Вчора
Вони живі, поки про них пам’ятають: у Полтаві провели панахиду за загиблими бійцями АТО. ФОТО
16 квітня 2018, 15:00 0
В поминальний понеділок вшановують пам'ять про всіх померлих. Цього дня, рідні, близькі та навіть незнайомці прийшли на Алею Героїв, що на Центральному кладовищі у Полтаві, щоб вшанувати світлий подвиг земляків, які полягли за цілісність України.
На Алеї Героїв поховані всі полеглі бійці з Полтави, лише могила Олександра Горячевського знаходиться поодаль, адже він був одним з перших полтавців, хто поліг на війні.
Могила Олександра ГорячевськогоІсторію створення цієї Алеї розповідає Марія Боняківська, чий син Валерій трагічно загинув на Донбасі 16 жовтня 2014 року:
– Я вдячна місцевій владі, що для наших синів зробили таку Алею. Для цього нам довелося прикласти багато сил. Я і батько Олександра Мочалова просили в міської ради, щоб привести поховання до ладу. Я доказувала, що це не тільки наші діти, а сини всієї Полтави і України. Я вдячна Вадиму Ямщикову, який теж відгукнувся, допоміг зібрати матерів і зібрати міську владу і вирішити це питання разом. І вже за півтора тижні розпочалися роботи.
Марія БоняківськаЖінка розповідає, що хотіла поставити огорожу навколо могили сина, проте їй приснився сон, де він запитав її «Навіщо ви нас городите? Ми ж усі вільні».
Минулого літа практично завершилися всі роботи по облаштуванню Алеї Героїв, на жаль, цього року тут з’явилася свіжа могила – 6 березня на Донеччині загинув 20-річний полтавець Влад Козченко.
– В цьому році на День Добровольця я отримала нагороду сина «Лицарський хрест», а от буквально в п’ятницю отримала нагороду від «Дніпро 1». Нагороди приємно отримувати, але вони не приносять радості, через те, що краще б не нагороджували, а краще син був би живий. Я вчора приходила сюди на кладовище, сиділа на лавці та розмовляла з сином, розповідала йому про нагороду, мимо проходили люди і вони були вражені Алеєю. Вони говорили з такою теплотою, дякували полеглим хлопцям, – розповіла пані Марія.
Жінка згадує, що у сина було два захоплення: військова справа і малювання. Ще у школі він отримав диплом художника, його талант передався і трьом донькам. Позивний «Кабул» Валерій взяв собі невипадково, адже йому, як професійному військовому довелося пройти дві війни – в Чечні та Афганістані. В Грозному він потрапив в полон і лише завдяки знайомому з Інгушетії вдалося врятуватися. Після цього Кабул для себе вирішив, що в полон більше не потрапить живим, тому під час перебування в зоні АТО завжди мав при собі гранату, волів померти, ніж здатися ворогу.
Зі скупою чоловічою сльозою на очах згадує свого побратима Дмитра Гречка його товариш Роман з псевдо «Тринадцятий»:
Роман "Тринадцятий"– З Дімою ми познайомилися перед військкоматом. Ми всі були добровольцями, ми всі знали, куди йдемо. Ніхто не думав ні про які пільги чи гроші. Ми просто знали, що якщо не зупинимо ворога там, то скоро він буде тут. Діма до останнього свого подиху був справжнім мужиком з великої літери. В той день, коли він загинув, у нього була можливість врятувати своє життя, але він до останнього виконував бойову задачу. Він прикривав відхід наших сил, його вмовляли відступити, але він стояв до кінця і отримав тяжке поранення. Він тримався до самого вечора, адже не було ніякої можливості його вивезти. Ми за його смерть помстилися ворогу і ще візьмемо. За кожного нашого загиблого ми з противника будемо брати в квадраті, кубі.
До могили кожного полеглого бійця на Алеї Героїв на поклали квіти і запалили лампадки на знак вічної пошани та скорботи.
Поминальну панахиду за упокій всіх захисників країни, які загинули на неоголошеній війні на Донбасі, провів архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір.
Читайте також: Йому було лише 22: у Полтаві відкрили меморіальну дошку Денису Часовому. ФОТО
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь