Cьогодні
Голова Великосорочинської ОТГ проти ТОВ «Сорочинський ярмарок». Відповідь Світлани Свищевої
01 квітня 2018, 16:55 0
Стаття на нашому сайті «Ще один голова ОТГ на Полтавщині звільняється: говорить про політичний тиск» не залишила байдужими тих, про кого у ній йшлось. Нагадаємо, що голова Великосорочинської ОТГ Павло Полєков розповів, що ТОВ «Сорочинський ярмарок» не сплачує належної суми до бюджету ради за оренду землі, прозвучало прізвище Світлани Свищевої, керівника проекту «Сорочинський ярмарок». Сьогодні на адресу редакції надійшов лист від Світлани Свищевої.
Від редакції: Ми дбаємо про журналістські стандарти, а отже, готові надати усім сторонам конфлікту право на відповідь. Публікуємо текст, надісланий керівником ТОВ «Сорочинський ярмарок» без змін. До слова, Правденко - це не псевдонім, а справжнє прізвище нашої журналістки Ольги Правденко.
30 березня 2018 року на сторінках Вашого інтернет-видання було розміщено матеріал «Ще один голова ОТГ на Полтавщині звільняється: говорить про політичний тиск», в якому подано автором Ольгою Правденко інтерв’ю з головою Великосорочинської ОТГ Павлом Полєковим. Оскільки в цьому матеріалі згадується моє прізвище та висуваються безпідставні і бездоказові звинувачення, що, відповідно до ст.94 Цивільного кодексу України, порушує мої права та наносить шкоду моїй діловій репутації, то, відповідно до ст.277 п.1 даного кодексу, я маю право на відповідь та на спростування цієї інформації на сторінках Вашого ресурсу, в порядку, встановленому законом ( ст.277, п.6-7 ЦКУ), тобто, прошу опублікувати текст, що наведений нижче, на Вашому ресурсі, в тому ж розділі.
Мені дуже шкода, що таке шановане видання, як Ваше, розмінює свій авторитет на кон’юктурний та неперевірений матеріал, роблячи ставку на його сумнівну актуальність.
Павлу Полєкову – з побажанням, щоб «політичний тиск» йому замінив тиск його власної совісті
Насамперед хочу зазначити, що мені вкрай неприємно, принизливо і, навіть, огидно знову відповідати на безпідставні звинувачення і особисті образи збоку одіозного голови Великосорочинської ОТГ Павла Полєкова. Але я дуже поважаю читачів цього інтернет-видання і не бажаю, щоб через однобічне представлення ситуації, викладене в інтерв’ю журналістки Ольги Правденко («доречний» псевдонім, чи не так?), у них склалося викривлене уявлення про ситуацію.
Я знайома з Павлом Полєковим з першого дня перебування на посаді сільського голови. Тривалий час у нас були хороші конструктивні стосунки, я навіть отримала від нього кілька грамот та подяк за допомогу селу і підтримку сільської громади. Але, наприкінці минулого року у пана Полєкова з’явилися «радники». Геть забувши про нагальні справи села, він зосередився лише на одному – обливанні брудом ТОВ «Сорочинський ярмарок» і мене, як керівника проекту, звинувачуючи мене у всіх своїх бідах, у недоліках своєї роботи, ледве не у замаху на його життя, перекладаючи на мене відповідальність за свою неспроможність ефективно керувати громадою і відсутність результатів роботи. Тобто, як кажуть, «гарному танцюристу» заважає Сорочинський ярмарок.
При цьому усі свої звинувачення на адресу ТОВ «Сорочинський ярмарок» пан Полєков відразу виносить на загал чи то в ЗМІ, і жодного разу навіть не спробував обговорити будь-яке спірне питання з директором товариства ( я не є і ніколи не була директором, і якщо йому вже так неприємна моя персона, чи він, як каже, мене боїться, то чому б не зустрітися і не спробувати вирішити всі питання з директором – мені геть не зрозуміло ).
Мені б дуже хотілося, щоб шановна сільська громада розібралася в тому, що кожна така брехлива публікація пана Полєкова сьогодні принижує, паплюжить історичне, відоме своїми гоголівськими місцями на весь світ, село, і що щороку територія в 16 га протягом шести днів об’єднує всю країну, гостей з інших країн світу, стає культурним центром нашої держави. Завдяки проведенню Сорочинського ярмарку місцеві жителі заробляють на поселенні, вартість якого від 100 до 200 гривень на добу за місце, харчуванні, паркуванні, побутових послугах і т.і.
Щоб зрозуміти всю глибину цього фарсу, який розігрує пан Полєков, можна ознайомитись з матеріалами, опублікованими Інтернет-виданням Полтавщина в серпні минулого року, а саме: 10 серпня 2017 р. 12.52. – лист Павла Полєкова, 16 серпня 2017 року 11.26. – наша відповідь йому ( матеріали є в архіві публікацій видання ).
Щоб нам не було сумно і ми не забували про його існування, подібні провокації влаштовуються час від часу. Одним із останніх випадків є проведення громадських слухань і те, що там відбувалось. З цього приводу я висловила свою думку на сторінках Миргородської районної газети «Прапор перемоги» ( №11 від 16 березня 2018 року, ст.2 ). Для Вашого ознайомлення я надсилаю текст матеріалу.
Та і в тому інтерв’ю, яке дав пан Полєков Вашому виданню, є дуже багато неправди та відвертих перекручень. Так, коли перевіряють ТОВ «Сорочинський ярмарок», він ледве не аплодує, а от перевіряти його – це, чомусь, політичне переслідування. Далі, голова громади весь час чекає, поки йому дадуть гроші, а сам нічого не робить для того, щоб заробити ці гроші для громади: не підготував жодного проекту, навіть провалив прибуткову справу парковок під час Сорочинського ярмарку. Ще в 2016 році створив комунальне підприємство, яке повинно було займатися парковками, але грошики, і немалі, так і розійшлися і в бюджет громади не надійшли, ні в 2016, ні в 2017 році.
То куди ж поділися гроші за паркову, які пан Полєков збирав зі своїми однодумцями, а це ж сотні тисяч гривень? Неправда полягає і в наведених ним розрахунках по сплаті до бюджету, адже ми завжди сплачували у відповідності до угод та діючого законодавства, а, саме головне, ще і за поданням пана Полєкова до Миргородської ДФС. Смішним виглядає і твердження про те, що в 2005 році до цього був причетний нинішній перший заступник голови ОДА. Договір на оренду земельної ділянки, підписаний у 2005 році на законних підставах,згідно чинного законодавства України, є діючим по теперішній час. Враховуючи вислів голови громади стосовно того, що ми мало сплачуємо за оренду землі, яку використовуємо лише 6 днів на рік, тільки на час проведення Сорочинського ярмарку. Мало чи багато це слова, а де дії? Чому пан Полєков протягом 3-х років, перебуваючи на посаді голови, не запропонував додаткової угоди, чому не звернувся до правоохоронних, судових органів, якщо він такий борець за наповнення місцевого бюджету? Мені здається, що він борець за витрачання бюджетних коштів поза призначенням. І дуже прикро, що ні обласна влада, ні правоохоронні органи ( і не тільки ), на це не звертають уваги.
І, дозвольте наголосити на важливій для мене тезі: я не маю ніякого відношення до діяльності, як адміністративної, так і політичної, першого заступника голови ОДА Пісоцького А.А., так як і він не має жодного стосунку до моєї роботи і до роботи ТОВ «Сорочинський ярмарок». А його дружина не володіє жодним відсотком у ТОВ «Сорочинський ярмарок», і цьому є офіційне підтвердження. Стосовно подарунків депутатам, про які говорить пан Полєков, то це відверта брехня, яку мені огидно навіть коментувати.
Як керівник проекту і людина соціально відповідальна, протягом усіх 20 років я щороку вкладала кошти у розвиток села, надавала допомогу тим закладам і окремим членам громади, які цього вкрай потребували. Лише в 2017 році допомога була надана школі – інтернату, лікарні, загальноосвітній школі та дитячому садочку, а також придбано дитячий майданчик для села на загальну суму майже 200 тис. грн.
За своє тривале життя я зробила багато хороших справ, як для людей, так і для держави, мені не соромно ні за своє життя, ні за свою роботу. І тому особливо неприємно, що зараз я повинна відповідати на «моськині» звинувачення молодої людини, яка ще нічого не зробила вагомого, лише уславилась на всю область своєю скандальною демагогією та влаштовуванням шоу навколо своєї персони.
З повагою до всіх читачів
Керівник проекту
«Сорочинський ярмарок»
Світлана Свищева
Відкритий лист жителям села Великі Сорочинці, які стали заручниками амбіцій та страхів свого голови Павла Полєкова
25 лютого цього року в селі Великі Сорочинці був проведений захід, який попередньо анонсувався, як громадські слухання. Для нас, як для організаторів Національного Сорочинського ярмарку з 1999 року, для людей, що щиро переймаються проблемами села і так же щиро радіють його успіхам, взяти участь у цьому заході було справою вкрай важливою. Адже, думалося нам, на обговорення будуть винесені вагомі питання життя об’єднаної територіальної громади, якісь розроблені цікаві проекти, чи навіть ідеї, у реалізації яких і ми могли б бути корисними чи, наприклад, підтримати їх втілення. Адже, за двадцять років ми неодноразово і у вагомих розмірах надавали організаційну і матеріальну підтримку сільській громаді. І, зараз, не зважаючи на упереджене ставлення до нас з боку сільського голови, готові продовжувати співпрацю на благо Великосорочинської сільської громади.
Що нам не раді, ми зрозуміли одразу по реакції на наш приїзд ініціатора заходу – голови Великосорочинської ОТГ Павла Полєкова. Якщо прості люди щиро віталися і запрошували сісти поруч, то пан Полєков намагався виставити ці слухання ледве не як секретну космічну місію, на яку не можна допускати сторонніх (хоча хто тут сторонній, ще можна посперечатись). Причини такої негостинності стали зрозумілими в ході його, так званої «доповіді». З пом’ятого та пошарпаного листочка він навів кілька цифр надходжень та витрат бюджету ОТГ та куди йшли кошти з державних субвенцій, кожну з цих цифр позиціонуючи, як особисту заслугу, так, ніби він ці кошти дістав із власного кармана. Як справжній «космонавт» пан Полєков плавав у невагомості, застигав у своїх роздумах, знову повертався до вже сказаного і весь час перепитував залу, чи підтримують люди те, що він робить. (І тут він досить сильно нагадував свого колишнього колегу, попереднього мера Києва Леоніда Черновецького, який, напевне, є його кумиром, аж так вони схожі).
Все це виглядало вкрай дивно. Бо, чи варто перепитувати по сто разів людей, чи підтримують вони той факт, що він просто намагається виконувати свої професійні обов’язки, за які нараховує собі дуже непогану зарплату? Зазвичай, це питання, які виносяться на обговорення сесії сільської ради чи виконкому і доводяться до людей їх депутатами. Якщо ж сільський голова має сумніви щодо правильності своєї роботи, то на ту ж таки сесію може винести питання про довіру собі. Тоді це буде дійсно вчинок. А так, це швидше нагадувало намагання переловити власних тарганів в умовах невагомості – одного піймав, десять знову розбіглися. Звісно, все це не варте було б і вашої, і нашої уваги , адже історія знає багато прикладів неадекватів і на більш високих посадах, якби не жахливі наслідки такої «діяльності» для життя колись дуже дружного села, яке від минулого року, завдяки старанням пана Полєкова, остаточного розділилось на дві непримиренні сторони, які постійно сваряться, обливають один одного брудом та роблять одне одному дрібні і великі капості. І якщо все інше, що говорив голова, було чистої води демагогією, то ображав він людей конкретних, називаючи імена та прізвища, наводячи їх слова з погрозами на свою адресу, ( нічим і ніким, до речі, не підтверджені, що вже є порушенням Закону, адже голова є посадова особа, яка має відповідати за свої слова).
Ми попереджали про це офіційно пана Полєкова ще в серпні минулого року, коли під час своєї чергової «космічної мандрівки» він звинуватив нас у тому, що ми посягаємо на його життя. (Кого цікавить – зайдіть в архів матеріалів ІВ «Полтавщина» за серпень 2017 року. Там і «переляк» пана Полєкова і наша йому відповідь за кілька днів).
Напевне тому, всі розумні і здравомислячі селяни, які виступали в обговоренні, закликали голову і громаду лише до одного – перестати сваритись, не соромити село перед усім світом та переходити, врешті, від слів до діла. Але, задоволений собою голова їх уже не чув, та і не хотів чути. (Окрім, хіба що, козака – колишнього даїшника Хрустальова Євгена, який старанно зі сцени матюкав владу та діючого Президента). Він відверто пишався собою, очікуючи, як вихвалятимуть його «заряджені» радниці ( про це знає вже все село). Його не цікавили такі прості питання людей про баян, чи про мир у селі. Це не питання для чиновника Полєкова з зарплатою народного депутата. Не хвилював його ( людину, яку в боротьбі за посаду голови підтримувала пропрезидентська партія «Солідарність» ) шквал брудної лайки та матюків на адресу Президента і діючої влади від його прихильників. Єдине, що його турбувало, як не дати мені слово, як не допустити мене до мікрофона. Коли я йшла на сцену, бо маю повне моральне право звернутися до людей, і мені є що їм сказати, він похапцем закрив збори, вимкнув мікрофон і ввімкнув музику. Те, що було далі, можна назвати верхом людського цинізму і непатріотичності. Сільський голова виходив із зали сам, та запрошував піти інших під пісню, під яку зазвичай вшановують вставанням Героїв Небесної Сотні та загиблих в АТО. Хоча, що до цього нашому «герою», який щиро вважає, що в окопах не воюють, а «гниють» (його слова, повторені кілька разів).
Я низько вклоняюсь і вдячна всім, хто залишився в залі, хто дав мені можливість висловитись і особисто колишньому сільському голові Молочку Володимиру Васильовичу. Але мені ще багато є що сказати моїм дорогим землякам і багато про що розповісти. Адже Національний Сорочинський ярмарок і славетне село Великі Сорочинці – це двадцять років мого життя і життя мого колективу. І хочу, щоб мене почуло більше людей, правду повинні знати всі. Тому, найближчим часом планую розпочати щомісячно як особисті прийоми, так і проведення зустрічей з жителями села у форматі діалогу. Оголошення про ці заходи будуть обов’язково на цих сторінках. Я люблю село Великі Сорочинці, я багато вклала у його розвиток і всесвітню відомість, я люблю прекрасних жителів цього села, які заслуговують на краще життя. Я вдячна усім, хто подзвонив мені після цих зборів і висловив свою підтримку. І я не дозволю малоосвіченим маргіналам і тим, хто їх використовує, як маріонеток, втоптувати в багно своїх амбіцій надбання усієї України. І, хоч ми на батьківщині Гоголя, варто пам’ятати слова іншого класика Івана Котляревського –« Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона!»
З повагою і любов’ю
Щиро ваша
Керівник проекту
«Сорочинський ярмарок»
Світлана Свищева
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь