На святі вишиванки у Полтаві розповіли про старовинні техніки вишивання. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. На святі вишиванки у Полтаві розповіли про старовинні техніки вишивання. ФОТО, ВІДЕО

Світлана Ґаґієва, народна майстриня, у власноруч вишитів борщівській вишиванці. Фото Ольги Правденко

Українська вишиванка вже давно стала модним трендом не лише в нашій країні, а у всьому світі. Розкішний орнамент, різноманітна техніка, багата палітра кольорів вирізняють наш народний стрий з-поміж традиційного вбрання інших народів.
Сьогодні, 18 травня, у Всесвітній день вишиванки в Полтавській бібліотеці № 7 влаштували свято вишиванки.

– Минулого року ми мали сміливість назвати наш перший захід присвячений до Дня вишиванки парадом вишиванок. Але нам завадила погода – був злива. Тому ми провели його в залі, – розповідає Людмила Заливча, завідувач бібліотеки № 7 Полтавської міської централізованої бібліотечної системи. – Цього ж року ми вирішили демонструвати не тільки вишиті сорочки на собі, а й ті вишиванки, які нам представили майстрині. Це не тільки сорочки, а й інша вишивка (рушники, подушки, прим. авт.) і немає значення чи це гладь, чи бісер.

На заході представлені роботи працівників бібліотеки, а також читачів, майстринь, які є учасниками гуртка при бібліотеці «Українські вечорниці». Вони принесли сімейні реліквії: вишиванки, що передавалися з покоління в покоління.
До слова, свого часу сім учасниць гуртка «Українські вечорниці» долучилися до всеукраїнського проекту «Образ і слово Кобзаря у вишивці», ініційованого Григорієм Кисілем, відомим майстром орнаменту, викладачем Гадяцького коледжу культури і мистецтва (нині покійний). Нині цей проект присвячений Тарасу Шевченку і світлій пам’яті Григорія Кисіля ще триває. Заплановано вишити 31 портрет Тараса Шевченка та 38 афоризмів з його творів.

Нині у бібліотеці триває ще й виставка вишитих рушників. На ній представлені рушники з особистої колекції Людмили Заливчої, читачів.

Читайте також: Відомі українці показали свої вишиванки та привітали зі святом

На святі також була представлена виставка вишиванок, звучали пісні про вишивку у виконанні школярів 4 класу Полтавської гімназії № 32, розповіді про техніку вишивання у різних регіонах України.

Майстриня народної творчості Віра Гордівська багато років працювала вчителькою, але після виходу на пенсію зайнялася улюбленою справою – вишиванням. Про себе Віра Сергіївна каже, що народилася з голкою в руках.

– Вишивати мене навчила бабуся, ми жили на Диканьщині. Люблю вишивати рушники, вишиваю їх для себе, дарую, на продаж, але тільки ті, які мені подобаються. А ще заглядаю в історію нашу, беру старі рушники і переспівую, – говорить майстриня. – У мене є весільний рушник бабусин 1920 року, це сімейна реліквія, яка передається з покоління в покоління. А також на цій виставці представлений рушник прабабусі вишитий двохсторонньою гладдю.

Свою любов до вишивки Віра Сергіївна передала доньці Світлані, вишиту сорочку якої минулого року визнали найкращою в Україні. Світлана ґаґієва, членкиня спілки майстрів України, прийшла на свято вишивки саме в цій сорочці (можете побачити на відео нижче, прим. авт.).

– Ця борщівська народна сорочка, вишита за орнаментом з однойменної книжки. Такі сорочки, де переважає чорний колір, вишивали саме на Тернопільщині в селі Юр’ямпіль. Згідно з народною легендою, після набігів татарів на село були вбиті всі чоловіки, тому вісім поколінь жінки вишивали чорним. Але згодом чорний перестав бути траурним кольором, став святковим. Шви саме на цій сорочці – це не хрестик, а стародавній український шов: верхоплут або підстелений хрестик, який був втрачений на тривалий час і тільки недавно відродився і почав розповсюджуватися. На цій сорочці рукава повністю у вишивці, в ній тепло навіть зимою. – розповідає Світлана Ґаґієва – Раніше в Україні спілкувалися мовою вишивки, саме за кольорами та орнаментом на одязі можна було зрозуміти, з якого села людина.

Пані Світлана говорить, що полюбила борщівську вишивку ще в дитинстві, коли разом із класом поїхала на екскурсію до Тернопільської області саме в Борщівський район. Там вона вперше побачила на колядуванні місцевих у народному стриї. З того часу мріяла відтворити таку вишивку, але ніде не могла знайти орнаменту. Лише згодом, дорослою, поїхавши до Львова, знайшла книжку «Борщівська вишивка», за нею й вишила свою сорочку.

Майстриня розповідає, що модний нині спосіб вишивання хрестиком в Україну прийшов порівняно недавно – трохи більше ста років тому. Традиційна українська вишивка – це мережка, лиштва, підстелений хрестик, вирізування (поширена на Полтавщині), низь, заволоч, кольоровий шовк.

Більше про традиційну полтавську вишивку, чому в нас вишивали саме білим по білому, так як з’явилися гадяцькі сорочки-жидівки, а також про старовинні техніки вишивання інших регіонів України, дивіться у відео. Розповідає Світлана Ґаґієва.

Автор: Ольга Правденко