Віртуальна реальність: чи можна вилікувати залежність від комп’ютера та мобільного

Віртуальна реальність: чи можна вилікувати залежність від комп’ютера та мобільного
11 грудня 2018, 10:30   0
Фото – pedagogy.lnu.edu.ua

Відтоді, як комп’ютери, Інтернет та смартфони з’явилися в нашому житті, медики все частіше говорять про негативні аспекти користування гаджетами. Ідеться не про псування зору, хоча це також проблема, а про надмірне людське захоплення ПК, соцмережами й телефонами.

Фото – inspired.com.ua

Лікарі виокремлюють залежність як захворювання й погану звичку, яка не досягає того рівня вираження, як залежність.

Діагноз «комп’ютерна залежність», або ком­­п’ютерна ігроманія, комп’ютерний фанатизм, комп’ютерна адикція, комп’ютерна наркоманія тощо, здебільшого ставлять підліткам або молоді.

– Якщо говорити про дітей, то в більшості період формування залежності – це підлітковий вік. А дитина – це індикатор сімейних стосунків. Тому якщо в родині проблеми, то, відповідно, це позначиться й на ваших нащадках, – резюмує лікар-психотерапевт Іван Лобанов.



Фахівець додає, що в сім’ї правилом мають бути шанобливі стосунки як між старшими членами родини, так і відповідне ставлення до дітей. Це важливо, адже практично в кожній залежній сім’ї яскраво виражена неповага.

– З народження ми маємо базові психологічні потреби. Із них дві, які мають вплив на залежність: потреба в автономії та безпеці. Брак автономії в дитини призводить до того, що в неї не розвиваються відповідальність або самостійність. А якщо перестаратися з безпекою й опікою, формується залежна людина. На цьому тлі в неї вже може розвиватися інша залежність: від комп’ютера, мобільного тощо, – каже лікар.

Комп’ютерну залежність діагностують частіше в молодого покоління, але це не означає, що в старших немає схожих проблем.

– Якщо раніше вживали міцний алкоголь, то зараз більше п’ють легкі алкогольні напої: пиво чи енергетики, – говорить Іван Лобанов.

Психотерапевт каже, що люди, які виросли без мобільних та Інтернету, мають інші залежності.

Причинами цього стають: спустошеність, нудьга, депресивні й тривожні стани або пошук задоволень.

Із цього можна зробити висновок, що часто залежність – це наслідок якоїсь іншої психологічної проблеми.

Про симптоми

Насамперед у залежних людей починають страждати соціальні зв’язки: робота, навчання, стосунки. Така особа замикається у собі, ні з ким не спілкується. І якщо позбавити її доступу до гаджету, виникає агресія.

Психологи виділяють три етапи залежності від комп’ютера чи Інтернету:

– ризик роз­­витку (збільшення кількості часу, проведеного за комп’ютером, втрата відчуття часу, зростання обсягів витрачених коштів на ком­­п’ю­­терну діяльність, перші ознаки соціальної дезадаптації);

– сформована залежність (емоційно-вольові порушення і психологічна залежність, дезактуаліза­­ція основних фізіологічних потреб – сну, відпочинку, їжі, особистої гігієни, збільшення часу, проведеного за комп’ютером, за рахунок навчання, роботи, соціальних і особистих стосун­­ків, безпорадність у світі соціальних норм і відносин);

– тотальна залежність (безуспішність спроб контролю­­вати роботу з комп’ютером, роз­­сіяна увага, психомоторні пору­­шення, мимовільні друкувальні рухи пальців рук, агресивність під час спроб інших перешкоджати ком­­п’ютерній діяльності, фізичні симпто­­ми – головний біль, біль у спині, сухість в очах, оніміння й біль у пальцях кисті, виражена соціальна й сімей­­на дезадаптація).

Коли бити на сполох

Працювати краще на випередження, каже лікар, поки звичка не сформувалася в залежність.

– Якщо є підозри на формування залежності, то краще звернутися до сімейного психолога, щоб він допоміг проаналізувати цю ситуацію й поглянути збоку, чи є якісь відхилення від норми, – каже Іван Лобанов.

Психотерапевт зазначає, що залежність здебільшого має дві мотивації: або впоратися з поганими емоціями, або отримати задоволення. Якщо йдеться про задоволення, то дитині або підлітку часто достатньо дати якусь цікаву активність й замінити ігри в комп’ютері чи телефоні.

Дорослим, говорить лікар, у цій проблемі зарадить лише лікування, адже в більшості з віком залежність укорінюється.


Фото – radiosvoboda.org

Як контролювати себе й дітей

– Якщо є залежність, однозначно, треба звертатися до спеціаліста. Якщо погана звичка, треба встановити для себе чіткі межі користування, наприклад, мобільним. Вони можуть бути дуже індивідуальні: півгодини, годину на день, – каже Іван Лобанов. – І, власне, користування може бути теж різним. Наприклад, видалити з телефона соцмережі, не користуватися з мобільного Інтернетом тощо.

Психотерапевт радить дотримуватися свого індивідуального плану, визначити пріоритети, поставити собі запитання: що для мене поганого в цьому користуванні комп’ютером, мобільним чи Інтернетом і які можуть бути наслідки.

– Можна також застосувати стратегію заміщення. Подумати: «Якщо я позбавляю себе соцмереж, то чим це заміню: реальним спілкуванням, іншою активністю тощо».

Автор: Наталка Сіробаб

Здоров'я 11 грудня 2018, 10:30

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції