Вчора
Полювання на пенсіонерів: сповідь потерпілої
02 жовтня 2017, 17:00 0
До редакції прийшла полтавка. Розказати про свою біду і попередити. Ім’я жінки ми приховаємо, а історію розповімо докладно.
– Я щодня гуляю пішки кілька кілометрів, уже багато років за будь-якої погоди. В районі 33 школи. Там і стадіон поруч, і парк. Мами з колясками там гуляють, діти, спортсмени, собачники. Ми усі уже одне-одного знаємо, вітаємось.
Біжать спортсмени – я в бік. Питаю:
– Яке коло біжите уже?
– Уже 5!
– А я ще тільки друге іду.
Я люблю молодь. Ніколи не нарікаю на них, їм набагато тяжче ніж нам живеться.
А потім на мене напали…
Того дня я гуляла близько 17 години. Було людно, але заходиш у алейку – і на кілька десятків метрів зникаєш з поля зору. Ішли мені назустріч 2 хлопців. Років 25, звичайні, оком не зачепишся. Пройшли мимо. Я зайшла у алейку, і у мені наче щось спрацювало – обертаюсь – а один з них уже тягне мене за золотий ланцюжок на шиї. Ланцюжок товстий і короткий. Він його тягне – а той не рветься. Він мене душив ним, а я не могла навіть крикнути. Насправді я не боягузка, а тут розгубилась – напали зі спини, як шакали. Врешті-решт він таки зірвав його і вони втекли. А я просто сіла в траву і сиділа. Жодної людини навколо не було.
Мене у поліції запитали – чому я відразу не викликала їх. А я була у стані шоку. Зателефонувала сину, він прибіг, прочесав район, нікого не знайшов. Наступного дня я пішла у поліцію. Не хотіла йти, а потім подумала – це ж розбій, треба повідомити. Заяву прийняли, показали фото, щоб я упізнала когось, але на мене зі спини напали, як я впізнаю?
Після нападу на шиї залишились синці та великий кривавий слід немов від удавки.
– Донька питає: болить? Тілесний біль – то дрібниці. Болить душа: хто ви, нападники? У вас є матір, як вас виховували, що ви напали на жінку? І ще питання – де наш дільничний? Колись він був, але нині ні його, ні патрульних у нашому районі не видно. А це ж територія біля школи, тут діти! Можливо, якби патрульні тут проїжджали, ладу було б більше. Та й директорці школи треба стежити за своєю територією.
– Я уже не витаю у хмарах, стала пильнішою. Іду й бачу якийсь молодик забрав у хлопчика телефон – типу комусь терміново подзвонити. Зирк – а тут я з сусідкою, він малому телефон віддав, каже: нікому не давай його. Днями бачила маму з коляскою, гуляє якраз у тому місці де мене пограбували, і ланцюжок золотий на шиї...
У поліції радять більше там не гуляти, але чому я повинна міняти своє життя? Хочу попередити пенсіонерів – на нас іде полювання. Ми – беззахисні, довірливі, не можемо дати опір. Тому знімайте з себе золото. А поліцію прошу повернути дільничного й іноді направляти патрульну машину у район 33 школи.
За даними полтавської поліції зривання золотих ланцюжків – найпоширеніший зі злочинів на вулицях Полтави.
На другому місті – виривання з рук (переважно жінок та пенсіонерів) гаманців та сумочок.
На третьому – виривання з рук телефонів, смартфонів та планшетів.
На четвертому – викрадення скутерів з легкодоступних місць.
Також поліція Полтавщини зазначає, що упродовж поточного року спостерігається позитивна динаміка поступового зниження рівня злочинності.
Читайте також: У Полтаві злодій під час затримання почав ковтати вкрадені прикраси
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь