Затримання у Полтаві міжнародного кіберзлочинця - версія потерпілих сусідів

1. >
2. Кримінал >
3. Затримання у Полтаві міжнародного кіберзлочинця - версія потерпілих сусідів

Затримували злочинця у квартирі сусідів, виламавши там двері. Там же проводили і слідчі дії. Фото - ТСН

30 листопада у Полтаві зі стріляниною та залученням київського підрозділу КОРД затримали організатора кіберзлочинної групи Avalanche Генадія Капканова. Злочинна група існувала 7 років та встигла наслідити у майже 30 країнах. Про затримання злочинця відзвітував сам Генеральний прокурор. А вже за кілька днів його по-тихому відпустили рішенням полтавського суду після чого він зник у невідомому напрямку.
І поки правоохоронці знову зайняті його пошуками, «Колу» стала відома ще одна постраждала у цій історії сторона.

Версія людей, чиє помешкання знаходилось по сусідству з квартирою, де переховувався злочинець.
То мав бути звичайний ранок 30-ого листопада. Кава, сніданок, а потім на роботу. Але не все сталося так, як мало би. Людей того дня розбудив дивний гуркіт з боку сусідів та шум сигналів пожежного автомобіля.  

– Перше, що спало на думку – пожежа у сусідів, – розповідає потерпіла. – Я кинулася до свого балкону, дивлюся – а туди пробирається якийсь чоловік. У нього зляканий вираз обличчя, а ще жестами показує: «Відкривай». Бачу, що ніби хтось за ним женеться. Чесно, я б відкрила двері, аби врятувати його від небезпечного лиха (думала ж, що пожежа), проте мене зупинив мій чоловік. Сказав, аби зачекала. Потім виявилося, що недарма, – пожежі не було, а у нас за вікном стояв якийсь невідомий. Ми вирішили покинути квартиру, залишивши злодія зачиненого на балконі. Вдвох, у домашньому одязі, щойно зі сну ми вибігли з квартири, зачинили її і почали шукати допомогу.

Як потім виявилося, псевдо-пожежа була організована спеціально – аби всі мешканці під’їзду покинули приміщення і вийшли на вулицю. Та все пішло трохи не за планом.
Великим мінусом для жінки стало те, що, живучи другий рік на орендованій квартирі, вона не познайомилася зі своїми сусідами. Тож коли чоловік та дружина вирішили звернутися до сусідів – їм ніхто не відчиняв. Лише одна бабуся вирішила відкрити двері, проте її слова не надто втішили подружжя: «Це ваші проблеми, тож робіть, що хочете».
Із жахом жінка усвідомила, що забула у квартирі телефон, тож з відчаю вирішила повернутися. Поки вона шукала свій мобільний пристрій, почула, як з боку балкону пролунало щось на-кшталт: «Стійте, а то я буду стріляти!»

– Коли я почула погрози, злякалася ще більше. Одразу втекла з квартири і наштовхнулася на чоловіка в масці. Він порадив йти звідти, бо в під’їзді небезпечно. Одначе куди я мала йти? Знову кинулася по сусідам, проте знову те саме – двері ніхто не відчиняв. У той час мені здалося, що всі навколо – вороги. Та й не знала я, що той чоловік у масці – це КОРД.  Я кинулася на вулицю, де був мій чоловік. Ми вдвох вибігли у двір, у котрому стояв невеликий натовп занепокоєних людей. Нам одразу сказали: «Тікайте звідси, бо тут будуть стріляти». Чоловік одразу побіг до поліції, аби сказати, що то на нашому балконі якийсь чоловік, запропонувати ключі, проте на нас ніяк не реагували.

На дворі було близько 13 градусів морозу, подружжя опинилося на холоді у домашньому одязі. Прихисток знайшли у «Кулінічах» неподалік. Здивувала реакція людей: на ридаючу жінку та занепокоєного чоловіка ніхто не звертав уваги – усі проходили повз, зайняті своїми думками та проблемами. На допомогу прийшла колега цієї жінки – вона надала їм можливість тимчасово пожити у себе вдома, поділилася своїм теплим одягом.
Чоловік же поспішив до свого будинку поспілкуватися з поліцією. Знову пропонував ключі, аби відчинити двері і схопити підозрюваного – представники правозахисних органів, що здійснювали арешт, це проігнорували. Натомість вирішили виламувати двері. Далі все відбувалось швидко: вибили двері, затриманого втягли через балкон і він скручений лежав на підлозі, проводили опис його майна, і все – справу виконано, правоохоронці пішли, забравши із собою як і свого «полоненого», так і все, що знадобилося для справи. А жінка лишилася віч-на-віч зі своїми проблемами: вибитими дверима і сильним шоком.

– Далі, куди б я не зверталася, чула одне: це ваші проблеми. Виходить, що ми тепер потерпіла сторона. І, як я потім дізналася від юристів, ми не маємо права нічого вимагати, бо ми – лише орендарі квартири, а не власники. А те, що зіпсували майно, ввели мене та чоловіка у стан, близький до серйозного нервового зриву, – нікого не хвилює. Це все наші проблеми.
Хазяйка квартири могла б звернутися до відповідних органів, аби відшкодували хоча б вартість дверей (ніхто вже не каже про якісь моральні збитки, ліквідація яких передбачає спілкування з психологами тощо), проте це також вартісна процедура: варто за гроші здійснити опис того, що поламано, найняти юристів, адвокатів.  

Полтавців, у чиєму помешканні проводилось затримання, за їхніми словами, наразі дивують дві речі: перша – це байдужість людей одне до одного, а друга – це дії з боку держави.

– От ніби всі згідно з законодавством діють, а простих людей до уваги не беруть взагалі, – підсумовує потерпіла, яка з особистих причин не захотіла назвати своє ім’я.

Ярослава Фоніна