Борщ із полуницею, коники з карпатського сиру та болгарська чорба – на Полтавщині відбувся гастрономічний фестиваль. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. Борщ із полуницею, коники з карпатського сиру та болгарська чорба – на Полтавщині відбувся гастрономічний фестиваль. ФОТО, ВІДЕО

Фоторепортаж Ольги Матвієнко

12 серпня в Опішні гурманів з усієї країни зібрав фестиваль «Борщик у глиняному горщику». Його вже вчетверте провели в гончарській столиці України на території салону-музею-студії «Лялина світлиця».

І поїсти, і попити…

Уже зрання тут шкварилося, варилося та пеклося. Борщі в горщиках за оригінальною народною рецептурою прибули готувати учасниці з Полтавської, Черкаської, Житомирської, Дніпровської та Одеської областей.

Ще здалеку можна було почути командний голос Катерини Скрипки, мами організаторки фесту Олени Щербань, яка керувала процесом біля печі просто неба. У жінки, вив’язаної червоною хусткою, усе горіло в руках. Тут помідори на заправку мелють, а там капусту нарізають. У казанах на багаттях кипить запашне вариво.

– Я з села Човно-Федорівка Зіньківського району, – розповідає Катерина Іванівна. – Сьогодні готую весільний капусняк, кашу в печі, пісний борщ із бичками, зелений борщ із куркою. На фестивалі втретє. Приїхала сюди на запрошення своєї доньки, щоб їй допомогти.

Фестиваль стає масштабніший, каже організаторка та авторка ідеї заходу Олена Щербань. Цьогоріч тут приготували 46 видів борщу. Наступного року обіцяють 50.

– Ми робимо ширший обряд весілля: від сватання до заручин, оглядин, споряджання молодої, виряджання жениха по наречену тощо, – розповідає пані Олена.

Свято заслуговує на статус міжнародного, вважає господиня «Лялиної світлиці», адже готувати сюди їдуть болгари, литовці.

Фестиваль «Борщик у глиняному горщику» один із найбільш ранніх, він триває з 8-ї ранку до 20-ї години, адже борщ – страва, яку подають на обід, і її треба встигнути приготувати.

Три горщики запашного борщу з полуницею приготувала в печі 80-річна Любов Правденко з села Попівка Зіньківського району.

– Я споконвіку варю борщ дуже смачний. На весіллях стільки його готувала. Тоді, доки ресторанів не було, і пироги пекли, і карасів смажили на свята, – розповідає Любов Тимофіївна. – А рецептом поділюся запросто: берете мисочку квашеного буряку на трьохлітровий горщик, вливаєте туди квасу. Додаєте разом картоплю, моркву та цибулю. Потім кладете 200-300 грамів м’яса, небагато, щоб борщ не надто жирний був. Далі додаєте жменю полуниці, мелені помідори. А щоб запашний був, можна лаврового листя та перцю додати.

В більшості кулінари приїздять на фестиваль не для того, щоб заробити, а щоб продемонструвати свої вміння та популяризувати автентичні українські страви, побут та стрій, ділиться Надія Михайлова з Чечелевого Кременчуцького району, подруга Олени Щербань, організаторка Всеукраїнського полуничного фестивалю-ярмарку.

Свою національну страву – овчарську чорбу – привезли на фестиваль болгари з села Чийшия Болградського району Одеської області, розповідає кухарка Надія Хінєва. Страву теж готують просто неба, додаючи свої приправи – паприку та чебрець.

Доїхав до Полтавщини сир із Карпат, із села Микуличин Івано-Франківської області. Два автентичні види тамтешнього сиру, а також коників із нього презентував Назарій Томашевський. Всього ж у музеї на Івано-Франківщині можна скуштувати 16 видів сирів, які цієї осені презентуватимуть там поціновувачам смаколиків.

Вражало різноманіття страв, представлених на фестивалі. Холодні й гарячі, білі, зелені й червоні, пісні та скоромні борщі могли скуштувати гості в садибі пані Олени.

Короваї, шишки, лежні, медяники, пироги зі сливками та маком – у любителів попоїсти очі розбігалися.

Із нетерпінням гурмани вишикувавшись у чергу й чекали на дегустацію ексклюзивних борщів, із якою господиня обійстя трохи зволікала, тримаючи інтригу.

…і хороше походити

У проміжках між частуваннями публіку розважав своїм автентичним українським співом ансамбль «Криниченька» Територіального центру соціального обслуговування Зіньківського району. Танці гостям свята подарував полтавський гурт «Ейнаб».

– У нас лунає виключно українська музика, проводять цікаві майстер-класи. Кожен умілець особливий і привіз свої унікальні вироби. На фестивалі є і гончарство на крузі, і ліплення, і малювання, тобто всі різновиди гончарської справи. Тут побачите розпис, прядіння, ткацтво, виготовлення сирних коників, вишивку тощо, – розповідає Олена Щербань.

Павло Даниленко з дружиною Катериною з Лубен плетуть вироби із рогозу вже 35 років.

– На свято привезли те, що й на Сорочинський ярмарок наплели: брилі, кошики, – каже Павло Іванович.

За словами вмільця, плетіння – досить клопітка справа, забирає багато часу, а ще більше – збирання самого матеріалу. Його, хоча й багато на Полтавщині, по одній рогозині серпом зрізають, адже не все підходить для роботи.

– Після Сорочинського ми – відразу в рогіз. Ні, спочатку картоплю виберемо, а вже потім, – жартує майстер. – Збираємо рогіз, приблизно на три тижні залишаємо його сушитися на березі, а пізніше забираємо.

За день вдається сплести чотири кошики, які на святі продавали по сто гривень.

На фестивалі також вчили вправлятися з інструментом, який на Поліссі використовували, щоб виготовляти крайки (ткані пояси).

– Ми популяризуємо ткацтво й показуємо речі, які можна засвоїти в сучасному житті, тобто як ткати, – каже майстриня Дарина Алексєєнко з київського просвітницького центру «Вирій».

Відтворили на фесті й виготовлення вінця жнивам. Це календарно-обрядове дійство – частина обряду Спасової бороди. (Із Першого до Третього Спаса починали розчісувати бороду – пучок останніх нежатих колосків, які переплітали косою, скручували джгутом і залишали в полі нагнутими до землі. Означає закінчення жнив і символізує силу зерна майбутнього врожаю).

За чотири роки свого існування фестиваль розрісся, і відвідувачам та учасникам заходу вже трохи було затісно в «Лялиній світлиці». У садибі чекають на гостей і наступного року, підкреслила організаторка.

Автор: Наталія Сіробаб