Гелон-фест на Полтавщині: унікальні реконструкції, розкопки та розваги. ФОТО

Гелон-фест на Полтавщині: унікальні реконструкції, розкопки та розваги. ФОТО
17 червня 2018, 15:55   0
Фото – Ольга Правденко

Два дні поспіль на Полтавщині, в околицях унікального Більського городища, тривав етно-фестиваль «Гелон-фест». Цього року його проводять вдруге.

Просто неба, на Східному укріпленні найбільшого в Європі поселення раннього Залізного віку – міфічному Гелоні, співають, грають, розважаються, торгують, проводять екскурсії та розкопки, презентують роботи майстрів народної творчості, вистукують молотами ковалі, проводять майстер-класи скіфські реконструктори та професійні гончарі.

Назву Гелон поселенню дав ще батько історії, стародавній грецький науковець Геродот, який згадує його у своїх працях. Геродот описує Гелон як дерев’яне місто (єдине велике місто скіфів), яке обнесене високим муром, кожна сторона якого займає 5,5 км (до 6300 м, 30 стадій) з дерев’яними будинками та святилищами, в тому числі еллінських богів з внутрішніми дерев’яними храмами. Гелон був спалений під час походу перського царя Дарія I на Скіфію в 512 до н. е. Сучасні українські вчені ототожнюють Гелон з Більським городищем.

Площа Більського городища – близько 5 тисяч гектар. Довжина оборонних валів – 35 кілометрів. Відомий археолог Борис Шрамко у своїх працях, спираючись на джерела, доводив, що, швидше за все, територія цього комплексу – це давне місто Гелон, воно найбільше городище раннього Залізного віку, яке є на території Європи.

Більське городище – городище скіфського часу (кінець VIII-початок III століть до нашої ери), розташоване на височині в межиріччі річки Ворскли та правої притоки Псла річки Суха Грунь в районі села Більськ Котелевського району Полтавської області. Городище складається з трьох укріплених поселень (Куземинське, Західне Більське і Східне Більське укріплення), об’єднаних однією фортечною стіною (Велике Більське городище).

Цього року на фестиваль, незважаючи на спеку й погані дороги, завітало кілька сотень людей, переважно з Полтавщини, найближчих населених пунктів, але були гості з Миколаївщини, Івано-Франківщини, Єкатеринбурга, Варшави.

– Наша родина зібралася одразу з трьох країн: України, Росії та Польщі: приїхали на ювілей до бабусі і дізналися, що тут, неподалік її села, проводиться таке свято. Вирішили що поїдемо сюди всією нашою великою родиною, а це 15 осіб, – говорить пані Ольга. – Враження якнайкращі, дуже позитивні, прекрасна екскурсія, навіть не знала, хоч виросла неподалік, що тут наскільки унікальне місце, є чим пишатися!

На фестивалі й справді можна було обрати заняття до душі: спробувати себе за гончарним кругом, подивитися на виступи танцювальних колективів, що приїхали з різних куточків Полтавщини, посмакувати шашликом, пивом, лавашем, іншими наїдками, яких вдосталь продавали на святі. Для всіх бажаючих проводили цікаві екскурсії.

– Ми утрьох працівники культури, приїжджаємо сюди вже не вперше, презентуємо виставки вишивок, пригощаємо каченою кашею, пиріжками, варениками. Дуже цікаво, все добре організовано, хоча минулого року людей в цей час було більше. – говорить Тетяна Тіхонова із Микільської сільської ради.

У майбутньому на території городища планується створити музей піж відкритим небом. Нині вже є певні зрушення: перша реконструкція житла, виставлені фігури скіфів.


Юрій Берест, науковий співробітник Охтирського краєзнавчого музею, розповідає про типове скіфське житло, на яке можна не лише подивитися зовні, а й зайти всередину. Воно вкрите очеретом, викопане в землі, тому тут в спекотний день, віє прохолодою.

– Це наукова реконструкція скіфського житла. Понад десять років тому було знайдене схоже житло на Західному укріпленні Більського археологічного заповіднику. Оскільки там не було можливості все це добре показати, було вирішено відтворити його на Східному укріпленні. Це перша спроба відреконструювати житло не тільки з допомогою археологів, а й архітекторів, комп’ютерних технологій. Цікаво, що було створено 11 невеликих моделей цієї реконструкції, за якою архітектори й археологи намагалися зрозуміти, як все було збудовано. Тут ми бачимо частину, де займалися господарством і де жили. Такі схожі напівземлянки-житла зустрічалися ще 50-70 років тому, в них жили наші бабусі й дідусі. Вогнище було невелике, з його допомогою зберігали тепло та освітлювали дім, а вогнище, на якому готували їжу, було за межами будівлі, – розповів Юрій Берест.

А от чи вкривали житло очеретом – достеменно невідомо. Нині навколо цього точаться суперечки. Деякі полтавські археологи вважають, що житло вкривали дерном – травою зі шматками землі, це давало більшу теплоізоляцію, але можливо це було декілька шарів очерету, бо найголовніша мета в ті часи – це зберегти тепло.

Нині тут, на Східному укріпленні, тривають розкопки. Проводить їх донька Бориса Шрамка, археолог Ірина Шрамко. Щойно приступивши до розкопок, археологи одразу ж знайшли давні пам’ятки – фрагмент горщика. Загалом на цій території люди жили з другої половини VI століття – до кінця IV століття до нашої ери.

– Ми знаходимося на одному з розкопів, на ділянці, яка ще не досліджена. Копатимемо тут ще понад місяць, незабаром приїдуть студенти Харківського національного університету ім. Каразіна. На початку серпня, очевидно, ці розкопки виростуть в певні садиби, їх буде видно, – говорить Ірина Шрамко, директор музею археології Харківського національного університету ім. В. Каразіна. – Якщо ми розкопуємо поселення, то найчастіше знаходимо кераміку, уламки давніх посудин, жертовники, житлові або господарські будівлі. Якщо це Східне укріплення – то зустрічаються майстерні, якщо Західне – можемо знаходити жертвоприношення людей та собак, величезні землянки, деякі з них площею близько 70 квадратних метрів. Західний Більськ – відрізняється від Східного. Тут, наприклад, маленький культурний шар, там же може сягати до півтора метри глибиною.

Таку суттєву різницю археолог пояснює тим, що Східне та Західне укріплення Більського городища – це різні традиції. Західне укріплення з’явилося майже на 250 років раніше, ніж Східне, можливо, ці поселення засновані різними групами населення, традиції котрого суттєво різнилася. Так, на Західному укріплення знаходять так звані «зольні» пагорби, на місцях покинутих стоянок, які перетворювалися в культові об’єкти. Тобто, була така традиція не викидати попіл, а зсипати в певні місця, супроводжуючи жертвоприношеннями. Таким чином, створювалися «зольники», під якими археологи найчастіше знаходять землянки та культові споруди, серед яких трапляються досить рідкісні. Найвідоміші з них – поховання собаки-лайки з бусами на шиї, з іншими речами, що досить рідко зустрічалося.

Читайте також: Унікальні знахідки з Більського городища презентували на виставці у Полтаві. ФОТО

– Уперше в 1993 році на Західному укріпленні були зафіксовані культові об’єкти і жертовники з кам’яної основи, орнаментовані рельєфами; таке не зустрічається на Східному укріпленні, – додала Ірина Борисівна.

На Східному укріпленні Більського городища археологи проводять розкопки порівняно недавно: з 2013 року. Знайдено цікаві господарські комплекси, наприклад, була знайдена одна із господарських ям заповнена довгими, доволі великими глиняними пиріжками, близько 40 штук. Це все не випадково, вважають археологи і очевидно, культові речі пов’язані з культом родючості, який був доволі поширений серед землеробських культур.

Чому унікальна в світі пам’ятка так і не ввійшла до ЮНЕСКО?

За словами науковиці, через те, що частина городища знаходиться ще й на території Сумської області, це не дозволяє пам’ятці зайняти достойне місце в Європейському реєстрі, наприклад, стати об’єктом ЮНЕСКО.

– Згідно вимог ЮНЕСКО пам’ятка не повинна знаходитися на території різних адміністративних одиниць. Це повинна бути одна адміністративна одиниця, огороджена, щоб тут не велися господарські роботи та не жили люди. Тут же стоїть ціле село, обробляються поля. Таких великих пам’яток, як ця, в Європі немає. Якщо це площа 100 гектар, то її можна огородити, охороняти. Тут же це практично не можливо цього зробити, в цьому й полягає специфіка Більська. Директор Більського заповідника Ігор Іванович (Корост – прим. авт.) зараз робить досить багато, щоб навести тут порядок в плані охорони, регламентувати земельні роботи, збудувати великий музей в центрі Більська, щоб люди будь-коли могли приїхати й подивитися на знахідки. Тому найкращі знахідки, які ми знаходимо в кургані передаємо в заповідник, – зазначила Ірина Шрамко.

Етно-фествиаль тривав два дні 16 та 17 червня. Наступний гучний фестиваль на Полтавщині відбудеться 30 червня, в Опішні – Національний фест гончарства.
 

До теми: Історія, якій 2600 років: унікальні знахідки скіфського часу знайшли археологи на Полтавщині. ФОТО

Автор: Ольга Правденко

Суспільство 17 червня 2018, 15:55

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції