«Коли про булімію дізналася мама – вона плакала», – історії полтавців, здатних на все заради гарного тіла

05 травня 2017, 16:20 0

Джерело - cloudberrystudio.ru

Формулу гарного самопочуття та здорової ваги знають всі: правильне харчування плюс фізичні навантаження. І, здається, все дуже просто, проте у погоні за струнким та привабливим тілом чоловіки й жінки здатні наробити дурниць.

Журналістка «Коло» поспілкувалася з двома людьми, які на власному досвіді відчули, як воно – надто захопитися ідеєю «ідеального тіла».

Хотіла схуднути – отримала булімію

Перший приклад – історія дівчини Світлани, яка усіма силами намагалася здобути бажані «90-60-90». Проте йти важким шляхом (правильно харчуватися і займатися спортом) для дівчини виявилося надто довго і складно.

– Підлітком я важила цілих 75 кілограмів, які для мене здавалися неймовірно страшними – я ненавиділа своє відображення у дзеркалі, намагалася всіляко уникати його, навіть плакала. На жаль, діти, які мене оточували, – однокласники, друзі – часто насміхалися, навіть подекуди цькували. Лише для батьків та бабусі з дідусем я була «квіточкою» і «ластівочкою», – розповідає Світлана.

Гарним поштовхом до того, аби вона почала худнути, стало перше кохання. Тоді Світлана вирішила, що варто ставати стрункою, інакше на неї ніколи не звернуть увагу.

– Я почала з простого: крутила обруч і перестала їсти солодке – результат не забарився. У перший тиждень втратила три кілограми. Із тої пори почала щодня трохи тренуватися. Проте солодке знову почала вживати. Так повільно (приблизно два роки) я втрачала вагу, поки ваги не показали «58 кілограм». Щастю не було меж. Проте на носі був випускний, тож хотілося схуднути ще якомога більше – вразити всіх змінами і красою.

Світлана почала рахувати калорії і не їсти після 6-ї вечора – усім відомий стереотип схуднення.

І дійсно, менше ніж за місяць дівчина втратила 4 кілограми.

– Після випускного я продовжувала зменшувати кількість їжі, спожитої за день. Так, я десь з місяць прожила на сто грамах творогу, двох-трьох яблуках і, можливо, грамів з 5-10 шоколаду щодня. Також могла з’їсти шматочок сиру чи ще чогось, чого дуже хотіла. Проте потім сильно себе картала. Провина вже тоді посилилася в мені.

Дівчина тоді багато спала, сил не вистачало ні на що, по вечорах, після шостої, вона дивилася кулінарні програми, давлячись слиною, переконувала себе, що треба приготувати завтра те, що побачила на екрані телевізору, але зранку починала знову: 100 грамів сиру і яблуку. Ніякого цукру!

– Здавалося, при такому існуванні, бо життям я назвати це не можу, мені відкритий шлях до анорексії. Проте ні, все змінив один випадок: одного дня тато приніс кілограми зо три галетного печива і три літри меду. Я дозволила з'їсти собі одне, змащуючи медом… Потім ще одне… Зчулася вже тоді, коли не було половини пакета з печивом і десь четверті банки меду. Мій живіт був неймовірно наповнений, здавалося, трісну. Вихід прийшов до мене миттєво: туалет.

Тоді Світлана вперше «звільнила» свій шлунок неприроднім шляхом. І саме в ту мить булімія, яка розпочиналася повільно, проявляючи себе як постійне почуття голоду і провина за з’їдений шматок, «вирвалася» назовні.

Булімія – патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується у деяких випадках слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Хвороба інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі.

– Я хворіла з рік, поки не вирішила, що треба з цим щось робити. Майже щодня я наїдалася донесхочу, а потім бігла до унітазу. Найжахливіше було, коли про це дізналася мама – вона плакала.

Що ж кажуть лікарі?

Світлана вирішила лікуватися аж тоді, коли її організм «дав збій». Обстеження у гінеколога показало кісту на яєчниках, хоча генетичної схильності до утворення їх дівчина не мала, та й раніше ніколи проблем не було, а обстеження у гастроентеролога – гастрит.

– Коли побачила Світлану вперше, то подивувалася кольору її обличчя: жовтувато-сірий. Та і сама вона була дуже виснаженою, – розповіла полтавський гінеколог Діана Дервіш, яка й поставила діагноз Світлані. – Так як спершу лікарі навчаються на лікарів загальної практики, а вже потім обирають собі направлення, я розумію чому булімія привела Світлану саме до мене. Ця хвороба окрім кишківника та шлунку може вплинути на ряд інших органів: мозок, щитовидна залоза, гіпофіз, серце. В особливій зоні ризику дівчата-підлітки, так як збій у гормональній системі дуже негативно відображається на репродуктивній системі і, як результат, на здатності мати дітей в майбутньому. Булімія може призвести навіть до смерті.

Діана Дервіш

Якщо з проблемами репродуктивної системи дівчині вдалося розібратися за допомогою хірургічного втручання, то булімія потребує втручання психолога або навіть, у складних випадках, – психіатра.

Світлана звернулася до знайомої – психолога з Харкова Валерії Базилевич. Та – молодий спеціаліст, одначе вирішила допомогти. Також психолог зауважила:

– Коли людина помічає постійну потребу в їжі, не може зупинитися під час процесу вживання її, не відчуває насичення – це перші «дзвоники», які свідчать про те, що вам необхідно задуматися про стан свого організму. Найкращий варіант – звернутися до гарного психолога, який вам допоможе. Бо, коли затягувати з лікуванням, думаючи, що все пройде самостійно, може потребуватися більш глобальне лікування. При чому, не лише вашого психологічного стану, а й фізичного.

Валерія Базилевич

Тепер Світлана бореться з хворобою.

– Більше немає об’їдань, немає штучного викликання блювоти, проте, я думаю, що хвороба зі мною назавжди. Іноді все одно виникають думки, аби піти і наїстися чогось так сильно, як можу. Тримаюся всіма силами.

Стероїди як спосіб отримати гарні м'язи і депресію

Наступний герой публікації – Іван. Хлопцю, на відміну від Світлани, було навпаки важко набрати вагу. При зрості метр дев’яносто його вага була надто малою.

– Я дуже комплексував з приводу свого зовнішнього вигляду. Мені хотілося бути здоровим та мати шикарні м’язи. А то на фоні інших хлопців я виглядав, м’яко кажучи, не дуже.

Кращий друг Івана, Євгеній, вирішив записати товариша у тренажерний зал, аби швидко підкачати тіло.

– Тоді я дуже проблематично набирав вагу. Проте друзі, з якими познайомився у «тренажерці», порадили пройти кілька курсів зі вживанням стероїдів. Так я почав робити собі ін’єкції цих препаратів. Вагу набрав дуже швидко.

Хлопець за кілька місяців став важити близько 80 кілограмів, а його м’язи росли й росли. Проте раптом почалися наслідки:

– Я почав погано спати. На обличчі з’явилися висипи. А коли пропускав курс, то швидко втрачав вагу. Звісно, це мене не влаштовувало. І я покинув взагалі. Далі – депресія, схуднення на 15 кілограмів, ще більші висипи. Дуже шкодую, що взагалі почав «курити».

Стероїди вживають одержимі роботою над тілом, - тренер

Полтавський тренер Руслан Коношенко коментує:

– Розумієте, частіше за все вживати певні препарати, які покращують стан м’язів, допомагають досягати ліпших результатів, починають вживати спортсмени, які вже схиблені на роботі над тілом. Особливо, коли перед спортсменом з’являється ціль перемогти у якихось змаганнях, він ні про що не думає, робить все, аби її досягти. Коли починати вживати стероїдні препарати «без розуму», то починаються проблеми з гормональною системою, також дуже страждає печінка.

Руслан Коношенко

Але тренер вважає, що у професійному спорті не обійтися без певних стимуляторів, тим паче тоді, коли людина цим живе.

– Якщо бодібілдер одержимий ідеєю отримати ідеальне тіло, то він покладе на вівтар і своє здоров’я, і життя. Ну і фармакологія не стоїть на місці.

Ну а редакція «Кола» всіляко підтримує бажання працювати над собою, проте ми за методи, які не нашкодять вам. Тож худніть і займайтеся спортом із розумом.

Читайте також: Лохвицький інтернат замовив у комунальній аптеці ліки за завищеною ціною

Автор: Ярослава Фоніна

Здоров'я 05 травня 2017, 16:20