У Полтаві є пункт тимчасової перетримки тварин домашнього типу в якому живуть лисички та білочки. ФОТО

1. >
2. Допомога >
3. У Полтаві є пункт тимчасової перетримки тварин домашнього типу в якому живуть лисички та білочки. ФОТО

Сьогодні ми завітали у родинний пункт тимчасової перетримки домашнього типу. Чому родинний? Бо пункт знаходиться прямо у них вдома і доглядають за тваринками всі члени сім’ї. Ми поспілкувались з мамою Оксаною та її донькою Анастасією. Їхньому пункту уже майже 10 років, але нещодавно вони створили ГО "В пошуках щастя" завдяки програмі UPSHIFT, яку в Полтавській області реалізує ГО "Нова Полтава", за підтримки ЮНІСЕФ. Ця програма фінансує актуальні проєкти, даючи їм можливість у розвитку.

Пункт тимчасової перетримки тварин домашнього типу знаходиться на Червоному Шляху, на вулиці Лисенка 53. Табличка з номером будинку одразу говорить за себе, її господарі зробили власноруч. Всього тут налічується 70 різних тварин. Спочатку нас зустріли собаки гучним гавканням та котики. Одразу з’явилось питання, як реагують сусіди? Чи звикли вони? Із сусідами пощастило, розповідає Анастасія, тому ніхто не жаліється.

У їх пункті також є і пташечки. Анастасія розповіла, що був голуб, якого вони відпустили, але той досі вертається поїсти, і якщо вчасно йому не насипати, знаходить миску і скидає на голову. На разі у них є один голуб у важкому стані, бо тримісячне лікування не приносить результатів. Є 2 сороки: Моріка в якої немає хвоста, зламані лапки та крила, і активний Мінхо, який сидить на плечі і може щось розповідати на вухо. Сорок колись жінка принесла у цей пункт, також є грак, якого волонтери особисто ловили по місту, бо у нього відрізана частина крила. Всі вони їдять кашу, м'ясо, курку. Також їм купують цвіркунів і зоофобусів. Таке годування обходиться дорого, кілограм цвіркунів коштує 3 тисячі гривень.

Із незвичних тут ще є аж 3 лисички, 2 хлопчика, яких викупили у притравку, це метод нацьковування мисливських собак на живі мішені. Такими мішенями якраз є лисиці. А дівчинку Ксенію викупили у людини з Зінькова, яка її маленьку держала на ланцюгу.

– Вона така манюсенька була і на ланцюгу. Тут собак шкода, якщо на ланцюгу сидять. А це лисичка. Ксюнічка зовсім ручна, вона цілується з нами, – розповідають волонтери.

Живуть вони тут уже близько 5 років, як тільки лисенята з’явились, господарі думали віддати їх в реабілітаційний центр, щоб потім відпустити на волю, але на той момент їх ніхто не хотів брати. Хлопців довелось каструвати щоб не було потомства. Раніше лисичок випускали погуляти, але зараз через відсутність нормального паркану з сусідами – бояться випускати.

– А хлопці, пам'ятаю, зимою поламали вольєр і пішли гуляти. Повернулись Ксюша і Белі. А Майлі вирішив ще погуляти. Так він ходив до сусідки, тряпочки по двору розкладував їй. Не знаю навіщо, і де від їх находив, а приходив їсти сюди. Нам довелося у ловців клітку брати, щоб спіймати його. Бо боялися, що він може піти до курей. Взагалі спочатку думали, що він і не повернеться, бо лисиця – дика тварина, а ні, знає де годують і вертається, – згадує мама Оксана.

Такий вольєр для лисиць коштував 16 тисяч гривень і це було вже 5 років тому. Все це волонтери роблять власним коштом.

Займається родина цим вже майже 10 років. Рахують по першому врятованому песику. Він у них всюди на банерах, афішах. За 2 тижні до народження наймолодшої дитини з’явилась перша тваринка.

– 3 вересня ввечері ми пішли витягнути зі смітника цуценят. Одинадцять було цуциків, але всі вони були вже мертві, лише двоє живі. Один хлопчик кричав на всю, цим він себе і спас. І дівчинка дуже красива була, чорно-біла. Вона ледь пищала, її придавили вже сміттям. І в неї була внутрішня кровотеча і до ранку вона не дожила, а цей хлопчик одужав. І оце два тижні я його годувала. Потім поїхала в пологовий, – розповідає Оксана.

– Після нього другою врятували рудого песика, його звати Нота і він досі живе у нас. Він був місцевим авторитетом, так би мовити, але так сталося, що він захворів, у нього була венерична саркома, тварина помирала. Стало його шкода, возили по клініках. У нас тут весь Червоний допомагав, бо всі ж його знають. Це ми тільки починали, вчилися, ще не вміли ні писати публікації, ні куди їхати, що робити, в які клініки краще звертатися. Поки перепробували всі ті клініки і все ж знайшли ту, яка нам подобається, – додає Анастасія

З вакцинацію тут дуже строго, контролюється все, тому що тварин багато і якщо у однієї вірус – він перейде всім. Тому обов'язково вакцинація щорічно, як від вірусних, так і від сказу. Зараз почали потроху вводити чіпування. Наразі тут чіповані всі собаки і декілька котиків.

В минулому році, був найважчий місяць в житті родини, у них був спалах вірусного захворювання котів, як собачий ентерит, тільки кошача панлейкопенія.

– До нас привезли в котячу родину, мама яких перехворіла цією хворобою. І її дітки були заражені ще коли були всередині. А у нас була ще одна мама з кошенятами, яких ми ще не провакцинували. І в нас похворіли всі, хто був не вакцинований або був вакцинований лише однією вакциною. І тоді ми втратили дуже багато тварин.

Звичайно, не без проблем. Волонтерам постійно не вистачає сухого корму для собак.

– Якщо взимку ми, наприклад, погодуємо кашею, то це зручно тим, що каша не скисає. Якщо ти зварив зранку, то ввечері ще можеш погодувати. Зараз, якщо ти зранку звариш, то до вечора вона вже не достоює. Тобто було б чудово, якби влітку можна було годувати кором.

Але щоб закупитися кором на їх притулок, конкретно на собак, не враховуючи котиків, це 150 кілограмів. Тому якщо у вас є бажання допомогти ось реквізити Анастасії Хан: 5168745179919847

Про апшифт родина дізналась від знайомих. В лютому 4 дні був будкемп, де команди вчили створювати проєкти, ставити мету, цілі, щоб вирішити проблему, з якою вони прийшли.

– Потім ми ці проєкти презентували, дуже класно було. Ці 4 дні, напевно, найкраще, що було за цей місяць. Там дійсно дуже багато чому нас навчили. Після презентації ми ще доробляли деякі нюанси, подавали проєктну заявку, потім нам прийшло фінансування і ми вже починали працювати над проєктом. Перше, що в нас було, це закупівля матеріалів. Ми купували неонатальний бокс. Це такий бокс, він чимось схожий на мікрохвильовку. В нього є свій підігрів, оксигенотерапія може бути, але треба докупити ще деякі матеріали. Там вентиляція йде, освітлення, дезінфекція. Він взагалі потрібен для того, щоб вирощувати маленьких тварин, новонароджених, кошенят, цуценят. І для важкохворих, якщо потрібна оксигенотерапія, наприклад. Так що завдяки цьому боксу, за цей проєкт, ми із маленьких врятували 5 кошенят. За весь проєкт ми врятували 23 тварин.

А саме ось ці малята були в боксі. В них мама загинула під час операції. Після кесарево в неї була зупинка дихання. Кошенят в неї було шестеро. З них тільки чотирьох врятували, у інших була та ж сама патологія, що і у мами.

У проєкт волонтери вписали бокс, чіпи і їх гордість і давня мрія – котячий вольєр. До цього котики жили у квартирі. Зараз родина своїми силами робить ремонт у одній з кімнат щоб котики з вулиці могли заходити до будинку через спеціальне віконце.

А вдома живе ще маленька білочка. Її теж принесли волонтерам. Вона впала з дерева і знайшли її біля собаки. Оксана зазначає, що таких білок у природі рідко зустрінеш, а випустити не волю теж не найкращий варіант, бо білочка може загинути через своє забарвлення.

Цей пункт люди уже знають, тому останнім часом дуже часто самі приносять тварин. А от як і кому потім віддавати цих тваринок? Для цього ведуться сторінки в соц.мережах та проводяться ярмарки. На одній з таких, ми побували на минулому тижні. Але ярмарка – це масове скупчення людей і міськрада не дозволяє їх проводити. Тому родина зараз активно вирішує це питання.

Червоний Шлях це не близько і попри все люди приїжджають сюди за тваринками.

– Знаєте, я б сказала, що це перші критерії відбору. Ті, хто доїхав. Тому що люди, яким дійсно потрібно, вони приїдуть. Вони знайдуть спосіб. До нас приїжджали із Одеси, із Києва. Так, в Одесу поїхала собачка. Мені нові господарі надсилають фотографії, коли у нього день народження, то там тортик, свічки, він сидить у шапочці, щасливий.

Цікавий факт: щоб імена не повторювались в родині стали популярні турецькі серіали.

У квітні цього року одна з собак потрапила в аварію. Пес лежав в клініці близько тижня, потім знайшлися господарі, приїхали, подивилися і поїхали. У собачки перебитий хребет, ходити вона вже не буде, тільки на передніх лапках. Йому подарували спеціальний візочок. Ще він спочатку сам ходив в туалет, тепер не може, з катетером.

– Так як у нас інвалідів раніше ніколи не було, нам дуже важко. Ми спочатку намагалися знайти перетримку, щоб опікувались люди, які дійсно вже мають досвід з такими тваринами, і знають, як з ними працювати, але ті, у кого є досвід, вони дуже зайняті. То допомагаємо самі, як можемо. Але, якщо чесно, на нього виходить більше часу, ніж на всіх тварин разом взятих. З ним приходиться сидіти цілими днями, тому що він сам не їсть. Потім його треба два рази на день вигулювати, бо тільки так він якось емоційно себе підтримує, а так він лежить. Проте, сподіваємося, що або знайдемо йому колись родину, або можливо, коли піднімемо більш-менш і знайдемо якийсь притулок для саме таких тварин, де знають, як з ними працювати.

На останок Анастасія розповіла про їх мрії на майбутнє.

– Ми хочемо, щоб в нас була територія окрема, велика. І побудувати там притулок, таких європейських стандартів, щоб всі собаки були у своїх кімнатках в будинку з виходом на двір, і щоб у котиків було своє місце. Загалом, мрії великі, хочемо щоб про нас більше знали, щоб люди приходили, забирати тваринок, щоб вони не сиділи тут роками.

Якщо давно хотіли собі котика чи собачку, то приїжджайте у пункт тимчасової перетримки тварин домашнього типу на вулиці Лисенка 53 (Червоний Шлях) і обирайте собі чотирилапого. Реквізити для фінансової підтримки – Анастасія Хан: 5168745179919847. Та її номер телефону 095 0092 447.

Автор: Анна Зарудська

• #новини Полтави
• #тварини