Борщ із полуницею, коники з карпатського сиру та болгарська чорба – на Полтавщині відбувся гастрономічний фестиваль. ФОТО, ВІДЕО

13 серпня, 08:25   0
Фоторепортаж Ольги Матвієнко

12 серпня в Опішні гурманів з усієї країни зібрав фестиваль «Борщик у глиняному горщику». Його вже вчетверте провели в гончарській столиці України на території салону-музею-студії «Лялина світлиця».

І поїсти, і попити…

Уже зрання тут шкварилося, варилося та пеклося. Борщі в горщиках за оригінальною народною рецептурою прибули готувати учасниці з Полтавської, Черкаської, Житомирської, Дніпровської та Одеської областей.

Ще здалеку можна було почути командний голос Катерини Скрипки, мами організаторки фесту Олени Щербань, яка керувала процесом біля печі просто неба. У жінки, вив’язаної червоною хусткою, усе горіло в руках. Тут помідори на заправку мелють, а там капусту нарізають. У казанах на багаттях кипить запашне вариво.

– Я з села Човно-Федорівка Зіньківського району, – розповідає Катерина Іванівна. – Сьогодні готую весільний капусняк, кашу в печі, пісний борщ із бичками, зелений борщ із куркою. На фестивалі втретє. Приїхала сюди на запрошення своєї доньки, щоб їй допомогти.


Борщ у печі

Фестиваль стає масштабніший, каже організаторка та авторка ідеї заходу Олена Щербань. Цьогоріч тут приготували 46 видів борщу. Наступного року обіцяють 50.

– Ми робимо ширший обряд весілля: від сватання до заручин, оглядин, споряджання молодої, виряджання жениха по наречену тощо, – розповідає пані Олена.

Свято заслуговує на статус міжнародного, вважає господиня «Лялиної світлиці», адже готувати сюди їдуть болгари, литовці.

Фестиваль «Борщик у глиняному горщику» один із найбільш ранніх, він триває з 8-ї ранку до 20-ї години, адже борщ – страва, яку подають на обід, і її треба встигнути приготувати.

Три горщики запашного борщу з полуницею приготувала в печі 80-річна Любов Правденко з села Попівка Зіньківського району.

– Я споконвіку варю борщ дуже смачний. На весіллях стільки його готувала. Тоді, доки ресторанів не було, і пироги пекли, і карасів смажили на свята, – розповідає Любов Тимофіївна. – А рецептом поділюся запросто: берете мисочку квашеного буряку на трьохлітровий горщик, вливаєте туди квасу. Додаєте разом картоплю, моркву та цибулю. Потім кладете 200-300 грамів м’яса, небагато, щоб борщ не надто жирний був. Далі додаєте жменю полуниці, мелені помідори. А щоб запашний був, можна лаврового листя та перцю додати.

В більшості кулінари приїздять на фестиваль не для того, щоб заробити, а щоб продемонструвати свої вміння та популяризувати автентичні українські страви, побут та стрій, ділиться Надія Михайлова з Чечелевого Кременчуцького району, подруга Олени Щербань, організаторка Всеукраїнського полуничного фестивалю-ярмарку.

Свою національну страву – овчарську чорбу – привезли на фестиваль болгари з села Чийшия Болградського району Одеської області, розповідає кухарка Надія Хінєва. Страву теж готують просто неба, додаючи свої приправи – паприку та чебрець.


Овчарська чорба

Доїхав до Полтавщини сир із Карпат, із села Микуличин Івано-Франківської області. Два автентичні види тамтешнього сиру, а також коників із нього презентував Назарій Томашевський. Всього ж у музеї на Івано-Франківщині можна скуштувати 16 видів сирів, які цієї осені презентуватимуть там поціновувачам смаколиків.

Вражало різноманіття страв, представлених на фестивалі. Холодні й гарячі, білі, зелені й червоні, пісні та скоромні борщі могли скуштувати гості в садибі пані Олени.

Короваї, шишки, лежні, медяники, пироги зі сливками та маком – у любителів попоїсти очі розбігалися.

Із нетерпінням гурмани вишикувавшись у чергу й чекали на дегустацію ексклюзивних борщів, із якою господиня обійстя трохи зволікала, тримаючи інтригу.



…і хороше походити

У проміжках між частуваннями публіку розважав своїм автентичним українським співом ансамбль «Криниченька» Територіального центру соціального обслуговування Зіньківського району. Танці гостям свята подарував полтавський гурт «Ейнаб».

– У нас лунає виключно українська музика, проводять цікаві майстер-класи. Кожен умілець особливий і привіз свої унікальні вироби. На фестивалі є і гончарство на крузі, і ліплення, і малювання, тобто всі різновиди гончарської справи. Тут побачите розпис, прядіння, ткацтво, виготовлення сирних коників, вишивку тощо, – розповідає Олена Щербань.

Павло Даниленко з дружиною Катериною з Лубен плетуть вироби із рогозу вже 35 років.

– На свято привезли те, що й на Сорочинський ярмарок наплели: брилі, кошики, – каже Павло Іванович.

За словами вмільця, плетіння – досить клопітка справа, забирає багато часу, а ще більше – збирання самого матеріалу. Його, хоча й багато на Полтавщині, по одній рогозині серпом зрізають, адже не все підходить для роботи.

– Після Сорочинського ми – відразу в рогіз. Ні, спочатку картоплю виберемо, а вже потім, – жартує майстер. – Збираємо рогіз, приблизно на три тижні залишаємо його сушитися на березі, а пізніше забираємо.

За день вдається сплести чотири кошики, які на святі продавали по сто гривень.


Павло і Людмила Даниленки 35 років плетуть з рогозу

На фестивалі також вчили вправлятися з інструментом, який на Поліссі використовували, щоб виготовляти крайки (ткані пояси).

– Ми популяризуємо ткацтво й показуємо речі, які можна засвоїти в сучасному житті, тобто як ткати, – каже майстриня Дарина Алексєєнко з київського просвітницького центру «Вирій».

Відтворили на фесті й виготовлення вінця жнивам. Це календарно-обрядове дійство – частина обряду Спасової бороди. (Із Першого до Третього Спаса починали розчісувати бороду – пучок останніх нежатих колосків, які переплітали косою, скручували джгутом і залишали в полі нагнутими до землі. Означає закінчення жнив і символізує силу зерна майбутнього врожаю).

За чотири роки свого існування фестиваль розрісся, і відвідувачам та учасникам заходу вже трохи було затісно в «Лялиній світлиці». У садибі чекають на гостей і наступного року, підкреслила організаторка.


Автор: Наталія Сіробаб

Суспільство 13 серпня, 08:25

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції