часто збиралися в помешканні лікаря Волкенштейна.
– Волкенштейн спілкувався з багатьма цікавими людьми. Бунін у нього бував, Панас Мирний, Мясоєдови, – зазначила аріхтекторка.
Читайте також: Наші за кордоном: полетіти в Мексику на восьмому місяці вагітності, оселитись там і стати моделлю. ФОТО
У 1907 році відбулося друге, остаточне повернення Олександра Волкенштейна до Полтави. Він приїхав із Сахаліну, де був у засланні зі своєю першою дружиною, революціонеркою Людмилою, яку там убили. Після повернення до нашого міста він одружився вдруге. Сина від першого шлюбу, Олександра, забрали родичі до Москви. Онук Олександра Олександровича, Сергій Сергійович Волкенштейн став героєм Радянського Союзу, полководцем.
– Його друга дружина Ольга Волкенштейн походила з дворянської сім’ї. На відміну від першої вона не була відомою громадською діячкою, але працювала в полтавській бібліотеці і про неї також є згадки в документах, – говорить Оксана Бєлявська. – Після повернення лікарю заборонили державну службу в лікарні, лише дозволили приватну практику.
У другому шлюбі народився син Олександр, який в роки Громадянської війни виступив на боці Білої гвардії, а після приходу до влади більшовиків емігрував до Єгипту разом із матір’ю. Там досить швидко помер, а Ольга Волкенштейн прожила в Єгипті до 1959 року, де й померла.
Олександр Волкенштейн тісно товаришував з Володимиром Короленком, з яким разом у 1918 році створили благодійну організацію «Ліга порятунку дітей». Загалом, у роки Першої свтіової війни Волкенштейн працював у шпиталі, очолював товариство лікарів, вів велику просвітницьку роботу в школах, у дитячих притулках, особливо з батьками та вчителями, де акцентував увагу на важливості фізичного розвитку дитини. Він домігся заснування товариства, яке сприяло фізичному вихованню дітей і був ініціатором разом з Короленком створення профілакторію й кістково-туберкульозного санаторію для дітей у Полтаві.
Серед цікавих деталей біографії лікаря Волкенштейна – створення товариства вегетаріанців у Полтаві та популяризація вегетаріанства.
Більшовики врахували прихильність Волкенштейна до революційного руху, те що він був під наглядом поліції та сприяв створенню санаторію для дітей.
– Йому видали охоронну грамоту на будинок та дачу в селі. Навіть радянська влада йому призначала пенсію. Такі самі привілеї були лише у Короленка в Полтаві, – зазначила Оксана Бєлявська.
Помер Олександр Волкенштейн у 1925 році у віці 73 років. Поховали лікаря на центральному кладовищі, якого зараз не існує, нині там парк та Меморіал слави. Могила його не збереглася.
Оскільки нащадків після смерті лікаря Волкенштейна не знайшлося, будинок на вулиці Шевченка, 13 перейшов до комунальної власності, де й створили районний суд.
Читайте також: Маловідомі факти про Новосанжарський район – із розмови з краєзнавцем
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь