Батьки полтавської малечі: «У садку б’ють дітей і зачиняють у туалеті»

11 травня, 16:25   3
Кирило з мамою. Малюк показує, як отримав по щоці. Фото Ніни Король

У садочку №85 «Лебідка» у Полтаві б’ють дітлахів за непослух, стверджують батьки. Як кімнату покарання використовують туалет. Там дитину зачиняють, коли інші граються чи виходять на прогулянку. Для декого з батьків це стало шокуючим відкриттям, і вони не захотіли про це мовчати.
Інші ж батьки бояться за перебування своїх малюків у цьому садочку і не хочуть виносити інцидент на люди, закривають очі на те, що відбувається, треті збирають підписи на підтримку виховательки.


Після гостини у бабусі. Спілкувались із родиною одразу на вокзалі ще 28 квітня

Поки що Кирило Токар то з бабусею, то з мамою. У садочок йти боїться, але ладен пробачити виховательку: «Вона ж лише раз мене вдарила», – каже малий

Виховання синцями


До редакції звернулась Ірина Токар, мама маленького Кирила. ЇЇ син прийшов додому з синцем на спині. Жінка помітила забій у ділянці попереку хлопчика, коли той перевдягався. Це сталося 13 квітня. На питання, звідки взяв синця, малий сказав, що його вдарила вихователька.
– Син розповів, що отримав його від Оксани Михайлівни, виховательки дитсадка, – говорить Ірина. – Сказав, що вихователька його вдарила по обличчю, він упав, забився об лавку спиною й дуже плакав.
Пізніше, під час зустрічі з журналістом, Кирило повторив свою історію.
– Отак по обличчю ударила і отак я падав, – показував малий.
На питання: за що і чому так вихователька повелась, сказав, що не знає. Розказав, що засунув голову між дітей, які стояли, за що отримав від Оксани Михайлівни ляпаса.
При цьому вихователька батькам не повідомила нічого про цей інцидент, хоча вихователі мають повідомляти про травми дітей у дитсадку.
Вже пізніше Оксана Протас, вихователька групи «Світлофорчик», яку відвідує і Кирило, розказала власну версію:
– Кірюша впав у роздягальні й ударився сам об лавку.
Мама хлопчика говорить, що детально розпитала про цей випадок дитину, бо й раніше в дитсадку траплялися дивні випадки. Але, попри все, дитина любила виховательку, садок вважають одним із найкращих у місті. Педагогу довіряли, бо вона була з дітьми з ясельної групи.
– Нині ми дуже шкодуємо, що не зняли побої, – каже Ірина. – Я хотіла це зробити, була дуже вражена, але чоловік зупинив, мовляв, давай звернемось одразу до освітян, а вже далі вирішимо, як діяти. А нещодавно ми з ним розмовляли, то Сергій шкодує, що ми не звернулися по висновок до судмедекспертів.
Синець і його причина – то була остання крапля в мовчанці мами. Батько ж Кирила працює в правоохоронних органах, тож вважав, що достатньо буде залучити освітян. Родина отримала висновок психолога, де підтверджувалось, що дитина каже правду. І вже потім пішли до управління освіти та ЗМІ. Надалі батьки готові шукати захисту сина в прокуратурі.
Сам же Кирило після того випадку кричить уночі, каже, що не піде в садок, що боїться Оксани Михайлівни. Тож батьки більше дитину туди не водять. Трохи малий був у бабусі, нині з мамою.
– Раніше було таке, що вранці син не хоче в садок, зі сльозами вдягаємось, ідемо, бо дітись нікуди. Ми думали, що таке буває в дітей нерідко, – зізнається Ірина.
Коли батьки прийшли в садок до директора НВК (школа і садок «Лебідка») розбиратись у інциденті, малий заліз під стіл у кабінеті директора і не вилазив звідти, доки в кімнаті була вихователька Оксана Михайлівна.

Як «виховують» у дитсадку


Кирилу Токарю скоро 5 років. Удома він розповів, як його карали в дитсадку: діти йшли на прогулянку, а його зачиняли на цей час у туалеті (прогулянка в садку триває півтори-дві години). Дитина кричала й плакала, хотіла вирватись із кімнати. Окрім того, у садку використовують інші покарання – дитині виділяють квадратик килимка, де вона має тривалий час стояти нерухомо. Оскільки дитина мала, то часові межі покарань йому важко оцінити. Тому, скоріш за все, каже те, що чув від виховательки про часові проміжки – півгодини. Про те, як давно такі покарання практикують у садку, Кирило згадав, як стояв роздягнений у туалеті, а у вікно падав сніг. Тож батьки роблять висновок, що це триває з зими.
Такі самі подробиці розказав удома й інший хлопчик із цієї групи – Кирило Комаров.



Що ще розповідають діти мамам


Інна Комарова, мама Кирила Комарова, одна з тих мам, які не бояться говорити. Вона записала розповідь дитини на диктофон і запис надала «Колу».
На диктофон Кирило Комаров розповідає мамі, кого саме карає вихователька (називає імена дітей). Каже, що для того, щоб одна з дівчаток не вирвалась із туалету, дорослі підкладали ганчірку – тоді двері не відчинялись. Хлопчик згадує, що інші діти грались на килимку, а зачинена в туалеті дитина в цей час просилась і плакала.
– Я не вірила, що таке може відбуватись, доки дитина не розказала, я дуже допитувалась, – каже Інна Комарова. –
Син розповів, що його й Кирила Токаря часто карають – тож хлопчики нерідко сидять зачинені в туалеті. Був випадок, коли трьох дітей вивели з речами в іншу групу (порожню кімнату) і вони там сиділи самі й чекали, коли вихователька їм пробачить.
Кирила батьки вчили, що про домашні справи не треба розповідати в дитсадку. Тож Кирило вирішив, що й те, що відбувається у дитсадку, – це секрет, який має залишатись у «Лебідці».
Як розповіла Інна Комарова, одна з дівчаток із їхньої групи почала упісюватись, хоча її й не карали в дитсадку. Мами пов’язують це з психологічним тиском, який діти бачать у закладі: одні граються, інші кричать зачинені.
Нині Інна почувається винною, адже саме вона – одна з тих, хто колись просив керівництво закладу, щоб Оксана Михайлівна надалі була з їхніми дітьми, щоб вони не переходили до іншої виховательки з ясельної групи.
Інша ж група батьків збирає підписи на підтримку виховательки Оксани Михайлівни Протас.
Управління освіти теж не стоїть осторонь, розбирається у ситуації. Журналіст під час візиту до дитсадка чула, що директорці НВК кілька разів телефонували з міськвиконкому, питали, що відбувається, чи є журналісти, яка ситуація.
Кирило Токар тепер, за словами мами, боїться зачинених дверей, не залишається сам у кімнаті, батьки з сином не можуть їздити ліфтом – а живуть на 9-му поверсі.
– Я довіряла Оксані Михайлівні як педагогу, вважала її досвідченою. Вона травмувала мою дитину, а я продовжувала їй вірити. Якось вона при інших батьках сказала, які в мого сина нікудишні малюнки – і я вдома сиділа і малювала з дитиною, працювали додатково. Весь час вихователька мені говорила, що в нас неповна родина (Ірина та Сергій розлучені кілька років – прим. авт.) і що проблема в нас. І коли я скаржилась на методи виховання в садку і що дитина не хоче йти туди, вихователька перекладала всю вину на мене. Директорка вбачає, що у нас із вихователькою конфлікт, а як же його може не бути, коли з моєї дитини знущаються? – додала Ірина Токар.
Сергій та Ірина, попри розлучення, обоє опікуються дитиною, виховують разом, зберегли хороші стосунки між собою.

У садку все заперечують


Вихователька Оксана Протас каже, що про побиття дитини чує вперше, такого бути не могло. За її словами, Кирило впав у роздягальні, коли бавився. Заявила також, що вперше чує про замикання дітей у туалеті.
– У нас там немає, як зачинити, лише вгорі зсередини є защіпка, щоб ми, дорослі, могли зачинитись за потреби, – каже Оксана Михайлівна.
Тетяна Ландар, директорка закладу, говорить про Кирила як про гіперактивну дитину. Та коли журналіст цікавиться, чи є висновок лікаря, бо гіперактивність – то діагноз і ним маніпулювати просто так не можна, каже, що він просто дуже активний та непосидючий.
– Я за спиною в неї не стояла, і так завжди кажу про своїх працівників, якщо не бачила, – каже директорка НВК. – Не думаю, що вихователька могла бити дитину чи зачиняти в туалеті, зараз же телефони, все можна сфотографувати на доказ.
Дітей у групі 40, більше 30 ніколи не буває. 13 квітня, коли мама побачила синець у Кирила, у групі було 22 дитини.
На питання журналіста, як вихователь може карати дітей, Оксана Михайлівна каже, що хіба що на килимку дитина сидить, щоб не заважала, не зривала заняття.
– Бувало, що 9-а година, а Кірюша починає: не хочу, не буду займатись, прибирати іграшки тощо, – говорить вихователька.
– Він любить виховательку, і ми їх чекаємо в садку, – стверджує Тетяна Ландар. – Ось у нас і заява від тата є, що будуть 3 травня. А якщо зараз не прийшли (розмова була 5 числа), то вже, мабуть, після всіх свят будуть, – каже директорка.
Про те, що дитина боялась і сиділа весь час під столом, педагоги кажуть, що це малого вразила розмова дорослих про виховательку, тому так поводився.
– Ми пропонували одному з батьків вийти з Кирилом з кімнати, а іншому залишитись тут з’ясовувати стосунки, але вони не вийшли, – каже директорка.
Сама ж Ірина заперечує цю інформацію, говорить, що педагоги їй такого не рекомендували.
– Ми пропонували мамі й татові перевести сина в іншу групу, але вони відмовились. Тож чекаємо їх у його групі та здивовані, що вони звернулись до ЗМІ, – говорить Тетяна Ландар.
Директорка та вихователька розказують про переваги їхнього закладу, відзнаки та кажуть, що не кожен може сюди потрапити. Заклад справді має басейн, сауну, сюди завжди черга, возять дітей з усього міста.
– Яка б заслужена не була вихователька, це не дає права їй бити мою дитину і принижувати її, – каже Ірина Токар і шкодує, що довго терпіла й не дослухалась до «дзвіночків» які надходили від дитини.
До речі, це не перший випадок скарг батьків на дитсадок. Уже були звернення до прокуратури, тоді скаржились на помічника вихователя. Наразі тих дітей уже випустили з закладу, помічник вихователя досі працює.

Психолог: із дитиною треба додатково працювати, а такі покарання непоодинокі в закладах Полтави


– Мамі треба було отримати висновок незалежного психолога, я поспілкувалась із дитиною, – каже Антоніна Радченко, психолог з 11-річним стажем. – Ірина звернулась до мене, щоб фахівець оцінив ситуацію, адже батьки можуть емоційно навантажувати свою дитину і сприймати все суб’єктивно. Я бачила різних дітей, різні історії, асоціальну поведінку, дітей, якими важко керувати. Тут побачила дуже вихованого хлопчика, який не одразу пішов на контакт (у його віці так і має бути, бо я ж чужа людина). Знайшла підхід до нього, ми пограли у шахи. Він дуже любить цю гру, поговорили. Він проявляв почуття, показував на собі (не на мені, а на собі, де йому було боляче, як його хапали), як зачиняли в туалеті. Це непоодинокі випадки в садках, на жаль. Кірюша – дитина керована, дуже розумна, розвинена, співчутлива, це мій висновок. Але в нього психологічна травма, із ним ще треба буде працювати, адже очевидний тиск на дитину і через це в нього є страх.
За словами Антоніни Радченко, батьки на таке не звертають уваги, бо мало спілкуються з дітьми через свою зайнятість. Та й не кожна дитина може сказати, може промовчати.

Психолог Антоніна Вадимівна каже, що замикання в туалеті – покарання, яке практикують у багатьох закладах Полтави. Батьки приводили до неї дітей із різних садочків, тож вона з повним правом може стверджувати факти таких покарань. «Незручних» дітей можуть зачиняють самих у кімнаті, хоча цього робити категорично не можна, адже садок – це соціалізація, діти вчаться комунікувати. Такі методи викликають у малечі страх, а з часом – і агресію.
Фахівець говорить, що і в новому садку чи групі дитина очікуватиме покарань, боятиметься, якщо з нею не провести роботу, адже вже закладена модель поведінки дорослих.
Антоніна Радченко каже, що педагоги можуть зриватись на дітях від перевтоми, вигорання, адже щодня з 8 і до 17 години одна вихователька – то дуже тяжко

Висновок психолога

Що радять юристи


У поліцію за фактом знущання з дитини звернутися таки варто.
– Якщо немає письмового звернення, то надії на якісне службове розслідування дій освітян марні, – каже Тетяна Єфремова, юристка. – Звісно, факту тілесних ушкоджень батьки не зафіксували у СМЕ, але висновок психолога вони мають і надали його освітянам. Тож на основі слів дітей, висновку фахівця нехай звертаються до правоохоронців. Варто написати письмову заяву на ім’я директорки, і посадовець зобов’язана буде надати письмову відповідь.
Чому на освітян марно сподіватись, юрист пояснила:
– Якщо їде комісія в садок, то зазвичай самі ж вихователі скидаються грішми на таксі для членів комісії. Так само педагоги нерідко дають гроші, щоб накрити стіл для комісії (така практика поширена в освітян не лише Полтави, а й області – прим. авт.). То чи варто очікувати об’єктивності – питання риторичне.

Сьогодні Тетяна додала на своїй сторінці у соцмережі::

– Учора ввечері я як юрист була запрошена разом з журналістом газети "Коло" Ніною Король на збори в даному садочку, що я можу сказати, Надіна Ірина Адамівна, перший заступник начальника міського управління освіти влаштувала збори батьків які нагадували публічну травлю матері дитини іншими батьками, чесно кажучи, такого жахіття я ще не бачила, збори перетворилися в публічне судилище жінки за те що вона звернулася до преси і жодного коментаря по ситуації з вихователем!
На мою думку, спочатку потрібно було звертатись до правоохоронних органів з відповідною заявою, оскільки вихователь систематично порушувала статтю 28 ЗУ «Про дошкільну освіту». Нині ситуація виправлена, заява написана.

Комісія чи судилище?


Увечері середи, коли газетний матеріал готувався до друку, в садку терміново зібрали освітянську комісію. Матері не надали слова на початку, чули лише про синець, суть всього звернення не знали.
Керівниця комісії Ірина Адамівна Надіна не раз зауважувала, що в залі безлад і гамір, хоча й сама, як модератор, могла керувати ситуацією. Та їй це вдавалось важко. Одна з батьків показувала непристойний жест журналісту та юристу, які прибули на збори на запрошення Ірини Токар. Освітяни теж сподівались, що обійдеться без розголосу.
Під час комісії у дитсадку батьки висловлювались про довіру і любов до педагога та відверто цькували маму, Ірину Токар, яка наважилась розказати про покарання в закладі, вважаючи, що конфлікт мав вирішитись на місці. Інна Комарова, єдина, хто погодилась підтримати Ірину і надала коментарі для ЗМІ, не змогла прийти, бо в дитини температура.
– Ми любимо нашу виховательку, коли ідемо повз квіти, доня завжди просить купити їх Оксані Михайлівні, – сказала одна з мам під час зборів у садку.

Засідання комісії, що перетворилось на цькування


Дехто з батьків виступав із тим, що захищатимуть свою виховательку до останнього, говорили, що Кирило Токар та інший Кирило кажуть неправду, видумують, обмовляють педагога.
– Наших дітей ніхто не бив, а синці і самі могли з’явитись, бо це ж діти, – звучало від декількох батьків і матерів.
Комісія від управління освіти до 4 червня має розібратись у ситуації.


Дехто з батьків не приховував, що самі ж застосовують фізичне покарання до власних дітей.
– Я не витримую своїх двох довго, а як виховательці витримати всіх 30 дітей? – сказав із розумінням Валерій Гриценко, тато двох дітей цієї групи. – Це дуже важко, вас би залишити на годину з тридцятьма дітьми (уточнюю пану Валерію, що залишалась із більшою кількістю, кілька років – авт.). Мені чесно того Кирила хотілось не раз потягати за вуха. Своїх прутом теж можу, ну а що, як не слухають? Нас били і нічого, виросли ж нормальні.

Майданчик, де граються діти «Світлофорчика»


Ірина Токар сьогодні таки звернулась у поліцію, як і радила юристка. Куди далі йти з дитиною, жінка не знає, оскільки до школи лишився рік, садки Полтави переповнені. Вона не проти садка, бо ж сама обрала його колись, але проти таких методів виховання дітей.

Тут можна переглянути сюжет наших колег про інцидент в «Лебідці»:

Нещодавно у садку під Полтавою на дітей упала стеля.

Автор: Ніна Король

Суспільство 11 травня, 16:25
  • Всього коментарів: 3

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції