Сонячні годинники, заковане весілля, гармати і самураї: на Полтавщині фестивалили ковалі. ФОТО
Сьогодні, 14 серпня, в Миргороді відбувся Український ковальський фестиваль ножових майстрів. Паркова зона біля центральної вулиці курортного міста на день перетворилася на кузню просто неба.
Уже сьомий фестиваль об’єднав майстрів із різних куточків України й запропонував гостям чимало цікавого: можливість на власні очі побачити, як з вогню народжується сонячний годинник, бої середньовічних лицарів і сучасних самураїв, придбати ножі та прикраси ручної роботи, подивуватися незвичайним скульптурам, викуваним з металу та багато іншого.
Миргород – місто сонячних годинників
Отож лейтмотив кожного ковальського фестивалю в Миргороді – створення сонячного годинника. Традицію започаткував ініціатор першого фесту Петро Федоряка – коваль із Трудолюба, села за кілька кілометрів від Миргорода. Він мрів перетворити мирне місто-курорт на місто сонячних годинників. Тільки за життя встиг викувати лише один годинник, адже 2014 року пішов захищати Україну й загинув. Проте його традицію в Миргороді зберегли послідовники й, зокрема, дружина Валентина Миколаївна. Щороку ковалі, які збираються у Миргороді виковували по годиннику – на пам’ять про справу Петра Федоряки й на честь ковалів, які так само загинули на фронті російсько-української війни.
– Для мене, моєї родини, нашої кузні найважливішим є патріотичний дух фестивалю та ідея сонячних годинників. Фестиваль означає, що справа Петра Федоряки жива, що пам’ять жива, що ми всі пам’ятаємо воїнів-ковалів, які загинули захищаючи Україну, – Григорія Матяша, Сергія Рибченка, Андрія Дрьоміна, Андрія Козюбчика, Юрія Коновалова, – говорить Валентина Федоряка.
Цьогоріч вшановують тих, хто підтримав українську армію в перші роки війни – волонтерів.
– Ковалі, які залишилися вдома, відкрили свій фронт. Роман Марюта, який очолив кузню мого чоловіка після його загибелі, пригадує, як на початку війни купували форми, ліки воїнам, інструменти, запчастини до техніки, діставали сталь і виготовляли броню, водогрійки. І сьогодні скоби, ножі, ремонтують автомобілі, – пригадала Валентина Миколаївна і процитувала слова добре знайомої ковалям волонтерки Наталії Іванової, яка пішла з життя так рано:
«Я безмежно вдячна всім ковалям за всебічну підтримку хлопцям. За те, що ви у мене всі є, за те, що кожного разу, коли ви підставляєте залізне плече «моїм» хлопчикам, я відчуваю, що життя пройшло не мимо мене, а подарувало мені найкращих та справжніх людей та друзів».
Цього року автором проєкту є львів’янин Андрій Коханевич.
– Не перший рік ми приїжджаємо до Миргорода і виковуємо годинники. Цього року вирішили зробити годинник більш сучасний – менше фактури, а більше гладкого важкого металу. Прагнемо крокувати в ногу з сучасністю, – розповів коваль.
Андрій Коханевич також зазначив, що цей фестиваль – не тільки консолідація майстрів із різних куточків України в роботі над спільним проектом, а й значний крок до відновлення та популяризації ковальського ремесла.
– 70 років у нас в Радянському Союзі ковальство знищувалося й заборонялося. І зараз ми робимо ще перші кроки до відновлення ремесла до того рівня, що є зараз за кордоном, де традиція ковальства не переривалася. Ми втратили покоління ковалів за 70 років, майстрів вивозили до Сибіру, знищувалися цілі мануфактури, заводи. У нас були ковалі, які їздили за кордон, переймали досвід, і так само відправляли свої вироби до Європи, – розповів Андрій Коханевич.
Як обрати ніж для себе
Безпосередньо на фестивалі можна було придбати ножа. Майстри привезли їх на будь-який смак. Обираючи той, що підійде саме вам, варто взяти його в руку, радить коваль і ножовий майстер Станіслав Красюк.
– Звичайно, ножі різні, залежно від призначення – для кухні, для мисливства тощо. Але перш за все людина повинна бути присутньою при купівлі. Буває, що ножі дарують, а вони не підходять. Тож обираючи ніж, його потрібно взяти в руку, відчути, як він ліг, – говорить коваль.
Залежно від призначення ножа буде й різнитися метал, з якого виготовлене лезо. Але потрібно зауважити, що ножі ручної роботи із якісного матеріалу, у тому числі й руків’я, буде коштувати у середньому від 100 доларів.
Середньовічні лицарі й сучасні самураї
Найбільш видовищна родзинка фестивалю – лицарський турнір, що відбувався у спеціально збудованій до заходу локації «Козацький стан».
А на головній сцені фесту своє мистецтво продемонстрували сучасні самураї із Федерації кендзюцу України. Вони представили кілька дисциплін, що охоплюють в широкому розумінні шлях самурая: контактне фехтування, прийоми нової школи одного меча (формальні вправи з мечем), роботу зі справжнім мечем, що полягає вихоплювання зброї з одночасним нанесенням удару, техніку володіння мечем із розрубування предметів.
– Усі ці техніки є бойовими, але поєдинки проводяться з дотриманням техніки безпеки з не бойовою зброєю, завдяки якій ми можемо наносити удари в повну силу, але без шкоди для суперника, – зазначив Дмитро Андрощук, президент Федерації кендзюцу України.
Виступ бійців супроводжувався боєм барабанів тайко – традиційних японських барабанів.
Заковування весілля
Ковалі не тільки відроджують давнє ремесло, а й традиції, з ним пов’язані. Одна з таких заковування весілля.
– Ми достеменно не знаємо, у якому столітті виникла традиція заковування весілля, проте її коріння сягає давніх часів. За однією із версій, коли в селі не було церкви чи священика, люди йшли до коваля – шанованої в селі людини. Він мав право проводити весільний обряд. У наш час ми вирішили відновити цю традицію. Перший обряд заковування весілля провів засновник фестивалю Петро Федоряка. Зараз традицію продовжуємо ми, – розповів Станіслав Красюк.
На фестивалях ножових майстрів у Миргороді закували вже понад 20 весіль. До обряду радо долучаються пари, які вже уклали офіційний шлюб, і ті, хто до РАЦСу ще не дійшли. Цього року символічно скували свій шлюб молодята із Мелітополя Андрій і Ліліана. Пара говорить, що для них це дуже символічно, адже і сам Андрій коваль.
Під час обряду коваль спочатку запитує молодят, чи дійсно згодні вони стати чоловіком і дружиною. Потім руки нареченого і нареченої зв’язує рушником і тричі обводить пару довкола ковадла, після кожного кола вдаряючи молотом по ковадлу і примовляючи: «Що Сварог з’єднав – навіки не роз’єднати» (Сварог – бог вогню, – прим. авт.).
Після цього виковується сонечко – металевий круг, своєрідне свідоцтво, на якому наречені вибивають своє ім’я або рік укладення шлюбу. Сонечко коваль залишає собі.
– Сонечко коваль вішає в кузні. У традиції говориться, що чим більше людей бачать у кузні це свідоцтво – тим довшим буде подружнє щастя, – зазначає Станіслав Красюк.
Молодята отримують від коваля подарунки – гачок для колиски і підкову.
Нагадаємо, що також сьогодні на Полтавщині проходить «Гелон-фест».
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь