Cьогодні
Сергій Іващенко: «Хочеться, щоби Полтава асоціювалася із фонтанами, чистотою та туризмом, а не корупцією, злиднями та популізмом»
07 липня 2020, 09:00 0
У червні представники полтавського бізнесу, які входять до окремих бізнес-асоціацій та об’єднань, виступили із досить неочікуваною заявою про делегування одного зі своїх членів, забудовника Сергія Іващенка, у якості кандидата на посаду міського голови від партії Президента Зеленського «Слуга народу». Стартова інформаційна хвиля від цієї заяви спала, але якогось визначення у цьому питанні немає. Сам Іващенко до цього часу послідовно не коментував своєї можливої участі у виборах. Одночасно з цим, представники президентської партії наголошують, що рішення не прийнято.
Ми зустрілися із Сергієм Іващенком вранці у мікрорайоні «Садовий». Звісно, що біля фонтану та відкритої кілька днів тому фотозони. Незважаючи на ранок понеділка, біля води вже бавляться діти, поглянувши на них, Сергій Васильович набирає спеціаліста та дає йому завдання перевірити воду у фонтані й за потреби очистити її. Тут же телефонує своєму іншому підлеглому та дає вказівку покласти плитку до фото-зони, щоб там було не просто красиво, а й зручно і комфортно фотографуватися в дощову погоду.
Віднедавна у Садовому є нова фотозона
– Ви нам так професійно поводите екскурсію своїм мікрорайоном, що я розумію ступінь вашої особистої інтеграції у всі стадії будівництва – від проектування, до завершального озеленення.
– Я і не приховую. «Садовий» – це одне з моїх улюблених дітищ. Звісно, що я не єдиний батько усього цього – ми змогли створити дуже велику і дуже професійну команду. Кожен з нас вклав частинку своєї душі у мікрорайон. Тому тут все – дуже продумано, вивірено, кожна дрібниця.
– А Ви пам’ятаєте, які емоції та думки Вас переповнювали коли тільки почали під цим проектом? Чи справдилися Ваші очікування та сподівання?
– О так, це було як захворіти на щось. Звісно, спочатку був тверезий розрахунок, планування, калькуляція. А потім ми вже жили у форматі «особистих переживань». Як нам тут жити, як виховувати дітей. Їхнє дозвілля та безпека. Навчання та доступ до інфраструктури. Наприклад ідея фонтану – це ж суцільні емоції. Така інвестиція для продажу квартир не є обов’язковою. Але ми не міряли наші ідеї виключно комерційної перспективою. Це просто звичайні людські емоції та сусідське ставлення.
– Знаю, що ваша команда доклала багато зусиль для збереження дубової алеї та залишків яблуневих садів. Це також із розряду емоцій?
– Це суто по-людськи правильно. Ну як можна знищувати столітні дуби?! Їх могли висаджувати наші діди, вони дарували радість і прохолоду тисячам полтавців. І тут – замість них якісь гаражі. Так, ми досить жорстко стали на захист нашої дубової алеї. І зараз – це окраса і гордість не тільки моя, чи мікрорайону, але й усієї Полтави. Нам це коштувало чимало нервів, часу, ресурсів. Але воно того варто. Що ж стосується, плодових дерев, то це наша історія. Тут справді був яблуневий сад, який вже втратив своє промислове значення. Але екологічну цінність – не втратив. Тому і зберегли цілими шматками його частини. І плануємо надалі підсаджувати новими саджанцями.
– Повертаючись до фонтану. В Полтаві був відомий корупційний скандал довкола ремонту центрального міського фонтану майже за 30 мільйонів бюджетних гривень. Ви у своїх дописах якось іронічно пройшлися по цьому скандалу, апелюючи до скромної вартості вашого фонтану. В чому тут проблема, на ваш погляд?
– Ну мені здається, що тут якраз все очевидно. Корупція, непрофесіоналізм, безгосподарність. Більше нічого. Пам’ятаєте як і відомому фільмі про Шуріка – хтось так і не зміг розділити власних і державних баранів. Для міської влади (і мені байдуже – нової чи старої) міський бюджет це щось типу власного гаманця. Але це ж не правда. Це наші з вами гроші, як платників податків. Тому і всі ці подачки, цукор, лимони, гречка, доплати для пенсіонерів – це вкрадені раніше податки всіх полтавців.
Але навіть і тут є проблеми. Вони не просто вкрали гроші з наших кишень, але навіть і зробити якісно не можуть. Тому що для чиновників якість – взагалі ніякий не пріоритет. Тяп-ляп, гроші відмив – пішов на інший об’єкт. Немає розуміння планування, відбору матеріалів, оцінки технології, контролю за якістю. Суцільна імітація!
– Ми якраз перейшли до чутливої теми. Останнім часом Ви почали вести, так би мовити політичне позиціонування. Ваші заяви, пости, фрази набувають політичних ознак. Ви зібралися в політику?
– Справді? Можливо просто ми з Вами раніше не так багато спілкувалися. Я завжди був відвертим у своїх оцінках. За це і вигрібав по життю.
– Перефразую. На початку червня, полтавський бізнес виступив з досить гучною заявою про ваше делегування в політичну силу Зеленського у якості кандидата на посаду міського голови. Що це означає для Вас особисто? Чи була реакція від партії?
– Дивіться. Тут немає ніякої таємниці, але є багато внутрішніх коливань. Спочатку історія. У березні у нас у всіх була зустріч із Президентом. Треба віддати належне, Зеленський досить непогано розуміється на особливостях полтавської кухні. Він чудово знає, що десятиліттями в Полтаві правлять якісь «договорнякі» та «мєждусобойчікі» - політичні клани фактично розділили місто між собою і періодично змінюють партійні квартири, щоби зберегти цей вплив. Нам всім це давно набридло. І ми булі раді почути, що Президент готовий зламати цю систему. Є спів падіння. Ми всі хочемо змін. Він буде їх робити на глобальному, всеукраїнському рівні, а нам було запропоновано проводити їх на локальному – Полтавському. Він так і сказав – хочете змін, робіть їх. Дайте мені своїх кандидатів. Бізнес попросив час на відбір і делегування. І от у червні цей крок був зроблений. Мені дуже важливо, що це подання підтримали підприємці із різних професійних об’єднань.
– Була якась реакція?
– Звісно що була. Але це непростий процес, консультації тривають. Ви ж розумієте, що зламати цю кругову поруку в Полтаві буде непросто. Потрібно все дуже добре продумати, зважити, прорахувати, об’єднати всі прогресивні сили. От саме це зараз і відбувається.
– А для Вас особисто – що це? Навіщо вам таке неспокійне життя?!
– Хороше запитання. Складне. Для всіх. Однозначної відповіді немає. Але спробую тезами. Ви бачите, що по своїй суті я, як це модна зараз казати, - «кріейтор». Я люблю створювати. Будувати будинки, прокладати комунікації, формувати ефективні команди, піднімати збанкрутілі підприємства. Для того, щоби жити таким життям потрібна сміливість і готовність до подолання внутрішніх і зовнішніх бар’єрів. Тому, мене завжди коробило від фрази «від мене нічого не залежить», або «всі вони однакові». Повірте – від волі людини багато залежить. І всі люди - зовсім різні! Тому для мене фраза «Політика – брудна справа» - це по суті новий виклик. Внутрішній. Я знаю, що в нашій країні, в нашому місті багато що відбувається неправильно. Я маю своє бачення необхідних змін. У мене є досвід таких змін у своїй діяльності. Тому – «візьми і зроби!» Оце напевно так, якщо тезово.
З найріднішими - дружиною та донькою
– До речі про розуміння і підтримку найближчих – родини. Як реагують на ваше рішення дружина, діти?
– Перше і головне. Моя Ірина і діти – це справді головна підтримка. В усьому. Жодної справи я не розпочинав, не обговоривши її з найближчими. Але в даному випадку, ви маєте розуміти, що не було якогось такого рішення чи дії, яка потребувала обговорення. Моя громадська активність – це просто прояв власної життєвої позиції. Не більше не менше. Знаючи дружину, хочу сказати, що навряд чи їй до вподоби сама ідея моєї політичної діяльності. Але така вона в усьому: «Прийняв рішення – дій. А я буду підтримувати». Це – дуже важливо.
– Про футбол. Всі в Полтаві знають, що Ви активний вболівальник. Підтримуєте футбол, команду «Полтава», самі ганяєте м’яч. Для вас футбол це що – нестача адреналіну, хобі, соціальний статус.
– (сміється) Точно це не про статус. До речі, якщо говорити про божевілля вболівання, то я вам скажу, хто у нас в родині безбашенний вболівальник – моя Ірина. Ви собі не уявляєте які емоції вирують, коли вона на стадіоні, чи біля телевізору!
Щодо мого ставлення до футболу, то це ще з дитинства. Я люблю активний спосіб життя. Справді сам ганяю інколи. Тому підтримую СК «Полтава». І тут також у мене є мрія, яку я поступово перетворюю на завдання. Ставлю цілі і поступово досягаю їх. Хочеться щоби діти відійшли від своїх гаджетів і знову повернулися до спорту. А це можна зробити лише через підтримку і популяризацію спорту. От цим ми й займаємося! Ви ж зрозумійте, все починається з мрії! Успіх – це нездійсненна мрія і велике бажання її реалізувати! І так в усьому.
Автор: Ніна Король
7 червня 2020
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь