Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради: найбільший мій критик – я сам

1. >
2. Влада >
3. Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради: найбільший мій критик – я сам

Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради про свою діяльність на посаді говорить виключно у розрізі командної роботи депутатів. Тож і відповідає за усіх: як область може ініціювати закон на рівні країни, стати першою у роботі з громадськими бюджетами, звідки можна залучати кошти і як боротись з відкатами, а також – чому не виходить згладити гострі кути з державною видобувною компанією і нормально відремонтувати дороги – про все це дивіться у інтерв’ю.

Коло: Уже пройшли вибори, на черзі – наступні, тож можна підбивати підсумки роботи. Назвіть Ваші 3 успіхи і 3 невдачі, у якому стані Ви залишаєте своєму наступнику Полтавську область?
Олександр Біленький: Для мене робота у обласній раді – майже суцільний позитив. Нові люди, нові обставини, нове спілкування, нові ідеї та нові втілення. І головне – реалізація тих задумів, з якими я ішов до виборця у 2015 році. Дуже важливо, що обласна рада цього скликання підвищила свій статус депутатів. З нами рахуються.

Коло: Це Ваша заслуга?
Олександр Біленький: Нема «мене». Я себе ставлю у розрізі депутатів і командної роботи. Фундаментальний успіх обласної ради і місцевого самоврядування – це Закон 3038, коли ми єдині в Україні стали таким собі запобіжником для того, щоб хоч трохи розуміли видобувні компанії: що таке громада і скільки грошей вона витрачає на екологію та інфраструктуру.

Коло: Але для когось Ваш успіх був поразкою: для Програми 20/20, для видобувної галузі.
Олександр Біленький: Закон 3038, на мою думку, до Програми 20/20 не має жодного відношення. Закон 3038 – це економічний зиск для громад, 20/20 – це енергетична незалежність України, вони між собою ніяк не екстраполюються.
Третій успіх – це робота з громадськими бюджетами. Один з них – громадський бюджет участі або бюджет участі Полтавської області. Перший і єдиний в Україні такого зразка, ніхто не бере на себе відповідальність це реалізовувати, а ми – уже третій рік це робимо. Ми зараз проводимо тендер і створюємо єдину платформу «Smart Region – Полтавщина», де усі громадські ініціативи будуть акумульовані: шкільний бюджет, екологічні ініціативи, бюджет участі та конкурс територіальних громад. Конкурс територіальних громад має певну історію: громади беруть участь, виграють чи програють, але там голосування умовно кажучи заангажоване, бо приймають рішення депутати обласної ради або експерти. А у всіх інших громадських бюджетах це відбувається шляхом голосування самих жителів Полтавської області. От ми хочемо цей конкурс громад, а він важить у нас 20-25 млн грн перевести на певну платформу, де люди будуть брати участь якимось відсотковим показником у визначенні переможця. Робимо платформу, робимо додаток, підтягуємо туди цифровий підпис, банківські ІD дані, Mobile ID – все, щоб людина себе могла повністю ідентифікувати – це і є та прозорість, про яку ми усі говоримо.

Коло: Давайте про невдачі, це цікавіше.
Олександр Біленький: Не вдалося протягом усієї каденції тримати депутатів згуртованими. Ми пройшли довгий шлях, нас попереджали, що депутати різні, 73 % з них ніколи не працювали у інших радах, це теж був виклик. Ми йшли шляхом компромісів до тих пір, поки це було можливим. Потім мої колеги з нього зійшли. Це перша і, можливо, єдина моя серйозна невдача, бо людський фактор і фактор спілкування для мене – першочергові.

Коло: Ви говорите зараз про спроби Вашого звільнення і конфлікт з групою депутатів. Вам закидають нераціональне використання коштів, але ми розуміємо, що це причина, яка гарно звучить, якщо прибрати офіційну версію про міст у Лубнах і надто дорогий ремонт сесійної зали…
Олександр Біленький: Чому прибрати, давайте про це поговоримо. Коли задають подібні питання, я завжди повертаюсь до першоджерел – це відповідальність і повноваження мої як голови обласної ради. Міст у Лубнах будують за кошти держави. Обласна рада жодним чином не причетна до їх розподілу. Нас хочуть зробити самоврядним органом, який повинен нести відповідальність, чому міст не збудовано. Є державний фонд. Дорожній фонд. Тільки звідти виділяються кошти. Їх не виносять на сесію обласної ради, ми не голосуємо дорожній фонд, він розподіляється розпорядженням голови облдержадміністрації. Скільки туди іде коштів, скільки іде коштів на дороги, які знаходяться у розпорядженні облдержадміністрації, може визначати тільки її голова. Все.

Коло: А Ваша роль у цьому?
Олександр Біленький: Ніякої. Ні моєї, ні жодного депутата.

Коло: Тоді питання, яке Вас точно стосується – чому такий дорогий ремонт сесійної зали? Що таке вартісне закуплене? Озоновані освіжувачі повітря? Хіба що система голосування «Рада» буде новітня, тоді є виправдання витратам.
Олександр Біленький: Чудове запитання. Якщо брати сам ремонт, то третина коштів – це якраз встановлення системи голосування. Згадаємо перші кроки, коли ми цю ідею почали серед депутатів проговорювати. Тоді сума становила 15 млн грн. Зараз нам закидають, що було використано 66 млн грн. Але всі голосували за цей бюджет, за прийняття рішень про збільшення фінансування. Чому? Бо зробили ревізію, дивимось – дах у нас може протекти через 2-3 роки, вода стоїть у підвалах, що буде цьому ремонту? Публічно ми ці рішення обговорювали з кожною фракцією окремо: голова облдержадміністрації, весь склад директорів департаментів, фракція – і по кожному пункту бюджету на 18 чи 19 рік ми проходили ці питання.

Коло: І усі погодились?
Олександр Біленький: Жодного питання не задавали. Навпаки, казали: потрібно зробити ремонт, а потім ще й ремонт 422 кімнати, щоб вона теж була інтерактивна. А потім, коли з’ясовуємо, чому так сталось – входимо у систему конфлікту інтересів. Інтереси політичні. Тут економіки жодної немає.

Коло: Це ми дійшли уже до першоджерела Вашого конфлікту?
Олександр Біленький: У мене немає конфлікту ні з ким.

Коло: У вас – немає. Але, очевидно, що у когось з Вами – є. Хто ці усі депутати, які виходять перед початком сесії і читають звернення і у чому суть їх претензій, якщо відкинути міст і ремонт сесійної зали? Що вони від Вас хочуть, чим Ви їм не вгодили?
Олександр Біленький: От чому Ви це питання мені, а не їм задаєте? Чим не вгодив? Я не збираюсь нікому догоджати. Я як працював, так і працюю з кожним депутатом окремо, вибудовую особистісні стосунки шляхом діалогу, а не ультиматуму. Мої колеги шляхом ультиматуму захотіли змінити голову бюджетної комісії. Як Ви думаєте – це справедливо чи ні?

Коло: Вочевидь, вони мають таке право.
Олександр Біленький: Ніколи. Вони мають право іти тільки законним шляхом. Ми акцентуємо на цьому праві, показуємо дорогу – право сюди, а не навпростець. Якщо ми призначаємо голову комісії через сесію, то і знімати можемо – через сесію. Цей варіант ми і запропонували нашим колегам, вони відмовляються, бо розуміють, що усі їх бажання будуть перекреслені одним голосуванням.

Коло: Але вони тепер хочуть не тільки голову комісії, а і Вас змінити.
Олександр Біленький: А пішов злам системи, вони відчули, що можна трішки більше бонусів набрати, ніж вони бажали. Я сумніваюсь, що найпершим було бажання змінити голову обласної ради, я не про себе говорю, а впринципі про посаду. На той момент у них було єдине рішення по бюджетній комісії, бо вони вважали, що не впливають на процеси, хоча там 8 депутатів (усього у комісії 14 депутатів – примітка авт.), це критична більшість, щоб приймати рішення. Вони можуть узагалі не звертати увагу на всіх інших членів комісії, на голову комісії, можуть своїми підписами збирати її тоді, коли захочуть це робити. Але депутати пішли шляхом конфлікту.

Коло: І як Ви його будете вирішувати?
Олександр Біленький: Повторюсь – у мене конфлікту немає ні з ким. Є ситуація, яку потрібно вирішити і ми її вирішимо. Ми ж якось вирішили питання з проведенням сесій, з голосуванням, з більшістю, з прийняттям бюджету, ітд. Я вірю, що депутати мають здоровий глузд і у них крім амбіцій ще є виборці, які впливають на процеси і мотивують, бо крім бюджету самого розподілу – є і міжбюджетні трансферти, це дотації, субвенції, які ідуть з державного бюджету на місцеві і все це ми голосуємо на сесійних засіданнях обласної ради.

Коло: У депутатів є амбіції, а у Вас? Ми всі чекали, що ви підете на вибори до Верховної Ради, у нардепи, але Ви не пішли. І ось на черзі місцеві вибори, Ви підете на них, і якщо так, то під якими прапорами, бо на цих виборах у вас на аватарці у соцмережах була партія № 10 по списку, «Європейська Солідарність».
Олександр Біленький: І залишається.

Коло: Не позеленієте? І наскільки відсотків позеленіє депутатський корпус.
Олександр Біленький: Давайте по черзі. Я прийшов до обласної ради за списками «Солідарності» і 5 років відпрацюю у цій фракції.

Коло: А потім?
Олександр Біленький: А потім будуть нові вибори. І, можливо, новий закон, нові обставини: дочасні чи чергові вибори, можливо, буде інший принцип. Мені це цікаво, бо у нас є певні прогалини – білі плями у тих районах, від яких депутати не пройшли, у нас зараз 2 таких райони: Диканський і Гребінківський, де немає жодного депутата. Тобто люди голосують, але така система специфічна, що вона не дає у депутатський корпус представника того чи іншого регіону. Я думаю, що це погано. Буде змінений закон чи ні – мені важко сказати, дочекаємось.

Коло: Але уже зараз Ви можете сказати – підете на вибори чи ні, і у якості кого?
Олександр Біленький: Так. Я буду балотуватись у якості кандидата. До якого самоврядного органу – не можу надати відповідь.

Коло: Це секрет?
Олександр Біленький: Це не секрет. Це нерозуміння політичної кон’юнктури на місцях. Я ніколи не хотів балотуватись до Верховної Ради.

Коло: Чому? Дуже нормальне бажання.
Олександр Біленький: Я не бачу перспективи впливу на процеси. Я не люблю давити кнопки, це мені не цікаво. Я не є таким фахівцем у законодавстві, який би міг достойно відстоювати інтереси регіону шляхом законодавчих ініціатив. Це дуже складно. Для цього потрібен фах, рівень і якщо вже робити крок до таких органів, то це повинні бути представники таких областей, які б мали право дорадчого голосу при Верховній Раді. От у нас є Рада регіонів. Вона достатньо бездіяльна. Її активізувати – тоді це буде цікаво і на будь-який законопроект можна буде висловлювати думку місцевого самоврядування. Зараз це робиться через Всеукраїнську асоціацію органів місцевого самоврядування, впринципі, механізм дієвий, але якщо буде, можливо, Рада голів обласних рад при Президенті – чому ні? Чому боятися голів обласних рад? Ми не хочемо, щоб було гірше. Ми хочемо лише конструктив, який буде корисним для регіонів, чому не почути саме обласні чи місцеві акценти?

Коло: Від якої партії підете?
Олександр Біленький: Чому відразу про партії говоримо?

Коло: Бо розуміємо, що буде тріумф…
Олександр Біленький: Чи трагедія…

Коло: Партії зеленого кольору.
Олександр Біленький: І Слава богу. Я не вважаю, що більшість – це правильно. Тобто бути у більшості і бути при владі – не є для мене життєвим дороговказом. Я сам по собі людина достатньо цікавих поглядів до дій влади і сам до себе. Найбільший критик мене – це я. Зараз вимальовується ймовірна більшість на місцевих радах, але ми повинні робити певний допуск, що місцеві вибори – це різні речі з виборами до Верховної ради і Президента. Тут менше політики. Тут якщо людина іде від політичної партії, але не вміє робити певних речей, люди про це знають. Тут не буде кардинально радикальним фактор партійності.

Коло: На вибори мера Полтави не йдете? Уже оприлюднюють певні рейтинги і Вас у ці рейтинги вносять. Вам вибори мера Полтави цікаві?
Олександр Біленький: Цікаві.

Коло: Але Ви не скажете – підете туди чи ні?
Олександр Біленький: Ви ж хочете щиру відповідь від мене отримати. Але ні «так», ні «ні» я зараз сказати не можу. Для мене цікаво, щоб виграла людина, яка принесе користь місту. Бо що зараз відбувається у місті? Відбувається системний перерозподіл повноважень у зв’язку з новими обставинами. Виникли нові обставини – вектор змінився. І через те, що постійно змінюється вектор, немає розвитку, сталості, перспективи. Мені здається, що Полтаві трохи набридли такі регіональні ігри.

Коло: «Патріоти Решетилівщини» – буде партія чи ні?
Олександр Біленький: Та не буде такої партії ніколи. Якщо Ви маєте на увазі якийсь регіональний проект – буде. Але ніяких решетилівських партій, що це за містечковий протекціонізм? Мій «спортпрогноз» на наступний рік: думаю, людям обриднуть ідеологічні партії, бо рішення там приймаються не у Полтаві, Миргороді чи Решетилівці, а у Києві. Коли приходиш до керівника певного рівня, але з політичним забарвленням і хочеш від нього відповідь, а він чекає певну вказівку з Києва, це, звісно, обридає. Тому думаю, що наступні місцеві вибори будуть таким собі «хіт-парадом» місцевих проектів.

Коло: Звучить непогано.
Олександр Біленький: Нічого тут поганого і немає. Але треба розуміти, що це певний федералізм.

Коло: У хорошому сенсі?
Олександр Біленький: У робочому сенсі. Реформа децентралізації дала нам багато повноважень. Це дуже класно, але треба їх політично трохи стримувати. Бо децентралізація не доведена до кінця – це буде гірше ніж те, що було до початку реформи.

Коло: Але ж її завершать у межах Полтавщини.
Олександр Біленький: Полтавщина не буде окремим суб’єктом вирішення цього питання чи реалізації законів. Я дуже хочу щоб децентралізація відбулась, але щоб сам термін добровільності і обласну раду прибрали звідти.

Коло: Хай громади якось самі?
Олександр Біленький: Є Кабмін – як двигун, локомотив цих процесів. Є Мінрегіон. От Мінрегіон нехай приймає рішення по певних своїх показниках. Громади ніколи не домовляться, а обласну раду будуть робити «цапом відбувайлом» отого всього процесу, який зараз є. Хтось хоче в одну громаду, хтось в іншу – це неправильно. Обласну раду треба прибрати звідси, бо депутати стають заручниками цих ситуацій, я це говорив відразу.

Коло: Як боротись з відкатами у владі?
Олександр Біленький: Що таке відкат ми усі розуміємо. Це достатньо прозорий механізм. Коли ряд організацій отримує кошти на будівництво того чи іншого об’єкту – вони ж дають калькуляцію: от стоїть стіл і він не може коштувати мільйон. Компетентні контролюючі органи на стадії затвердження цих кошторисів можуть цю ситуацію відслідковувати. Ми як обласна рада голосуємо за виділення коштів на той чи інший об’єкт. Все. В подальшому функцію контролю виконують поліція, економічна поліція, служба безпеки, прокуратура, ДБР, і десь там ми трішки є, депутати. Я тут нашу функцію бачу як легко моделюючу, ми не впливаємо на процеси. От коли компанію якусь позбавлять ліцензії пожиттєво, а людей внесуть до певних чорних списків, щоб вони не мали права займатись підприємницькою діяльністю із бюджетними організаціями – от тоді можна буде говорити про якесь подолання.

Коло: Хто буде наступним губернатором – не знаєте?
Олександр Біленький: Не знаю.

Коло: Тоді про ремонт доріг. Ви задоволені тим, як у нас на Полтавщині ремонтують дороги?
Олександр Біленький: А Ви задоволені?

Коло: Ні.
Олександр Біленький: І я не задоволений.

Коло: Як сказав один народний депутат: обласній раді замість вкладати кошти у аеропорт, краще б перенаправити їх на ремонт доріг.
Олександр Біленький: А хто це каже?

Коло: Юрій Бублик. От чому ми не можемо нормально відремонтувати дороги?
Олександр Біленький: А як Ви думаєте – потрібен аеропорт?

Коло: Ні. Ми з нього не літаємо.
Олександр Біленький: У мене інша точка зору. Бо тоді ми повинні сказати, що за роки із дати крайнього рейсу всі каденції обласних рад робили неправильно – витрачали кошти на утримання аеропорту, давайте їх засудимо. Потрібно було розібрати, зробити одну полосу, поставити палатку замість залу реєстрації і все?

Коло: Тобто аеропорт потрібен? Навіть якщо з нього не літають?
Олександр Біленький: Я дуже хочу, щоб літали. Цього дуже хочуть ті люди, з якими я спілкуюсь. Кожен на своєму рівні прагне зробити так, щоб ці рейси відбувались. Звісно, є дуже багато чинників які впливають. В кожному обласному центрі повинен бути аеропорт. Це аксіома. Ми ж усі дуже багато звертаємось до історії, яка була за часів «совка». І тоді ніхто не кричав: «Нащо нам аеропорт? Давайте на електричці поїдемо. В Крим». Вони брали квиток і летіли. Була інша ситуація, інша економіка, інший політичний принцип. Зараз усе змінюється, зараз ринок. Якщо не літають літаки – значить неефективний менеджер.

Коло: Що треба, щоб були нормальні дороги на Полтавщині? Якщо зараз вийти на вулицю, зупинити людину – Вам відразу назвуть, в якому районі Полтавщини треба відремонтувати дорогу.
Олександр Біленький: В кожному районі. Єдиного рецепту я не дам. На жаль, у нас така колосальна вартість ремонту доріг, при якій жоден бюджет не витримає навантаження залучення коштів до дорожнього фонду. Квадратний метр ремонту дороги коштує 500 гривень – я знаю, бо сам виділяв кошти на ремонт. Продав машину, зробив дорогу, задекларував.

Коло: Де зробили ремонт? Скільки кілометрів?
Олександр Біленький: По дорозі від Решетилівки до Покровського. Авто коштувало 700 тисяч гривень, і мова не про кілометри. Це був середній поточний ремонт загальною смугою 120 м. Про це і говорю – жодна громада не витримає таке колосальне навантаження на бюджет, щоб зробити притомними дороги у межах своєї території.

Коло: І що ж тоді робити? Ремонтувати дороги державним коштом?
Олександр Біленький: Найкращий спосіб – нові дешеві технології. Ми розуміємо, що їх немає.

Коло: Це Ви про бетонні дороги говорите?
Олександр Біленький: Ні, не про бетон. Бетонні дороги теж мають свою ціну, вони на порядок дешевші, але вони технологічніші, там інші аспекти і не кожен підрядник до них підійде. За ремонт доріг у нас відповідає Дорожній фонд України. Він розподіляє кошти на середній поточний, ямковий ремонт. Ми з області ні копійки не даємо на це.

Коло: Може, варто?
Олександр Біленький: Справа в тому, що, можливо, не усі тендери цього року на ремонт середній поточний доріг будуть реалізовані. Бо система така, що компанія, яка програла тендер, може подавати апеляцію і Антимонопольний комітет вирішує, чи була там проблема, оголошує новий конкурс. У нас 9 напрямків, а це 9 тендерів заморожених і тільки 3 вересня по них буде новий етап, нові тендери. Потім ми увійдемо у зиму і близько 100 млн грн не буде використано.

Коло: І так щороку?
Олександр Біленький: Щороку десь у березні ми ділимо 80-90 млн грн коштів, які прийшли з року минулого – це проекти, які не були реалізовані, нерозподілені лишки. У цьому теж проблема: не усі керівники ефективні.

Коло: Але треба рецепт – як відремонтувати дороги.
Олександр Біленький: Простого рецепту не буде. Можна кинути у підрядники китайські організації, які зроблять ремонт доріг і вирахують, скільки це буде по часу, коштам, відсотковій ставці. Ми розуміємо, що втратимо тут самі. Я вважаю, що все залежить від менеджменту: це Президент, керівник уряду, керівник автодору, агенції місцевих доріг. Якщо ми бачимо тенденцію на збільшення виділення коштів до дорожнього фонду, а з дорожнього фонду – у регіони…

Коло: А вона є?
Олександр Біленький: Звісно, вона є у прогнозах. Буде бюджетна резолюція, будемо розуміти, скільки виділено коштів на рік 2020 і скільки збирається виділити уряд на дорожній фонд. А може й не буде дорожнього фонду. Можливо, будуть давати субвенції на області. Зараз ми говоримо про речі, які літають у повітрі, але вони не є визначені.

Коло: Тоді до конкретних речей. У мене є цитата Андрія Коболєва, голови правління НАК «Нафтогаз». Зачитаю: «Про реалізацію Програми 20/20. Я не очікував, що у 2015 році мені у обличчя скажуть: Вам тут поставили шлагбаум, Вам надо ехать в Киев». Представники Полтавської облради прямо відсилали мене до відомого спортклубу у Києві, де знаходиться офіс Ігоря Кононенка. Я у 2015 році цього не очікував». Про який шлагбаум говорить Андрій Коболєв?
Олександр Біленький: Варто спитати у Андрія Коболєва. Я у 2015 році його не знав. І у 2016 його не знав, мабуть, у 2017 тільки вперше ми з ним мали діалог у «Нафтогазі».

Коло: Думаю, він говорить про понад 60 погоджень, які Полтавська обласна рада не видала державній компанії «Укргазвидобування».
Олександр Біленький: Я думаю так.

Коло: І разом з тим, Полтавська облрада видавала погодження на отримання спецдозволів на видобування вуглеводнів абсолютно невідомим або добре відомим скандальним фірмам – як ТОВ «Аркона Газ-Енергія», ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» ітд. Чи відомо Вам або комусь з депутатів, чи проводять ці фірми хоч які-небудь роботи на виділених їм ділянках – цікавились цим?
Олександр Біленький: Це питання можу зарахувати номером 2 у пункті того, що не вдалося. Я готовий понести певну відповідальність за ці процеси. Але повернемось до «Укргазвидобування», виділення погоджень, ми ж саме їх видаємо, а не ліцензії. Щоб людям було зрозуміло: Полтавська обласна рада – одна з кількох суб’єктів у переліку, які видають погодження. У підсумку їх видає зовсім інша структура.

Коло: Але «Нафтогаз» в особі пана Коболєва звинувачує обласну раду як одну з ключових ланок у тому, що погоджень нема.
Олександр Біленький: По перше, Полтавська обласна рада унікальна. Ми тоді були єдині, які домоглись закону 3038. Тоді була претензія нам, говорили про дисбаланс бюджету. Але, виявляється, немає дисбалансу. А наша головна претензія і прохання – щоб був діалог, щоб нам не говорили: «Ви приймете все-одно, куди ви дінетесь».

Коло: І Ви дружним депутатським корпусом, хоча й кажете, що він роз’єднаний, довели, що можна одноголосно ігнорувати державну компанію і так само одноголосно видавати погодження невідомим фірмам. Обласна рада демонструє згуртованість у цьому питанні.
Олександр Біленький: А вам потрібна яскраво виділена більшість чи меншість? Чи опозиція? У нас – динамічна більшість.

Коло: Чому обласна рада так ворожо ставиться до державної компанії?
Олександр Біленький: Обласна рада поставила…

Коло: Шлагбаум…
Олександр Біленький: Ні, умовно кажучи вона простягнула руку кілька разів державній як ми говоримо компанії «Укргазвидобування». І на усі ці рази ми отримали відповідь: «Денег нет».

Коло: Руку простягнули – це погодження видали?
Олександр Біленький: Руку простягнули – це запрошували до діалогу і говорили: «Наші вимоги отакі». От чому люди приходять, у яких вода у колодязях з конденсатом, до нас, а не у компанію «Укргазвидобування» чи НАК «Нафтогаз» напряму?

Коло: До тих, хто ближче, до представників влади.
Олександр Біленький: От ті представники влади, якими ми є, акумулювали усі вимоги, підрахували все: кожен кілометр доріг, які розбивають не тільки «Укргазвидобування», шлам у ярах – хоча це теж не тільки вони, землі, які треба було людям віддати – 4 тисячі гектарів у Машівському районі.

Коло: Набагато краще віддати погодження невідомим фірмам.
Олександр Біленький: А що таке відомі чи невідомі фірми?

Коло: У нас близько 20 фірм-ліцензіатів, які не видобувають газ, нічого на ліцензіях не роблять.
Олександр Біленький: А хто регулятор цих процесів? Кабмін. Так хай викреслить обласні ради з погоджень.

Коло: Обласна рада має повноваження відкликати ліцензії. І чомусь у НАК «Нафтогаз» забрала свого часу 3 ліцензії, ініціювала цей процес, його протягнули досить успішно, чому не можна зараз…
Олександр Біленький: Ініціював цей процес нардеп Сергій Каплін, який і подав до нас депутатське звернення. Ми його пустили у роботу і воно було доведено до кінця.

Коло: Тобто якщо зараз якийсь із нових нардепів ініціює…
Олександр Біленький: Абсолютно так.

Коло: Ви займетесь цим питанням?
Олександр Біленький: Так.

Коло: MERIDIAN POLTAVA – україно-шведський фестиваль, який проводять уже кілька років у Полтаві та Решетилівці – виявилось, не усім подобається. На останній сесії обласної ради було зачитано звернення про те, що замість вкладати туди кошти, краще б полтавських літераторів профінансували. Чи вплине це на проведення наступного фестивалю на Полтавщині?
Олександр Біленький: Приїхали хлопці, запропонували концепцію, я з Валерієм Головком (екс-голова облдержадміністрації – примітка авт.) зустрівся і ми прийняли спільне рішення ініціювати питання перед депутатами про виділення коштів. Концепція була зрозуміла – повернення Полтаві статусу центру, де збираються кращі письменники, поети. До мене приходив пан Мінгальов (полтавський митець – примітка авт.) минулого року і пропонував провести фестиваль документального кіно «Україна-Ісландія». Я запропонував вмонтувати його у MERIDIAN POLTAVA. Він спілкувався із Святославом Померанцевим, директором фестивалю, не знайшли спільної мови і після цього почались «броженія». До речі, на MERIDIAN POLTAVA цього року я озвучив ідею суто полтавської локації, щоб там брали участь полтавські літератори, це було б правильно.

Коло: Фестиваль проводився у Полтаві і у Решетилівці, звідки Ви родом. От це решетилівське лобі – чи не страждають інші райони від вашого патріотизму? Чому б у Нових Санжарах не провести фестиваль?
Олександр Біленький: А давайте запитаємо – чи потрібен він Новим Санжарам чи Кобелякам? Через Бюджет участі ми розуміємо: потрібен той чи інший бюджет громадам чи вулицям через співфінансування. Люди скидаються коштами, дають їх для реалізації проекту – ми розуміємо, що їм це цікаво. А коли робимо на вулиці, умовно кажучи водогін, а нам кажуть: не потрібно – у нас є свердловина, а Ви угробили бюджетні кошти, і таке буває.

Коло: А якщо не про фестиваль, а про решетилівське лобі у обласній раді?
Олександр Біленький: В умовах певної регіональної конкуренції ми створюємо умови для усіх. Рівні. От що таке громадські бюджети про які ми говоримо? Хтось може подати і реалізувати ідею, а хтось повертає кошти у бюджет.

Коло: Тобто у Решетилівці більш активні люди?
Олександр Біленький: Справа у тому, що той, хто відповідає за ці процеси, доводить справу до кінця. Можу назвати дуже багато прикладів, коли ми починали процес із бюджетоутворення регіонального, а потім переходили уже на рівень державного фінансування. От фабрика художніх виробів у Решетилівці, яка закрилась. Майно передали приватним особам. Ми вирішили це. На безоплатній основі забрали майно на баланс обласної ради, депутати підтримали, я дуже вдячний їм за те, що вони цей майбутній комплекс зберегли. Але вони підстрахували на короткий період, бо ми домоглись того, що минулого року було створено на всеукраїнському рівні Центр вишивки і килимарства на державному фінансуванні. Це 100 робочих місць. З державного бюджету виділено 38 мільйонів гривень – я про те, що коли є команда, простіше працювати.

Коло: У Решетилівці команда краща?
Олександр Біленький: Вона є. Однозначно. Візьмемо спорткомплекс «Колос». 40 мільйонів з обласного бюджету передбачали на його реконструкцію. Зараз ці кошти будуть виділені з ПРООН. Із обласного бюджету – тільки 20 % співфінансування. Чому про це не думає ніхто з тих, хто нам закидає, що усе – у Решетилівку? Чому вони не читають сайти інституцій міжнародних, які виділяють гранти? Дуже просто критикувати, але коли поринаєш у цей процес і живеш ним, то хочеш принести користь. Кожен бачить її по своєму. У когось – фінансова, у мене – інша.

Коло: Яка?
Олександр Біленький: Я колись людям слово дав. Я його витримаю до останнього дня роботи своєї каденції. Коли він там буде – не знаю, це вирішить Верховна рада мабуть. Скажу людям: зробив, можете порівняти як було до мене, як після. Повинна бути відповідальність. У мене було 6 цілком конкретних передвиборчих ініціатив: із них 5 виконано.

Коло: А що залишилось?
Олександр Біленький: Сітроцех. На посаді я цього не зроблю, а як знімуть – то можна буде займатись.

Коло: Коли Ви востаннє були у відпустці і закордоном?
Олександр Біленький: Буквально кілька днів тому повернувся з Естонії. Я люблю Прибалтійський клімат – Естонія, Фінляндія. 4 дні.

Коло: А відпустка?
Олександр Біленький: 14 днів я був удома. Мається на увазі – на роботі. Нереально бути у відпустці з увімкненим телефоном.

Коло: Ваш син зараз проходить службу у прикордонних військах. Хто приймав це рішення? Де він зараз служить?
Олександр Біленький: Житомирська область, на кордоні з Білорусією. Якби він не захотів – у нього була б купа причин туди не йти. Він для себе прийняв рішення і пішов на строкову службу на 1,5 роки. Прикордонні війська – то була якраз моя пропозиція, бо його дід проходив військову службу на Далекому сході біля острову Даманський під час радяно-китайського конфлікту. Був вибір – нацгвардія і прикордонні війська і я згадав за певні прикордонні традиції.

Коло: Ваше побажання наступнику, що Ви порадите, які ініціативи необхідно продовжити, на чому обов’язково акцентувати увагу?
Олександр Біленький: Дуже важливо, щоб це була людина, яка вболіватиме за інтереси громад, відстоюватиме самоврядні органи. Але ситуація може бути інша з точки зору проведення адмінреформи: адміністративно-територіальної і децентралізації. Якщо будуть виконкоми, то це буде колосальна відповідальність якраз на керівництві обласної ради. Тому щось побажати дуже важко – це буде інший процес, інший механізм, але ніколи не потрібно забувати про відсутність дистанції між людьми і владою. Я не говорю зараз про прийоми громадян – то дурниця і атавізм. От коли у тебе щодня прийом громадян там, де ти проживаєш і спілкуєшся – це найбільш реальний фактор. Я проживаю у дуже невеликому населеному пункті, не у котеджному містечку. Кожного дня у нас відбуваються перманентні спілкування, які переростають у прийом виборців, навіть у магазинах. Також дуже важливо, на чому людина, яка прийде до керівництва, спеціалізується: промисловість, громадські ініціативи, сільське господарство. Важливо, щоб ця людина, отримавши проблему для вирішення, могла відразу ж поставити завдання своїм підлеглим – я бажаю створити нормальну команду і саме от у такій конфігурації можна вирішувати будь-які питання. Командний принцип. Немає «я» і «Аве Цезарь».

Коло: І Ви таку команду створили?
Олександр Біленький: Так.

Автор: Тетяна Цирульник

• #Полтавська обласна рада
• #Олександр Біленький