Друге життя полтавської води: що трапляється зі стоками. ФОТО, ІНФОГРАФІКА

06 червня, 14:26   0
Фото Ольги Матвієнко

Користуючись благами цивілізації, ми сприймаємо їх, як дане, і задумуємося про них лише з точки зору цифри у платіжці за комунальні послуги. А насправді система постачання послуг – складна, а робота – відповідальна.
Журналістці «Кола» пощастило побувати за лаштунками одного з найбільш цікавих підрозділів комунального підприємства «Полтававодоканал» – на Затуринській водоочисній станції.
Тут вода, видобута із артезіанських свердловин, принісши користь полтавцям, завершує свій шлях міським водогоном та каналізацією перед тим, як потрапити в річку.


Територія очисної станції

Люди викидають у каналізацію і пляшки, і ганчір’я

Затуринська водоочисна станція – одна з двох у Полтаві. Інша, утричі більша, знаходиться у Супрунівці.
У Затуриному очищують стоки із Левади та Подолу. Щоденно сюди потрапляє близько 20-26 тисяч кубічних метрів каналізаційних вод із домівок полтавців, підприємств, а також дощова вода або талий сніг. Це безперервний потік води і вдень, і вночі.
Головна місія, яку виконують працівники станції, – очищення води перед тим, як вона потрапить у річку.




Використана вода з Полтави після очищення потрапляє у дві річки – Ворсклу і Коломак. При цьому використовують лише механічну очистку та біологічну, без додавання жодних реагентів.
Отже, як це було, по порядку.




Приїхавши на Затуринську водоочисну станцію, ми опиняємося на чималій озелененій та доглянутій території. Про те, що сюди потрапляють стоки із четвертої частини Полтави, здогадатися можна по запаху, який, на диво, не такий уже й сильний та в’їдливий. Найбільш відчутний – біля приймальної камери. Тут через широку трубу водоспадом ллється стічна вода у бетонний канал. У ньому швидкість потоку зменшується, і він прямує до грабельного відділення.
На цьому етапі відбувається механічне очищення стоків. На решітці залишається велике сміття. А потрапляють найрізноманітніші речі – і ганчірки, які можуть змити в унітаз після миття підлоги, і пляшки, папір, засоби гігієни, дрібні гілки й навіть рештки тварин.
– Працівники вручну очищають ці граблі, скидають те все у відро, а потім вивозять на утилізацію, – розповідає Ірина Шишова, інженер-технолог Затуринської очисної станції.
Звільнені від крупного сміття стоки прямують у пісковловлювачі – круглий бетонний басейн, на стінках якого, коли вода проходить по колу, осідають крупні мінеральні часточки – пісок.
На Затуринській очисній станції два пісковловлювачі. Їх почергово відключають, щоб вичистити.
Для наступного етапу стоки під землею прямують у первинний відстійник. Це чимала бетонна чаша глибиною 4,5 метра. Тут близько 1,5 години вода відстоюється. На дно осідає бруд із дрібними нерозчинними органічними та мінеральними часточками, а зверху збираються плями жиру, решток нафтопродуктів та іншого бруду, який не тоне. Мул внизу збирають спеціальні шкребки, потім його відкачують насосом на мулові майданчики, де його сушать та знезаражують перед вивезенням на сміттєзвалище.
А от масні плями збираються з поверхні спеціальною лижею у жировловлювач – резервуар у центрі відстійника, а потім перекачують у спеціальний колодязь.
Після механічного очищення стічні води прямують на біологічне, в аеротенки, і тут починається найдивовижніше…

Очистити воду допомагають бактерії

Етап біологічного очищення води справді вражає, адже все шкідливе, що залишилося і не могло бути відділене на попередніх етапах, поїдають бактерії. Живуть вони в активному мулі в аеротенку.
Аеротенки – прямокутний басейн із трьома коридорами. У першому ми побачили активний мул – коричнева рідина, де і живуть корисні бактерії, які розщеплюють шкідливі хімічні сполуки в стічних водах, пояснює Ірина Шишова.
Під мікроскопом можна роздивитися понад 60 видів цих найпростіших організмів активного мулу. Про нього дбають, наче про дитину: слідкують, щоб не переїв або, навпаки, не голодував, насичують киснем. У лабораторії Затуринської очисної станції постійно контролюють стан активного мулу.
– Під мікроскопом ми дивимося на видове різноманіття активного мулу, рухливість мікроорганізмів. Якщо їм добре, то, значить, і бактеріальний стан активного мулу гарний, він справляється із забрудненнями, – пояснює Оксана Завальнюк, завідувач виробничої лабораторії Служби охорони водних ресурсів.




У другому коридорі аеротенок коричневий мул змішують зі стічними водами, і рідина стає більш сірою. Тут також слідкують за раціоном бактерій. Якщо забруднень у воді мало, то зменшують кількість активного мулу на певний об’єм стічних вод, коли багато, то, навпаки, мулу додають. Контроль відбувається щодня. Для цього беруть проби стічних вод та мулу й перевіряють тут же, у лабораторії, про яку ми розповімо згодом.
Отже, за 4-7 годин бактерії в аеротенку працюють над очищенням води. Пройшовши всі три коридори, суміш мулу та води прямує у вторинний відстійник. Мул осідає на дно, а вгорі через край внутрішньої чаші у неширокий коридор переливається вже чиста вода – прозора, без запаху і шкідливих сполук.
Активний мул збирають із дна мулососами і перекачують знову в першу камеру аеротенку. А вода «вирушає» у біологічні ставки. Їх 15, площею близько гектара кожен. Протягом 3-5 діб тут вода доочищується природним шляхом – фільтруванням через землю, рослинами. І не скажеш, що в цих ставках вода, яка декілька годин тому потрапила разом із брудом на очисну станцію. На ставках навіть можна зустріти місцевих жителів, які рибалять.
Із біологічних ставків чиста вода тече скидним каналом (близько 5,5 кілометра) у річку Коломак. На очисній станції говорять, що пити її може б і не радили, але купатися та рибалити в очищеній воді можна, а за показниками вона навіть чистіша, ніж річкова.

Із очисної станції скидається вода, чистіша за річкову

І слова про чистоту води, яка тече в річку, – не бравада, а результат лабораторних досліджень. Серце не тільки Затуринської водоочисної станції, а й усієї очисної системи «Полтававодоканалу» – централізована лабораторія. Тут працює восьмеро лаборантів, які щоденно відбирають і перевіряють проби стічної води – із усіх семи об’єктів «Полтававодоканалу» області: Затуринської та Супрунівської водоочисних споруд, відповідно – з річок Ворскла та Коломак (вище та нижче за течією від місця зливу очищеної води), а також із Кобеляк, Решетилівки, Нових Санжар, Машівки та Карлівки.




Крім того, у лабораторії контролюють якість очистки води на Затуринській станції на всіх етапах, відбираючи та досліджуючи проби, слідкують за станом активного мулу.
– Наша лабораторія контролює всю стічну воду підприємств Полтави, яка скидається в мережу каналізації. Якщо ми виявляємо перевищення норм забруднюючих речовин, то на підприємства накладають додаткову сплату за додаткове очищення. Виявляємо сульфати, хлориди, СПАВи (синтетичні поверхнево-активні речовини – примітка авт.), фосфати, залізо, сухі речовини, жири, нафтопродукти тощо. Ми визначаємо органолептичні показники – колір, запах, прозорість стічних вод, а також проводимо дослідження за 25 хімічними показниками, – розповіла Оксана Завальнюк. – Дослідження важливі, адже кількість забруднень впливає на якість очистки.




І лабораторні дослідження показують: водоочисні споруди справляються, адже у річки вливається вода із показниками навіть нижчими за норми для скиду в річку.

Автор: Ольга Матвієнко

Суспільство 06 червня, 14:26

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції