Загиблий герой Ростислав Чипенко закрив собою побратимів. ФОТО, ВІДЕО

11 травня, 14:46   0
Фото Ольги Матвієнко

11 травня у Полтаві біля Свято-Успенського собору замайорів український прапор із чорною стрічкою. Прощалися ще з одним загиблим героєм.

Сапер 90 окремого аеромобільного батальйону 81-ї аеромобільної бригади Ростислав Чипенко навіки повернувся додому. 38-річний боєць підірвався на міні в районі Курахового, коли із побратимами пішов у розвідку. Собою закрив друзів від осколків. Його встигли довезти до лікарні, але рани виявилися смертельними.
Оплакати і вшанувати героя прийшли його рідні, друзі, товариші по службі та небайдужі полтавц.



– Ростислава знаю з 2003 року. Гарний хлопець, троє дітей було, чудова сім’я, – говорить Ігор Солод, головний старшина 90-го батальйону. – Так вийшло, що я пішов служити 2015 року, а з Ростиславом пізніше зустрілись. Каже мені: «Чув, що ти в легендарному батальйоні кіборгів, як би мені туди потрапити». І ось він приїхав, отримав направлення від командира, пройшов медкомісію й уже в серпні чи в вересні 2016-го потрапив до нас в батальйон.
Спочатку Ростислав Анатолійович служив у 1 аеромобільній десантній роті, але під бойового злагодження на полігоні в Житомирі він проходив курси саперів і захопився цією справою. Тому написав рапорт і перевівся в саперний підрозділ.
Наприкінці березня 2017 року підрозділ Ростислава Чипенка відправили в зону проведення антитерористичної операції в район Мар’їнки.



Як зазначив архієпископ Полтавський та Кременчуцький Федір, спеціальність сапера приносила Ростиславу радість, адже він бачив своє покликання в тому, щоб знешкоджувати пристрої, які несли смерть і його побратимам, і мирному населенню. Досягнув у цій справі успіху. Наприклад, його підрозділ до останнього працювали на розмінуванні кладовищ напередодні поминальних днів. То навіть вночі, при світлі ліхтарів, міг знешкодити вибухівку.
– 8 березня він разом з розвідкою вийшов на завдання, і спрацювала міна-сюрприз, – розповідає Ігор Солод. – До лікарні довезли, і там він помер. Отримав осколкове в голову. За ним йшли троє чи четверо розвідників, він їх закрив собою. Наступного дня, до речі, у тому ж місці підірвався ще один розвідник, отримав поранення.
Ігор Солод переконаний, що таким воїном Полтавщина може пишатися – відданим, сильним, мужнім.
– Я демобілізувався раніше, в листопаді. Хотілося б зустрічатися з побратимами з інших приводів. Пройшли гарячі точки – Зайцеве, промзону (Авдіївка – прим. авт.), все витримали, а зараз ось доводиться прощатися. Ростислав повинен потрапити в рай, адже пекло він пройшов на землі. До останнього виконував свій обов’язок, – говорить старший лейтенант Анатолій Коломієць, заступник командира роти по роботі з особовим складом.
Без батька залишилися троє дітей – тринадцятирічна донька та сини шести і восьми років. Про них він постійно згадував, коли видавалися хвилини відпочинку.
– Запам’ятаємо його як порядну, совісну людину. Наші кімнати були поруч. Говорили часто. Не так про бойові, а більше про родину, дітей. Він восени повинен був повернутися додому. Важко прощатися, а ще важче сім’ї. Але ми своїх не кидаємо, допомагатимемо, чим зможемо, – зазначив Ігор Половніков, боєць 90 батальйону, служив з Ростиславом в одній роті одразу після його приходу в батальйон.
Ще один герой війни спочив на Алеї Героїв у Полтаві.

Автор: Ольга Матвієнко

Суспільство 11 травня, 14:46

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції