Cьогодні
Безкоштовний громадський транспорт – українська спроба та чи можливо таке у Полтаві
13 липня 2018, 12:00 0
Безкоштовний громадський транспорт заради зменшення забрудненості повітря та активізації розвитку міст. Чи може Україна перейняти досвід, який у світі впроваджують уже півстоліття? Чи можливий безкоштовний громадський транспорт у Полтаві?
Серед цілей безкоштовного транспорту, як пише видання «Економічна правда», скорочення потреби у місцях для паркування, збільшення кількості пасажирів у громадському транспорті, відмова від додаткового персоналу для обслуговування, покращення якості навколишнього середовища, поліпшення інвестиційної привабливості міста.
Як у світі?
Рим був першим містом, де створили систему безкоштовного громадського транспорту на початку 1970-х. Таким чином влада міста намагалася вирішити проблему заторів. Проте це не врятувало ситуацію: автобуси були наполовину порожні навіть у годину пік, а власники авто не змінили своїх уподобань. Згодом систему безкоштовного громадського транспорту запустили у двох американських містах — Денвері та Трентоні. Як і римляни, жителі цих населених пунктів відмовилися змінити авто на автобуси. Замість автомобілістів можливістю скористалися лише пішоходи та велосипедисти. Більш вдалим експеримент виявився у двох невеликих містах Європи. Так, після запровадження безкоштовного проїзду у німецьких містах Темплін та Люббен кількість пасажирів зросла відповідно у вісім разів та в чотири рази.
Через чотири роки кількість пасажирів громадського транспорту Темпліна зросла ще у 15 разів. Основний приріст відбувся завдяки збільшенню кількості молодих пасажирів. Був і негативний наслідок: зростання вандалізму. У 1997 році безкоштовний проїзд запровадили у Хассельті, Бельгія. У місті з населенням 70 тис осіб за 15 років кількість пасажирів збільшилася вдесятеро. Частково витрати на функціонування системи покривалися коштами з прибутків від паркування, але автомобілісти почали активніше користуватися громадським транспортом, що зменшувало такі надходження. Хоча експеримент виявився вдалим, місту потрібні були додаткові гроші для задоволення попиту на нові транспортні засоби та розширення мережі транспорту, тому у 2012 році плату за проїзд повернули.
У французькому місті Обань з населенням 100 тис осіб безкоштовний транспорт діє на 11 маршрутах. З 2009 року по 2012 рік кількість пасажирів зросла на 42%, використання автомобілів зменшилося на 10%, а задоволення громадським транспортом зросло до 99%. Місто також зменшило витрати на перевезення одного пасажира з 3,93 євро у 2008 році до 2,04 євро у 2011 році. У Франції питання безкоштовного транспорту розглядається, Німеччина теж близька до запровадження безкоштовного громадського транспорту у п'ятьох містах, щоб уникнути санкцій ЄС за погану якість повітря.
Є варіант, коли проїзд стає безкоштовним у випадку складних погодних умов. Наприклад, у Ризі проїзд стає безкоштовним у разі снігопадів. Це дозволяє зменшити затори, а спеціальна техніка має можливість прибирати сніг. У китайському Ченду проїзд безкоштовний з п'ятої до сьомої години ранку, що дозволяє уникати заторів на дорогах. Аналогічним шляхом пішли у Сінгапурі.
У США експерименти з безкоштовними транспортом почалися у 1960-х роках. Серед цілей — збільшення кількості пасажирів громадського транспорту, зменшення простою транспорту на зупинках, наявність уніфікованої системи проїзду, скорочення адміністративних витрат, наприклад, відсутність потреби у кондукторах та контролерах, працівниках центрального апарату.
Протягом 15 місяців безкоштовний транспорт успішно працював у техаському Остіні. Кількість пасажирів зросла на 70%, але автобуси не могли впоратися з перевезенням більшої кількості охочих. Згодом місто повернуло плату за проїзд — не було чим замінити прибутки, які казна отримувала від продажу квитків.
Таллінн вважається найуспішнішим містом з безкоштовним громадським транспортом. Рішення скасувати плату за проїзд у громадському транспорті ухвалили на референдумі у 2013 році. 75% мешканців, які проголосували, погодилися з ідеєю. Щоправда, участь у референдумі взяли лише 20% жителів. Рішення пояснили необхідністю розвивати стійкі транспортні моделі, сприяти використанню громадського транспорту замість автомобілів, покращити можливості для безробітних та малозабезпечених, стимулювати жителів реєструвати своє постійне місце проживання у Таллінні. Право безкоштовного проїзду мають лише офіційно зареєстровані мешканці, які придбали «зелену карту» за 2 євро. Рішення збільшило населення Таллінна. Для міста це вигідно. Згідно з естонським законодавством, місто автоматично отримує 1 тис євро на рік з податку на прибуток, які сплачує кожен мешканець. Влада вважає, що безкоштовний транспорт не зашкодив місту, адже прибутки від проїзду покривали лише 30% витрат. Натомість надходження від податків зросли і компенсували усі втрати. За підрахунками, навіть 12 тис нових жителів вистачить, щоб компенсувати втрати, спричинені скасуванням платної системи.
Є й негативні наслідки: число пішоходів упало на 40%. Середній час поїздки автомобілем зріс на 31%, що не компенсувало зменшення кількості машин.
Загалом, за даними порталу Free Public Transport, безкоштовний громадський транспорт у тій чи іншій формі є у 30 країнах світу, включно з Україною.
А як в Україні?
Експеримент з безкоштовним громадським транспортом на початку 2018 року пробували запустити у Броварах. Ініціатори кампанії «Громадський автобус» запропонували організувати безкоштовний автобус з Броварів до Києва у години пік вранці та ввечері. Кожен пасажир міг платити за проїзд за бажанням. Інші джерела коштів — гранти та приватні внески. Однак експеримент припинився після кількох рейсів через протидію з боку КП «Київпастранс», з яким була домовленість про здійснення таких перевезень. У травні цього року жителі Києва зареєстрували петицію з вимогою встановлення безкоштовного проїзду у комунальному транспорті. Проте з необхідних 10 тисяч підписів петиція набрала лише 232.
Не безкоштовно, але з турботою про людей
У Конотопі хоча і було безкоштовного проїзду, але на фоні здорожчання вартості за одну поїздку, там був скандал із перевізниками. Минулого року конотопські власники транспорту заявили, що потрібно підняти ціну проїзду з 3 до 6 гривень. У разі відмови вони поставили ультиматум, що не вийдуть на маршрути. Очільник Конотопської міської ради каже, що його вмовляли підвищити тариф аж до семи гривень. Слід зауважити, що для міста зі 100 тисячами мешканців це захмарна сума.
Крім того, до його рук потрапила так звана «чорна» бухгалтерія перевізників, з якої ставало зрозуміло, що вартість пасажирських перевезень, без сумніву, завищена. Тож Артем Семеніхін разом із мешканцями міста оголосили конотопським «маршрутникам» народний страйк і почали їздити комунальним транспортом – трамваями. Міська рада розірвала договори з перевізниками. Розуміючи, що залишилися ні з чим, «маршрутники» прийшли до мера проситися. На це Артем Семеніхін відповів: «Ви маєте попросити пробачення в людей». З поновленням же договорів один перевізник протягом тижня возив людей, не беручи з них грошей, а інший на 50 копійок дешевше – за 2,5 гривні.
До речі, окрім відмови виходити на маршрут за 3 гривні, «маршрутники» не надто охоче возили безкоштовно атовців – умова була лише два пільговики. А після народного спротиву підвищенню вартості проїзду вони возять необмежену кількість людей пільгових категорій. На початку 2018-го вартість проїзду знову попросили скоригувати.
Артем Семеніхін провів громадські слухання, і люди погодилися на тариф 4 гривні. Назустріч людям пішла нещодавно й львівська влада. У березні цього року Львівська міська рада підтримала електронну петицію «Вимагаємо відмовитись від маршруток та перейти на електротранспорт і зручні автобуси!». Відмовитися від маршрутних таксі й перейти на тролейбуси, електроавтобуси й автобуси з більшою пасажиромісткістю, які курсуватимуть за чітко визначеним графіком, влада міста Лева планує за п’ять років.
Які перспективи має Полтава?
У Полтаві досі триває «транспортна боротьба». Харківський апеляційний адміністративний суд у квітні підтвердив рішення, ухвалене Полтавським окружним адміністративним судом, про повернення вартості проїзду по 2 та 4 гривні. До цього були суди та задекларована міським головою Полтави Олександром Мамаєм байдужість: він говорив, що перевізники можуть встановлювати будь-яку ціну. Попри те, що суд постановив повернути проїзд по 2 та 4 гривні, у місті досі беруть 3 та 5 гривень. Більше того, є навіть квитки, де вказана вартість в шість гривень.
«Коло» поцікавилося у Андрія Ляміна, заступника міського голови з питань ЖКГ, чи можна говорити про перспективи безкоштовного проїзду у Полтаві, приміром, частково, в певний період, зокрема, під час негоди тощо.
– Повинна бути розроблена цільова програма. Бо який приватний перевізник захоче перевозити людей безкоштовно? Тому що витрати на це потрібно комусь покривати. Тому повинні бути програми, або державного, або місцевого рівня. Якщо брати кошти із міського бюджету (на заснування цільової програми – прим. авт), потрібно від чогось відмовитися, бюджет же не «гумовий», – сказав Андрій Лямін.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь