Бути вдячною за 860 гривень у місяць державі чи ні?

23 січня 2018, 13:50   0271

Я стала мамою трохи більше ніж рік тому. Під час вагітності, окрім того, що треба пережити пологи, мене лякав і той факт, що я не отримувати зарплату, а  лише допомогу від держави у розмірі 860 гривень у місяць. Трішки бадьорила перша сума (понад 10 тисяч гривень), яку дають, але я розуміла, що вона скінчиться швидко. Декому з моїх знайомих її не вистачило навіть на бажаний візочок.

Тоді я ще не уявляла, а тепер знаю, що можна купити дитині на суму, яка менша у 4 рази від мінімалки (3 723 гривні з 1 січня 2018 року). Нині нам не вистачає допомоги навіть на підгузки. Намагаємось витрачати її на щось більш корисне. Для прикладу, одяг чи іграшку. Подруга твердить, що її крихітці, якій півроку, такої «руки помочі» поки що достатньо на місячний запас цього товару. Хто зі знайомих дівчат годує своїх чад виключно сумішшю, то купленою на цю суму найдешевшої –  вистачає лише на два тижні. І очевидно, що з кожним роком, купити на таку допомогу можна все менше і менше, бо ціни ж у нас скачуть і скачуть.

Читаючи різні форуми та спілкуючись на тему «мама й дитина», зустрічаю розбіжності в поглядах щодо допомоги держави матерям у декреті. Я їх поділяю на дві групи.

Перші скаржаться:

Що можна купити дитині на 860 гривень у місяць? Нехай самі (керівництво держави) спробують на них прожити з дитиною!

Інші їм у відповідь:

– Держава не зобов’язана забезпечувати Вас у декреті, для цього є чоловік! Існує все таки різниця між поняттями «забезпечення» та «допомога».

Дитину мають забезпечувати батьки, а не держава. Не можете забезпечити – не народжуйте!

– Я б відмінила ці виплати взагалі, щоб не народжували заради грошей. У Європі, в яку ми так прагнемо, така допомога не видається, і мами швидше на роботу виходять.

– Коли я народжувала, взагалі нічого не платили. Тому будьте вдячні й за те.

Хоч які не переконливі останні аргументи, та я не розумію, чому  українка, яка покращує демографію країни, в якій населення скорочується надмірними темпами, отримує допомогу на дитину, а не хоча б прожитковий мінімум? Чому вона, отримує щомісяця суму меншу, аніж той, хто, для прикладу,  – у статусі безробітної (го)? Вона ж так само тимчасово втрачає свій заробіток.

Щодо чоловіка породіллі,  то чи великий відсоток нині у нашій країні отримує дохід, який дозволяє їм оплатити комунальні послуги? Прогодувати всю свою смію (p.s. у декого не одне чадо, а допомога ж нині вже не залежить від того, якій за рахунком дитині ти дав життя) зважаючи на те, як нині все дорожчає? Одягти, взути… список необхідних буденних витрат ще можна довго продовжувати.

Через це дехто з татусів їде працювати за кордон, а мами змушені раніше виходити з декретної відпустки. І я зараз не про ту категорію мам, які виходять на роботу через бажання самореалізації.  А про тих, хто хоче максимально насолодитись першими роками життя доньки чи сина, дати їм достатньо свої уваги, любові, виховання й нічого не пропустити!

Проте в будь-якій ситуації слід шукати позитив. Так, уникаючи подібних труднощів, мами-декретниці часто знаходять в собі інші здібності, які приносять їм дохід, не виходячи зі стін оселі. А інколи такі зміни, перепрофілювання – стають справою їхнього життя, роблять їх успішнішими.

Тому, не розумію, але дякую і за таку допомогу.

(p.s. Мамам і татам, які виховували нас без підгузків і державної допомоги, – низький уклін. Також уклін мамам-одиначкам, які належно дбають і виховують своїх дітей, – це взагалі окрема тема).

23 січня 2018, 13:50 271

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь