Акторка Ольга Чернявська: «Нам з Богданом не доводиться грати роль одне перед одним, бо ми – справжні»

Акторка Ольга Чернявська: «Нам з Богданом не доводиться грати роль одне перед одним, бо ми – справжні»
14 лютого 2022, 10:50   0
Ольга та Богдан Чернявські. Фото надані Ольгою Чернявською

Ольга та Богдан Чернявські – артисти Полтавського театру ім. М.В. Гоголя. Талановита, яскрава, харизматична пара, уже понад 20 років разом, 19 з яких – у шлюбі. Глядачі знають Богдана та Ольгу, як акторів, люблять образи, які вони створюють на сцені, захоплюються їхньою грою. У День закоханих Ольга Чернявська розповіла «Колу» про їхню з Богданом історію кохання.

З чого все почалося

– Богдан старший за мене майже на 12 років. Він був моїм викладачем сценічного руху, пластики, ритміки та фехтування. Про кохання з першого погляду сказати не можу, швидше, про взаємну симпатію. Я була зовсім юною, а Богдан – вже досвідчений актор, який приїхав з Харкова.

Про перше побачення та подарунки

Ми всю ніч аж до ранку гуляли по Полтаві, це було дуже романтично, уже не ходив транспорт, а ми все гуляли.
Я не вибаглива жінка, всі подарунки, які отримувала від Богдана – дорогі моєму серцю. Але найбільші запам’яталися милі. Коли ми тільки починали зустрічатися, Богдан купував мені шоколадку «Оленка», вписував між буквами м’який знак і виходило «Оленька».

Про роботу в одному театрі

Нас поєднує професія, відповідальність, пошук, прагнення не зупинятися. Ми допомагаємо одне одному відкривати в собі нове, одне одному підказуємо, не дивлячись, що досвід різний, багатший у Богдана, він ще й режисер. Ми – в постійному інформаційному потоці. Нас поєднує – не тільки любов. Професія допомагає побачити свого чоловіка в іншому образі та відкрити його по-іншому, таким, яким нічого не бачила. Нам не доводиться грати роль одне перед одним поза театром. Хоча вдома час від часу користуємося репліками з вистав, але ми – справжні. Оце благородство, яке є в Богдана, підкупає мене все життя. Його інтелігентність, його інтелект, який передався дітям. Ми ловимо одне одного на тому, що одночасно думаємо про одну й ту саму репліку, яку не сказали вголос. Дуже часто останнім часом це стало траплятися, ми – одне ціле.

Про захоплення одне одним


Я захоплююся своїм чоловіком, думаю, що він мною теж і це відчувається. Коли є жінка, яка поруч з тобою в різних побутових ситуаціях, в той час же жінка-актриса, жінка-мати, яка постійно теж росте на його очах і багато в професії досягла, то мені, здається, що він захоплюється.

У багатьох життєвих обставинах ми однаково мислимо, підтримуємо одне одного, хоча в нас бувають розбіжності.

Про ревнощі

Тут відповідь однозначна: ревнощі повинні бути. Професія в нас така, що їх не може не бути. Нам легше в цьому плані, бо ми в одній професії. Я потрапляю в ситуації, коли на сцені потрібно повністю віддатися партнеру, відкритися йому, допустити до себе. І він також це робить, щоб вийшов повноцінний образ. У ці хвилини я навіть захоплююся своїм чоловіком, який вміє так входити в образ.

Ми – емоційна пара. Доводилося сваритися на роботі, коли, наприклад, чоловік-режисер відмовляв дружині-актрисі, в мені тоді «включалося»: «Я ж твоя дружина! Як ти можеш мені відмовляти в якомусь питанні, що стосується матеріалу, роботи».

Про те, чи доводилося зіграти любов на сцені

Ми працювали, як партнери на сцені, але зіграти любов – не доводилося. Хоча зіграти пару хочеться і ми вже говоримо про це. Це вже не навіть не просто думки, ми шукаємо матеріал для себе, де ми могли б це зробити. Це цікаво і складно напрочуд! Дуже рідко режисери зводять пари, які в житті, ще й на сцені.

Про секрет кохання Богдана та Ольги Чернявських

Мені здається, що секрет у спільному світогляді. Ми з ним однодумці. Секрет – у ставленні до життя та цінностей. Я можу сказати, що зустріла свою людину і мені б хотілося, щоб наші син та донька перейняли від нас моральні принципи і цінності.

Читайте також: Кохання поза часом: на Полтавщині в День закоханих «загси» працюватимуть довше

Автор: Ольга Правденко

Дозвілля 14 лютого 2022, 10:50

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції