Хто і як на Полтавщині затягує у судах розгляд справи директора ТК «Візит» Олександра Мельника? Феміда очільників влади

1. >
2. Суспільство >
3. Хто і як на Полтавщині затягує у судах розгляд справи директора ТК «Візит» Олександра Мельника? Феміда очільників влади

Прецедент, коли люди сидять роками в СІЗО в очікуванні справедливого суду, який розставить усе на місця, відбувається нині на Полтавщині.
І одна з таких справ – кременчуцька. Судовий процес над директором Кременчуцької телекомпанії «Візит» Олександром Мельником, якого звинувачено за тяжкими статтями, дає відповіді на запитання: чому відбувається таке свавілля? Чому людина, не причетна до цих злочинів, уже чотири роки перебуває в СІЗО?
Ідеться ось про що.

2015 року в районному суді міста Кобеляки розпочався судовий процес за фактами скоєння вбивства судді Автозаводського районного суду Олександра Лободенка й мера Кременчука Олега Бабаєва. Серед «призначених» обвинувачених – керівник кременчуцької телекомпанії Олександр Мельник. Перший судовий розгляд триває півтора року, викликають на суд численних свідків, заслуховують експертів, засідають присяжні, але на цьому справа закінчується, її розгляд зупиняється. Потім починається новий.

Про те, що суд у Кобеляках завершиться раніше, ніж винесуть справедливий вирок, можна було не сумніватися. Причина проста: за час, поки тривав судовий розгляд, у присяжних у цьому суді закінчилися повноваження, а питання про продовження їхніх повноважень ніхто не порушував, хоча це розуміли й судді, і сторона обвинувачення. Цього не зробила ні судова адміністрація, яка мала б звернутися до Кобеляцької районної ради з відповідним поданням, аби повноваження присяжних продовжили, ні сторона обвинувачення – а тут ідеться про обласну прокуратуру – теж цього робити не стала, не ініціювала питання як державний орган. Неодноразово наголошувала й порушувала це питання лише сторона захисту, до якої ніхто не прислухався.
На запитання, чому, крім захисту, на це ніхто не звертав уваги і чому сторона обвинувачення ігнорувала це питання, була не зацікавлена в цьому, відповідь одна. Справу таким чином затягують, і повноваження присяжних для здійснення правосуддя не продовжили лише через очевидні причини. Перша – відсутність доказів та вини у скоєнні злочину Олександром Мельником, через що його доведеться виправдати й випустити на волю. Прогнозуючи такий перебіг подій, прокуратура не могла з цим змиритись. Адже при такому результаті під загрозою опиняється кар’єра представників обвинувачення, які погоджували підозру, складали обвинувальний акт і кожного разу наполягали на продовженні терміну тримання під вартою невинної людини. Будуть запитання до тих, хто проводив досудове слідство і хто його фальсифікував, створюючи штучні докази винуватості невинної людини.
Друга причина: до тих пір, поки люди, не причетні до цієї справи, перебувають під вартою, зокрема, Олександр Мельник, можна звітувати перед громадськістю й суспільством, а насамперед перед потерпілими про розкриття двох резонансних злочинів і таким чином відволікати всіх небайдужих громадян від справжніх мотивів і мети цих злочинів, від справжніх убивць.
Третя причина: у такий спосіб сторона обвинувачення підштовхує громадськість повірити у винуватість невинних людей, які за ґратами, зважаючи на те, що особи свавільно тримаються під вартою четвертий рік, що також створює враження в громадськості про причетність цих осіб до злочину та, з іншого боку, можливо, таким чином вплинути на присяжних, змінюючи на свій розсуд суди.

Інша й важлива ознака затягування судового розгляду – коли з самої справи зникають матеріали. Наведемо один із прикладів. Свідок у справі вбивства судді Лободенка, його знайомий, що бачив двох осіб біля будинку, де жив суддя й де сталося вбивство, й чув звуки, схожі на постріли, заявив, що це не ті особи, яким висувають обвинувачення у вбивстві судді. Натомість він сам, людина не без хисту до малювання, зробив автопортрети підозрюваних. Але малюнки зникли з матеріалів справи. Хто це зробив і для чого – на це запитання сторона обвинувачення не змогла дати жодних пояснень ні в Кобеляцькому суді, ні в Київському районному суді Полтави. Зі справи зникли не лише ці документи. Протоколи допиту свідків, якщо вони в чомусь не підтверджують версію обвинувачення, теж безслідно щезли.
Хто і чому в цьому зацікавлений, можливо, вказівки дає той, хто підтримує обвинувачення, або той, хто керує в Полтавській обласній раді, або разом узяті?
Підтвердження того, кому й чому вигідно затягувати судовий процес, можна побачити вже під час другого судового розгляду в Київському районному суді Полтави, куди справа була скерована Апеляційним судом Полтавської області на новий розгляд після Кобеляк. Вочевидь, зрозумівши, що внаслідок нового розгляду складається тільки одне враження – повна відсутність доказів провини й причетності осіб, яких незаконно утримують за ґратами, тобто попереду – виправдувальний вирок, суддя змінює двом особам утримання в СІЗО на домашній арешт. І тут розпочинається шалений адміністративний тиск на суд присяжних, відверте й нахабне втручання в діяльність судових органів.
Свідок обвинувачення – один із керівників області «Х», здійснює безпосереднє втручання у правосуддя. Ініціює прийняття рішення сесії Полтавської обласної ради з вимогою звільнення судді, яка є головуючою в цій справі та прийняла рішення про зміну запобіжного заходу. Під тиском ухвалюється аналогічне рішення і Кременчуцької міської ради, яким попирається таке поняття як презумпція невинуватості особи.
Сторона обвинувачення подає своє клопотання про зміну запобіжного заходу до суду, до якого підкладає це депутатське рішення про втручання в правосуддя. Що може в такому разі вирішити в нарадчій кімнаті суддя, якщо в неї в руках депутатське звернення з вимогою її звільнення? І яка доля на неї чекає, що буде з нею, якщо вона винесе рішення всупереч депутатам після таких погроз на її адресу? Якщо це не прямий тиск на суд, на свідків, на експертів, на потерпілих, на інших учасників судового розгляду, то як це назвати?
Наступним кроком у такому тиску може бути те, що відчула на собі полтавська суддя на прізвище Гольник, яку, як нам сьогодні відомо, було демонстративно побито на вулиці через відмову піддатися аналогічному тиску з боку очільників влади.
Те, що відбувається сьогодні з Олександром Мельником і тиском на суд, має тільки одну назву. Це відверте знущання з правосуддя, коли сторона обвинувачення знає: провини людини, яка четвертий рік у СІЗО, немає, і її слід відпускати. Але після цього відразу почнеться величезний скандал. Вихід для збереження прокурорських посад один: затягувати розгляд справи якомога довше або знайти суд, де закриють очі на повну відсутність доказів у скоєнні злочину. Саме це сьогодні й відбувається.

Як повідомлялося раніше, 2 вересня 2014 року міліція оголосила про затримання чотирьох підозрюваних у скоєнні вбивства мера Кременчука Бабаєва та судді Лободенка. Серед затриманих – керівник кременчуцької телекомпанії «Візит» Олександр Мельник.

Розгляд обвинувачення в суді розпочали 2015-го. Перший такий розгляд відбувся у Кобеляцькому райсуді. Однак на початку 2017 року в присяжних Кобеляцького райсуду закінчилися повноваження, і справа була передана для розгляду в Київський райсуд Полтави.

12 липня 2017-го Київський районний суд Полтави прийняв рішення відпустити двох обвинувачених під домашній арешт. Серед них – керівник кременчуцької телекомпанії «Візит» Олександр Мельник, проти якого взагалі немає жодного слова про можливу причетність до злочину.

Натомість Полтавська обласна рада 14 липня 2017 року  ухвалила звернення до Вищої ради правосуддя з вимогою звільнити суддю Логвинову за рішення щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим.

Прийняття звернення ініціював колишній бізнес-партнер Бабаєва й нинішній перший заступник голови Полтавської облради Холод. Одночасно таке саме рішення з тиску на суддю й з погрозами звільнення з роботи прийняла й Кременчуцька міська рада.

Результатом адміністративного тиску на суд, крім скасування зміни запобіжного заходу для Олександра Мельника з домашнього арешту на нове утримання в СІЗО, стало рішення колегії суддів та присяжних Київського райсуду Полтави про самовідвід.

Розгляд цієї справи передали з Київського районного суду Полтави до Октябрського районного суду, де колегія суддів спочатку відправила акт обвинувачення проти затриманих до прокуратури для виправлення помилок, а далі теж оголосила про самовідвід у новому розгляді.

Тепер цю справу розглядають уже в Полтавському районному суді. Четвертий рік засідань триває.

Олександр Курилов