Вйо на прогулянку: відкриваємо таємничий Миргородський край. Частина І

1. >
2. Дозвілля >
3. Вйо на прогулянку: відкриваємо таємничий Миргородський край. Частина І

Село Хомутець Миргородського району – одне з місць гетьманської слави, адже колись ці землі належали Данилу Апостолу. Саме тут збереглися залишки родинного маєтку гетьмана Лівобережної України. На жаль, сьогодні пам’ятка архітектури державного значення практично зруйнована вщент. Втім колись величний палац не стає менш цікавим з туристичного огляду. Про нього – далі в матеріалі.

Хомутець розташований за 20 кілометрів від Миргорода. До населеного пункту можна дістатися автобусом, який курсує з міста-курорту, або власною автівкою.

Свого часу Данило Апостол купив землі тут та в навколишніх селах: Сорочинцях, Бакумівці, Кибинцях тощо. А син гетьмана, Петро Данилович, 1776 року заклав у Хомутці родинний маєток.

Офіційний план двоповерхової споруди, яка має стилістичні риси пізнього бароко та раннього класицизму, не зберігся. Але викладачка історії Хомутецького ветеринарно-технологічного коледжу Любов Кострубіна спілкувалася донькою садівника, який працював у садибі Муравйових-Апостолів. 90-річна жінка, якій дитиною доводилося бувати в маєтку, розповідала, що будинок ділився на дівочу частину та кімнати для хлопців з рожевими та блакитними шовковими шпалерами. У приміщенні містилися кухня та кімната для паління. Також була дитяча кімната, де двічі на рік – на Пасху та Різдво – господиня влаштовувала свята для дітей челяді.

Будинок має подвійні стіни з липових дощок. Для того щоб стіни краще зберігали тепло, простір між дошками набили повстю та обклеїли їх французькими газетами, які виписували в той час. Завдяки цьому палац зберігав прохолоду влітку й у ньому було тепло взимку.

– Спочатку звели двоповерховий паралелепіпед, а потім, уже на початку ХІХ століття, як данину моді, добудували ґанок, щоб можна було під’їжджати кіньми, та центральну вежу. Кажуть, що на башті були родинний герб та годинник, – розповідає Любов Миколаївна.

Дружина Данила Апостола після смерті гетьмана мешкала в Хомутці. Кажуть, що Петро Данилович похований тут, але офіційних згадок у документах про це немає. Правнук гетьмана Лівобережної України, Іван Матвійович, теж мешкав у будинку після повстання декабристів протягом одинадцяти років.

Давня будівля трималася купи, доки в ній були навчальні аудиторії Хомутецького ветеринарно-технологічного коледжу. Коли ж навчальний заклад звідти переїхав, вона поступово почала руйнуватися.

– На будівлю ніхто ніколи жодної копійки не виділяв, – каже Любов Миколаївна. – Ще до початку 2000-х, поки тут були навчальні аудиторії, ми кожного року самотужки її ремонтували: білили, мазали, штукатурили. А коли звідси пішов технікум, будівля, якій понад двісті років, почала валитися.

Причиною переїзду навчального закладу стала трагедія. На території технікуму загинув електрик, і проти директорки відкрили кримінальну справу.

Фактично комісії з безпеки життєдіяльності, яка б заборонила там навчатися, не було. Але лунали закиди на кшталт «Ви дочекаєтеся ще однієї трагедії», і навчальний заклад переїхав з колишнього палацу.

Якби 1997 року коледж не залишив будівлю, вчасно зробили вимощення навколо неї та оновили покрівлю, можливо, пам’ятка б і вціліла. А тепер її вже не врятуєш, розводить руками керівництво освітньої установи.

Насадження навколо палацу – пам’ятка садового-паркового мистецтва. На жаль, колись ошатний парк площею 70 гектарів  поступово перетворюється на зарості. Як зазначають у коледжі, двом сотням студентів не під силу доглянути за ним належним чином.

Спроби відновити

Працівники навчального закладу часто чують у свій бік звинувачення, що будівлю не доглядають. Попри це, керівництво Хомутецького ветеринарного коледжу весь цей час намагалося хоч якось зберегти історичну пам’ятку. Втім фінансової допомоги ні від обласної влади, ні з Києва так і не дочекалися.

– Розумієте, ми зараз у структурі Полтавської державної аграрної академії, – каже заступник директора з навчально-виховної роботи Вадим Радченко. – А отже, сам маєток – на балансі Міністерства освіти й науки України.

Палацу Закревських, що в Березовій Рудці, пощастило більше, кажуть у коледжі. Там будівля в кращому стані, адже ним опікувався нащадок відомої родини, який обіймав посаду віце-прем’єра Великобританії. Завдяки йому профінансували перекриття даху палацу.

Ще в 90-х брати Олексій та Андрій Муравйови-Апостоли хотіли відновити будинок у Хомутці. Але в перші роки незалежності України було не зрозуміло, що державне, що приватне, і як це собі можуть повернути нащадки.

Таємниці роду Муравйових-Апостолів

Данило Апостол мав велику родину, але з нащадків залишився лише син Петро. Онука гетьмана Війська Запорозького, Олена, вийшла заміж за Матвія Муравйова без дозволу батьків, за що батько позбавив її посагу.

Але так вийшло, що саме Іван Матвійович Муравйов, правнук Данила Апостола, успадкував від Михайла Даниловича маєток, а потім – і прізвище, адже рід Апостолів зникав через відсутність спадкоємців-чоловіків.

1801 року Петро Данилович попросив царя прізвище Апостол передати Івану Матвійовичу Муравйову. Так він став Муравйовим-Апостолом.

Іван Матвійович мав трьох синів, які стали видатними діячами декабристського руху. Старший Матвій не мав дітей у шлюбі, середнього Сергія повісили, Іполит загинув під час повстання. Син від другого шлюбу Василь також не залишив нащадків.

Тож Іван Матвійович не мав спадкоємців за чоловічою лінією. Але в його сестри Катерини Бібікової був онук Володимир. Матвій передав Володимиру всі архіви декабристів. У внука по сестрі народилися двоє синів – Андрій та Олексій. Олексій теж дітей не мав, мешкав у Франції.

Андрій же мав двох синів від першого шлюбу – Майка та Ніколаса, які зараз живуть у США. Третій син від другого шлюбу, Крістофер, спочатку мешкав у Швейцарії, а згодом переїхав до Бразилії. Саме ці троє нащадків спробували повернути свій спадок.

– Крістофер щиро цікавився маєтком, – розповідає Любов Кострубіна, якій неодноразово доводилося спілкуватися зі спадкоємцями роду Муравйових-Апостолів. – Він добре говорить російською й приїздив сюди шість разів.

Кристофер щиро вболівав за палац, де раніше мешкали його пращури. Втім повернути його чи відновити дозволу не отримав.

– Він казав, що залишив би і коледж у цьому приміщенні, і зробив би показове господарство, реставрував будинок, – зазначає Любов Миколаївна.

2008 року, коли приїздив Крістофер, визначили приблизний кошторис реставраційних робіт – 28 мільйонів гривень.

Через перешкоди з дозволами в Україні спадкоємець витратив усі свої вільні фінансові активи на реставрацію будинку Муравйових-Апостолів у Москві.

Нащадки ж, які мешкають у США, за словами Любові Миколаївни, цікавляться будівлею, лише через бізнес-інтереси.

Що залишилося

На горищі коледжу є буфет з маєтку та рідні двері будинку. Був столик із кімнати дівчат. Після того, як коледж пішов з маєтку, украли велике венеціанське люстро.

Балкон з викуваною решіткою місцеві також поцупили на металобрухт.

Про чутки, легенди та привидів

2012 року телеканал СТБ знімав на території палацу «Битву екстрасенсів». У програмі йшлося про привидів, які там мешкають, екстрасенсам під час зйомок ставало зле.

– Повірте, я 32 роки пропрацювала в цьому технікумі. Отут, на другому поверсі, у нас був гуртожиток. Викладачі  по черзі чергували. Опівночі мені доводилося перевіряти, чи всі учні на місці. Жодного привида не бачила, і навіть легенд таких не чула. «Битва екстрасенсів» розповіла велику брехню. А якщо сказати по правді, місцеві сюди не ходять, бо їм просто не цікаво, – каже Любов Миколаївна.

Але все-таки околицями Хомутця ширяться чутки, що маєток Муравйових-Апостолів – містичне місце. Сільські мешканці туди не ходять, бо нібито там раніше зникали люди. Хто й коли – підтвердження цьому немає. Палац Муравйових-Апостолів називають «будинком примар». Говорять, що нібито бачили силуети в темних вікнах палацу, чули звідти плач дітей та дзвін келихів.

Можливо, місцеві ставляться до будинку з острахом, бо він розташований на болотистій місцевості.

Ходять також легенди, що до родинної церкви, яку звели поблизу маєтку й де відспівували членів родини Муравйових-Апостолів, був таємний підземний хід. Нині на місці храму та кладовища – спортивний майданчик коледжу.

Декабристські засідання

Саме місце, де розташований палац, досить атмосферне й таємниче, навіть без містики. У парку, за будинком, розташоване озеро зі штучно створеними островами. Саме там декабристи готували змову, щоб скинути царя. 

– У час, коли тут мешкали Муравйови-Апостоли, тут відбувалися таємні засідання декабристів. Ще в дев’яностих між островами були залишки мостів дерев’яних та перил, – каже Любов Кострубіна.

Три дуби

Як уже говорили у статті, три сини Івана Муравйова-Апостола були залучені до декабристського руху. На їхню честь батько посадив у хомутецькій садибі дуб-трійцю, якому судилося стати деревом скорботи.

– Незважаючи на те, що Іван Матвійович виховував двох царів і належав до тогочасної еліти, йому не дозволили жити в Росії. 1826 року він дочекався кари синів і виїхав до Франції. На згадку про синів він дав завдання посадити на території маєтку три дуби. Садівник посадив дерева, і вони ростуть зараз корінням докупи так, як і сини, – розповідає Любов Кострубіна.

Нащадки Муравйових-Апостолів з закордону звели уклінний хрест біля палацу, щоб ушанувати своїх відомих пращурів. Втім для районної влади виявилося проблемою виділити навіть два квадратні метри для цього пам’ятника.

– Дозволу не могли добитися, та врешті-решт дали таки, так складно було допроситися, – розповідає Любов Миколаївна.

Усе, що нині можуть зробити працівники коледжу, – позабивати вікна споруди та поставити дерев’яні опори, щоб будівля не завалилася остаточно.

– Бачите, підперли дубовими балками й укріплюватимемо, – каже Вадим Радченко.

Керівництво навчальної установи пильно стежить, щоб ніхто не заходив всередину палацу, щоб уникнути нещасних випадків.

До слова, плануючи поїздку до Хомутця, ви можете додати до свого маршруту й село Великі Сорочинці. Від садиби Муравйових-Апостолів їхати туди близько 40 хвилин.

У Великих Сорочинцях мандрівникам буде цікавий Літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя, а також Спасо-Преображенська церква – один із найкращих зразків церковної архітектури Лівобережної України стилю українського бароко початку XVIII століття. Саме в цьому храмі хрестили Миколу Гоголя.

Місця для селфі

Окрім відвідин туристичних об’єктів, мандрівникам траплятимуться цікаві місця для селфі. Ми радимо дорогою з Хомутця до села Великі Сорочинці зупинитися біля криниці-журавля, біля млина на в’їзді до Гоголівського лісництва та на території самого знаменитого торжища.

Чи можна знайти місця для ночівлі в населеному пункті, де проводять Сорочинський ярмарок, читайте в частині ІІ нашого проекту.

Автор: Наталка Сіробаб